Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Велика Костромка
Велика Костромка - село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на південь від районного центру, який є для Великої Костромки найближчою залізничною станцією. Сільській Раді підпорядковане також с. Мала
Костромка. Населення - 4912 чоловік.
На території села міститься центральна садиба радгоспу «Степовий», який має 9534 га орної землі, в т. ч. 2250 га зрошуваної. Радгосп займається виробництвом зерна і продуктів тваринництва. При ньому працює районна школа зрошуваного землеробства. За сумлінну працю 40 працівників радгоспу нагороджено орденами і медалями СРСР.
У Великій Костромці є середня, восьмирічна та початкова школи, школа сільської молоді, працюють 2 клуби і 2 бібліотеки. Функціонує лікарня. Встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Село засноване в другій половині XVIII століття як військове поселення Костромське. В роки першої російської буржуазно-демократичної революції селяни Костромки розгромили маєток графині Дашкової, розподілили між собою хліб, худобу, сіно. Херсонський губернатор надіслав сюди загін козаків, які придушили виступ. У 1909 році Костромка стала волосним центром. Тільки в 1912 році тут відкрилися земська початкова школа та лікарня. Наприкінці 1917 року за допомогою херсонських більшовиків створено волосний партійний комітет, до складу якого увійшло 9 комуністів. Тоді ж на сільській сходці було обрано Костромську волосну Раду селянських депутатів, першим головою якої став Д. С. Трусій, секретарем - Г. Т. Позигун.
Волосні збори представників бідноти 21 лютого 1918 року ухвалили рішення про створення загону Червоної гвардії, до якого вступило 22 добровольці; очолили їх Т. Я. Дашко та Н. Я. Свириденко. Незабаром організувався комсомольський осередок, до якого увійшли І. І. Позигун, А. Позигун, В. М. Стародуб та інші, всього 8 чоловік. У 1921 -1922 рр. тут були дві хати-читальні, бібліотека, народний дім, клуб, при якому працював драматичний гурток.
17 серпня 1941 року Костромку окупували фашисти. У перші ж дні вони розстріляли радянських активістів, серед них: директора МТС Коваленка, голову колгоспу Г. Я. Костенка, колгоспників Ф. Попова, В. Самойленка та інших. На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 452 жителі села. Фашисти завдали збитків на суму понад 55 млн. крб. У січні 1944 року па правому березі Дніпра, навпроти Костромки, розгорнулися жорстокі бої радянських військ з гітлерівцями. Декілька раз село переходило з рук в руки. 26 лютого радянські війська остаточно вибили фашистів із Костромки.
В боях за визволення села від гітлерівців відзначився шістнадцятирічний Олексій Климашкін. Він знищив гранатами ворожий кулемет з обслугою, а коли шлях радянським воїнам перепинив ворожий дзот і атакуючі бійці залягли, відважний воїн кинувся на нього і закрив кулемет своїм тілом. Йому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований О. Ф. Климашкін у братській могилі, на якій встановлено пам'ятник.
Уродженець Костромки командир роти лейтенант Д. В. Фартушник за участь у форсуванні Дніпра удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Помер у госпіталі в 1946 році, похований в Апостоловому.
На території села міститься центральна садиба радгоспу «Степовий», який має 9534 га орної землі, в т. ч. 2250 га зрошуваної. Радгосп займається виробництвом зерна і продуктів тваринництва. При ньому працює районна школа зрошуваного землеробства. За сумлінну працю 40 працівників радгоспу нагороджено орденами і медалями СРСР.
У Великій Костромці є середня, восьмирічна та початкова школи, школа сільської молоді, працюють 2 клуби і 2 бібліотеки. Функціонує лікарня. Встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Село засноване в другій половині XVIII століття як військове поселення Костромське. В роки першої російської буржуазно-демократичної революції селяни Костромки розгромили маєток графині Дашкової, розподілили між собою хліб, худобу, сіно. Херсонський губернатор надіслав сюди загін козаків, які придушили виступ. У 1909 році Костромка стала волосним центром. Тільки в 1912 році тут відкрилися земська початкова школа та лікарня. Наприкінці 1917 року за допомогою херсонських більшовиків створено волосний партійний комітет, до складу якого увійшло 9 комуністів. Тоді ж на сільській сходці було обрано Костромську волосну Раду селянських депутатів, першим головою якої став Д. С. Трусій, секретарем - Г. Т. Позигун.
Волосні збори представників бідноти 21 лютого 1918 року ухвалили рішення про створення загону Червоної гвардії, до якого вступило 22 добровольці; очолили їх Т. Я. Дашко та Н. Я. Свириденко. Незабаром організувався комсомольський осередок, до якого увійшли І. І. Позигун, А. Позигун, В. М. Стародуб та інші, всього 8 чоловік. У 1921 -1922 рр. тут були дві хати-читальні, бібліотека, народний дім, клуб, при якому працював драматичний гурток.
17 серпня 1941 року Костромку окупували фашисти. У перші ж дні вони розстріляли радянських активістів, серед них: директора МТС Коваленка, голову колгоспу Г. Я. Костенка, колгоспників Ф. Попова, В. Самойленка та інших. На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 452 жителі села. Фашисти завдали збитків на суму понад 55 млн. крб. У січні 1944 року па правому березі Дніпра, навпроти Костромки, розгорнулися жорстокі бої радянських військ з гітлерівцями. Декілька раз село переходило з рук в руки. 26 лютого радянські війська остаточно вибили фашистів із Костромки.
В боях за визволення села від гітлерівців відзначився шістнадцятирічний Олексій Климашкін. Він знищив гранатами ворожий кулемет з обслугою, а коли шлях радянським воїнам перепинив ворожий дзот і атакуючі бійці залягли, відважний воїн кинувся на нього і закрив кулемет своїм тілом. Йому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований О. Ф. Климашкін у братській могилі, на якій встановлено пам'ятник.
Уродженець Костромки командир роти лейтенант Д. В. Фартушник за участь у форсуванні Дніпра удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Помер у госпіталі в 1946 році, похований в Апостоловому.
Дивиться також інші населені пункти району: