Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Верхівцеве

Верхівцеве - місто районного підпорядкування. Розташоване на правому березі Дніпра за 72 км від Дніпропетровська і за 30 км від Верхньодніпровська. Великий залізничний вузол на шляху з Криворіжжя в
Донбас. Зв'язане шосейними дорогами з Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Верхівцевській міській Раді підпорядковані селище Соколівка та село Широке. Населення - 14,4 тис. чоловік.
На території сучасного міста виявлено поселення і могильник доби бронзи (II-І тисячоліття до н. е.), а також курганні поховання кочівників XI-XIII століть з кам'яними бабами.
історія Верхівцевого тісно пов'язана з будівництвом наприкінці XIX століття залізниці Донбас - Криворіжжя. У 1884 році на дільниці Катеринослав - Долин­ська було споруджено залізничну станцію, навколо якої виріс населений пункт. Станція дістала свою назву від села Любомирівки, розташованого недалеко від неї. В грудні 1898 року, після закінчення будівництва Саксаганської колії (Любоми­рівки - Колачевське), вона стала залізничним вузлом і з 1 січня 1904 року перейменована на Верхівцеве (на честь першого начальника Катерининської залізниці інженера О. А. Верхівцева). Крім вокзалу, тут в 1903 році було паровозне депо, склад матеріальної служби, контора начальника 9-ї дільниці колії, медичний пункт, одпокласна залізнична школа.
Станція рік у рік розширювалася, зростав її вантажюоборот. Кількість насе­лення збільшувалася в основному за рахунок жителів навколишніх сіл Козинки, Іванівки, Любомирівки та інших. Терплячи від малоземелля і голоду, селяни йшли працювати тимчасово на залізницю. З часом вони залишали свої розорені господар­ства і переходили туди на постійну роботу.
Робочий день залізничників тривав 12-14 годин. Працювали вони вручну. Основними знаряддями праці були лом, лопата, кирка, підбійка, ручна дрезина. Не було ніякої охорони праці. Середньорічна оплата робітників залізниці у 1885 році становила 262 крб., в 1893 році - 266 крб., в 1899 році - 333 крб. Проте її ледве вистачало у зв'язку з значним підвищенням цін на речі першої потреби і продукти харчування. В 1899 році порівняно з 1860 роком ціна пуда житнього борошна зросла на 81 проц., пшеничного - відповідно на 73 проц., а ціни на м'ясо- у 2-2,5 раза. Крім того, адміністрація станції широко застосовувала систему штрафів. Не кращими були й житлово-побутові умови залізничників. Постійні і сезонні робітники станції жили в мазанках і сирих землянках, збудованих на ділянках землі, орендованої у поміщиків.
Нещадна капіталістична експлуатація, політичне безправ'я і національний гніт - все це викликало протест й обурення робітників. Під впливом діяльності катеринославського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» зростала політична свідомість залізничників Верхівцевого. Залізничники часто бували в Кате­ринославі і встановили там зв'язки з революційно настроєними робітниками. Вони почали поширювати в селищі марксистську літературу, прокламації, де говорилося про невідкладні потреби робітників, про необхідність організованої боротьби проти капіталістів та царського самодержавства.
В роки першої російської буржуазно-демократичної революції залізничники станції продемонстрували свою революційну солідарність з усім пролетаріатом Росії. Вони взяли активну участь у всеросійському жовтневому політичному страйку. 12 жовтня 1905 року страйкували робітники паровозного депо станції. Довідав­шись про грудневе збройне повстання в Москві, залізничники Верхівцевого 8 грудня 1905 року розпочали загальний політичний страйк, який тривав до 24 грудня. Боротьбою залізничників керував Верхівцевський розпорядчий страйковий комі­тет, що був підпорядкований Катеринославському Центральному розпорядчому страйковому комітету. Верхівцевський страйковий комітет очолили рахівник П. В. Стефановський і вагар М. Ф. Станішевський.
До його складу ввійшли слюсарі паровозного депо Ю. Д. Биков і Т. X. Спиридонов, машиніст М. І. Зимін, телеграфіст К. Г. Мудрак та інші.
Виступаючи на мітингах, М. Ф. Станішевський у своїх промовах закликав до повалення існуючого ладу в Росії. Страйковий комітет усунув адміністрацію станції, взяв під контроль всі перевезення, рухомий склад та залізничний телеграф. Члени страйкового комітету слюсарі депо Ю. Д. Виков і Т. X. Спиридонов керували служ­бою руху і тяги, віддавали розпорядження по прийому і відправці тільки поїздів з делегатами робітничих організацій. Верхівцевський страйковий комітет вста­новив телеграфний зв'язок через станцію Тритузна з робітниками Дніпровоського металургійного заводу в Кам'янському. 18 грудня 1905 року залізничники Верхівцевого направили спеціальним поїздом своїх делегатів для участі у спільній нараді з страйковим комітетом заводу.
Після поразки революції 1905-1907 рр. царський уряд розправився з учасни­ками революційних подій на станції Верхівцеве. Всіх членів Верхівцевського страйкового комітету було заарештовано, а потім взято під особливий нагляд поліції.





Верхівцеве