Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відстань до районного центру - смт Софіївки - 25 км. Найближча залізнична станція Зав'ялівка за 7 км. Населення - 634 чоловіки.
Ордо-Василівка виникла на початку XVIII століття. Тоді тут були два зимівники, а потім - хутори, що пізніше злилися в єдине село. З давніх часів поблизу місця, де розташоване село, проходив Микитинський чумацький шлях Нікополь- Милорадівка-Алфьорове-Мишурин Ріг, який зв'язував південь України і Крим з північною Україною. Чумаки, селяни-втікачі і запоріжці стали першими жителями Ордо-Василівки.
За легендою, назва села походить від прізвища та імені двох поселенців Орди і Василя, яким належали землі села. В документах XIX століття село імену
валось Василівкою, Ордино-Василівкою або Миколаївкою. Сучасна назва його склалась наприкінці XIX століття.
Ордо-Василівка входила в Інгульську паланку Запорізької Січі. Населення її займалося землеробством, скотарством та чумацьким промислом. Після ліквідації Запорізької Січі навколо Ордо-Василівки виникли великі маєтки Кочубея, Лаппо-Данилевського, Трубецького та інших поміщиків. Жителі села були закріпачені. Офіційно панщина в Ордо-Василівці тривала три дні на тиждень. Але оскільки селяни-кріпаки не спроможні були сплачувати податки, то триденну панщину поміщики збільшували ще на один день г.
В 1859 році частина жителів Ордо-Василівки, як і багатьох інших сіл Катеринославської та Херсонської губерній, брала активну участь у русі, що дістав назву «Похід у Таврію по волю». Селяни повірили в чутку, що в Криму наділяють «вільну» землю, і хто її одержить, стане вільним. Відмовляючись виконувати панщину, вони вирушали на південь. Та цей рух невдовзі був жорстоко придушений.
Поміщицька експлуатація, малоземелля, часті посухи, неврожай, падіж худоби, голодування, епідемії холери й чуми - все це спричиняло значне зменшення кількості жителів Ордо-Василівки. В 1849 році, наприклад, число мешканців зменшилося на 40 проц., а в 1858-у тут проживало лише 103 чоловіки 4.
Внаслідок реформи 1861 року селяни Ордо-Василівки одержали наділи на ревізьку чоловічу душу значно менші, ніж середній розмір наділу по Катеринославській губернії. На кожний двір в Ордо-Василівській волості - центром волості село стало в 1861 році - в середньому припало по 5,6 десятини, в тому числі лише 2,7 десятини орної землі. Зате поміщики, як і раніше, зосереджували у своїх руках великі земельні площі. Лаппо-Данилевський, Голіцин, Кочубей, Чуйкевич, Харін та інші поміщики в Ордо-Василівській волості були власниками понад 33 тис. десятин, що в 13 разів перевищувало розмір надільної землі 17 сільських общин цієї волості.
Невдоволення реформою викликало заворушення селян, що працювали в Райпільській економії поміщика Лаппо-Данилевського. До них приєдналися і селяни Ордо-Василівки. Та цей стихійний виступ селян був швидко придушений військами.
З розвитком капіталізму в пореформений час диференціація в середині сільської общини посилювалась: зростало землеволодіння куркулів, множилась кількість безземельних і малоземельних селян. Яскравим підтвердженням цього процесу є дані земської статистики за 1897 рік по Верхньодніпровському повіту, до якого належало село. Куркульські господарства мали тут по 20-50 десятин землі. До цієї категорії власників слід також віднести Ордо-Василівську церкву, яка мала 33 десятини. 9 проц. господарств використовували працю наймитів. Куркулі не лише зосередили значну частину надільної землі, а й орендували і купували землю у навколишніх поміщиків. їх інтересам служило ордо-василівське кредитне товариство, утворене в 1874 році. Водночас 35 проц. селянських господарств Верхньодніпровського повіту були малоземельні -до 5 десятин; 4 проц. господарств не засівали своїх наділів, 11 проц.- не мали робочої худоби, 4 проц.- мали тільки одного коня. Саме такі господарства становили переважну більшість в Ордо-Василівці.
Селянська біднота стогнала під гнітом експлуатації поміщиків і куркулів. Безземельні і малоземельні селяни, не маючи засобів до існування, йшли наймитами до місцевих багатіїв та поміщиків або мусили кидати село і вирушати на заробітки в міста. Частина їх займалась кустарними промислами. На початку XX століття в Ордо-Василівці було 14 кустарних майстерень. Більшість безземельного і малоземельного населення села вже постійно або сезонно працювала на шахтах Криворіжжя.
Політична безправність, малоземелля, жорстока експлуатація, вплив робітничого руху в Кривбасі - все це штовхало селян Ордо-Василівки на революційну боротьбу проти поміщиків. Вона особливо посилилась під час
Ордо-Василівка
Сторінка 1 з 9
Ордо-Василівка - село, центр сільської Ради депутатів трудящих, якій підпорядковані населені пункти: Володимирівка, Зав'ялівка, Кодак, Мар'є-Костянтинівка, Мар'ївка, Мотина Балка, Новомихайлівка, Райполе, Сергіївка і Тамарівка. Розташована на лівому березі річки Саксагані - притоки Інгульця. Ордо-Василівка виникла на початку XVIII століття. Тоді тут були два зимівники, а потім - хутори, що пізніше злилися в єдине село. З давніх часів поблизу місця, де розташоване село, проходив Микитинський чумацький шлях Нікополь- Милорадівка-Алфьорове-Мишурин Ріг, який зв'язував південь України і Крим з північною Україною. Чумаки, селяни-втікачі і запоріжці стали першими жителями Ордо-Василівки.
За легендою, назва села походить від прізвища та імені двох поселенців Орди і Василя, яким належали землі села. В документах XIX століття село імену
валось Василівкою, Ордино-Василівкою або Миколаївкою. Сучасна назва його склалась наприкінці XIX століття.
Ордо-Василівка входила в Інгульську паланку Запорізької Січі. Населення її займалося землеробством, скотарством та чумацьким промислом. Після ліквідації Запорізької Січі навколо Ордо-Василівки виникли великі маєтки Кочубея, Лаппо-Данилевського, Трубецького та інших поміщиків. Жителі села були закріпачені. Офіційно панщина в Ордо-Василівці тривала три дні на тиждень. Але оскільки селяни-кріпаки не спроможні були сплачувати податки, то триденну панщину поміщики збільшували ще на один день г.
В 1859 році частина жителів Ордо-Василівки, як і багатьох інших сіл Катеринославської та Херсонської губерній, брала активну участь у русі, що дістав назву «Похід у Таврію по волю». Селяни повірили в чутку, що в Криму наділяють «вільну» землю, і хто її одержить, стане вільним. Відмовляючись виконувати панщину, вони вирушали на південь. Та цей рух невдовзі був жорстоко придушений.
Поміщицька експлуатація, малоземелля, часті посухи, неврожай, падіж худоби, голодування, епідемії холери й чуми - все це спричиняло значне зменшення кількості жителів Ордо-Василівки. В 1849 році, наприклад, число мешканців зменшилося на 40 проц., а в 1858-у тут проживало лише 103 чоловіки 4.
Внаслідок реформи 1861 року селяни Ордо-Василівки одержали наділи на ревізьку чоловічу душу значно менші, ніж середній розмір наділу по Катеринославській губернії. На кожний двір в Ордо-Василівській волості - центром волості село стало в 1861 році - в середньому припало по 5,6 десятини, в тому числі лише 2,7 десятини орної землі. Зате поміщики, як і раніше, зосереджували у своїх руках великі земельні площі. Лаппо-Данилевський, Голіцин, Кочубей, Чуйкевич, Харін та інші поміщики в Ордо-Василівській волості були власниками понад 33 тис. десятин, що в 13 разів перевищувало розмір надільної землі 17 сільських общин цієї волості.
Невдоволення реформою викликало заворушення селян, що працювали в Райпільській економії поміщика Лаппо-Данилевського. До них приєдналися і селяни Ордо-Василівки. Та цей стихійний виступ селян був швидко придушений військами.
З розвитком капіталізму в пореформений час диференціація в середині сільської общини посилювалась: зростало землеволодіння куркулів, множилась кількість безземельних і малоземельних селян. Яскравим підтвердженням цього процесу є дані земської статистики за 1897 рік по Верхньодніпровському повіту, до якого належало село. Куркульські господарства мали тут по 20-50 десятин землі. До цієї категорії власників слід також віднести Ордо-Василівську церкву, яка мала 33 десятини. 9 проц. господарств використовували працю наймитів. Куркулі не лише зосередили значну частину надільної землі, а й орендували і купували землю у навколишніх поміщиків. їх інтересам служило ордо-василівське кредитне товариство, утворене в 1874 році. Водночас 35 проц. селянських господарств Верхньодніпровського повіту були малоземельні -до 5 десятин; 4 проц. господарств не засівали своїх наділів, 11 проц.- не мали робочої худоби, 4 проц.- мали тільки одного коня. Саме такі господарства становили переважну більшість в Ордо-Василівці.
Селянська біднота стогнала під гнітом експлуатації поміщиків і куркулів. Безземельні і малоземельні селяни, не маючи засобів до існування, йшли наймитами до місцевих багатіїв та поміщиків або мусили кидати село і вирушати на заробітки в міста. Частина їх займалась кустарними промислами. На початку XX століття в Ордо-Василівці було 14 кустарних майстерень. Більшість безземельного і малоземельного населення села вже постійно або сезонно працювала на шахтах Криворіжжя.
Політична безправність, малоземелля, жорстока експлуатація, вплив робітничого руху в Кривбасі - все це штовхало селян Ордо-Василівки на революційну боротьбу проти поміщиків. Вона особливо посилилась під час
Дивиться також інші населені пункти району: