Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Перещепине

Перещепине - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване вздовж лівого пологого берега річки Орелі, за 43 км на північ від районного центру і за 3 км від залізничної станції Перещепине Придніпровської
залізниці. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти: Комінтерн, Малокозирщина, Олександрія, Свічанівка, Фрунзе. Населення - 9000 чоловік.
На території Перещепиного є кургани доби бронзи (III-І тисячоліття до я. е.).
У XVII столітті ця територія належала Запорізькій Січі. За даними на 1767 рік, Перещепине вважалося однією з головних слобід Орільської паланки округи. В «Усній розповіді колишнього запорожця... М. Л. Коржа» Перещепине названо в числі 17 найдавніших козацьких поселень на Катеринославщині. Тут висловлено припущення, що назва села походить від його географічного положення: «Прикордонне це урочище... начебто перещеплювало, тобто розділяло Геть­манщину від Запоріжжя».
Татарські орди кримського хана Гірея, прорвавшись у 1768 році на Лівобережжя, зруйнували та спалили козацькі слободи й хутори по­над річками Оріллю і Самарою, серед них і Перещепине.
Ведучи боротьбу проти числен­них нападів, козаки освоїли степову місцевість, поклавши тут початок землеробству, скотарству, промис­лам. 13 селі був прошарок заможних козаків і посполитих, які користувалися працею найманих робітників. У Ілька Браги, наприклад, у 1773 році працювали 3 робітники. Біль­шість населення немала власності і наймалася на роботу до заможних козаків. Посполиті, що мали робочу худобу, називалися «тяглими», ті, що зовсім не мали,- «пішими». За даними на 1774 рік, підсусідки у Перещепиному становили 38 проц. щодо тяглих посполитих.
Після ліквідації царським урядом Запорізької Січі Перещепине стало військо­вою державною слободою. У 1776 році тут проживало 860 чол. населення, яке за­ймалося в основному землеробством. Так звані «військові поселенці» належали до категорії державних селян, жили вони на казенних землях і повинні були поставляти певну кількість солдатів до царської кінноти. Поселенці обкладалися тяжкими гро­шовими податками т. зв. поземельний оклад, подушна подать та ін., на свої кошти утримували сільську адміністрацію, волосне правління, виконували підводну, шля­хову та ін. повинності.
Для збору податей і тримання селян у покорі уряд запровадив у 1787 році си­стему управління за допомогою сільських виборних органів. Старшини, старости, виборні та зборщики обиралися на встановлений строк з числа сімейних селян, які досягли 25 років, що мали свій двір або землю. Заможна верхівка могла достроково віддавати в солдати тих бідняків, які виявляли невдоволення існуючими порядками. А служба була тривалою: в козацьких частинах служили 15 років, у рекру­тах - 25.
За відомостями 5-ї ревізії 1794-1808 рр., в Перещепиному налічувалося 280 Дворів, на 1305 чол. населення припадало 6935 десятин орної землі. Швидкому роз­вику села сприяло розташування його на тракті, що пролягав від Полтавщини через
Перещепине на Новомосковськ до Катеринослава і був продовженням Московського тракту до Херсона й Криму.
Щороку тут збиралися 4 багатолюдні ярмарки: перший- з 8 до 12 березня, другий - з 12 до 16 травня, третій - з 15 до 19 серпня і четвертий - з 6 до 9 грудня. На них продавали велику рогату худобу, коней, хліб, посуд та інше. Товарообіг досягав 70 тис. крб. Купка багатіїв мала великий зиск, а більшість селян жила в нужді. У військово-статистичному огляді Катеринославської губернії за 1850 рік зазначалося, що «є з державних... селян заможні хазяї, але число їх значно менше, ніж бідноти...». Особливо скрутно доводилося бідноті під час неврожаїв, які повто­рювались кожні 2-3 роки. Щоб не померти від голоду, доводилося йти на заробітки до поміщиків і багатих селян. За тяжку поденну працю наймити одержували влітку на збиранні хліба і сіна 45-60 коп., в іншу пору року - 20-30 копійок.
Процес диференціації ще більше посилився у зв'язку з розвитком капіталістич­них відносин на селі, поштовх якому дала реформа 1861 року. В 1866-1867 рр. у Перещепиному 1396 ревізьких душ було наділено 11 130 десятинами землі. На той час в селі проживало 2781 чоловік. Більшості селян не вистачало тягла і реманенту. Державні селяни могли відразу викупити свої наділи або ж вносити до казни щорічно «державну оброчну подать», сільська біднота не мала коштів, і її землі прибирали до своїх рук багатії.
За період з 1859 по 1897 рік кількість населення в селі зросла більш ніж удвоє, кількість дворів за той же час збільшилася з 529 до 956. У 1913 році було вже 1378 дворів і мешкало 7753 чол., тобто в порівнянні з 1859 роком населення зросло майже втроє. Площа ж оброблюваної землі залишалася майже незмінною за період з 1861 до 1913 року вона збільшилася з 11 130 до 11 155 десятин. До того ж земля розподілялася не порівну між жителями




Перещепине