Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
партизанські з'єднання в Брянських лісах.
Досить успішно діяв проти фашистів загін Ф. Т. Рижикова, який швидко зростав, до нього вливалися селяни, робітники, червоноармійці, що опинились у ворожому оточенні. Постала необхідність розділити його на два загони. Командиром одного із створених загонів залишився Ф. Т. Рижиков, другий очолив А. Г. Резниченко. В кінці листопада 1941 року під час жорстоких боїв Ф. Т. Рижикова фашисти захопили в полон і розстріляли.
Восени 1941 року в плавнях виникли й інші партизанські загони. Всього тут діяло 1700 чоловік. Для єдиного керівництва бойовими операціями загонів було організовано партизанське з'єднання на чолі з радою, до якої входили всі командири партизанських загонів. Головою ради став А. Г. Резниченко, член партії з 1919 року, учасник громадянської війни. Після демобілізації в 1923 році з лав Червоної Армії він працював на партійній, радянській, господарській роботах. У 1941 році був директором шкіряного заводу у Львові. Звідти евакуювався до Нікополя, де раніше працював заступником голови міськвиконкому.
Партизанське з'єднання діяло на значній території від Нікополя до села Ушкалки Миколаївської області. Його силами проводились розвідувальні операції; добуті відомості передавались у штаб 9-ї армії. Не раз, намагаючись знищити партизанське з'єднання, німецькі окупаційні війська атакували його, але з великими втратами відступали. Активні операції з'єднання примусили гітлерівське командування затримати в цьому районі цілу дивізію «СС», що направлялася на східний фронт. Це сталося в один із найважливіших періодів оборони Москви - в другій половині листопада 1941 року.
Прибуття дивізії «СС» змінило співвідношення сил на користь ворога. Партизанські плавні були оточені ворожим кільцем. У цих умовах рада партизанського а'єднання прийняла рішення групами і поодинці виходити з оточення. А. Г. Резниченко вийшов з оточення останнім і пробрався в село Ушкалку, де жила його сестра. Та на його слід натрапив ворог. Під час сутички з поліцаями А. Г. Резниченко був поранений у плече, але йому все ж вдалося добратись до села Астраханки Мелітопольського району. 22 грудня 1941 року партизана опізнав агент гестапо. Його заарештували і після жорстоких катувань стратили.
У чорні дні фашистської окупації в місті діяли також підпільна комсомольсько-молодіжна група «Правда», комсомольсько-молодіжна організація «За Советскую Родину» антифашистська група «Мститель», антифашистська група Кардашова, окремі комсомольці-патріоти.
До підпільної групи «Правда» входило 12 комсомольців, які навчалися в Нікопольському педагоічному училищі. Очолював групу М. О. Хилинський. Молодь проводила агітаційно-масову, антифашистську роботу серед студентів училища та населення міста. Комсомольці поширювали листівки, скинуті радянськими літаками, приймали радіопередачі з Москви, записували і передавали повідомлення Радінформбюро, самі писали листівки, в яких розповідалась
правда про Червону Армію, її бойові дії на фронтах Великої Вітчизняної війни. До дня смерті В. І. Леніна в 1942 році члени підпільної групи поширювали в місті гасло «Шануємо пам'ять Ілліча».
В лютому 1942 року Нікопольське педучилище окупанти закрили, а списки студентів передали на біржу праці для відправки молоді в Німеччину. Комітет групи закликав студентів не їхати в Німеччину, розійтись по сільських районах, і вести там антифашистську роботу. Більшість студентів залишила місто, і підпільна група «Правда» припинила свою діяльність. Керівкик групи комсомолець М. О. Хилинський встановив зв'язок з підпільною комсомольсько-молодіжною організацією «За Советскую Родину», що діяла з березня 1942 року по січень 1943 року і налічувала 39 чоловік. На організаційних зборах підпільники обрали комітет, до складу якого ввійшли М. О. Хилинський секретар, С. Є. Резніков, Л. І. Назаренко, Н. І. Шпак, В. К. Слепінцова, В. Н. Лома.
Коли гебітскомісар Нікополя оголосив наказ про обов'язкову здачу населенням зброї, погрожуючи розстрілом, комсомольці розклеїли заклик підпільної організації: «Товариші! Не здавайте зброю, ховайте її, вона ще згодиться в майбутньому». 17 серпня 1942 року окупанти готувалися святкувати річницю захоплення Нікополя. Вранці того ж дня комсомольці розклеїли листівки, які закликали населення до нещадної боротьби проти німецько-фашистських загарбників. «Святкування» було зірване.
Підпільники поступово озброювались. Вони дістали радіоприймач та друкарський шрифт, регулярно приймали і поширювали серед населення повідомлення Радянського інформбюро. Комсомольці написали понад 300 прим. плакатів, карикатур на гітлерівців. Тільки до 25-ї річниці Великого Жовтня вони поширили у місті 200 лозунгів із закликом до боротьби. Юнаки і дівчата самовіддано боролися з ворогом, але їм бракувало досвіду
Нікополь
Сторінка 9 з 15
частинами Червоної Армії. Решта загону під командуванням В. Г. Ступака діяла до лютого 1942 року, а потім, відійшовши на північний схід, влилась у Досить успішно діяв проти фашистів загін Ф. Т. Рижикова, який швидко зростав, до нього вливалися селяни, робітники, червоноармійці, що опинились у ворожому оточенні. Постала необхідність розділити його на два загони. Командиром одного із створених загонів залишився Ф. Т. Рижиков, другий очолив А. Г. Резниченко. В кінці листопада 1941 року під час жорстоких боїв Ф. Т. Рижикова фашисти захопили в полон і розстріляли.
Восени 1941 року в плавнях виникли й інші партизанські загони. Всього тут діяло 1700 чоловік. Для єдиного керівництва бойовими операціями загонів було організовано партизанське з'єднання на чолі з радою, до якої входили всі командири партизанських загонів. Головою ради став А. Г. Резниченко, член партії з 1919 року, учасник громадянської війни. Після демобілізації в 1923 році з лав Червоної Армії він працював на партійній, радянській, господарській роботах. У 1941 році був директором шкіряного заводу у Львові. Звідти евакуювався до Нікополя, де раніше працював заступником голови міськвиконкому.
Партизанське з'єднання діяло на значній території від Нікополя до села Ушкалки Миколаївської області. Його силами проводились розвідувальні операції; добуті відомості передавались у штаб 9-ї армії. Не раз, намагаючись знищити партизанське з'єднання, німецькі окупаційні війська атакували його, але з великими втратами відступали. Активні операції з'єднання примусили гітлерівське командування затримати в цьому районі цілу дивізію «СС», що направлялася на східний фронт. Це сталося в один із найважливіших періодів оборони Москви - в другій половині листопада 1941 року.
Прибуття дивізії «СС» змінило співвідношення сил на користь ворога. Партизанські плавні були оточені ворожим кільцем. У цих умовах рада партизанського а'єднання прийняла рішення групами і поодинці виходити з оточення. А. Г. Резниченко вийшов з оточення останнім і пробрався в село Ушкалку, де жила його сестра. Та на його слід натрапив ворог. Під час сутички з поліцаями А. Г. Резниченко був поранений у плече, але йому все ж вдалося добратись до села Астраханки Мелітопольського району. 22 грудня 1941 року партизана опізнав агент гестапо. Його заарештували і після жорстоких катувань стратили.
У чорні дні фашистської окупації в місті діяли також підпільна комсомольсько-молодіжна група «Правда», комсомольсько-молодіжна організація «За Советскую Родину» антифашистська група «Мститель», антифашистська група Кардашова, окремі комсомольці-патріоти.
До підпільної групи «Правда» входило 12 комсомольців, які навчалися в Нікопольському педагоічному училищі. Очолював групу М. О. Хилинський. Молодь проводила агітаційно-масову, антифашистську роботу серед студентів училища та населення міста. Комсомольці поширювали листівки, скинуті радянськими літаками, приймали радіопередачі з Москви, записували і передавали повідомлення Радінформбюро, самі писали листівки, в яких розповідалась
правда про Червону Армію, її бойові дії на фронтах Великої Вітчизняної війни. До дня смерті В. І. Леніна в 1942 році члени підпільної групи поширювали в місті гасло «Шануємо пам'ять Ілліча».
В лютому 1942 року Нікопольське педучилище окупанти закрили, а списки студентів передали на біржу праці для відправки молоді в Німеччину. Комітет групи закликав студентів не їхати в Німеччину, розійтись по сільських районах, і вести там антифашистську роботу. Більшість студентів залишила місто, і підпільна група «Правда» припинила свою діяльність. Керівкик групи комсомолець М. О. Хилинський встановив зв'язок з підпільною комсомольсько-молодіжною організацією «За Советскую Родину», що діяла з березня 1942 року по січень 1943 року і налічувала 39 чоловік. На організаційних зборах підпільники обрали комітет, до складу якого ввійшли М. О. Хилинський секретар, С. Є. Резніков, Л. І. Назаренко, Н. І. Шпак, В. К. Слепінцова, В. Н. Лома.
Коли гебітскомісар Нікополя оголосив наказ про обов'язкову здачу населенням зброї, погрожуючи розстрілом, комсомольці розклеїли заклик підпільної організації: «Товариші! Не здавайте зброю, ховайте її, вона ще згодиться в майбутньому». 17 серпня 1942 року окупанти готувалися святкувати річницю захоплення Нікополя. Вранці того ж дня комсомольці розклеїли листівки, які закликали населення до нещадної боротьби проти німецько-фашистських загарбників. «Святкування» було зірване.
Підпільники поступово озброювались. Вони дістали радіоприймач та друкарський шрифт, регулярно приймали і поширювали серед населення повідомлення Радянського інформбюро. Комсомольці написали понад 300 прим. плакатів, карикатур на гітлерівців. Тільки до 25-ї річниці Великого Жовтня вони поширили у місті 200 лозунгів із закликом до боротьби. Юнаки і дівчата самовіддано боролися з ворогом, але їм бракувало досвіду
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове
- Покровське