Сторінка 1 з 5
Щорськ - селище міського типу, центр селищної Ради, якій підпорядковано населені пункти: Веселе, Вільне, Людмилівка, Надія, Олексіївка, Потоки, Скеліватка і Трудова. Розташований на автомагістралі Київ-Дніпропетровськ, за 36 км на схід від районного центру; залізнична станція - Божедарівка.
Населення – 5,8 тис. чоловік.
У 1881 році почалося будівництво залізничної вітки Катеринослав - Казанка пізніше Долинська, яке тривало три роки. Тоді ж була побудована і станція Божедарівка. Із збільшенням перевозок на лінії прискорювалось заселення пристанційного селища торговцями, які скуповували пшеницю, ячмінь, жито та іншу сільськогосподарську продукцію у селян і по залізниці відправляли до різних районів країни та за кордон. Рік у рік зростали також перевозки залізної руди. У Божедарівці та навколо неї з'являються хутори й економії, до яких наймалися безземельні божедарівці. Окремі ж землевласники мали по 3-4,5 тис. десятини.
На кінець XIX століття в Божедарівці побудовано складські приміщеня, двоповерховий вальцьовий млин, олійницю.
Та частина населення, яка працювала на землях поміщиків, як і та, що трудилася на станції та підприємствах, зазнавали жорстокої експлуатації. Це зумовило активну участь їх у першій російській революції 1905-1907 рр. У жовтні 1905 року верхньодніпровський справник доповідав катеринославському губернаторові, що ряді сіл, в т. ч. і в Божедарівці, передбачаються виступи і просив терміново прислати солдат для придушення заворушень селян та робітників.
Великий вплив па трудящих Божедарівки мали агітатори, послані в грудні 1905 року Катеринославським комітетом РСДРП для агітаційної роботи у Верхньо-дніпровський повіт. «По дорозі,- згадував один з них, робітник Брянського заводу І. Меренков,- ми виступали на станціях, а в Божедарівці провели великий мітинг... З Божедарівки нас селяни на підводах повезли по волостях, де, як тільки ми появлялися, зразу ж збігалося все населення, проводились мітинги, а потім бесіди про експлуатацію поміщиками селян та про різні види селянської кабали». Невдовзі агітатори були заарештовані і відправлені до Катеринослава.
На початку XX століття в Божедарівці стали до ладу два парових млини, побудовано два лісові склади. Зріс вантажообіг станції. Влітку і восени звідси щоденно відправлялось 50-.60 вагонів пшениці. Напередодні першої світової ні ніш вантажообіг становив 2190 тис. пудів.
У 1913 році в селі проживало 508 чоловік. Школи тут не було, абсолютна більшість трудящих села була неписьменною. Єдиним медичним закладом - аптекою-користувалися в основному багатії.
З початком першої світової війни в липні-серпні 1914 року у Божедарінці було проведено мобілізацію до царської армії. Тяжко довелося тим сім'ям, які позбавилися чоловічих робочих рук. Скоротились посівні площі, зменшилась кількість худоби в селянських господарствах.
Не поліпшила становища трудящих і Лютнева буржуазно-демократична революція. Створений в селі земельний комітет та староста перебували під впливом куркулів.
у січні 1918 року при підтримці робітників Катеринослава і Кривого Рога божедарівці встановили Радянську владу. Тимчасовий орган влади - ревком - очолив мешканець села бідняк П. Я. Єгоров. До складу його ввійшли також Г. Д. Шевченко, М. В. Сукач, А. Л. Волошин. Ревком розподілив між біднішими сели нами близько 800 десятин поміщицьких земель.
Навесні 1918 року селяни, які раніше не мали землі, вперше орали та засиніли свої поля. Але наслідками своєї праці скористатися їм не вдалося. Наприкінці березня 1918 року Божедарівку окупували австро-німецькі війська. Загарбніїкам чинили опір робітничо-селянські загони. В бою під Володимирівною брали участь і жителі Божедарівки.
Захопивши село, окупанти зігнали мешканців і вчинили над ними жорстоку розправу. 10 селян, запідозрених у нападі на поміщицький маєток, німецькі солдати заарештували і відправили до Верхньодніпровська. Всіх, хто брав поміщицьку худобу і майно, було покарано різками.
Боротьбу проти окупантів очолив підпільний ревком, створений влітку 1918 року. Під його керівництвом організовано загони самооборони, які протидіяли частим нападам австро-німецьких мародерів. З тих загонів самооборони пізніше сформувався партизанський загін на чолі з О. Попругою. За допомогою місцевого населення партизани порушили телефонний та телеграфний зв'язок Божедарівки з іншими населеними пунктами, розібрали залізничний міст за 2 км від села, не раз виводили з ладу залізничну колію. На допомогу катеринославському пролетаріату божедарівський ревком організував збір хліба, зерна, одягу. У свою чергу катеринославські робітники надсилали до Божедарівки зброю та політичну літературу. При відступі австро-німецьких окупантів у грудні 1918 року населення роззброювало їхні загони, допомагало червоноармійцям організовувати залізничні перевозки.
Дивиться також інші населені пункти району: