Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Дніпропетровськом, Харковом, Дніпродзержинськом, Павлоградом. Через місто проходять автомагістралі Москва-Сімферополь і Київ - Донецьк. Населення - 59 300 чоловік.
Перші поселення на території сучасного Новомосковська належать до III тисячоліття до н. е. При розкопках курганів ямної культури бронзової доби археологи виявили поховання, в яких знайшли зброю, крем'яні знаряддя праці, глиняні літи горщики. У 1932 році, під час будівництва Новомосковського жерстекатальвого заводу, розкопано та досліджено кілька курганів катакомбної і зрубної культур II-І тисячоліття до н. е..
У XVII столітті на околицях та поблизу сучасного Новомосковська запорізькі козаки заснували кілька хуторів-зимівників. Уже в 1672 році в Орловському Куті був Самарський Пустинно-Миколаївський монастир.
В 1687 році на т. зв. виборній раді, де в присутності князя В. В. Голіцина було обрано нового гетьмана, Переяславські статті Богдана Хмельницького доповнювалися 22 статтями, більшість яких стверджувала привілеї козацької старшими. В одній з них було зазначено, що для захисту російських кордонів від татарських набігів треба побудувати укріплені міста-фортеці на Дніпрі проти Кодака, на ріках Самарі, Орелі та в гирлах Берестової і Орчика.
Будівництво найважливішого з цих міст-фортець на березі Самари було розпочато в березні, а закінчено 1 серпня 1688 року. На спорудженні фортеці працювали козаки 6-ти полків - усього 20 тис. чоловік. Після закінчення будівниіпга гетьман, згідно царського указу, запросив сюди поселенців - українців та росіян.
Місце для поселення було відведено за кріпосним валом. Новозбудовану фортецю визнали Ново-Богородськом. Так було покладено початок місту Стара Самара. Сама фортеця проіснувала до 1711 року, тобто до того часу, коли за Прутським договором кордони Російської держави відсунулися на північ до річки Орелі. Опустіли запорізькі хутори-зимівники. У 1736 році фортеця Ново-Богородськ була відновлена під назвою Самарського ретраншемента.
Згодом на землях між Старою Самарою і Самарським Пустинно-Миколаївським монастирем почали оселятися запорожці, що поверталися з вигнання. Вони заснували тут слободу Самарчик, або Новоселицю. Значну частину населення становили іакож переселенці з розташованого поблизу міста Старої Самари. Новоселиця стала центром Самарської паланки. Тут у першій половині XVIII століття було побудовано сторожове укріплення для захисту слободи від татарських нападів. Неподалік від слободи проходив Кримський шлях, по якому татари поверталися із здобиччю. Козаки часто відбивали в них полонених.
На початку другої половини XVIII століття в Новоселиці проживало 9227 чоловік. Розвинуте було землеробство, з часом дістала значне поширення і торгівля.
З розвитком феодально-кріпосницьких відносин посилюється класова боротьба козацьких низів проти феодального гніту. Біднота Новоселиці брала активну участь у Коліївщині. У Самарському монастирі розповсюджувалися листи одного з ватажків повстання - Максима Залізняка, в яких він закликав до боротьби проти феодалів. Значна частина козацької бідноти приєдналася до загонів Залізняка. Під час селянської війни 1773-1775 рр. посланці О. Пугачова закликали населення слободи до повстання. У серпні 1774 року в Старій Самарі з'явився один з тих посланців - Масиль Злий, або Журба.
Після ліквідації Запорізької Січі Новоселиця ввійшла спочатку до складу Азовської губернії. У 1784 році було утворено Катеринославське намісництво. У зв'язку а тим, що Катеринослав І заснували в низині, яку часто затоплювало під час повені, це місто перенесли на високий правий берег Дніпра, а на його місці утворили повітове місто Новомосковськ. З тієї ж причини, що і Катеринослав, проіснувало воно тут недовго і оло перенесене вниз по Самарі до Богородицького ретраншемента. З 26 вересня 1794 року Новоселиця стала повітовим центром, який з того часу почав називатися Новомосковськом.
Зручне розташування міста на річці Самарі. родючі землі значно сприяли його зростанню. 29 липня 1811 року затверджено герб Новомосковська. У верхній частині герба на блакитному небі було зображено висхідну зорю, що символізувала благоденство краю; внизу на малиновому фоні - зломлену шаблю, як знак ліквідації Запорізької Січі.
На початку XIX століття Новомосковськ був невеликим повітовим містом, в якому проживало лише 7919 чоловік населення. Місто
мало 1095 дерев'яних будинків. Тричі на рік тут відбувалися ярмарки. Сюди приїжджали купці з різних міст Росії, які потім збували куплене тут сало у Варшаву, Одесу, Бердянськ; дьоготь і смолу - у Таврійську і Харківську
Новомосковськ
Сторінка 1 з 14
Новомосковськ - місто обласного підпорядкування, районний центр. Розташований на правому березі Самари, лівої притоки Дніпра, за 27 км на північний схід від Дніпропетровська, зв'язаний залізницею з Перші поселення на території сучасного Новомосковська належать до III тисячоліття до н. е. При розкопках курганів ямної культури бронзової доби археологи виявили поховання, в яких знайшли зброю, крем'яні знаряддя праці, глиняні літи горщики. У 1932 році, під час будівництва Новомосковського жерстекатальвого заводу, розкопано та досліджено кілька курганів катакомбної і зрубної культур II-І тисячоліття до н. е..
У XVII столітті на околицях та поблизу сучасного Новомосковська запорізькі козаки заснували кілька хуторів-зимівників. Уже в 1672 році в Орловському Куті був Самарський Пустинно-Миколаївський монастир.
В 1687 році на т. зв. виборній раді, де в присутності князя В. В. Голіцина було обрано нового гетьмана, Переяславські статті Богдана Хмельницького доповнювалися 22 статтями, більшість яких стверджувала привілеї козацької старшими. В одній з них було зазначено, що для захисту російських кордонів від татарських набігів треба побудувати укріплені міста-фортеці на Дніпрі проти Кодака, на ріках Самарі, Орелі та в гирлах Берестової і Орчика.
Будівництво найважливішого з цих міст-фортець на березі Самари було розпочато в березні, а закінчено 1 серпня 1688 року. На спорудженні фортеці працювали козаки 6-ти полків - усього 20 тис. чоловік. Після закінчення будівниіпга гетьман, згідно царського указу, запросив сюди поселенців - українців та росіян.
Місце для поселення було відведено за кріпосним валом. Новозбудовану фортецю визнали Ново-Богородськом. Так було покладено початок місту Стара Самара. Сама фортеця проіснувала до 1711 року, тобто до того часу, коли за Прутським договором кордони Російської держави відсунулися на північ до річки Орелі. Опустіли запорізькі хутори-зимівники. У 1736 році фортеця Ново-Богородськ була відновлена під назвою Самарського ретраншемента.
Згодом на землях між Старою Самарою і Самарським Пустинно-Миколаївським монастирем почали оселятися запорожці, що поверталися з вигнання. Вони заснували тут слободу Самарчик, або Новоселицю. Значну частину населення становили іакож переселенці з розташованого поблизу міста Старої Самари. Новоселиця стала центром Самарської паланки. Тут у першій половині XVIII століття було побудовано сторожове укріплення для захисту слободи від татарських нападів. Неподалік від слободи проходив Кримський шлях, по якому татари поверталися із здобиччю. Козаки часто відбивали в них полонених.
На початку другої половини XVIII століття в Новоселиці проживало 9227 чоловік. Розвинуте було землеробство, з часом дістала значне поширення і торгівля.
З розвитком феодально-кріпосницьких відносин посилюється класова боротьба козацьких низів проти феодального гніту. Біднота Новоселиці брала активну участь у Коліївщині. У Самарському монастирі розповсюджувалися листи одного з ватажків повстання - Максима Залізняка, в яких він закликав до боротьби проти феодалів. Значна частина козацької бідноти приєдналася до загонів Залізняка. Під час селянської війни 1773-1775 рр. посланці О. Пугачова закликали населення слободи до повстання. У серпні 1774 року в Старій Самарі з'явився один з тих посланців - Масиль Злий, або Журба.
Після ліквідації Запорізької Січі Новоселиця ввійшла спочатку до складу Азовської губернії. У 1784 році було утворено Катеринославське намісництво. У зв'язку а тим, що Катеринослав І заснували в низині, яку часто затоплювало під час повені, це місто перенесли на високий правий берег Дніпра, а на його місці утворили повітове місто Новомосковськ. З тієї ж причини, що і Катеринослав, проіснувало воно тут недовго і оло перенесене вниз по Самарі до Богородицького ретраншемента. З 26 вересня 1794 року Новоселиця стала повітовим центром, який з того часу почав називатися Новомосковськом.
Зручне розташування міста на річці Самарі. родючі землі значно сприяли його зростанню. 29 липня 1811 року затверджено герб Новомосковська. У верхній частині герба на блакитному небі було зображено висхідну зорю, що символізувала благоденство краю; внизу на малиновому фоні - зломлену шаблю, як знак ліквідації Запорізької Січі.
На початку XIX століття Новомосковськ був невеликим повітовим містом, в якому проживало лише 7919 чоловік населення. Місто
мало 1095 дерев'яних будинків. Тричі на рік тут відбувалися ярмарки. Сюди приїжджали купці з різних міст Росії, які потім збували куплене тут сало у Варшаву, Одесу, Бердянськ; дьоготь і смолу - у Таврійську і Харківську
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка
- Перещепине