Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Миколаївка

розподіля­лась між різними групами селян Миколаївки і робоча худоба. Так, 19 бідняцьких господарств лишилося без робочої худоби, а в 15 господарствах не було ніякої худоби. В той же час кожне з 15 куркульських
господарств мало від 5 до 10 голів тільки рогатої худоби. Заможні господарства мали залізних плугів - 61, букерів - 75, котків - 61, а також 73 віялки. У бідняків майже не було потрібних сільсько­господарських знарядь.
Тяжке економічне становище викликало невдоволення трудящих, які повста­вали на боротьбу проти гнобителів. У роки першої російської буржуазно-демокра­тичної революції жителі села Павло та Никифор Скирки, за завданням криворізь­ких більшовиків, поширювали серед односельчан більшовицькі листівки. На стан­цію Миколо-Козельськ приїздили представники більшовицьких організацій Кри­вого Рога та станції Довгинцеве для налагодження зв'язків з революційно настроєними робітниками і селянами Миколаївки. Вони проводили серед них агітаційну роботу, закликали до активної боротьби проти самодержавства.
9 грудня 1905 року Бойовий страйковий комітет станції Довгинцеве надіслав телеграму на станцію Миколо-Козельськ, в якій запропонував залізничникам при­пинити роботу, увільнити адміністрацію і створити свій страйковий комітет. Робіт­ники станції палко відгукнулися на цей заклик. Вони організували бойову дру­жину. Дружинники підтримували бойовий порядок, охороняли залізничне майно, встановили контроль за рухом поїздів та составів з продовольчими вантажами. Селяни Миколаївки допомагали страйкарям хлібом й іншими продуктами.
Для придушення страйку до Миколаївки прибули козаки 23-го драгунського Вознесенського полку. Драгуни влаштували жорстоку розправу над робітниками і селянами, які брали участь у революційних подіях. Найбільш активних учасни­ків цих подій було заарештовано і засуджено царським судом. Так, С. Я. Скирка та вчителя М. М. Росинського відправили до Херсонської в'язниці, де вони були ув'язнені на два роки.
Запровадження столипінської аграрної реформи спричинило дальше обезземе­лення основної маси селян і дальше загострення класових суперечностей в селі. З 1907 по 1915 рік з Миколаївки вийшло на хутори 14 господарств з родинами. Куркулі захопили найкращі землі. Крім того, вони скуповували і орендували землю односельчан, які розорювалися. В 1910 році в селі почав працювати цегельно- черепичний завод, через рік на станції Миколо-Козельськ відкрився гасовий склад нафтового магната Нобеля. Із станції Миколо-Козельськ вивозилось 416,6 тис. пудів хліба. Зростало кустарне виробництво. В 1912 році в селі постійно працю­вало 5 ковалів, 7 столярів і теслярів, 12 шевців, 20 шорників та інші. Двічі на рік відбувалися ярмарки. Торгівлею тут постійно займалося 17 чоловік. В 1912 році в селі разом зі станцією Миколо-Козельськ налічувалося 163 двори і 1185 жителів.
Незадовільною була медична допомога населенню. Тільки в 1896 році в Мико­лаївці почав працювати земський фельдшер. У 1885 році відкрито земську початкову школу на 50 учнів. Це була єдина школа на всю волость. Більшість учнів не мала змоги пройти весь трирічний строк навчання. Так, у 1893 році школу закін­чили лише 4 хлопчики і 5 дівчаток. Напередодні першої світової війни близько 80 проц. населення села було неписьменним.
Коли почалася війна, понад 100 чоловіків з села було мобілізовано до царської армії. За час війни в Миколаївці скоротилися посівні площі, зменшилась урожай­ність, становище трудящих селян погіршало. Тільки в одному 1914 році було одер­жано 11 повідомлень про тих, хто загинув на фронті.
2 березня 1917 року населення Миколаївки довідалося про повалення самодер­жавства. Цю звістку передав їм телеграфіст станції Миколо-Козельськ. Началь­ник станції Іщенко, який підтримував революційно настроєних селян і робітників, робітники та селяни Г. С. Нікулін, О. С. Ігнатченко, Я. Г. Скирко, Ф. Г. Довгорук та інші роззброїли жандарма й урядника. Відбулися мітинг і збори, на яких трудящі села вітали повалення царизму; Вже в березні в селі обрали Раду селянських депу­татів. Та її виконавчий комітет складався з куркульських і націоналістичних еле­ментів. Він підтримував політику Тимчасового уряду і Центральної ради. Більшо­вики рудника «Інгулець» багато зробили, щоб вирвати селян Миколаївки з-під впливу українських есерів. В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Миколаївський ревком очолив Г. С. Нікулін.
Ревком і земельний комітет, на чолі з О. С. Ігнатченком, відібрали землю худобу та сільськогосподарський реманент у поміщика Ушакова, який володій 7 тис. десятин землі, а також у поміщика Селиванова. Більшість худоби, сільськогосподарських машин та іншого поміщицького майна було передано трудовому селян­ству. Землю розподіляли в першу чергу між безземельними та малоземельними селянами по 2 десятини на їдця.
Наприкінці березня 1918 року Миколаївку захопили німецько-австрійські оку­панти. Разом з ними до села повернувся і поміщик Ушаков. З допомогою солдатів він примусив селян повернути своє майно і землю. Трудівники села




Миколаївка