Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
км на південний схід від Дніпропетровська. До нього прилягає залізнична станція Мечетна на магістралі Чаплине - Бердянськ. Через селище проходить автомагістраль Запоріжжя-Донецьк. Населення - 11 700 чоловік.
В XIV-XVI століттях в місцевості, де тепер розташоване селище, кочували орди кримських татар. Вздовж Вовчої пролягав Муравський шлях, яким яничари гнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися татарські найменування приток Вовчої - Гайчур і Янчур.
У XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час ріка була багата на рибу, в навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свої зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилося багаю запорізьких козаків із сім'ями. Згідно з указом азовського генерал-губернатора Черткова, в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у т. ч. і Покровську. Відтоді й починається історія селища.
Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралися базари, а тричі на рік - ярмарки. В 1782 році в слободі було 543 мешканці, в 1816 - понад 1200, в 1859 - близько 4 тис. чоловік, які належали до категорії державних селян.
З розвитком капіталізму і дальшим розшаруванням селянства після реформи 1861 року в селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки, їх організували місцеві жителі І. Балагура, Д. Миколаєнко, вчителі -
Ласечкін, О. М. Козленко та М. М. Ісаков. На таємних нарадах в гуртках читали революційну літературу. Активно виступили трудящі селяни проти поміщиків у 1905 році. Повітовий пристав 25 грудня 1905 року в донесенні губернатору вказував, що в маєтку штаб-ротмістра Мазаракія село Катеринівка продовжується самовільне розкрадання хліба, кормів, зерна не тільки місцевими селянами, але й селянами з села Григор'ївки, хутора Романки та ін... Населення дуже хвилюється, і можна чекати заворушень».
За наказом катеринославського губернатора в Покровське було надіслано багато стражників. Почалися арешти і екзекуції. В Катеринівці заарештували 14 керівників виступу, серед них С. Квашу, Б. Чуприну, П. Горпинченка та інших.
Але це не злякало покровців. У 1906 році в сосновому гаю поблизу села, біля станції Мечетна, відбулась їх перша маївка, яку відкрив учитель М. М. Ісаков. На соснах були розвішені червоні прапори. Багато учасників прикріпили до грудей червоні банти або пов'язали стрічки на ліву руку. У своїй промові Ісаков закликав селян до боротьби з тиранами-поміщиками та місцевими багатіями. Всі співали «Марсельєзу». Розігнавши учасників маївки, поліція заарештувала М. М. Ісакова та ще кількох жителів села.
Становище бідноти ще більше погіршилось у зв'язку з столипінською аграрною реформою. В 1910 році, наприклад, з 2312 господарств села вийшли на хутори лише 9, які одержали по 10 десятин землі. Окремі куркулі зосередили у своїх руках по 50 і більше десятин, а більшість селян-бідняків мала всього по півтори десятини. Вони мусили йти в найми до багатіїв або орендувати в них землю за високу ціну.
В 1884 році в селі на кошти земства відкрили лікарню. У 1913 році вона мала 13 ліжок для стаціонарного лікування.
Майже все населення було неписьменним. У церковнопарафіальній школі, відкритій у 1856 році, навчалося лише ЗО дітей. У 1859 році в Покровському відкрили першу на весь повіт жіночу школу. У 1903 році в селі почала працювати земська школа. На цей час у всіх трьох школах села навчалось 192 учні. Щорічно в прийомі до них відмовляли 230-240 дітям. Напередодні першої світової війни в Покровському було 5 земських та 2 церковнопарафіальних училища, де навчалося 676 учнів.
Повалення царизму в лютому 1917 року не змінило становища селян. Земля, як і раніше, залишилась у руках поміщиків та куркулів.
Під впливом більшовицької пропаганди сільська біднота почала активну боротьбу за землю. Особливого розмаху набрала вона, коли селяни дізналися про перемогу Нелеткої Жовтневої соціалістичної революції. Велику революційну роботу серед селян проводив у цей час учитель Олександро-Гнідинського сільськогосподарського училища П. М. Циков, який прибув сюди ще в 1914 році після закінчення Вищих сільськогосподарських курсів у Петрограді. За політичну агітацію серед робітників він був заарештований і висланий під нагляд поліції в місто Самару. Після багатьох клопотань - йому, як політично неблагонадійному, дозволили працювати у провінції. За революційну діяльність П. М. Цикова переслідували і на новому місці. В донесенні керівництва училища вищим інстанціям повідомлялось, що
Покровське
Сторінка 1 з 8
Покровське - селище міського типу, центр району. Покровській Селищній Раді підпорядковані села: Зелена Долина, Катеринівка, Крайнє, Старокасянівське, Черненкове, Цикове. Розташоване на річці Вовчій за 127 В XIV-XVI століттях в місцевості, де тепер розташоване селище, кочували орди кримських татар. Вздовж Вовчої пролягав Муравський шлях, яким яничари гнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися татарські найменування приток Вовчої - Гайчур і Янчур.
У XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час ріка була багата на рибу, в навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свої зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилося багаю запорізьких козаків із сім'ями. Згідно з указом азовського генерал-губернатора Черткова, в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у т. ч. і Покровську. Відтоді й починається історія селища.
Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралися базари, а тричі на рік - ярмарки. В 1782 році в слободі було 543 мешканці, в 1816 - понад 1200, в 1859 - близько 4 тис. чоловік, які належали до категорії державних селян.
З розвитком капіталізму і дальшим розшаруванням селянства після реформи 1861 року в селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки, їх організували місцеві жителі І. Балагура, Д. Миколаєнко, вчителі -
Ласечкін, О. М. Козленко та М. М. Ісаков. На таємних нарадах в гуртках читали революційну літературу. Активно виступили трудящі селяни проти поміщиків у 1905 році. Повітовий пристав 25 грудня 1905 року в донесенні губернатору вказував, що в маєтку штаб-ротмістра Мазаракія село Катеринівка продовжується самовільне розкрадання хліба, кормів, зерна не тільки місцевими селянами, але й селянами з села Григор'ївки, хутора Романки та ін... Населення дуже хвилюється, і можна чекати заворушень».
За наказом катеринославського губернатора в Покровське було надіслано багато стражників. Почалися арешти і екзекуції. В Катеринівці заарештували 14 керівників виступу, серед них С. Квашу, Б. Чуприну, П. Горпинченка та інших.
Але це не злякало покровців. У 1906 році в сосновому гаю поблизу села, біля станції Мечетна, відбулась їх перша маївка, яку відкрив учитель М. М. Ісаков. На соснах були розвішені червоні прапори. Багато учасників прикріпили до грудей червоні банти або пов'язали стрічки на ліву руку. У своїй промові Ісаков закликав селян до боротьби з тиранами-поміщиками та місцевими багатіями. Всі співали «Марсельєзу». Розігнавши учасників маївки, поліція заарештувала М. М. Ісакова та ще кількох жителів села.
Становище бідноти ще більше погіршилось у зв'язку з столипінською аграрною реформою. В 1910 році, наприклад, з 2312 господарств села вийшли на хутори лише 9, які одержали по 10 десятин землі. Окремі куркулі зосередили у своїх руках по 50 і більше десятин, а більшість селян-бідняків мала всього по півтори десятини. Вони мусили йти в найми до багатіїв або орендувати в них землю за високу ціну.
В 1884 році в селі на кошти земства відкрили лікарню. У 1913 році вона мала 13 ліжок для стаціонарного лікування.
Майже все населення було неписьменним. У церковнопарафіальній школі, відкритій у 1856 році, навчалося лише ЗО дітей. У 1859 році в Покровському відкрили першу на весь повіт жіночу школу. У 1903 році в селі почала працювати земська школа. На цей час у всіх трьох школах села навчалось 192 учні. Щорічно в прийомі до них відмовляли 230-240 дітям. Напередодні першої світової війни в Покровському було 5 земських та 2 церковнопарафіальних училища, де навчалося 676 учнів.
Повалення царизму в лютому 1917 року не змінило становища селян. Земля, як і раніше, залишилась у руках поміщиків та куркулів.
Під впливом більшовицької пропаганди сільська біднота почала активну боротьбу за землю. Особливого розмаху набрала вона, коли селяни дізналися про перемогу Нелеткої Жовтневої соціалістичної революції. Велику революційну роботу серед селян проводив у цей час учитель Олександро-Гнідинського сільськогосподарського училища П. М. Циков, який прибув сюди ще в 1914 році після закінчення Вищих сільськогосподарських курсів у Петрограді. За політичну агітацію серед робітників він був заарештований і висланий під нагляд поліції в місто Самару. Після багатьох клопотань - йому, як політично неблагонадійному, дозволили працювати у провінції. За революційну діяльність П. М. Цикова переслідували і на новому місці. В донесенні керівництва училища вищим інстанціям повідомлялось, що
Дивиться також інші населені пункти району:
- Романки
- Просяна
- Орли
- Олександрівка
- Маломихайлівка
- Гаврилівка
- Вишневе
- Березове
- Андріївка
- Великомихайлівка