Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія міста почала заселятись ще в неолітичну добу IV тисячоліття до н. е., про що свідчать рештки поселення, виявленого на березі річки Малої Кам'янки. У курганних похованнях епохи міді - бронзи III-І тисячоліття до н. е. знайдено кам'яні та бронзові знаряддя, глиняний, гостродонний орнаментований посуд. Тут досліджено також кургани скіфсько-сарматського часу II століття до н. е.- II століття н. е.2.
На місці сучасного Нікополя, на початку XVI століття, була козацька переправа через Дніпро - Микитин Ріг. За народними переказами, її заснував козак Микита Циган. Під такою ж назвою згадується переправа у щоденнику посла німецького імператора Еріха Лясоти, який побував в Запорізькій Січі у 1594 році.
З 1036 по 1652 рр. в районі Микитиного Рога в старій частині нинішнього міста була розташована Січ, яку умовно називають Микитинською.
З метою організації визвольної боротьби та, рятуючись від переслідувань польської влади, сюди наприкінці 1647 року прибув з Чигирина Богдан Хмельницький з групою однодумців. У січні 1648 року повстанці, очолювані Хмельницьким, розгромили польський гарнізон, що стояв на Січі. 19 квітня 1648 року тут Б. Хмельницького обрали гетьманом України. Розгром польської залоги та просування запорожців на північ від Микитиного Рога, повстання селян, що вибухли у бага
тьох місцевостях України, були початком визвольної війни українського народу проти панування польської шляхти.
Відзначаючи 300-річчя возз'єднання України з Росією в 1954 році, трудящі Нікополя спорудили пам'ятник Богдану Хмельницькому, назвали його ім'ям площу, а на згадку про Микитинську Січ, встановили пам'ятний обеліск. В джерелах за 1652 рік згадується невелике поселення Микитине, розташоване в цій цій місцевості. За Андрусівським договором, укладеним між Польщею та Росією ЗО січня 1667 року, українським козакам, що їздили в Крим по сіль, дозволялось переправлятися на лівий берег Дніпра у Микитиному. З цього часу в документах поселення згадується ще як Микитинський Перевіз. У 1709 році царські полковники Галаган та Яковлєв за наказом Петра І зруйнували Січ, розташовану поблизу Микитиного Рога.
У 1764 році російський уряд прийняв рішення про будівництво в цій містевості пристані з фортецею. Катерина II у 1775 році дала назву цій фортеці - Слов'янськ. А через три роки новоросійський генерал-губернатор Г. Потьомкін видам наказ про будівництво разом з фортецею і губернського міста - Слов'янська.
У 1779 році на карті Новоросійської губернії Слов'янськ позначений як фортеця, хоч будівництво її тільки розпочалось. У 1782 році його перейменували на Нікополь, тобто місто перемоги. На той час у ньому налічувалось 200 будинків.
Жителі в основному займались землеробством і рибальством. В описі до атласу Новоросійської губернії за 1798 рік зазначено, що в казенному містечку Нікополі було три водяні млини, 21 вітряк. Через містечко проходив чумацький шлях, яким вивозили сіль з Криму.
На початку XIX століття в економіці міста починає посідати значне місце торгівля; важливу роль у її розвитку набуває Нікопольська пристань. Щороку тут відбувалося 4 ярмарки. Вже у 1836 році було засновано общину матросів (матроський цех), що перевозила зерно, шерсть, сало та інші товари водним шляхом, а також готувала молодих матросів. А з 1853 року почалося регулярне судноплавство за маршрутом Нікополь - Одеса.
Багато нікопольських матросів під час Кримської війни 1853-1856 рр. брало участь у героїчній Севастопольській обороні. 253 з них за хоробрість і мужність були нагороджені медалями.
У 1856 році нікопольські селяни взяли участь у великому антикріпосницькому виступі, що охопив Катеринославську і Херсонську губернії, у т. зв. поході селян у Таврію по волю. Серед селян у цей час поширювались чутки, ніби царський уряд закликає бажаючих переселятись у Крим і що кріпаки-переселенці одержуватимуть від уряду допомогу і, головне, стануть вільними. Особливо рішуче діяли жителі приміського села Новопавлівки. Воші забрали у поміщика всі вози, коней і вирушили в похід. Селяни Новопавлівки та інших навколишніх сіл добирались до Нікойполя, де переправлялись на лівий берег Дніпра. Стихійний селянський рух був жорстоко придушений.
Із розвитком капіталістичного укладу міське населення поступово перестає займатися сільським господарством. В середині
минулого століття в Нікополі виникли перші промислові підприємства - салотопні, цегельні, тютюнові. Тут було дві салотопні фабрики річним виробництвом на 12,4 тис. крб., один цегельний завод, що випускав цегли на 1,6 тис. крб., та тютюнова фабрика.
Нікополь
Сторінка 1 з 15
Нікополь - місто обласного підпорядкування, розташоване в південно- східній частині Дніпропетровської області, на правому березі Каховського водоймища, відстань до обласного центру - 121 км. Залізнична станція, річковий порт. Населення - 114,3 тис. чоловік. На місці сучасного Нікополя, на початку XVI століття, була козацька переправа через Дніпро - Микитин Ріг. За народними переказами, її заснував козак Микита Циган. Під такою ж назвою згадується переправа у щоденнику посла німецького імператора Еріха Лясоти, який побував в Запорізькій Січі у 1594 році.
З 1036 по 1652 рр. в районі Микитиного Рога в старій частині нинішнього міста була розташована Січ, яку умовно називають Микитинською.
З метою організації визвольної боротьби та, рятуючись від переслідувань польської влади, сюди наприкінці 1647 року прибув з Чигирина Богдан Хмельницький з групою однодумців. У січні 1648 року повстанці, очолювані Хмельницьким, розгромили польський гарнізон, що стояв на Січі. 19 квітня 1648 року тут Б. Хмельницького обрали гетьманом України. Розгром польської залоги та просування запорожців на північ від Микитиного Рога, повстання селян, що вибухли у бага
тьох місцевостях України, були початком визвольної війни українського народу проти панування польської шляхти.
Відзначаючи 300-річчя возз'єднання України з Росією в 1954 році, трудящі Нікополя спорудили пам'ятник Богдану Хмельницькому, назвали його ім'ям площу, а на згадку про Микитинську Січ, встановили пам'ятний обеліск. В джерелах за 1652 рік згадується невелике поселення Микитине, розташоване в цій цій місцевості. За Андрусівським договором, укладеним між Польщею та Росією ЗО січня 1667 року, українським козакам, що їздили в Крим по сіль, дозволялось переправлятися на лівий берег Дніпра у Микитиному. З цього часу в документах поселення згадується ще як Микитинський Перевіз. У 1709 році царські полковники Галаган та Яковлєв за наказом Петра І зруйнували Січ, розташовану поблизу Микитиного Рога.
У 1764 році російський уряд прийняв рішення про будівництво в цій містевості пристані з фортецею. Катерина II у 1775 році дала назву цій фортеці - Слов'янськ. А через три роки новоросійський генерал-губернатор Г. Потьомкін видам наказ про будівництво разом з фортецею і губернського міста - Слов'янська.
У 1779 році на карті Новоросійської губернії Слов'янськ позначений як фортеця, хоч будівництво її тільки розпочалось. У 1782 році його перейменували на Нікополь, тобто місто перемоги. На той час у ньому налічувалось 200 будинків.
Жителі в основному займались землеробством і рибальством. В описі до атласу Новоросійської губернії за 1798 рік зазначено, що в казенному містечку Нікополі було три водяні млини, 21 вітряк. Через містечко проходив чумацький шлях, яким вивозили сіль з Криму.
На початку XIX століття в економіці міста починає посідати значне місце торгівля; важливу роль у її розвитку набуває Нікопольська пристань. Щороку тут відбувалося 4 ярмарки. Вже у 1836 році було засновано общину матросів (матроський цех), що перевозила зерно, шерсть, сало та інші товари водним шляхом, а також готувала молодих матросів. А з 1853 року почалося регулярне судноплавство за маршрутом Нікополь - Одеса.
Багато нікопольських матросів під час Кримської війни 1853-1856 рр. брало участь у героїчній Севастопольській обороні. 253 з них за хоробрість і мужність були нагороджені медалями.
У 1856 році нікопольські селяни взяли участь у великому антикріпосницькому виступі, що охопив Катеринославську і Херсонську губернії, у т. зв. поході селян у Таврію по волю. Серед селян у цей час поширювались чутки, ніби царський уряд закликає бажаючих переселятись у Крим і що кріпаки-переселенці одержуватимуть від уряду допомогу і, головне, стануть вільними. Особливо рішуче діяли жителі приміського села Новопавлівки. Воші забрали у поміщика всі вози, коней і вирушили в похід. Селяни Новопавлівки та інших навколишніх сіл добирались до Нікойполя, де переправлялись на лівий берег Дніпра. Стихійний селянський рух був жорстоко придушений.
Із розвитком капіталістичного укладу міське населення поступово перестає займатися сільським господарством. В середині
минулого століття в Нікополі виникли перші промислові підприємства - салотопні, цегельні, тютюнові. Тут було дві салотопні фабрики річним виробництвом на 12,4 тис. крб., один цегельний завод, що випускав цегли на 1,6 тис. крб., та тютюнова фабрика.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове
- Покровське