Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території сучасних Аул та на їх околицях виявлено 2 поселення та курганний могильник доби бронзи XV-IX століття до н. е. В цих курганах
зустрічаються також скіфські поховання з конем та зброєю IV-III століття до н. е. Виявлено також 4 слов'янські поселення, з них 2 належать до черняхівської культури II - VI століття н. е., поселення VIII століття та періоду Київської Русі X-XII століття н. е.
З ліквідацією Запорізької Січі зимівник, що існував на місці сучасного селища, перетворили на державну слободу. Декого із запорожців переселили на Кубань, а слобода заселялася мешканцями з сіл Полтавської губернії: Келеберди, Потоки, Рашівки, славнозвісними гончарами з Опішні, а також кріпаками - втікачами з різних губерній України. У 1797 році тут налічувалось 55 дворів і 221 чол. населення.
Про походження назви слободи існує легенда. Нібито Катерина II, подорожуючи на південь, зупинилась у селі Шошинівці. Оглядаючи місцевість з шошинівської церкви, вона помітила на обрії хутір і запитала: «А що це за аул?». Відтоді, гадають, назва Аули, Авули закріпилася за поселенням.
Наявпість судноплавного Дніпра та Великого шляху створювали умови для господарського розвитку села. За сторіччя кількість його жителів збільшилась майже в 9 разів. У 1886 році в Аулах було 426 господарств і 1945 мешканців. Людей приваблювали родючі наддніпрянські землі та попит на робочі руки на нових промислових підприємствах Кам'янського. У 1896 році в селі були 2 хлібні магазини, 3 торгові, бакалійні і мануфактурні лавки, корчма.
За матеріалами подвірного перепису, проведеного на Катеринославщині 1898 року, в Аулах Романківської волості налічувалось вже 638 господарств і 3910 жителів. 176 дворів не мали робочої худоби, 141 - ніякого реманенту, 336 господарств -
худоби, або реманенту. Вони змушені були обробляти землю супрягою. З кожним роком в селі зростав прошарок збіднілих селян. Так, у 1898 році в Аулах жителі 96 дворів, що не мали тягла й реманенту, зовсім відірвалися від хліборобства.
а інші 52 - займалися ним частково. Працездатне населення цих бідняцьких господарств - 157 чоловіків і 8 жінок - працювали на різних промислах, зокрема па металургійному заводі у Кам'янському, йшли в найми до поміщиків в економію сусідньої Шошинівки та куркулів.
Землеволодіння в Аулах розподілялося так: 103 господарства мали від 1 до 3 десятин землі, 168 - від 3 до 5 десятин, 351 - від 5 до 10 десятин, 4 - від 10 до 20 десятин землі. Всього за аульською громадою було закріплено 5594 десятини орної землі. За всю цю землю вона щороку платила державі 7044 карбованці.
Найбільше земельних угідь зосередила у своїх руках церква. Їй належало 120 десятин найкращої землі, які безкоштовно оброблялися громадою. Щороку святі отці одержували 1200 крб. чистого прибутку.
В селі панували злидні і темрява. У 1898 році 432 двори не мали жодного письменного; загальне число письменних дорослих разом з учнями становило лінію 7 проц. населення.
В селі діяла початкова земська школа, заснована в 1885 році. Діти бідноти часто не мали змоги закінчити курс навчання. Так, у 1913 році з 104 учнів школи 27 хлопчиків та 13 дівчаток мусили покинути школу. Жодної медичної установи в Аулах не було.
Велике значення для зростання класової свідомості селян мала їх участь в революції 1905-1907 років. Жителі села С. Ф. Донченко та М. С. Подус, мобілізовані до Чорноморського флоту, взяли участь у збройному повстанні на броненосці «Потьомкін». А. С. Білоус, І. М. Василенко та ін., які працювали на металургійному заводі в Кам'янському, були учасниками революційних виступів робітників під керівництвом більшовиків. Вони проводили велику роз'яснювальну роботу на селі.
Змучені нестерпним життям і численними утисками, влітку 1905 року селяни Аулів Є. Денисенко, К. Терещенко, В. Півненко, Т. Грінченко, М. Яблуков та багато інших розгромили економію поміщика Хановського, яку орендував судовий слідчий фон Донр.
4 грудня 1905 року жителі Аулів та сусідніх сіл Романкового і Новоселівки загалом 2300 чол. зібралися на сходку, на якій одностайно прийняли т. зв. селянський приговор. В ньому вони вимагали передати всі державні, монастирські, церковні та поміщицькі землі в руки трудящих без будь-якого викупу, встановити рівність усіх громадян перед законом, амністувати борців за свободу, скасувати побічні податки і замінити їх прогресивним збором, організувати медичну допомогу за державний рахунок, запровадити загальне початкове навчання для дітей шкільного віку тощо. Одночасно було прийнято рішення про утворення Романківсько-Аульсько-
Аули
Сторінка 1 з 6
Аули - селище міського типу, центр селищної Ради, якій підпорядковане село Українка. Розташовані за 24 км від районного центру і за 3 км від найближчої залізничної станції Воскобойня. Населення - 5,5 тис. чоловік.На території сучасних Аул та на їх околицях виявлено 2 поселення та курганний могильник доби бронзи XV-IX століття до н. е. В цих курганах
З ліквідацією Запорізької Січі зимівник, що існував на місці сучасного селища, перетворили на державну слободу. Декого із запорожців переселили на Кубань, а слобода заселялася мешканцями з сіл Полтавської губернії: Келеберди, Потоки, Рашівки, славнозвісними гончарами з Опішні, а також кріпаками - втікачами з різних губерній України. У 1797 році тут налічувалось 55 дворів і 221 чол. населення.
Про походження назви слободи існує легенда. Нібито Катерина II, подорожуючи на південь, зупинилась у селі Шошинівці. Оглядаючи місцевість з шошинівської церкви, вона помітила на обрії хутір і запитала: «А що це за аул?». Відтоді, гадають, назва Аули, Авули закріпилася за поселенням.
Наявпість судноплавного Дніпра та Великого шляху створювали умови для господарського розвитку села. За сторіччя кількість його жителів збільшилась майже в 9 разів. У 1886 році в Аулах було 426 господарств і 1945 мешканців. Людей приваблювали родючі наддніпрянські землі та попит на робочі руки на нових промислових підприємствах Кам'янського. У 1896 році в селі були 2 хлібні магазини, 3 торгові, бакалійні і мануфактурні лавки, корчма.
За матеріалами подвірного перепису, проведеного на Катеринославщині 1898 року, в Аулах Романківської волості налічувалось вже 638 господарств і 3910 жителів. 176 дворів не мали робочої худоби, 141 - ніякого реманенту, 336 господарств -
худоби, або реманенту. Вони змушені були обробляти землю супрягою. З кожним роком в селі зростав прошарок збіднілих селян. Так, у 1898 році в Аулах жителі 96 дворів, що не мали тягла й реманенту, зовсім відірвалися від хліборобства.
а інші 52 - займалися ним частково. Працездатне населення цих бідняцьких господарств - 157 чоловіків і 8 жінок - працювали на різних промислах, зокрема па металургійному заводі у Кам'янському, йшли в найми до поміщиків в економію сусідньої Шошинівки та куркулів.
Землеволодіння в Аулах розподілялося так: 103 господарства мали від 1 до 3 десятин землі, 168 - від 3 до 5 десятин, 351 - від 5 до 10 десятин, 4 - від 10 до 20 десятин землі. Всього за аульською громадою було закріплено 5594 десятини орної землі. За всю цю землю вона щороку платила державі 7044 карбованці.
Найбільше земельних угідь зосередила у своїх руках церква. Їй належало 120 десятин найкращої землі, які безкоштовно оброблялися громадою. Щороку святі отці одержували 1200 крб. чистого прибутку.
В селі панували злидні і темрява. У 1898 році 432 двори не мали жодного письменного; загальне число письменних дорослих разом з учнями становило лінію 7 проц. населення.
В селі діяла початкова земська школа, заснована в 1885 році. Діти бідноти часто не мали змоги закінчити курс навчання. Так, у 1913 році з 104 учнів школи 27 хлопчиків та 13 дівчаток мусили покинути школу. Жодної медичної установи в Аулах не було.
Велике значення для зростання класової свідомості селян мала їх участь в революції 1905-1907 років. Жителі села С. Ф. Донченко та М. С. Подус, мобілізовані до Чорноморського флоту, взяли участь у збройному повстанні на броненосці «Потьомкін». А. С. Білоус, І. М. Василенко та ін., які працювали на металургійному заводі в Кам'янському, були учасниками революційних виступів робітників під керівництвом більшовиків. Вони проводили велику роз'яснювальну роботу на селі.
Змучені нестерпним життям і численними утисками, влітку 1905 року селяни Аулів Є. Денисенко, К. Терещенко, В. Півненко, Т. Грінченко, М. Яблуков та багато інших розгромили економію поміщика Хановського, яку орендував судовий слідчий фон Донр.
4 грудня 1905 року жителі Аулів та сусідніх сіл Романкового і Новоселівки загалом 2300 чол. зібралися на сходку, на якій одностайно прийняли т. зв. селянський приговор. В ньому вони вимагали передати всі державні, монастирські, церковні та поміщицькі землі в руки трудящих без будь-якого викупу, встановити рівність усіх громадян перед законом, амністувати борців за свободу, скасувати побічні податки і замінити їх прогресивним збором, організувати медичну допомогу за державний рахунок, запровадити загальне початкове навчання для дітей шкільного віку тощо. Одночасно було прийнято рішення про утворення Романківсько-Аульсько-
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоноіванівка
- Семенівка
- Преображенка
- Покровка
- Новоселівка
- Маломихайлівка
- Кудашівка
- Катеринопіль
- Жовтневе
- Гуляйполе
- Ганно-Зачатівка
- Болтишка
- Адамівка
- Щорськ