Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Новопавлівка
Новопавлівка - село, центр сільської Ради, розташоване на обох берегах річки Солоної, за 1-3 км на південь від районного центру і найближчої
залізничної станції Межова. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Дачне, Оріхове, Філія, Чугуєве. Населення - 5190 чоловік.
На території Новопавлівки розташовані колгоспи «Росія» і «Україна», які разом мають близько 17,8 тис. га орної землі. Допоміжні підприємства колгоспу «Росія» - млин, олійниця. Обидві артілі є передовими господарствами в районі. У 1967 році тут вироблено в середньому по 24,6 цнт зернових з кожного га посівів, одержано по 304 цнт молока та 53 цнт м'яса на 100 га сільгоспугідь. За сумлінну працю орденами і медалями нагороджено 25 трудівників.
У Новопавлівці - середня і восьмирічна школи, училище механізації, 3 клуби, 4 бібліотеки. При середній школі створено краєзнавчий музей, функціонує лікарня.
На місці сучасної Новопавлівки ще у 80-х роках XVII століття існували зимівники запорізьких козаків. Після ліквідації Запорізької Січі тут була заснована військова слобода Павлівка. В 1780-1781 рр. за наказом азовського губернатора на її місці планувалося заснувати місто Павлівськ, але потім спорудження міста було перенесено в іншу місцевість, а слобода дістала назву Новопавлівки.
Серед учасників повстання на броненосці «Потьомкін» був уродженець Новопавлівки матрос С. С. Бойко. Після повернення у 1905 році з Румунії на батьківщину його заарештували і засудили на два роки каторжних робіт. Повернувшись, жив під наглядом поліції у рідному селі. У зв'язку з 50-річчям повстання у 1955 році нагороджений орденом Червоної Зірки.
Після встановлення Радянської влади на початку 1918 року в Новопавлівці створюється волосний ревком, який очолював селянин-бідняк П. В. Шовкун. В серпні 1920 року розпочав роботу комітет незаможних селян, його головою в той час був С. Філоненко. Комнезам розподілив між селянами 11 тис. га землі, в т. ч. 2 тис. га, відібраних у місцевих куркулів. У 1922 році в селі утворився партійний осередок.
В період тимчасової німецько-фаншстськ.ії окупації село зазнало великих руйнувань. Гітлерівці знищили майже всі колгоспні будівлі і спалили більше 300 житлових будинків. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами Новопавлівці, перевищувала 20 млн. крб. За післявоєнні роки трудящі села збудували 480 нових добротних будинків, насадили три парки. В 1957 році до Новопавлівки було приєднане село Плодороднє.
Уродженцю Новопавлівки комсоргу батальйоне лейтенанту І. І. Надточію за вміле керівництво взводом при форсуванні Дніпра 13 листопада 1943 року присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. В селі Підгородному народився український радянський історик Заслужений діяч науки Української РСР, професор К. К. Дубина.
На території Новопавлівки виявлено скарб бронзових речей періоду бронзи (XII століття до н. е.).
На території Новопавлівки розташовані колгоспи «Росія» і «Україна», які разом мають близько 17,8 тис. га орної землі. Допоміжні підприємства колгоспу «Росія» - млин, олійниця. Обидві артілі є передовими господарствами в районі. У 1967 році тут вироблено в середньому по 24,6 цнт зернових з кожного га посівів, одержано по 304 цнт молока та 53 цнт м'яса на 100 га сільгоспугідь. За сумлінну працю орденами і медалями нагороджено 25 трудівників.
У Новопавлівці - середня і восьмирічна школи, училище механізації, 3 клуби, 4 бібліотеки. При середній школі створено краєзнавчий музей, функціонує лікарня.
На місці сучасної Новопавлівки ще у 80-х роках XVII століття існували зимівники запорізьких козаків. Після ліквідації Запорізької Січі тут була заснована військова слобода Павлівка. В 1780-1781 рр. за наказом азовського губернатора на її місці планувалося заснувати місто Павлівськ, але потім спорудження міста було перенесено в іншу місцевість, а слобода дістала назву Новопавлівки.
Серед учасників повстання на броненосці «Потьомкін» був уродженець Новопавлівки матрос С. С. Бойко. Після повернення у 1905 році з Румунії на батьківщину його заарештували і засудили на два роки каторжних робіт. Повернувшись, жив під наглядом поліції у рідному селі. У зв'язку з 50-річчям повстання у 1955 році нагороджений орденом Червоної Зірки.
Після встановлення Радянської влади на початку 1918 року в Новопавлівці створюється волосний ревком, який очолював селянин-бідняк П. В. Шовкун. В серпні 1920 року розпочав роботу комітет незаможних селян, його головою в той час був С. Філоненко. Комнезам розподілив між селянами 11 тис. га землі, в т. ч. 2 тис. га, відібраних у місцевих куркулів. У 1922 році в селі утворився партійний осередок.
В період тимчасової німецько-фаншстськ.ії окупації село зазнало великих руйнувань. Гітлерівці знищили майже всі колгоспні будівлі і спалили більше 300 житлових будинків. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами Новопавлівці, перевищувала 20 млн. крб. За післявоєнні роки трудящі села збудували 480 нових добротних будинків, насадили три парки. В 1957 році до Новопавлівки було приєднане село Плодороднє.
Уродженцю Новопавлівки комсоргу батальйоне лейтенанту І. І. Надточію за вміле керівництво взводом при форсуванні Дніпра 13 листопада 1943 року присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. В селі Підгородному народився український радянський історик Заслужений діяч науки Української РСР, професор К. К. Дубина.
На території Новопавлівки виявлено скарб бронзових речей періоду бронзи (XII століття до н. е.).
Дивиться також інші населені пункти району: