Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
залізниці. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти: Комінтерн, Малокозирщина, Олександрія, Свічанівка, Фрунзе. Населення - 9000 чоловік.
На території Перещепиного є кургани доби бронзи (III-І тисячоліття до я. е.).
У XVII столітті ця територія належала Запорізькій Січі. За даними на 1767 рік, Перещепине вважалося однією з головних слобід Орільської паланки округи. В «Усній розповіді колишнього запорожця... М. Л. Коржа» Перещепине названо в числі 17 найдавніших козацьких поселень на Катеринославщині. Тут висловлено припущення, що назва села походить від його географічного положення: «Прикордонне це урочище... начебто перещеплювало, тобто розділяло Гетьманщину від Запоріжжя».
Татарські орди кримського хана Гірея, прорвавшись у 1768 році на Лівобережжя, зруйнували та спалили козацькі слободи й хутори понад річками Оріллю і Самарою, серед них і Перещепине.
Ведучи боротьбу проти численних нападів, козаки освоїли степову місцевість, поклавши тут початок землеробству, скотарству, промислам. 13 селі був прошарок заможних козаків і посполитих, які користувалися працею найманих робітників. У Ілька Браги, наприклад, у 1773 році працювали 3 робітники. Більшість населення немала власності і наймалася на роботу до заможних козаків. Посполиті, що мали робочу худобу, називалися «тяглими», ті, що зовсім не мали,- «пішими». За даними на 1774 рік, підсусідки у Перещепиному становили 38 проц. щодо тяглих посполитих.
Після ліквідації царським урядом Запорізької Січі Перещепине стало військовою державною слободою. У 1776 році тут проживало 860 чол. населення, яке займалося в основному землеробством. Так звані «військові поселенці» належали до категорії державних селян, жили вони на казенних землях і повинні були поставляти певну кількість солдатів до царської кінноти. Поселенці обкладалися тяжкими грошовими податками т. зв. поземельний оклад, подушна подать та ін., на свої кошти утримували сільську адміністрацію, волосне правління, виконували підводну, шляхову та ін. повинності.
Для збору податей і тримання селян у покорі уряд запровадив у 1787 році систему управління за допомогою сільських виборних органів. Старшини, старости, виборні та зборщики обиралися на встановлений строк з числа сімейних селян, які досягли 25 років, що мали свій двір або землю. Заможна верхівка могла достроково віддавати в солдати тих бідняків, які виявляли невдоволення існуючими порядками. А служба була тривалою: в козацьких частинах служили 15 років, у рекрутах - 25.
За відомостями 5-ї ревізії 1794-1808 рр., в Перещепиному налічувалося 280 Дворів, на 1305 чол. населення припадало 6935 десятин орної землі. Швидкому розвику села сприяло розташування його на тракті, що пролягав від Полтавщини через
Перещепине на Новомосковськ до Катеринослава і був продовженням Московського тракту до Херсона й Криму.
Щороку тут збиралися 4 багатолюдні ярмарки: перший- з 8 до 12 березня, другий - з 12 до 16 травня, третій - з 15 до 19 серпня і четвертий - з 6 до 9 грудня. На них продавали велику рогату худобу, коней, хліб, посуд та інше. Товарообіг досягав 70 тис. крб. Купка багатіїв мала великий зиск, а більшість селян жила в нужді. У військово-статистичному огляді Катеринославської губернії за 1850 рік зазначалося, що «є з державних... селян заможні хазяї, але число їх значно менше, ніж бідноти...». Особливо скрутно доводилося бідноті під час неврожаїв, які повторювались кожні 2-3 роки. Щоб не померти від голоду, доводилося йти на заробітки до поміщиків і багатих селян. За тяжку поденну працю наймити одержували влітку на збиранні хліба і сіна 45-60 коп., в іншу пору року - 20-30 копійок.
Процес диференціації ще більше посилився у зв'язку з розвитком капіталістичних відносин на селі, поштовх якому дала реформа 1861 року. В 1866-1867 рр. у Перещепиному 1396 ревізьких душ було наділено 11 130 десятинами землі. На той час в селі проживало 2781 чоловік. Більшості селян не вистачало тягла і реманенту. Державні селяни могли відразу викупити свої наділи або ж вносити до казни щорічно «державну оброчну подать», сільська біднота не мала коштів, і її землі прибирали до своїх рук багатії.
За період з 1859 по 1897 рік кількість населення в селі зросла більш ніж удвоє, кількість дворів за той же час збільшилася з 529 до 956. У 1913 році було вже 1378 дворів і мешкало 7753 чол., тобто в порівнянні з 1859 роком населення зросло майже втроє. Площа ж оброблюваної землі залишалася майже незмінною за період з 1861 до 1913 року вона збільшилася з 11 130 до 11 155 десятин. До того ж земля розподілялася не порівну між жителями
Перещепине
Сторінка 1 з 9
Перещепине - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване вздовж лівого пологого берега річки Орелі, за 43 км на північ від районного центру і за 3 км від залізничної станції Перещепине Придніпровської На території Перещепиного є кургани доби бронзи (III-І тисячоліття до я. е.).
У XVII столітті ця територія належала Запорізькій Січі. За даними на 1767 рік, Перещепине вважалося однією з головних слобід Орільської паланки округи. В «Усній розповіді колишнього запорожця... М. Л. Коржа» Перещепине названо в числі 17 найдавніших козацьких поселень на Катеринославщині. Тут висловлено припущення, що назва села походить від його географічного положення: «Прикордонне це урочище... начебто перещеплювало, тобто розділяло Гетьманщину від Запоріжжя».
Татарські орди кримського хана Гірея, прорвавшись у 1768 році на Лівобережжя, зруйнували та спалили козацькі слободи й хутори понад річками Оріллю і Самарою, серед них і Перещепине.
Ведучи боротьбу проти численних нападів, козаки освоїли степову місцевість, поклавши тут початок землеробству, скотарству, промислам. 13 селі був прошарок заможних козаків і посполитих, які користувалися працею найманих робітників. У Ілька Браги, наприклад, у 1773 році працювали 3 робітники. Більшість населення немала власності і наймалася на роботу до заможних козаків. Посполиті, що мали робочу худобу, називалися «тяглими», ті, що зовсім не мали,- «пішими». За даними на 1774 рік, підсусідки у Перещепиному становили 38 проц. щодо тяглих посполитих.
Після ліквідації царським урядом Запорізької Січі Перещепине стало військовою державною слободою. У 1776 році тут проживало 860 чол. населення, яке займалося в основному землеробством. Так звані «військові поселенці» належали до категорії державних селян, жили вони на казенних землях і повинні були поставляти певну кількість солдатів до царської кінноти. Поселенці обкладалися тяжкими грошовими податками т. зв. поземельний оклад, подушна подать та ін., на свої кошти утримували сільську адміністрацію, волосне правління, виконували підводну, шляхову та ін. повинності.
Для збору податей і тримання селян у покорі уряд запровадив у 1787 році систему управління за допомогою сільських виборних органів. Старшини, старости, виборні та зборщики обиралися на встановлений строк з числа сімейних селян, які досягли 25 років, що мали свій двір або землю. Заможна верхівка могла достроково віддавати в солдати тих бідняків, які виявляли невдоволення існуючими порядками. А служба була тривалою: в козацьких частинах служили 15 років, у рекрутах - 25.
За відомостями 5-ї ревізії 1794-1808 рр., в Перещепиному налічувалося 280 Дворів, на 1305 чол. населення припадало 6935 десятин орної землі. Швидкому розвику села сприяло розташування його на тракті, що пролягав від Полтавщини через
Перещепине на Новомосковськ до Катеринослава і був продовженням Московського тракту до Херсона й Криму.
Щороку тут збиралися 4 багатолюдні ярмарки: перший- з 8 до 12 березня, другий - з 12 до 16 травня, третій - з 15 до 19 серпня і четвертий - з 6 до 9 грудня. На них продавали велику рогату худобу, коней, хліб, посуд та інше. Товарообіг досягав 70 тис. крб. Купка багатіїв мала великий зиск, а більшість селян жила в нужді. У військово-статистичному огляді Катеринославської губернії за 1850 рік зазначалося, що «є з державних... селян заможні хазяї, але число їх значно менше, ніж бідноти...». Особливо скрутно доводилося бідноті під час неврожаїв, які повторювались кожні 2-3 роки. Щоб не померти від голоду, доводилося йти на заробітки до поміщиків і багатих селян. За тяжку поденну працю наймити одержували влітку на збиранні хліба і сіна 45-60 коп., в іншу пору року - 20-30 копійок.
Процес диференціації ще більше посилився у зв'язку з розвитком капіталістичних відносин на селі, поштовх якому дала реформа 1861 року. В 1866-1867 рр. у Перещепиному 1396 ревізьких душ було наділено 11 130 десятинами землі. На той час в селі проживало 2781 чоловік. Більшості селян не вистачало тягла і реманенту. Державні селяни могли відразу викупити свої наділи або ж вносити до казни щорічно «державну оброчну подать», сільська біднота не мала коштів, і її землі прибирали до своїх рук багатії.
За період з 1859 по 1897 рік кількість населення в селі зросла більш ніж удвоє, кількість дворів за той же час збільшилася з 529 до 956. У 1913 році було вже 1378 дворів і мешкало 7753 чол., тобто в порівнянні з 1859 роком населення зросло майже втроє. Площа ж оброблюваної землі залишалася майже незмінною за період з 1861 до 1913 року вона збільшилася з 11 130 до 11 155 десятин. До того ж земля розподілялася не порівну між жителями
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка