Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Донбас. Зв'язане шосейними дорогами з Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Верхівцевській міській Раді підпорядковані селище Соколівка та село Широке. Населення - 14,4 тис. чоловік.
На території сучасного міста виявлено поселення і могильник доби бронзи (II-І тисячоліття до н. е.), а також курганні поховання кочівників XI-XIII століть з кам'яними бабами.
історія Верхівцевого тісно пов'язана з будівництвом наприкінці XIX століття залізниці Донбас - Криворіжжя. У 1884 році на дільниці Катеринослав - Долинська було споруджено залізничну станцію, навколо якої виріс населений пункт. Станція дістала свою назву від села Любомирівки, розташованого недалеко від неї. В грудні 1898 року, після закінчення будівництва Саксаганської колії (Любомирівки - Колачевське), вона стала залізничним вузлом і з 1 січня 1904 року перейменована на Верхівцеве (на честь першого начальника Катерининської залізниці інженера О. А. Верхівцева). Крім вокзалу, тут в 1903 році було паровозне депо, склад матеріальної служби, контора начальника 9-ї дільниці колії, медичний пункт, одпокласна залізнична школа.
Станція рік у рік розширювалася, зростав її вантажюоборот. Кількість населення збільшувалася в основному за рахунок жителів навколишніх сіл Козинки, Іванівки, Любомирівки та інших. Терплячи від малоземелля і голоду, селяни йшли працювати тимчасово на залізницю. З часом вони залишали свої розорені господарства і переходили туди на постійну роботу.
Робочий день залізничників тривав 12-14 годин. Працювали вони вручну. Основними знаряддями праці були лом, лопата, кирка, підбійка, ручна дрезина. Не було ніякої охорони праці. Середньорічна оплата робітників залізниці у 1885 році становила 262 крб., в 1893 році - 266 крб., в 1899 році - 333 крб. Проте її ледве вистачало у зв'язку з значним підвищенням цін на речі першої потреби і продукти харчування. В 1899 році порівняно з 1860 роком ціна пуда житнього борошна зросла на 81 проц., пшеничного - відповідно на 73 проц., а ціни на м'ясо- у 2-2,5 раза. Крім того, адміністрація станції широко застосовувала систему штрафів. Не кращими були й житлово-побутові умови залізничників. Постійні і сезонні робітники станції жили в мазанках і сирих землянках, збудованих на ділянках землі, орендованої у поміщиків.
Нещадна капіталістична експлуатація, політичне безправ'я і національний гніт - все це викликало протест й обурення робітників. Під впливом діяльності катеринославського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» зростала політична свідомість залізничників Верхівцевого. Залізничники часто бували в Катеринославі і встановили там зв'язки з революційно настроєними робітниками. Вони почали поширювати в селищі марксистську літературу, прокламації, де говорилося про невідкладні потреби робітників, про необхідність організованої боротьби проти капіталістів та царського самодержавства.
В роки першої російської буржуазно-демократичної революції залізничники станції продемонстрували свою революційну солідарність з усім пролетаріатом Росії. Вони взяли активну участь у всеросійському жовтневому політичному страйку. 12 жовтня 1905 року страйкували робітники паровозного депо станції. Довідавшись про грудневе збройне повстання в Москві, залізничники Верхівцевого 8 грудня 1905 року розпочали загальний політичний страйк, який тривав до 24 грудня. Боротьбою залізничників керував Верхівцевський розпорядчий страйковий комітет, що був підпорядкований Катеринославському Центральному розпорядчому страйковому комітету. Верхівцевський страйковий комітет очолили рахівник П. В. Стефановський і вагар М. Ф. Станішевський.
До його складу ввійшли слюсарі паровозного депо Ю. Д. Биков і Т. X. Спиридонов, машиніст М. І. Зимін, телеграфіст К. Г. Мудрак та інші.
Виступаючи на мітингах, М. Ф. Станішевський у своїх промовах закликав до повалення існуючого ладу в Росії. Страйковий комітет усунув адміністрацію станції, взяв під контроль всі перевезення, рухомий склад та залізничний телеграф. Члени страйкового комітету слюсарі депо Ю. Д. Виков і Т. X. Спиридонов керували службою руху і тяги, віддавали розпорядження по прийому і відправці тільки поїздів з делегатами робітничих організацій. Верхівцевський страйковий комітет встановив телеграфний зв'язок через станцію Тритузна з робітниками Дніпровоського металургійного заводу в Кам'янському. 18 грудня 1905 року залізничники Верхівцевого направили спеціальним поїздом своїх делегатів для участі у спільній нараді з страйковим комітетом заводу.
Після поразки революції 1905-1907 рр. царський уряд розправився з учасниками революційних подій на станції Верхівцеве. Всіх членів Верхівцевського страйкового комітету було заарештовано, а потім взято під особливий нагляд поліції.
Верхівцеве
Сторінка 1 з 8
Верхівцеве - місто районного підпорядкування. Розташоване на правому березі Дніпра за 72 км від Дніпропетровська і за 30 км від Верхньодніпровська. Великий залізничний вузол на шляху з Криворіжжя в На території сучасного міста виявлено поселення і могильник доби бронзи (II-І тисячоліття до н. е.), а також курганні поховання кочівників XI-XIII століть з кам'яними бабами.
історія Верхівцевого тісно пов'язана з будівництвом наприкінці XIX століття залізниці Донбас - Криворіжжя. У 1884 році на дільниці Катеринослав - Долинська було споруджено залізничну станцію, навколо якої виріс населений пункт. Станція дістала свою назву від села Любомирівки, розташованого недалеко від неї. В грудні 1898 року, після закінчення будівництва Саксаганської колії (Любомирівки - Колачевське), вона стала залізничним вузлом і з 1 січня 1904 року перейменована на Верхівцеве (на честь першого начальника Катерининської залізниці інженера О. А. Верхівцева). Крім вокзалу, тут в 1903 році було паровозне депо, склад матеріальної служби, контора начальника 9-ї дільниці колії, медичний пункт, одпокласна залізнична школа.
Станція рік у рік розширювалася, зростав її вантажюоборот. Кількість населення збільшувалася в основному за рахунок жителів навколишніх сіл Козинки, Іванівки, Любомирівки та інших. Терплячи від малоземелля і голоду, селяни йшли працювати тимчасово на залізницю. З часом вони залишали свої розорені господарства і переходили туди на постійну роботу.
Робочий день залізничників тривав 12-14 годин. Працювали вони вручну. Основними знаряддями праці були лом, лопата, кирка, підбійка, ручна дрезина. Не було ніякої охорони праці. Середньорічна оплата робітників залізниці у 1885 році становила 262 крб., в 1893 році - 266 крб., в 1899 році - 333 крб. Проте її ледве вистачало у зв'язку з значним підвищенням цін на речі першої потреби і продукти харчування. В 1899 році порівняно з 1860 роком ціна пуда житнього борошна зросла на 81 проц., пшеничного - відповідно на 73 проц., а ціни на м'ясо- у 2-2,5 раза. Крім того, адміністрація станції широко застосовувала систему штрафів. Не кращими були й житлово-побутові умови залізничників. Постійні і сезонні робітники станції жили в мазанках і сирих землянках, збудованих на ділянках землі, орендованої у поміщиків.
Нещадна капіталістична експлуатація, політичне безправ'я і національний гніт - все це викликало протест й обурення робітників. Під впливом діяльності катеринославського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» зростала політична свідомість залізничників Верхівцевого. Залізничники часто бували в Катеринославі і встановили там зв'язки з революційно настроєними робітниками. Вони почали поширювати в селищі марксистську літературу, прокламації, де говорилося про невідкладні потреби робітників, про необхідність організованої боротьби проти капіталістів та царського самодержавства.
В роки першої російської буржуазно-демократичної революції залізничники станції продемонстрували свою революційну солідарність з усім пролетаріатом Росії. Вони взяли активну участь у всеросійському жовтневому політичному страйку. 12 жовтня 1905 року страйкували робітники паровозного депо станції. Довідавшись про грудневе збройне повстання в Москві, залізничники Верхівцевого 8 грудня 1905 року розпочали загальний політичний страйк, який тривав до 24 грудня. Боротьбою залізничників керував Верхівцевський розпорядчий страйковий комітет, що був підпорядкований Катеринославському Центральному розпорядчому страйковому комітету. Верхівцевський страйковий комітет очолили рахівник П. В. Стефановський і вагар М. Ф. Станішевський.
До його складу ввійшли слюсарі паровозного депо Ю. Д. Биков і Т. X. Спиридонов, машиніст М. І. Зимін, телеграфіст К. Г. Мудрак та інші.
Виступаючи на мітингах, М. Ф. Станішевський у своїх промовах закликав до повалення існуючого ладу в Росії. Страйковий комітет усунув адміністрацію станції, взяв під контроль всі перевезення, рухомий склад та залізничний телеграф. Члени страйкового комітету слюсарі депо Ю. Д. Виков і Т. X. Спиридонов керували службою руху і тяги, віддавали розпорядження по прийому і відправці тільки поїздів з делегатами робітничих організацій. Верхівцевський страйковий комітет встановив телеграфний зв'язок через станцію Тритузна з робітниками Дніпровоського металургійного заводу в Кам'янському. 18 грудня 1905 року залізничники Верхівцевого направили спеціальним поїздом своїх делегатів для участі у спільній нараді з страйковим комітетом заводу.
Після поразки революції 1905-1907 рр. царський уряд розправився з учасниками революційних подій на станції Верхівцеве. Всіх членів Верхівцевського страйкового комітету було заарештовано, а потім взято під особливий нагляд поліції.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ