Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
13-14 грудня 1905 року шахтарі Покровських копалень у складі Нікопольського збройного загону брали участь у повстанні, що відбулося в Олександрівську (тепер Запоріжжя.)
Після поразки першої російської революції у гірничих селищах було розміщено козацькі загони» Спираючись на військову силу, капіталісти посилили наступ на трудящих. Вони, збільшували робочий день, знижували заробітну плату, запроваджували різноманітні штрафи. І проте, досвід революційних боїв 1905 року не минув марно і був використаний гірниками в 1917 році.
Після перемоги Лютневої буржуазно-домократйчної революції робітники Покровських марганцевих копалень встановили тісний контакт Нікопольською Радою робітничих депутатів. У березні 1917 року на Локровський рудник приїхали з Нікополя члени Ради - більшовики Н. Г. Антипов і А. Гладков. Вони провели мітинг шахтарів і жителів навколишніх селищ. З їх допомогою було роззброєно урядника та городових і створено рудничний робітничий комітет.
З перших днів свого існування робітничий комітет зажадав від керуючого рудником підвищити заробітну плату шахтарям, а також поліпшити умови їх праці. Оскільки ці вимоги не були задоволені, гірники на знак протесту оголосили
страйк. Було створено страйковий комітет у складі І. А. Андріашина, Я. І. Шаповала та інших. Страйк тривав близько 2-х тижнів і закінчився перемогою гірників. Робітники добилися встановлення 8-годинного робочого дня і підвищення робітної плати на 35 процентів.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді шахтарі Покровських копалень довідались 26 жовтня, і вже на початку листопада влада перейшла до ревкому у складі І. А. Андріашина голова, Я. І. Шаповала та П. Т. Кулика. Ревком реквізував запаси продовольчих товарів у підприємців і розподілив їх серед трудового населення. Крім того, він узяв на облік все устаткування та обладнання шахт.
В цьому ж місяці на Покровських копальнях створили збройний загін, з участю
якого в Нікополі роззброїли 3 козачих ешелони, що прямували на Дон, до генерала Каледіна. Частину зброї Нікопольський ревком передав шахтарям Покровського рудника.
В першій половині грудня 1917 року в Нікополі, як і в багатьох містах Росії
та України, сформувався червоногвардійський загін, ядром якого стали шахтарі Покровських копалень. Начальником його штабу було призначено І. А. Андріаиіи- на. Загін нещадно боровся проти куркульсько-націоналістичних банд. В липні 1918 року в районі Царицина він цілком влився в регулярні частини Червоної Армії.
На початку квітня 1918 року Покровські копальні були захоплені австро-німецькими військами. Ні на хвилину не припинялася боротьба трудящих проти окупантів та їх спільників. Шахтарі копалень входили до складу партизанських загонів Кулика, Рижикова, Загребельного, створених Нікопольською Радою для боротьби з загарбниками. На Покровському руднику діяла підпільна організація, яку очолив машиніст паровоза більшовик К. С. Кулик. Вона підтримувала зв'язок з Нікопольським підпільним ревкомом. Гірники К. С. Кулик, Т. Білий, І. Ляшок Ко. М. С. Міненко, К. Тананайський та інші, щоб зберегти шахти, перекрили стовбури і штреки завалами, зняли сходи.
Після вигнання австро-німецьких окупантів і розгрому гайдамацьких загонів на Покровських копальнях було відновлено Радянську владу. Відбулись вибори Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, першим головою якої став М. С. Міненко.
В серпні 1919 року Покровські копальні захопили денікінці. Денікінська контррозвідка 19 серпня заарештувала членів підпільної організації більшовика К. С. Кулика, голову Ради М. С. Міненка, гірників І. Ляшенка, Т. Білого, І. Кулика, К. Тананайського - їх вивезли в Нікополь і кілька тижнів катували. К. Тананайського та К. С. Кулика денікінці розстріляли, а інших гірників - підпільників з баржі смерті на Дніпрі визволили частини 2-ї Кінармії.
У вересні-грудні 1919 року тут безчинствували банди Махна. В серпні 1920 року ця місцевість була захоплена кінним корпусом врангелівського генерала Бадієва, якого в жовтні вщент розбили частини Червоної Армії.
На фронтах громадянської війни героїчно боролися з ворогами шахтарі з Покровських марганцевих копалень. З грудня 1917 по 1920 рік у лавах Червоної Армії перебував шахтар Я. І. Шаповал, член Комуністичної партії з 1918 року. З липня 1918 по грудень 1920 року на багатьох фронтах воював І. А. Андріашин, член Кому ністичної партії з 1919 року. У 1918 році вступив до лав Червоної Армії покровський гірник М. Л. Сокур. Він служив у дивізії,
Орджонікідзе
Сторінка 2 з 9
засуджено на різні строки тюремного ув'язнення. Катеринославський окружний суд позбавив волі на чотири місяці навіть неповнолітніх учасників виступу В. Мишастого, І. Лисенка та А. Сову. Після поразки першої російської революції у гірничих селищах було розміщено козацькі загони» Спираючись на військову силу, капіталісти посилили наступ на трудящих. Вони, збільшували робочий день, знижували заробітну плату, запроваджували різноманітні штрафи. І проте, досвід революційних боїв 1905 року не минув марно і був використаний гірниками в 1917 році.
Після перемоги Лютневої буржуазно-домократйчної революції робітники Покровських марганцевих копалень встановили тісний контакт Нікопольською Радою робітничих депутатів. У березні 1917 року на Локровський рудник приїхали з Нікополя члени Ради - більшовики Н. Г. Антипов і А. Гладков. Вони провели мітинг шахтарів і жителів навколишніх селищ. З їх допомогою було роззброєно урядника та городових і створено рудничний робітничий комітет.
З перших днів свого існування робітничий комітет зажадав від керуючого рудником підвищити заробітну плату шахтарям, а також поліпшити умови їх праці. Оскільки ці вимоги не були задоволені, гірники на знак протесту оголосили
страйк. Було створено страйковий комітет у складі І. А. Андріашина, Я. І. Шаповала та інших. Страйк тривав близько 2-х тижнів і закінчився перемогою гірників. Робітники добилися встановлення 8-годинного робочого дня і підвищення робітної плати на 35 процентів.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді шахтарі Покровських копалень довідались 26 жовтня, і вже на початку листопада влада перейшла до ревкому у складі І. А. Андріашина голова, Я. І. Шаповала та П. Т. Кулика. Ревком реквізував запаси продовольчих товарів у підприємців і розподілив їх серед трудового населення. Крім того, він узяв на облік все устаткування та обладнання шахт.
В цьому ж місяці на Покровських копальнях створили збройний загін, з участю
якого в Нікополі роззброїли 3 козачих ешелони, що прямували на Дон, до генерала Каледіна. Частину зброї Нікопольський ревком передав шахтарям Покровського рудника.
В першій половині грудня 1917 року в Нікополі, як і в багатьох містах Росії
та України, сформувався червоногвардійський загін, ядром якого стали шахтарі Покровських копалень. Начальником його штабу було призначено І. А. Андріаиіи- на. Загін нещадно боровся проти куркульсько-націоналістичних банд. В липні 1918 року в районі Царицина він цілком влився в регулярні частини Червоної Армії.
На початку квітня 1918 року Покровські копальні були захоплені австро-німецькими військами. Ні на хвилину не припинялася боротьба трудящих проти окупантів та їх спільників. Шахтарі копалень входили до складу партизанських загонів Кулика, Рижикова, Загребельного, створених Нікопольською Радою для боротьби з загарбниками. На Покровському руднику діяла підпільна організація, яку очолив машиніст паровоза більшовик К. С. Кулик. Вона підтримувала зв'язок з Нікопольським підпільним ревкомом. Гірники К. С. Кулик, Т. Білий, І. Ляшок Ко. М. С. Міненко, К. Тананайський та інші, щоб зберегти шахти, перекрили стовбури і штреки завалами, зняли сходи.
Після вигнання австро-німецьких окупантів і розгрому гайдамацьких загонів на Покровських копальнях було відновлено Радянську владу. Відбулись вибори Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, першим головою якої став М. С. Міненко.
В серпні 1919 року Покровські копальні захопили денікінці. Денікінська контррозвідка 19 серпня заарештувала членів підпільної організації більшовика К. С. Кулика, голову Ради М. С. Міненка, гірників І. Ляшенка, Т. Білого, І. Кулика, К. Тананайського - їх вивезли в Нікополь і кілька тижнів катували. К. Тананайського та К. С. Кулика денікінці розстріляли, а інших гірників - підпільників з баржі смерті на Дніпрі визволили частини 2-ї Кінармії.
У вересні-грудні 1919 року тут безчинствували банди Махна. В серпні 1920 року ця місцевість була захоплена кінним корпусом врангелівського генерала Бадієва, якого в жовтні вщент розбили частини Червоної Армії.
На фронтах громадянської війни героїчно боролися з ворогами шахтарі з Покровських марганцевих копалень. З грудня 1917 по 1920 рік у лавах Червоної Армії перебував шахтар Я. І. Шаповал, член Комуністичної партії з 1918 року. З липня 1918 по грудень 1920 року на багатьох фронтах воював І. А. Андріашин, член Кому ністичної партії з 1919 року. У 1918 році вступив до лав Червоної Армії покровський гірник М. Л. Сокур. Він служив у дивізії,