Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
господарств мало від 5 до 10 голів тільки рогатої худоби. Заможні господарства мали залізних плугів - 61, букерів - 75, котків - 61, а також 73 віялки. У бідняків майже не було потрібних сільськогосподарських знарядь.
Тяжке економічне становище викликало невдоволення трудящих, які повставали на боротьбу проти гнобителів. У роки першої російської буржуазно-демократичної революції жителі села Павло та Никифор Скирки, за завданням криворізьких більшовиків, поширювали серед односельчан більшовицькі листівки. На станцію Миколо-Козельськ приїздили представники більшовицьких організацій Кривого Рога та станції Довгинцеве для налагодження зв'язків з революційно настроєними робітниками і селянами Миколаївки. Вони проводили серед них агітаційну роботу, закликали до активної боротьби проти самодержавства.
9 грудня 1905 року Бойовий страйковий комітет станції Довгинцеве надіслав телеграму на станцію Миколо-Козельськ, в якій запропонував залізничникам припинити роботу, увільнити адміністрацію і створити свій страйковий комітет. Робітники станції палко відгукнулися на цей заклик. Вони організували бойову дружину. Дружинники підтримували бойовий порядок, охороняли залізничне майно, встановили контроль за рухом поїздів та составів з продовольчими вантажами. Селяни Миколаївки допомагали страйкарям хлібом й іншими продуктами.
Для придушення страйку до Миколаївки прибули козаки 23-го драгунського Вознесенського полку. Драгуни влаштували жорстоку розправу над робітниками і селянами, які брали участь у революційних подіях. Найбільш активних учасників цих подій було заарештовано і засуджено царським судом. Так, С. Я. Скирка та вчителя М. М. Росинського відправили до Херсонської в'язниці, де вони були ув'язнені на два роки.
Запровадження столипінської аграрної реформи спричинило дальше обезземелення основної маси селян і дальше загострення класових суперечностей в селі. З 1907 по 1915 рік з Миколаївки вийшло на хутори 14 господарств з родинами. Куркулі захопили найкращі землі. Крім того, вони скуповували і орендували землю односельчан, які розорювалися. В 1910 році в селі почав працювати цегельно- черепичний завод, через рік на станції Миколо-Козельськ відкрився гасовий склад нафтового магната Нобеля. Із станції Миколо-Козельськ вивозилось 416,6 тис. пудів хліба. Зростало кустарне виробництво. В 1912 році в селі постійно працювало 5 ковалів, 7 столярів і теслярів, 12 шевців, 20 шорників та інші. Двічі на рік відбувалися ярмарки. Торгівлею тут постійно займалося 17 чоловік. В 1912 році в селі разом зі станцією Миколо-Козельськ налічувалося 163 двори і 1185 жителів.
Незадовільною була медична допомога населенню. Тільки в 1896 році в Миколаївці почав працювати земський фельдшер. У 1885 році відкрито земську початкову школу на 50 учнів. Це була єдина школа на всю волость. Більшість учнів не мала змоги пройти весь трирічний строк навчання. Так, у 1893 році школу закінчили лише 4 хлопчики і 5 дівчаток. Напередодні першої світової війни близько 80 проц. населення села було неписьменним.
Коли почалася війна, понад 100 чоловіків з села було мобілізовано до царської армії. За час війни в Миколаївці скоротилися посівні площі, зменшилась урожайність, становище трудящих селян погіршало. Тільки в одному 1914 році було одержано 11 повідомлень про тих, хто загинув на фронті.
2 березня 1917 року населення Миколаївки довідалося про повалення самодержавства. Цю звістку передав їм телеграфіст станції Миколо-Козельськ. Начальник станції Іщенко, який підтримував революційно настроєних селян і робітників, робітники та селяни Г. С. Нікулін, О. С. Ігнатченко, Я. Г. Скирко, Ф. Г. Довгорук та інші роззброїли жандарма й урядника. Відбулися мітинг і збори, на яких трудящі села вітали повалення царизму; Вже в березні в селі обрали Раду селянських депутатів. Та її виконавчий комітет складався з куркульських і націоналістичних елементів. Він підтримував політику Тимчасового уряду і Центральної ради. Більшовики рудника «Інгулець» багато зробили, щоб вирвати селян Миколаївки з-під впливу українських есерів. В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Миколаївський ревком очолив Г. С. Нікулін.
Ревком і земельний комітет, на чолі з О. С. Ігнатченком, відібрали землю худобу та сільськогосподарський реманент у поміщика Ушакова, який володій 7 тис. десятин землі, а також у поміщика Селиванова. Більшість худоби, сільськогосподарських машин та іншого поміщицького майна було передано трудовому селянству. Землю розподіляли в першу чергу між безземельними та малоземельними селянами по 2 десятини на їдця.
Наприкінці березня 1918 року Миколаївку захопили німецько-австрійські окупанти. Разом з ними до села повернувся і поміщик Ушаков. З допомогою солдатів він примусив селян повернути своє майно і землю. Трудівники села
Миколаївка
Сторінка 2 з 7
розподілялась між різними групами селян Миколаївки і робоча худоба. Так, 19 бідняцьких господарств лишилося без робочої худоби, а в 15 господарствах не було ніякої худоби. В той же час кожне з 15 куркульських Тяжке економічне становище викликало невдоволення трудящих, які повставали на боротьбу проти гнобителів. У роки першої російської буржуазно-демократичної революції жителі села Павло та Никифор Скирки, за завданням криворізьких більшовиків, поширювали серед односельчан більшовицькі листівки. На станцію Миколо-Козельськ приїздили представники більшовицьких організацій Кривого Рога та станції Довгинцеве для налагодження зв'язків з революційно настроєними робітниками і селянами Миколаївки. Вони проводили серед них агітаційну роботу, закликали до активної боротьби проти самодержавства.
9 грудня 1905 року Бойовий страйковий комітет станції Довгинцеве надіслав телеграму на станцію Миколо-Козельськ, в якій запропонував залізничникам припинити роботу, увільнити адміністрацію і створити свій страйковий комітет. Робітники станції палко відгукнулися на цей заклик. Вони організували бойову дружину. Дружинники підтримували бойовий порядок, охороняли залізничне майно, встановили контроль за рухом поїздів та составів з продовольчими вантажами. Селяни Миколаївки допомагали страйкарям хлібом й іншими продуктами.
Для придушення страйку до Миколаївки прибули козаки 23-го драгунського Вознесенського полку. Драгуни влаштували жорстоку розправу над робітниками і селянами, які брали участь у революційних подіях. Найбільш активних учасників цих подій було заарештовано і засуджено царським судом. Так, С. Я. Скирка та вчителя М. М. Росинського відправили до Херсонської в'язниці, де вони були ув'язнені на два роки.
Запровадження столипінської аграрної реформи спричинило дальше обезземелення основної маси селян і дальше загострення класових суперечностей в селі. З 1907 по 1915 рік з Миколаївки вийшло на хутори 14 господарств з родинами. Куркулі захопили найкращі землі. Крім того, вони скуповували і орендували землю односельчан, які розорювалися. В 1910 році в селі почав працювати цегельно- черепичний завод, через рік на станції Миколо-Козельськ відкрився гасовий склад нафтового магната Нобеля. Із станції Миколо-Козельськ вивозилось 416,6 тис. пудів хліба. Зростало кустарне виробництво. В 1912 році в селі постійно працювало 5 ковалів, 7 столярів і теслярів, 12 шевців, 20 шорників та інші. Двічі на рік відбувалися ярмарки. Торгівлею тут постійно займалося 17 чоловік. В 1912 році в селі разом зі станцією Миколо-Козельськ налічувалося 163 двори і 1185 жителів.
Незадовільною була медична допомога населенню. Тільки в 1896 році в Миколаївці почав працювати земський фельдшер. У 1885 році відкрито земську початкову школу на 50 учнів. Це була єдина школа на всю волость. Більшість учнів не мала змоги пройти весь трирічний строк навчання. Так, у 1893 році школу закінчили лише 4 хлопчики і 5 дівчаток. Напередодні першої світової війни близько 80 проц. населення села було неписьменним.
Коли почалася війна, понад 100 чоловіків з села було мобілізовано до царської армії. За час війни в Миколаївці скоротилися посівні площі, зменшилась урожайність, становище трудящих селян погіршало. Тільки в одному 1914 році було одержано 11 повідомлень про тих, хто загинув на фронті.
2 березня 1917 року населення Миколаївки довідалося про повалення самодержавства. Цю звістку передав їм телеграфіст станції Миколо-Козельськ. Начальник станції Іщенко, який підтримував революційно настроєних селян і робітників, робітники та селяни Г. С. Нікулін, О. С. Ігнатченко, Я. Г. Скирко, Ф. Г. Довгорук та інші роззброїли жандарма й урядника. Відбулися мітинг і збори, на яких трудящі села вітали повалення царизму; Вже в березні в селі обрали Раду селянських депутатів. Та її виконавчий комітет складався з куркульських і націоналістичних елементів. Він підтримував політику Тимчасового уряду і Центральної ради. Більшовики рудника «Інгулець» багато зробили, щоб вирвати селян Миколаївки з-під впливу українських есерів. В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Миколаївський ревком очолив Г. С. Нікулін.
Ревком і земельний комітет, на чолі з О. С. Ігнатченком, відібрали землю худобу та сільськогосподарський реманент у поміщика Ушакова, який володій 7 тис. десятин землі, а також у поміщика Селиванова. Більшість худоби, сільськогосподарських машин та іншого поміщицького майна було передано трудовому селянству. Землю розподіляли в першу чергу між безземельними та малоземельними селянами по 2 десятини на їдця.
Наприкінці березня 1918 року Миколаївку захопили німецько-австрійські окупанти. Разом з ними до села повернувся і поміщик Ушаков. З допомогою солдатів він примусив селян повернути своє майно і землю. Трудівники села
Дивиться також інші населені пункти району: