Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
км від Широкого та за 180 км від Дніпропетровська. До найближчої залізничної станції Новий Інгулець - 12 км. З районним центром та Інгульцем Миколаївка зв'язана також автомагістраллю. Населення - 7,2 тис. чоловік.
Миколаївка вона ж Велике Сіромашине, а потім - Козельське виникла в другій половині XVIII століття на землях, які входили до Інгульської паланки Запорізької Січі. На місці теперішнього селища, як свідчать історичні джерела, був зимівник одного із заможних козацьких старшин Сіромахи. Після ліквідації Запорізької Січі Сіромаха «за вірність і відданість» одержав 10 тис. десятин землі. Щоб заселити ці землі, він давав дозвіл на поселення селянам-втікачам, за що вони повинні були працювати спочатку на нього один день на тиждень.
Головним заняттям мешканців Миколаївки було землеробство. Вони вирощували озиму пшеницю, жито, ячмінь, просо, а по берегах річки Інгульця - льон.
За царським указом від 1797 року, селяни Миколаївки були закріплені за поміщиком, на землях якого вони мешкали.
В 1802 році село входило до складу Херсонського повіту Херсонської губернії. 89 селян і 9 тис. десятин землі у Миколаївці були власністю вдови майора Ковельського - дочки Сіромахи. В 1859 році в селі налічувалось 60 дворів, мешкало 348 чоловік.
Під час проведення реформи 1861 року селяни втратили майже п'яту частину землі. Вони одержали від поміщика 781 десятину наділів, по 4,5 десятини на ревізьку душу. Поміщикові дісталось 2301,2 десятини кращої землі. Викупити повністю свої наділи в 1861 році змогли лише 2 заможні родини.
Основною системою землеробства в селянських господарствах було трипілля, добрива на поля майже не вивозились. Внаслідок цього врожайність була низькою. Наприклад, середня врожайність за 11 років 1877-1888 рр. з десятини в пудах становила: озимого жита - 35, ярої пшениці - 20, ячменю - 20, вівса - 40.
Після скасування кріпосного права посилився процес розшарування селянства.
Зросла кількість безземельних та малоземельних господарств. В той час у селі з'явилося кілька куркульських господарств, серед них особливо виділялися куркулі Сидоркін, Балло, Черниш, Букач та інші. Вони нещадно експлуатували бідняків- односельчан.
У 80-х роках в селі з'являються дрібні підприємства - кар'єри по видобутку вапна, паровий млин, кузні, одна крамниця. Щорічно у травні в селі відбувався ярмарок, один раз на тиждень збирались базари, на яких торгували хлібом, худобою, кустарними виробами та промисловими товарами. Важливе значення для розвитку господарства мав транзитний шлях з Херсону на Кривий Ріг, що проходив через це село. У 1885 році Миколаївка стала волосним центром. За період з 1885 по 1897 рік населення її зросло з 474 до 663 чол., а кількість дворів збільшилась майже вдвічі. В 1887 році тут було 107 селянських дворів, 3 двори міщан і садиба поміщика.
З 80-х років XIX століття історія села пов'язана з розвитком Криворізького залізорудного басейну. В 1898 році Нікополь-Маріупольське акціонерне товариство заснувало тут невеликий рудник Миколаївський-1 чотири кар'єри, на якому працювало 35 робітників і за рік видобувалось до 600 тис. пудів залізної руди. В 1901 році закінчено будівництво залізничної вітки від станції Кривий Ріг до станції Миколо-Козельськ, що поблизу Миколаївки. У березні 1904 року вона була продовжена до станції Апостолове.
Основну робочу силу для будівництва залізниці і рудника постачало село. Селяни-бідняки Миколаївки працювали на залізниці, наймалися на підсобні роботи на станцію Миколо-Козельськ або влаштовувались на рудники. Робочий день на рудниках тривав 12-14 годин, одержували ж робітники по 50 і менше копійок на день.
У зв'язку з економічною кризою в країні на початку XX століття частина робітників рудника Миколаївський-1 втратила роботу, в 1903 році було закрито всі чотири кар'єри.
На початку XX століття в селі збільшилась кількість безземельних та малоземельних господарств. За 45 років, що минули після реформи 1861 року, населення села зросло в 2,4 раза, а площа надільної землі не змінилась. Із 129 господарств села 78 дворів 60,5 проц. мали по 5 десятин. їх землекористування складало 291 десятину надільної землі або 37,3 проц., 22 господарства 17,1 проц. користувались наділами до 10 десятин. Їм належало 187 десятин 23,9 проц. всієї надільної землі. Наділи понад 10 десятин мали 20 дворів 15,5 проц. У куркулів було 303 десятини надільної землі або 38,8 проц., 9 селянських господарств зовсім не мали надільної землі. 84 господарства Миколаївки брали землю в оренду. Нерівномірно
Миколаївка
Сторінка 1 з 7
Миколаївка - селище міського типу, центр селищної Ради, якій підпорядковані села Вінниця, Вишневе, Зелений Гай, Карпівка, Олександрія, Розівка, Тихий Став, Цвіткове, Червоний Плугатар, Широка Дача. Розташована за 6 Миколаївка вона ж Велике Сіромашине, а потім - Козельське виникла в другій половині XVIII століття на землях, які входили до Інгульської паланки Запорізької Січі. На місці теперішнього селища, як свідчать історичні джерела, був зимівник одного із заможних козацьких старшин Сіромахи. Після ліквідації Запорізької Січі Сіромаха «за вірність і відданість» одержав 10 тис. десятин землі. Щоб заселити ці землі, він давав дозвіл на поселення селянам-втікачам, за що вони повинні були працювати спочатку на нього один день на тиждень.
Головним заняттям мешканців Миколаївки було землеробство. Вони вирощували озиму пшеницю, жито, ячмінь, просо, а по берегах річки Інгульця - льон.
За царським указом від 1797 року, селяни Миколаївки були закріплені за поміщиком, на землях якого вони мешкали.
В 1802 році село входило до складу Херсонського повіту Херсонської губернії. 89 селян і 9 тис. десятин землі у Миколаївці були власністю вдови майора Ковельського - дочки Сіромахи. В 1859 році в селі налічувалось 60 дворів, мешкало 348 чоловік.
Під час проведення реформи 1861 року селяни втратили майже п'яту частину землі. Вони одержали від поміщика 781 десятину наділів, по 4,5 десятини на ревізьку душу. Поміщикові дісталось 2301,2 десятини кращої землі. Викупити повністю свої наділи в 1861 році змогли лише 2 заможні родини.
Основною системою землеробства в селянських господарствах було трипілля, добрива на поля майже не вивозились. Внаслідок цього врожайність була низькою. Наприклад, середня врожайність за 11 років 1877-1888 рр. з десятини в пудах становила: озимого жита - 35, ярої пшениці - 20, ячменю - 20, вівса - 40.
Після скасування кріпосного права посилився процес розшарування селянства.
Зросла кількість безземельних та малоземельних господарств. В той час у селі з'явилося кілька куркульських господарств, серед них особливо виділялися куркулі Сидоркін, Балло, Черниш, Букач та інші. Вони нещадно експлуатували бідняків- односельчан.
У 80-х роках в селі з'являються дрібні підприємства - кар'єри по видобутку вапна, паровий млин, кузні, одна крамниця. Щорічно у травні в селі відбувався ярмарок, один раз на тиждень збирались базари, на яких торгували хлібом, худобою, кустарними виробами та промисловими товарами. Важливе значення для розвитку господарства мав транзитний шлях з Херсону на Кривий Ріг, що проходив через це село. У 1885 році Миколаївка стала волосним центром. За період з 1885 по 1897 рік населення її зросло з 474 до 663 чол., а кількість дворів збільшилась майже вдвічі. В 1887 році тут було 107 селянських дворів, 3 двори міщан і садиба поміщика.
З 80-х років XIX століття історія села пов'язана з розвитком Криворізького залізорудного басейну. В 1898 році Нікополь-Маріупольське акціонерне товариство заснувало тут невеликий рудник Миколаївський-1 чотири кар'єри, на якому працювало 35 робітників і за рік видобувалось до 600 тис. пудів залізної руди. В 1901 році закінчено будівництво залізничної вітки від станції Кривий Ріг до станції Миколо-Козельськ, що поблизу Миколаївки. У березні 1904 року вона була продовжена до станції Апостолове.
Основну робочу силу для будівництва залізниці і рудника постачало село. Селяни-бідняки Миколаївки працювали на залізниці, наймалися на підсобні роботи на станцію Миколо-Козельськ або влаштовувались на рудники. Робочий день на рудниках тривав 12-14 годин, одержували ж робітники по 50 і менше копійок на день.
У зв'язку з економічною кризою в країні на початку XX століття частина робітників рудника Миколаївський-1 втратила роботу, в 1903 році було закрито всі чотири кар'єри.
На початку XX століття в селі збільшилась кількість безземельних та малоземельних господарств. За 45 років, що минули після реформи 1861 року, населення села зросло в 2,4 раза, а площа надільної землі не змінилась. Із 129 господарств села 78 дворів 60,5 проц. мали по 5 десятин. їх землекористування складало 291 десятину надільної землі або 37,3 проц., 22 господарства 17,1 проц. користувались наділами до 10 десятин. Їм належало 187 десятин 23,9 проц. всієї надільної землі. Наділи понад 10 десятин мали 20 дворів 15,5 проц. У куркулів було 303 десятини надільної землі або 38,8 проц., 9 селянських господарств зовсім не мали надільної землі. 84 господарства Миколаївки брали землю в оренду. Нерівномірно
Дивиться також інші населені пункти району: