Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Троїцьке

Троїцьке - село, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Бик притоки р. Самари, за 9 км від районного центру і за 170 км від Дніпропетров­ська. Відстань від залізничної станції Брагинівка 4 км. Населення - 2874 чоловіки.
Перша згадка про село датується 1775 роком. За наказом азовського губерна­тора Черткова частину пікінерів Луганського пікінерського полку переведено в ті місця для «заселення бахмутських та волководських степів і більш зручного зв'язку Бахмута з Бельовською фортецею».
Свою назву слобода дістала від Свято-Троїцької церкви, що була у фортеці «Маяк», звідки переселилися пікінери. У 1775 році тут було 75 дворів, у 1784 ро­ці їх кількість зросла до 150.
Наприкінці XVIII і на початку XIX століття населення Троїцького складалосн переважно з державних селян. У 1863 році в Троїцькому налічувалося 634 двори і 4497 жителів. За указами 1866-67 рр. 2045 ревізьких душ одержали земельні наділи, яких треба було викуповувати у держави починаючи з 1887 року. Та вже через 12 років через відсутність коштів жоден селянин не викупив свого наділу.
З кожним роком у селі зростала кількість безземельних та малоземельних селян. Багато з них залишали свої рідні місця і шукали роботу в поміщицьких масткій, у куркулів, або йшли у міста на фабрики і заводи. В 1884 році 113 чол. з села пішли на заробітки на кілька місяців. До того ж селяни були позбавлені будь-яких політичних прав. Так, у 1884 році по троїцькій громаді з 7024 чол. населення тільки 860-  12,2 проц. мали право голосу на сільській сходці. Та і це була найбільш заможна частина жителів Троїцького.
На початку XX століття в селі вже був шкіряний завод, з'явився десяток тор­говельних підприємств, товарообіг яких становив 80 тис. крб. Зростала кількість населення. В 1901 році тут проживало 8052 мешканці, працювала початкова школа. Та становище трудящих було злиденним й дедалі погіршувалося. Безправ'я, жорст­ка експлуатація, тягар податків і боргів викликали гостре невдоволення селян. У 1905-1907 рр. вони відмовилися виконувати накази і розпорядження сільської адміністрації. За антиурядові виступи царський уряд засудив жителів села М. Щетину, А. Бедіна та інших до заслання в Сибір. У 1909 році в Троїцькому було 1461 господарство, 32 з них займалися промислами: шкіряним, кравецьким, бон­дарним, шевським, шорним, ткацьким, ковальським та цегляним. 12 господарств промислами займалися протягом усього року, решта - після закінчення землеробських робіт. За даними огляду кустарно-ремісницьких промислів Катеринославської губернії, троїцьким ремісникам постійно бракувало інструменту.
В 1913 році в селі утворилося сільськогосподарське товариство, в якому налічу­валося 366 членів. Товариство заклало зразкову ділянку кормових рослин на площі до 4 десятин. Прокатна станція товариства мала трієри, кінні молотарки, кукуруд­зяні дробарки. Оскільки головна роль у тому товаристві належала куркулям, вони перетворили його в знаряддя експлуатації трудящих і всі вигоди використовували для себе.
Напередодні першої імперіалістичної війни Троїцьке було великим селом. В ньому налічувалося 1313 дворів і 9900 жителів. Двічі на рік тут відбувалися
ярмарки, на які приїздили селяни з навколишніх сіл, а також купці з Катеринослава іі інших міст. Село на той час мало чотири парових млини.
Та на все Троїцьке у 1913 році був лише один фельдшер. Працювали чотири початкові школи дві земські та дві церковнопарафіальні. З матеріалів Катеринославського наукового товариства по вивченню краю можна довідатися, що класні приміщення в школах тісні, низькі, погано освітлені, дуже часто холодні, сирі, бувають на долівках. Школярі хворіли на туберкульоз, трахому, викривлення хребтів.
В роки імперіалістичної війни посилилося розорення бідняцьких господарств. Коли в селі довідались про повалення самодержавства, тут відбулися стихійні висту­пи селянок-солдаток, невдоволених тяжкими умовами життя, дорожнечею, виклика­ною імперіалістичною війною. Вони громили крамниці місцевих багатіїв, розподіля­ли їхнє майно.
Після перемоги Великого Жовтня в селі у січні 1918 року було встановлено Радянську владу. Волосний ревком, що його очолив І. М. Сірий, з перших днів здійснював ленінський Декрет про землю. Поміщицьку землю та інвентар роз­поділяли між безземельними і малоземельними селянами. На перешкоді цим та іншим заходам Радянської влади стала австро-німецька окупація. В березні 1918 року в Троїцьке вдерлися кайзерівські війська. Окупанти відновили старі порядки, жор­стоко розправлялися з селянами, які підтримували владу Рад.
Та селяни Троїцького зривали плани німецько-австрійського командування по вивезенню хліба й худоби, відмовлялися виконувати накази окупантів. Влітку 1918 року вони вбили поміщицю Переволокіну, яка, повернувшись з окупантами, вимагала від селян сплати грішми 40 тис. крб. за використання ними її землі та порубку лісу. Було створено повстанський загін, до якого




Троїцьке