Сторінка 1 з 7
Підгородне - селище міського типу, центр селищної Ради, якій підпорядковане село Куроїдівка. Розташоване по обох берегах річки Кільчені - правої притоки Самари басейн Дніпра, за 14 км на північ від Дніпропетровська. Населення - 16,7 тис. чоловік.
Перші поселення на території сучасного Підгородного та його околиць виниклі ще на початку XVII століття. Спершу тут були зимівники хутори козаків та військової старшини із запорізького містечка Старої Самари. Кількість зимівників почала збільшуватись після спорудження тут у 1688 році Богородицької Усть-Самарської фортеці для захисту від татарських нападів. Частина запорожців залишила тоді Стару Самару і остаточно осіла по річні Кільчені. Після ліквідації Запорізької Січі козацькі зимівники були об'єднані в 1778 році у слободу Підгродну. Походження цієї назви пов'язане з тим, що слобода була розташована поблизу губернського міста Катеринослава під городом. У 1782 році в Підгородному жило 896 чоловік.
Козацьке населення слободи у 1787 році було приписане царським урядом до новоутвореного Катеринославського козачого війська, виборні козаки відбували військову службу в Полтавському кінному полку. Після ліквідації в 1796 році Катеринославського війська частину населення Підгородного переселено на Кубань, а тих, що залишились, перевели на становище державних селян. Вони одержали земельні наділи, які не могли залишати без дозволу властей. За користування землею селяни сплачували в казну грошові і натуральні податки та виконувати різні повинності.
За переписом 1826 року в Підгородному налічувалося 180 дворів з населенням 1044 чоловіка. Тут було 8 вітряків та кілька водяних млинів. Жили селяни із землеробства та скотарства. Вони мали 6155 десятин землі, в т. ч. 3894 десятини орної, 2150 - луків. Землі оброблялись важким плугом - сабаном, у який запрягали 5 пар волів. Мало хто мав змогу тримати таку кількість робочої худоби, отже доводилося звертатись до супряг або за відробіток брати тягло у заможних селян. В урожайні роки селяни мали змогу сплатити частину недоїмок і дещо продати. Але такі роки траплялися не часто. Більшість жителів села жила у злиднях. Важким тягарем на їх плечі лягали повинності на користь держави. Особливо важкою була шляхова і підводна повинності. Населення Підгородного мусило працювати на впорядкуванні великого Московського тракту, що проходив через село в напрямку до Катеринослава, і забезпечувати його гужовим транспортом.
Часті неврожаї, відстала техніка землеробства погіршували становище селян. «В разі убогого врожаю,- писав катеринославський губернатор у своєму звіті за 1829 рік,- жителі заробляють на харчі ремеслами, працюючи у заможних обивателів».
Посилювалася класова диференціація селян. Багатії села, господарства яких зміцнювалися за рахунок розореної бідноти, брали участь у виставці сільськогосподарських виробів, організованій у вересні 1845 року в Катеринославі. Чотири з них одержали нагороду від 4 до 7 крб. за розведення породистих іспанських овець та вирощування пшениці арнаутки.
В 1866 році вийшов царський указ про поземельний устрій державних селян. По селах Підгородненської та Знаменівської волостей поповзли тривожні чутки про те, нібито за цим указом зменшать земельні наділи державним селянам. У Підгороднє навіть приїздила з губернського центру спеціальна комісія, щоб втихомирити селян.
Викуп державної землі у Підгородному відбувся тільки в січні 1887 року. Загалом громада села одержала 5985 десятин на 1234 ревізькі душі. Розмір одного наділу не перевищував 5 десятин. Земля мала залишитися в общинному користуванні. Розорена непосильними податками і неврожаями, переважна більшість жителів села неспроможна була викупити одразу земельні наділи і щороку вносила в казну платежі з процентами.
В роки першої російської революції під впливом героїчної боротьби катеринославських робітників селянська біднота почала підніматися на боротьбу з своїми гнобителями. В рапорті новомосковського повітового справника катеринославському губернатору від 28 жовтня 1905 року повідомлялось, що «селяни з сіл Підгородного і Куроїдівки найближчим часом мають намір розгромити економію поміщика Мизка. Настрій селян як цих сіл, так і інших надто піднесений і тривожний. Можливі серйозні ускладнення».
Рішуче виступили селяни Підгородного проти пограбування їх під час здійснення столипінської аграрної реформи. Вони вигнали з села земського начальника. Лише після того, коли поліція заарештувала трьох найбільш активних прихільників цього виступу і покарала їх в «адміністративному порядку», селяни примушені були скоритися.
На формування класової свідомості сільської бідноти дедалі більший вплив справляли катеринославські робітники. Особливо позначилось це в роки нового Революційного піднесення. Про це красномовно свідчить лист селян губернії депутату IV Державної думи Г. І. Петровському. Селяни заявили, що «доручають
Дивиться також інші населені пункти району: