Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Підгородне

Підгородне - селище міського типу, центр селищної Ради, якій підпорядко­ване село Куроїдівка. Розташоване по обох берегах річки Кільчені - пра­вої притоки Самари басейн Дніпра, за 14 км на північ від Дніпропетровська. Населення - 16,7 тис. чоловік.
Перші поселення на території сучасного Підгородного та його околиць виниклі ще на початку XVII століття. Спершу тут були зимівники хутори козаків та вій­ськової старшини із запорізького містечка Старої Самари. Кількість зимівників почала збільшуватись після спорудження тут у 1688 році Богородицької Усть-Самарської фортеці для захисту від татарських нападів. Частина запорожців за­лишила тоді Стару Самару і остаточно осіла по річні Кільчені. Після ліквідації Запорізької Січі козацькі зимівники були об'єднані в 1778 році у слободу Підгродну. Походження цієї назви пов'язане з тим, що слобода була розташована по­близу губернського міста Катеринослава під городом. У 1782 році в Підгородному жило 896 чоловік.
Козацьке населення слободи у 1787 році було приписане царським урядом до новоутвореного Катеринославського козачого війська, виборні козаки відбували військову службу в Полтавському кінному полку. Після ліквідації в 1796 році Катеринославського війська частину населення Підгородного переселено на Ку­бань, а тих, що залишились, перевели на становище державних селян. Вони одер­жали земельні наділи, які не могли залишати без дозволу властей. За користування землею селяни сплачували в казну грошові і натуральні податки та виконувати різні повинності.
За переписом 1826 року в Підгородному налічувалося 180 дворів з населенням 1044 чоловіка. Тут було 8 вітряків та кілька водяних млинів. Жили селяни із зем­леробства та скотарства. Вони мали 6155 десятин землі, в т. ч. 3894 десятини орної, 2150 - луків. Землі оброблялись важким плугом - сабаном, у який запрягали 5 пар волів. Мало хто мав змогу тримати таку кількість робочої худоби, отже доводилося звертатись до супряг або за відробіток брати тягло у заможних селян. В урожайні роки селяни мали змогу сплатити частину недоїмок і дещо продати. Але такі роки траплялися не часто. Більшість жителів села жила у злиднях. Важким тягарем на їх плечі лягали повинності на користь держави. Особливо важкою була шляхова і підводна повинності. Населення Підгородного мусило працювати на впорядкуванні великого Московського тракту, що проходив через село в напрямку до Катеринослава, і забезпечувати його гужовим транспортом.
Часті неврожаї, відстала техніка землеробства погіршували становище селян. «В разі убогого врожаю,- писав катеринославський губернатор у своєму звіті за 1829 рік,- жителі заробляють на харчі ремеслами, працюючи у заможних оби­вателів».
Посилювалася класова диференціація селян. Багатії села, господарства яких зміцнювалися за рахунок розореної бідноти, брали участь у виставці сільсько­господарських виробів, організованій у вересні 1845 року в Катеринославі. Чотири з них одержали нагороду від 4 до 7 крб. за розведення породистих іспанських овець та вирощування пшениці арнаутки.
В 1866 році вийшов царський указ про поземельний устрій державних селян. По селах Підгородненської та Знаменівської волостей поповзли тривожні чутки про те, нібито за цим указом зменшать земельні наділи державним селянам. У Підгороднє навіть приїздила з губернського центру спеціальна комісія, щоб втихо­мирити селян.
Викуп державної землі у Підгородному відбувся тільки в січні 1887 року. За­галом громада села одержала 5985 десятин на 1234 ревізькі душі. Розмір одного наділу не перевищував 5 десятин. Земля мала залишитися в общинному користу­ванні. Розорена непосильними податками і неврожаями, переважна більшість жителів села неспроможна була викупити одразу земельні наділи і щороку вносила в казну платежі з процентами.
В роки першої російської революції під впливом героїчної боротьби катерино­славських робітників селянська біднота почала підніматися на боротьбу з своїми гнобителями. В рапорті новомосковського повітового справника катеринослав­ському губернатору від 28 жовтня 1905 року повідомлялось, що «селяни з сіл Підгородного і Куроїдівки найближчим часом мають намір розгромити економію помі­щика Мизка. Настрій селян як цих сіл, так і інших надто піднесений і тривожний. Можливі серйозні ускладнення».
Рішуче виступили селяни Підгородного проти пограбування їх під час здійс­нення столипінської аграрної реформи. Вони вигнали з села земського началь­ника. Лише після того, коли поліція заарештувала трьох найбільш активних прихільників цього виступу і покарала їх в «адміністративному порядку», селяни примушені були скоритися.
На формування класової свідомості сільської бідноти дедалі більший вплив справляли катеринославські робітники. Особливо позначилось це в роки нового Революційного піднесення. Про це красномовно свідчить лист селян губернії депу­тату IV Державної думи Г. І. Петровському. Селяни заявили, що «доручають




Підгородне