Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Археологічні розкопки на території міста дають підставу твердити про давне заселення цієї місцевості. В районі Богданівської збагачувальної фабрики Шевченківського кар'єру та екскаваторного парку в 1964 році археологи дослідили курганні поховання скіфів (IV-III ст. до н. е.), у яких знайдено коштовні речі: серги із зображенням богині Афіни, намисто, пояс із золотими бляшками, сагайдак на 180 стріл, а також частину дерев'яного візка, залізну сокиру, спис, бронзовий казан та інші речі.
У 40-х рр. X VII століття землі, де тепер виросло Орджонікідзе, входили до складу Чортомлицької Січі. В 1775 році, після її ліквідації, на цьому ж місці виникло село Покровське. Згодом землі Чортомлицької Січі разом з селом Катерина II віддала князю Вяземському. У 1802 році він продав їх барону Штігліцу, У 1861 році у Покровському було створено економію, власником якої став великий князь М. Романов.
Дальша історія Покровської економії нерозривно пов'язана з розвитком гірничодобувної промисловості на Півдні України. Ще в 80-х рр. XIX століття на схилах «срітів річки Солоної, що протікала по цій місцевості, геолог Г. Федосєєв виявив на поверхні грунту поклади марганцевої руди. Влітку 1883 року експедиція Геологічного комітету, яку очолив гірничий інженер В. О. Домгер, вивчила їх більш докладно. Після додаткових досліджень, проведених геологами А. Михальським та М. Коцовським, тут було розпочато промислову розробку марганцевих руд і 1886 році засновано Покровські копальні. В перший рік їх експлуатації було видобуто 4,4 тис. тонн марганцевої руди.
За період з 1886 по 1908 рік у балці річки Солоної на схід від Покровських палень виникли нові рудники, зокрема у 1892 році -рудник Брянського товариства, в 1893 році - рудник Львова. В квітні 1896 року Покровські копальні оріндувало акціонерне «Нікополь-Маріупольське гірничометалургійне товариством». Засноване'американськими та німецькими капіталістами. В 1901 році видобуток руди тут становив 2,1 млн. пудів.
Технічний рівень виробництва на марганцевих рудниках був дуже низьким. Роботи на рудничних шахтах проводились кустарним способом. Лопата і обушок були основним знаряддям праці шахтаря. Користуючись зубожінням селян, капіталісти наймали за низьку плату бідняків і примушували їх працювати у вкрай тяжких умовах. Ніякої охорони праці на рудниках не додержувалися. Рудокопи понад 12 годин на добу перебували в задушливій атмосфері, насиченій вологою. Середня денна норма видобутку на одного робітника становила 300-325 пудів марганцю. Мізерного заробітку, який одержували шахтарі, не вистачало навіть на прогодування сім'ї. Капіталісти грабували трудящих, стягуючи також з них штрафи і встановлюючи високі ціни на продукти харчування, житло тощо. Гірничі селища тулилися біля рудників. Мешкали рудокопи в темних і низьких бараках та сирих землянках по кілька родин разом.
Жорстока експлуатація, політичне безправ'я і тяжкі умови життя - все це викликало обурення трудящих.
З особливою силою розгорнулась боротьба покровських робітників під час першої російської революції 1905-1907 рр. 16 травня 1905 року на копальнях почався страйк гірників, який очолили машиністи І. Черадіонов та П. Цукапов. Активну участь у революційному виступі робітників взяли помічник машиніста Н. Тунник та шахтар М. Міненко. У своїй промові на мітингу, що відбувся біля контори рудника, І. Черадіонов закликав усіх присутніх не припиняти страйку
і боротися за скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати та поліпшення
умов життя. Три дні гірники не виходили на роботу. Але вимоги їх не були задоволені. Для придушення страйку керуючий рудником викликав козаків.
Жандарми посилено шукали організаторів страйку, але І. Черадіонову та П. Цуканову вдалося уникнути арешту. Лише в лютому 1906 року вони повернулися на Покровські копальні, де продовжували революційну роботу серед гірників.
Наприкінці серпня 1905 року на рудниках було поширено листівку з текстом резолюції зборів робітників і селян Нікополя від 27 серпня 1905 року, яка закликала шахтарів до збройного повстання проти царизму. Під керівництвом більшовиків, що приїхали з Нікополя, на Покровських копальнях було створено збройний загін, який розігнав місцеву поліцію і дав відсіч чорносотенням.
11 грудня 1905 року селяни, що працювали в Покровській економії, з участю шахтарів розгромили економію князя Романова, розібрали худобу, спалили господарські будови. Очолили цей виступ С. Жарко, Л. Карнаух, Г. Забутний та інші. Управитель маєтку викликав для розправи з повсталими загін козаків. Кількох повстанців було вбито і поранено, 78 – заарештовано і
Орджонікідзе
Сторінка 1 з 9
Орджонікідзе - місто обласного підпорядкування. Розташоване за 215 км на південний захід від Дніпропетровська і за 5 км від залізничної станції Чортомлик. Населення 39,6 тис. чоловік. У 40-х рр. X VII століття землі, де тепер виросло Орджонікідзе, входили до складу Чортомлицької Січі. В 1775 році, після її ліквідації, на цьому ж місці виникло село Покровське. Згодом землі Чортомлицької Січі разом з селом Катерина II віддала князю Вяземському. У 1802 році він продав їх барону Штігліцу, У 1861 році у Покровському було створено економію, власником якої став великий князь М. Романов.
Дальша історія Покровської економії нерозривно пов'язана з розвитком гірничодобувної промисловості на Півдні України. Ще в 80-х рр. XIX століття на схилах «срітів річки Солоної, що протікала по цій місцевості, геолог Г. Федосєєв виявив на поверхні грунту поклади марганцевої руди. Влітку 1883 року експедиція Геологічного комітету, яку очолив гірничий інженер В. О. Домгер, вивчила їх більш докладно. Після додаткових досліджень, проведених геологами А. Михальським та М. Коцовським, тут було розпочато промислову розробку марганцевих руд і 1886 році засновано Покровські копальні. В перший рік їх експлуатації було видобуто 4,4 тис. тонн марганцевої руди.
За період з 1886 по 1908 рік у балці річки Солоної на схід від Покровських палень виникли нові рудники, зокрема у 1892 році -рудник Брянського товариства, в 1893 році - рудник Львова. В квітні 1896 року Покровські копальні оріндувало акціонерне «Нікополь-Маріупольське гірничометалургійне товариством». Засноване'американськими та німецькими капіталістами. В 1901 році видобуток руди тут становив 2,1 млн. пудів.
Технічний рівень виробництва на марганцевих рудниках був дуже низьким. Роботи на рудничних шахтах проводились кустарним способом. Лопата і обушок були основним знаряддям праці шахтаря. Користуючись зубожінням селян, капіталісти наймали за низьку плату бідняків і примушували їх працювати у вкрай тяжких умовах. Ніякої охорони праці на рудниках не додержувалися. Рудокопи понад 12 годин на добу перебували в задушливій атмосфері, насиченій вологою. Середня денна норма видобутку на одного робітника становила 300-325 пудів марганцю. Мізерного заробітку, який одержували шахтарі, не вистачало навіть на прогодування сім'ї. Капіталісти грабували трудящих, стягуючи також з них штрафи і встановлюючи високі ціни на продукти харчування, житло тощо. Гірничі селища тулилися біля рудників. Мешкали рудокопи в темних і низьких бараках та сирих землянках по кілька родин разом.
Жорстока експлуатація, політичне безправ'я і тяжкі умови життя - все це викликало обурення трудящих.
З особливою силою розгорнулась боротьба покровських робітників під час першої російської революції 1905-1907 рр. 16 травня 1905 року на копальнях почався страйк гірників, який очолили машиністи І. Черадіонов та П. Цукапов. Активну участь у революційному виступі робітників взяли помічник машиніста Н. Тунник та шахтар М. Міненко. У своїй промові на мітингу, що відбувся біля контори рудника, І. Черадіонов закликав усіх присутніх не припиняти страйку
і боротися за скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати та поліпшення
умов життя. Три дні гірники не виходили на роботу. Але вимоги їх не були задоволені. Для придушення страйку керуючий рудником викликав козаків.
Жандарми посилено шукали організаторів страйку, але І. Черадіонову та П. Цуканову вдалося уникнути арешту. Лише в лютому 1906 року вони повернулися на Покровські копальні, де продовжували революційну роботу серед гірників.
Наприкінці серпня 1905 року на рудниках було поширено листівку з текстом резолюції зборів робітників і селян Нікополя від 27 серпня 1905 року, яка закликала шахтарів до збройного повстання проти царизму. Під керівництвом більшовиків, що приїхали з Нікополя, на Покровських копальнях було створено збройний загін, який розігнав місцеву поліцію і дав відсіч чорносотенням.
11 грудня 1905 року селяни, що працювали в Покровській економії, з участю шахтарів розгромили економію князя Романова, розібрали худобу, спалили господарські будови. Очолили цей виступ С. Жарко, Л. Карнаух, Г. Забутний та інші. Управитель маєтку викликав для розправи з повсталими загін козаків. Кількох повстанців було вбито і поранено, 78 – заарештовано і