Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перша згадка про село датується 1775 роком. За наказом азовського губернатора Черткова частину пікінерів Луганського пікінерського полку переведено в ті місця для «заселення бахмутських та волководських степів і більш зручного зв'язку Бахмута з Бельовською фортецею».
Свою назву слобода дістала від Свято-Троїцької церкви, що була у фортеці «Маяк», звідки переселилися пікінери. У 1775 році тут було 75 дворів, у 1784 році їх кількість зросла до 150.
Наприкінці XVIII і на початку XIX століття населення Троїцького складалосн переважно з державних селян. У 1863 році в Троїцькому налічувалося 634 двори і 4497 жителів. За указами 1866-67 рр. 2045 ревізьких душ одержали земельні наділи, яких треба було викуповувати у держави починаючи з 1887 року. Та вже через 12 років через відсутність коштів жоден селянин не викупив свого наділу.
З кожним роком у селі зростала кількість безземельних та малоземельних селян. Багато з них залишали свої рідні місця і шукали роботу в поміщицьких масткій, у куркулів, або йшли у міста на фабрики і заводи. В 1884 році 113 чол. з села пішли на заробітки на кілька місяців. До того ж селяни були позбавлені будь-яких політичних прав. Так, у 1884 році по троїцькій громаді з 7024 чол. населення тільки 860- 12,2 проц. мали право голосу на сільській сходці. Та і це була найбільш заможна частина жителів Троїцького.
На початку XX століття в селі вже був шкіряний завод, з'явився десяток торговельних підприємств, товарообіг яких становив 80 тис. крб. Зростала кількість населення. В 1901 році тут проживало 8052 мешканці, працювала початкова школа. Та становище трудящих було злиденним й дедалі погіршувалося. Безправ'я, жорстка експлуатація, тягар податків і боргів викликали гостре невдоволення селян. У 1905-1907 рр. вони відмовилися виконувати накази і розпорядження сільської адміністрації. За антиурядові виступи царський уряд засудив жителів села М. Щетину, А. Бедіна та інших до заслання в Сибір. У 1909 році в Троїцькому було 1461 господарство, 32 з них займалися промислами: шкіряним, кравецьким, бондарним, шевським, шорним, ткацьким, ковальським та цегляним. 12 господарств промислами займалися протягом усього року, решта - після закінчення землеробських робіт. За даними огляду кустарно-ремісницьких промислів Катеринославської губернії, троїцьким ремісникам постійно бракувало інструменту.
В 1913 році в селі утворилося сільськогосподарське товариство, в якому налічувалося 366 членів. Товариство заклало зразкову ділянку кормових рослин на площі до 4 десятин. Прокатна станція товариства мала трієри, кінні молотарки, кукурудзяні дробарки. Оскільки головна роль у тому товаристві належала куркулям, вони перетворили його в знаряддя експлуатації трудящих і всі вигоди використовували для себе.
Напередодні першої імперіалістичної війни Троїцьке було великим селом. В ньому налічувалося 1313 дворів і 9900 жителів. Двічі на рік тут відбувалися
ярмарки, на які приїздили селяни з навколишніх сіл, а також купці з Катеринослава іі інших міст. Село на той час мало чотири парових млини.
Та на все Троїцьке у 1913 році був лише один фельдшер. Працювали чотири початкові школи дві земські та дві церковнопарафіальні. З матеріалів Катеринославського наукового товариства по вивченню краю можна довідатися, що класні приміщення в школах тісні, низькі, погано освітлені, дуже часто холодні, сирі, бувають на долівках. Школярі хворіли на туберкульоз, трахому, викривлення хребтів.
В роки імперіалістичної війни посилилося розорення бідняцьких господарств. Коли в селі довідались про повалення самодержавства, тут відбулися стихійні виступи селянок-солдаток, невдоволених тяжкими умовами життя, дорожнечею, викликаною імперіалістичною війною. Вони громили крамниці місцевих багатіїв, розподіляли їхнє майно.
Після перемоги Великого Жовтня в селі у січні 1918 року було встановлено Радянську владу. Волосний ревком, що його очолив І. М. Сірий, з перших днів здійснював ленінський Декрет про землю. Поміщицьку землю та інвентар розподіляли між безземельними і малоземельними селянами. На перешкоді цим та іншим заходам Радянської влади стала австро-німецька окупація. В березні 1918 року в Троїцьке вдерлися кайзерівські війська. Окупанти відновили старі порядки, жорстоко розправлялися з селянами, які підтримували владу Рад.
Та селяни Троїцького зривали плани німецько-австрійського командування по вивезенню хліба й худоби, відмовлялися виконувати накази окупантів. Влітку 1918 року вони вбили поміщицю Переволокіну, яка, повернувшись з окупантами, вимагала від селян сплати грішми 40 тис. крб. за використання ними її землі та порубку лісу. Було створено повстанський загін, до якого
Троїцьке
Сторінка 1 з 5
Троїцьке - село, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Бик притоки р. Самари, за 9 км від районного центру і за 170 км від Дніпропетровська. Відстань від залізничної станції Брагинівка 4 км. Населення - 2874 чоловіки. Свою назву слобода дістала від Свято-Троїцької церкви, що була у фортеці «Маяк», звідки переселилися пікінери. У 1775 році тут було 75 дворів, у 1784 році їх кількість зросла до 150.
Наприкінці XVIII і на початку XIX століття населення Троїцького складалосн переважно з державних селян. У 1863 році в Троїцькому налічувалося 634 двори і 4497 жителів. За указами 1866-67 рр. 2045 ревізьких душ одержали земельні наділи, яких треба було викуповувати у держави починаючи з 1887 року. Та вже через 12 років через відсутність коштів жоден селянин не викупив свого наділу.
З кожним роком у селі зростала кількість безземельних та малоземельних селян. Багато з них залишали свої рідні місця і шукали роботу в поміщицьких масткій, у куркулів, або йшли у міста на фабрики і заводи. В 1884 році 113 чол. з села пішли на заробітки на кілька місяців. До того ж селяни були позбавлені будь-яких політичних прав. Так, у 1884 році по троїцькій громаді з 7024 чол. населення тільки 860- 12,2 проц. мали право голосу на сільській сходці. Та і це була найбільш заможна частина жителів Троїцького.
На початку XX століття в селі вже був шкіряний завод, з'явився десяток торговельних підприємств, товарообіг яких становив 80 тис. крб. Зростала кількість населення. В 1901 році тут проживало 8052 мешканці, працювала початкова школа. Та становище трудящих було злиденним й дедалі погіршувалося. Безправ'я, жорстка експлуатація, тягар податків і боргів викликали гостре невдоволення селян. У 1905-1907 рр. вони відмовилися виконувати накази і розпорядження сільської адміністрації. За антиурядові виступи царський уряд засудив жителів села М. Щетину, А. Бедіна та інших до заслання в Сибір. У 1909 році в Троїцькому було 1461 господарство, 32 з них займалися промислами: шкіряним, кравецьким, бондарним, шевським, шорним, ткацьким, ковальським та цегляним. 12 господарств промислами займалися протягом усього року, решта - після закінчення землеробських робіт. За даними огляду кустарно-ремісницьких промислів Катеринославської губернії, троїцьким ремісникам постійно бракувало інструменту.
В 1913 році в селі утворилося сільськогосподарське товариство, в якому налічувалося 366 членів. Товариство заклало зразкову ділянку кормових рослин на площі до 4 десятин. Прокатна станція товариства мала трієри, кінні молотарки, кукурудзяні дробарки. Оскільки головна роль у тому товаристві належала куркулям, вони перетворили його в знаряддя експлуатації трудящих і всі вигоди використовували для себе.
Напередодні першої імперіалістичної війни Троїцьке було великим селом. В ньому налічувалося 1313 дворів і 9900 жителів. Двічі на рік тут відбувалися
ярмарки, на які приїздили селяни з навколишніх сіл, а також купці з Катеринослава іі інших міст. Село на той час мало чотири парових млини.
Та на все Троїцьке у 1913 році був лише один фельдшер. Працювали чотири початкові школи дві земські та дві церковнопарафіальні. З матеріалів Катеринославського наукового товариства по вивченню краю можна довідатися, що класні приміщення в школах тісні, низькі, погано освітлені, дуже часто холодні, сирі, бувають на долівках. Школярі хворіли на туберкульоз, трахому, викривлення хребтів.
В роки імперіалістичної війни посилилося розорення бідняцьких господарств. Коли в селі довідались про повалення самодержавства, тут відбулися стихійні виступи селянок-солдаток, невдоволених тяжкими умовами життя, дорожнечею, викликаною імперіалістичною війною. Вони громили крамниці місцевих багатіїв, розподіляли їхнє майно.
Після перемоги Великого Жовтня в селі у січні 1918 року було встановлено Радянську владу. Волосний ревком, що його очолив І. М. Сірий, з перших днів здійснював ленінський Декрет про землю. Поміщицьку землю та інвентар розподіляли між безземельними і малоземельними селянами. На перешкоді цим та іншим заходам Радянської влади стала австро-німецька окупація. В березні 1918 року в Троїцьке вдерлися кайзерівські війська. Окупанти відновили старі порядки, жорстоко розправлялися з селянами, які підтримували владу Рад.
Та селяни Троїцького зривали плани німецько-австрійського командування по вивезенню хліба й худоби, відмовлялися виконувати накази окупантів. Влітку 1918 року вони вбили поміщицю Переволокіну, яка, повернувшись з окупантами, вимагала від селян сплати грішми 40 тис. крб. за використання ними її землі та порубку лісу. Було створено повстанський загін, до якого
Дивиться також інші населені пункти району: