Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мишурин Ріг. Лихівській селищній Раді підпорядковано ще 5 населених пунктів: Веселий Кут, Комунарівка, Красні Луки, Степове, Чапаєвка. Відстань до районного центру - 50 км. Населення - 6 тис. чоловік.
На території сучасного селища жили люди ще в добу бронзи. В курганах було знайдено кремінні, бронзові знаряддя та посуд т. зв. зрубної культури XV-IX століття.
Як свідчать писемні джерела близько 1740 року тут виникло одне з давніх запорізьких поселень. Спершу воно називалось слободою Омельником - за місцем розташування. Запорізька старшина мала на річці Омельнику свої кутки, зимівники, хутори з багатьма землянками і мазанками. В архівних матеріалах Самарського монастиря зазначено, що військова старшина мала на річці Омельнику хутори «з кількома десятками родичів, знайомих, наймитів і хлопців».
На початку 1750 року до слободи переїхало кілька сімей з полтавського Омельника та Кобеляк. У 1754 році тут відкрили церкву. Слобода розрослася, згодом її назнали Лихівкою.
Про походження цієї назви є багато легенд. Найбільш поширена така. У давнину Пороги Омельника були крутими, високими, а долина - густо порослою дібровами. Посеред річки, де тепер центр селища, був піщаний острів. Тут оселився кріпак-втікач, що став вільним козаком. Прозивали його Лихим, чи Лихачем. Козак Лихий за писемним свідченням - запорожець Лишевський приймав до себе тих, хто тікав від кріпацтва. Втікачі знаходили притулок в густих дібровах, глибоких байраках, осідали на ніким не зайнятих землях.
До 1764 року Лихівка входила до складу Кодацької паланки. З ліквідацією козацького устрою слобода була оголошена державною і ввійшла до складу Єлисаветградської провінції Новоросійської губернії спочатку як 4-а рота Єлисаветградського пікінерського полку, а потім під назвою 6-ї роти; близько 1772 року вона вгадується як 12-а рота того ж полку.
До 1780 року населення слободи збільшилося вчетверо, головним чином за рахунок втікачів з українських земель, що перебували під владою Польщі. 1787 року в Лихівці було вже 300 дворів, налічувалось 655 осіб чоловічої статі. Кращі землі належали військовій старшині, місцевим багатіям та церкві. Церква мала 120 десятин присадибної, орної землі та сіножатей. Так було протягом усієї дореволюційної історії села.
Ще задовго до реформи 1861 року Лихївка стала значним торговельним центром. Вже в 1828 році тут відбувалося 4 ярмарки. На перший з них приїхало до 2 тис. чол., товарів було привезено на 20 тис. крб. Торгували хлібом, худобою тощо. Пізніше в Лихівці щороку 6 серпня відбувався т. зв. Преображенський ярмарок. Наприклад, у 1857 році привіз товарів на цей ярмарок оцінювався в 32 795 крб. Проведення ярмарків сприяло економічному зміцненню села. Зростала кількість населення. Так, у 1863 році тут було 380 дворів і налічувалось 2692 мешканці.
За указами 1866-1867 рр., селяни Лихівки повинні були викупити у держали закріплені за ними земельні наділи. 1280 ревізьких душ одержали по 5,9 десятини. З 1 січня 1887 року вони перейшли на викуп. У 1884 році до Лихівської общини було приписано 3467 чол., з них дворян - 35, духівництва - 25, купців - 8, мі щан - 216, решта - селяни. З усього населення право голосу на сільському сході мали тільки 500 чоловік.
Реформа 1861 року сприяла розвитку капіталізму в сільському господарстві. Посилилась експлуатація основної маси селянства багатіями села.
В. І. Ленін у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії» саме на прикладі Верхньодніпровського повіту, до складу якого входила й Лихівка, показав темпи застосування поліпшених знарядь і машин у землеробстві. «За звітом Катеринославської губ. земської управи за 1895 р.,- писав В. І. Ленін,- „поширення поліпшених землеробських знарядь в губернії йде дуже швидкими кроками".
Поліпшені знаряддя і машини застосовували і лихівські багатії. Збіднілі селяни, шукаючи заробітку, кидали село. Так, у 1884 році 83 жителі Лихівки серед них 4 жінки ходили на заробітки в Херсонську губернію та інші місця.
У 1902 році в Лихівці налічувалось 975 дворів з населенням 5743 чол. Кількість землі не змінилася - 7434,9 десятини, але розподілялась вона нерівномірно. Більшість селян лишалась малоземельною і безземельною.
Тому цілком закономірно, що під впливом революційних подій у Катеринославі, Кам'янському, Кривому Розі, Веселих Тернах влітку 1905 року сталися заворушення і в Лихівській волості.
28 червня 1905 року губернатор доповідав департаменту поліції, що в першій половині травня цього року в маєтках дворянина Харченка і вдови дійсного статського радника Шубіної-Поздєевої селяни Лихівки кількістю близько 80 чол. провадили самовільну потраву і на вимогу об'їжджчиків економії не робити цього відповідали погрозами. Призвідниками цих
Лихівка
Сторінка 1 з 7
Лихівка - селище міського типу з 1957 р., центр Лихівської селищної Ради. Розташована на річці Омельнику, за 27 км на північний захід від залізничної станції Вільні Хутори і за 20 км на південний схід від пристані на Дніпрі На території сучасного селища жили люди ще в добу бронзи. В курганах було знайдено кремінні, бронзові знаряддя та посуд т. зв. зрубної культури XV-IX століття.
Як свідчать писемні джерела близько 1740 року тут виникло одне з давніх запорізьких поселень. Спершу воно називалось слободою Омельником - за місцем розташування. Запорізька старшина мала на річці Омельнику свої кутки, зимівники, хутори з багатьма землянками і мазанками. В архівних матеріалах Самарського монастиря зазначено, що військова старшина мала на річці Омельнику хутори «з кількома десятками родичів, знайомих, наймитів і хлопців».
На початку 1750 року до слободи переїхало кілька сімей з полтавського Омельника та Кобеляк. У 1754 році тут відкрили церкву. Слобода розрослася, згодом її назнали Лихівкою.
Про походження цієї назви є багато легенд. Найбільш поширена така. У давнину Пороги Омельника були крутими, високими, а долина - густо порослою дібровами. Посеред річки, де тепер центр селища, був піщаний острів. Тут оселився кріпак-втікач, що став вільним козаком. Прозивали його Лихим, чи Лихачем. Козак Лихий за писемним свідченням - запорожець Лишевський приймав до себе тих, хто тікав від кріпацтва. Втікачі знаходили притулок в густих дібровах, глибоких байраках, осідали на ніким не зайнятих землях.
До 1764 року Лихівка входила до складу Кодацької паланки. З ліквідацією козацького устрою слобода була оголошена державною і ввійшла до складу Єлисаветградської провінції Новоросійської губернії спочатку як 4-а рота Єлисаветградського пікінерського полку, а потім під назвою 6-ї роти; близько 1772 року вона вгадується як 12-а рота того ж полку.
До 1780 року населення слободи збільшилося вчетверо, головним чином за рахунок втікачів з українських земель, що перебували під владою Польщі. 1787 року в Лихівці було вже 300 дворів, налічувалось 655 осіб чоловічої статі. Кращі землі належали військовій старшині, місцевим багатіям та церкві. Церква мала 120 десятин присадибної, орної землі та сіножатей. Так було протягом усієї дореволюційної історії села.
Ще задовго до реформи 1861 року Лихївка стала значним торговельним центром. Вже в 1828 році тут відбувалося 4 ярмарки. На перший з них приїхало до 2 тис. чол., товарів було привезено на 20 тис. крб. Торгували хлібом, худобою тощо. Пізніше в Лихівці щороку 6 серпня відбувався т. зв. Преображенський ярмарок. Наприклад, у 1857 році привіз товарів на цей ярмарок оцінювався в 32 795 крб. Проведення ярмарків сприяло економічному зміцненню села. Зростала кількість населення. Так, у 1863 році тут було 380 дворів і налічувалось 2692 мешканці.
За указами 1866-1867 рр., селяни Лихівки повинні були викупити у держали закріплені за ними земельні наділи. 1280 ревізьких душ одержали по 5,9 десятини. З 1 січня 1887 року вони перейшли на викуп. У 1884 році до Лихівської общини було приписано 3467 чол., з них дворян - 35, духівництва - 25, купців - 8, мі щан - 216, решта - селяни. З усього населення право голосу на сільському сході мали тільки 500 чоловік.
Реформа 1861 року сприяла розвитку капіталізму в сільському господарстві. Посилилась експлуатація основної маси селянства багатіями села.
В. І. Ленін у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії» саме на прикладі Верхньодніпровського повіту, до складу якого входила й Лихівка, показав темпи застосування поліпшених знарядь і машин у землеробстві. «За звітом Катеринославської губ. земської управи за 1895 р.,- писав В. І. Ленін,- „поширення поліпшених землеробських знарядь в губернії йде дуже швидкими кроками".
Поліпшені знаряддя і машини застосовували і лихівські багатії. Збіднілі селяни, шукаючи заробітку, кидали село. Так, у 1884 році 83 жителі Лихівки серед них 4 жінки ходили на заробітки в Херсонську губернію та інші місця.
У 1902 році в Лихівці налічувалось 975 дворів з населенням 5743 чол. Кількість землі не змінилася - 7434,9 десятини, але розподілялась вона нерівномірно. Більшість селян лишалась малоземельною і безземельною.
Тому цілком закономірно, що під впливом революційних подій у Катеринославі, Кам'янському, Кривому Розі, Веселих Тернах влітку 1905 року сталися заворушення і в Лихівській волості.
28 червня 1905 року губернатор доповідав департаменту поліції, що в першій половині травня цього року в маєтках дворянина Харченка і вдови дійсного статського радника Шубіної-Поздєевої селяни Лихівки кількістю близько 80 чол. провадили самовільну потраву і на вимогу об'їжджчиків економії не робити цього відповідали погрозами. Призвідниками цих
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань
- Пальмирове
- Жовте