Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ін. патріоти розгорнули агітаційно-масову роботу серед населення Аулів, вселяючи віру в перемогу над німецькими загарбниками.
Восени 1943 року радянські війська, переправшись через Дніпро, утворили на ного правому березі Аульський плацдарм. Звідси частини військ Південно-Зачідного фронту завдали ворогові нищівного удару, що сприяли визволенню Дніпропетровська, Дніпродзержинська та інших міст і сіл області.
Радянські війська форсували Дніпро в районі Аулів у ніч на 25 вересня 1943 року. Спочатку на правий берег у двох човнах переправилась група розвідників 236-ї стрілецької дивізії 46-ї армії в складі 19 чол. на чолі з лейтенантом С. П. Шпакопським. Перший човен вів сам командир, другий - старший сержант Н. Р. Чмеренко. Цей невеличкий загін проклав шлях нашим частинам на правий берег Дніпра. Коли почалася переправа радянських військ, ворог відкрив кулеметний і артилерійським вогонь. Тоді Шпаковський із своїми розвідниками вступив у бій і примусив гітлерівців відступити. Радянські воїни крок за кроком тіснили фашистів. До ранку вони укріпилися в північній околиці Аулів.
Відбивши перші контратаки гітлерівців, радянські війська почали розширювати плацдарм. Наступної ночі приступив до форсування Дніпра 509-й стрілецький полк 236-ї дивізії під командуванням підполковника І. М. Орлова. До ранку 27 вересня на правий берег Дніпра переправились усі стрілецькі полки, артилерія і міномети цієї дивізії. Німецько-фашистське командування вирішило за будь-яку ціну ліквідувати Аульський плацдарм. Були спішно кинуті в бій підтягнуті з Дніпродзержинська резерви піхоти, танки і авіація. Користуючись з численної переваги, ворог місцями вклинився в наші позиції, але вийти до берега йому не вдалося.
Майже місяць тривали запеклі бої на Аульському плацдармі. Більше 700 літаків ворога систематично піддавали бомбардуванню радянські війська в цьому районі. Радянські бійці, закріпившись на вузькій смузі нравобережжя Дніпра та в північній частині Аулів, виявляючи безмежну стійкість, героїзм і відвагу, відбивали по 10-15 атак на день.
В середині жовтня 353-я стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Колчука зім'яла противника і, оволодівши рядом населених пунктів, з'єдналася з частинами, які наступали з боку Кременчука. Не витримавши натиску радянських військ, німецько-фашистські загарбники змушені були відступити. 22 жовтня 1943 року в Аули ввійшла Червона Армія.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили ратні подвиги воїнів 46-ї армії при форсуванні Дніпра і в боях за утримання Аульського плацдарму. 32 гвардійці за виняткову мужність і героїзм були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Серед них учасники визволення Аулів - підполковник І. М. Орлов, лейтенант С. П. Шпаковський, старшина В. Д. Стасик, рядові А. І. Дегтярьов, К. Ф. Зайцев і інші. Це високе звання такояї було присвоєно уродженцю села генерал-лейтенанту Г. Т. Василенку.
Багато відважних синів нашої Батьківщини загинули в боях за Аули. Смертю хоробрих поліг командир батальйону Матвійчук. Разом з іншими загиблими героями його поховано в братській могилі селища Аулів. В цій же могилі поховали і останки героя підпілля - Г. М. Борикова.
Під час форсування Дніпра велику допомогу радянським ноїнам надавало населення Аулів. Секретарем партійної підпільної організації В. С. Терещенком була створена бойова група з 22 чоловік. Ударом по ворогу в тилу підпільники допомогли частинам Червоної Армії форсувати Дніпро, розширити плацдарм на правому березі. Командування Червоної Армії винесло подяку патріотам. Наприкінці жовтня 1943 року газета «Правда» розповіла про подвиги аульських партизан.
Рибалка О. Каракат на човні переправляв на плацдарм радянських воїнів, а пізніше як сапер брав участь у форсуванні Дніпра, Тісси, Дунаю. Аульські жителі, серед них юнаки І. Малюк, І. Безщасний та О. Ладиковський допомагали спорудити понтонний міст через Дніпро. Дівчата Є. Литовченко, М. Боюн та П. Плоха виносили поранених бійців з-під вогню, лікували їх, а потім з радянськими військами пройшли бойовий шлях від рідного сода до Німеччини.
Як святиню зберігають народи нашої Вітчизни все, що пов'язано з великою битвою за Дніпро, важливою ланкою якої буди бої на Аульському плацдармі. На зліт учасників всесоюзного походу молоді по місцях бойової слави Великої Вітчизняної війни, що відбувся у вересні 1965 року в легендарній Брестській фортеці, делегація Дніпропетровської області привезла, як дорогоцінну реліквію землю з Аульського плацдарму.
Після успішного завершення Великої Вітчизняної війни повернулися і приступили до відбудови рідного села 180 демобілізованих воїнів. Колишній старшина Ф. С. Шумейко 12 років працював головою Аульської сільради - нині персональний пенсіонер.
Аули
Сторінка 4 з 6
Незважаючи на терор з боку окупантів, комуністи при підтримці трудящих продовжували боротьбу з ворогом, виводячи з ладу техніку, зринаючи плани збирання врожаю і винесення його в Німеччину. В. С. Терещенко та Восени 1943 року радянські війська, переправшись через Дніпро, утворили на ного правому березі Аульський плацдарм. Звідси частини військ Південно-Зачідного фронту завдали ворогові нищівного удару, що сприяли визволенню Дніпропетровська, Дніпродзержинська та інших міст і сіл області.
Радянські війська форсували Дніпро в районі Аулів у ніч на 25 вересня 1943 року. Спочатку на правий берег у двох човнах переправилась група розвідників 236-ї стрілецької дивізії 46-ї армії в складі 19 чол. на чолі з лейтенантом С. П. Шпакопським. Перший човен вів сам командир, другий - старший сержант Н. Р. Чмеренко. Цей невеличкий загін проклав шлях нашим частинам на правий берег Дніпра. Коли почалася переправа радянських військ, ворог відкрив кулеметний і артилерійським вогонь. Тоді Шпаковський із своїми розвідниками вступив у бій і примусив гітлерівців відступити. Радянські воїни крок за кроком тіснили фашистів. До ранку вони укріпилися в північній околиці Аулів.
Відбивши перші контратаки гітлерівців, радянські війська почали розширювати плацдарм. Наступної ночі приступив до форсування Дніпра 509-й стрілецький полк 236-ї дивізії під командуванням підполковника І. М. Орлова. До ранку 27 вересня на правий берег Дніпра переправились усі стрілецькі полки, артилерія і міномети цієї дивізії. Німецько-фашистське командування вирішило за будь-яку ціну ліквідувати Аульський плацдарм. Були спішно кинуті в бій підтягнуті з Дніпродзержинська резерви піхоти, танки і авіація. Користуючись з численної переваги, ворог місцями вклинився в наші позиції, але вийти до берега йому не вдалося.
Майже місяць тривали запеклі бої на Аульському плацдармі. Більше 700 літаків ворога систематично піддавали бомбардуванню радянські війська в цьому районі. Радянські бійці, закріпившись на вузькій смузі нравобережжя Дніпра та в північній частині Аулів, виявляючи безмежну стійкість, героїзм і відвагу, відбивали по 10-15 атак на день.
В середині жовтня 353-я стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Колчука зім'яла противника і, оволодівши рядом населених пунктів, з'єдналася з частинами, які наступали з боку Кременчука. Не витримавши натиску радянських військ, німецько-фашистські загарбники змушені були відступити. 22 жовтня 1943 року в Аули ввійшла Червона Армія.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили ратні подвиги воїнів 46-ї армії при форсуванні Дніпра і в боях за утримання Аульського плацдарму. 32 гвардійці за виняткову мужність і героїзм були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Серед них учасники визволення Аулів - підполковник І. М. Орлов, лейтенант С. П. Шпаковський, старшина В. Д. Стасик, рядові А. І. Дегтярьов, К. Ф. Зайцев і інші. Це високе звання такояї було присвоєно уродженцю села генерал-лейтенанту Г. Т. Василенку.
Багато відважних синів нашої Батьківщини загинули в боях за Аули. Смертю хоробрих поліг командир батальйону Матвійчук. Разом з іншими загиблими героями його поховано в братській могилі селища Аулів. В цій же могилі поховали і останки героя підпілля - Г. М. Борикова.
Під час форсування Дніпра велику допомогу радянським ноїнам надавало населення Аулів. Секретарем партійної підпільної організації В. С. Терещенком була створена бойова група з 22 чоловік. Ударом по ворогу в тилу підпільники допомогли частинам Червоної Армії форсувати Дніпро, розширити плацдарм на правому березі. Командування Червоної Армії винесло подяку патріотам. Наприкінці жовтня 1943 року газета «Правда» розповіла про подвиги аульських партизан.
Рибалка О. Каракат на човні переправляв на плацдарм радянських воїнів, а пізніше як сапер брав участь у форсуванні Дніпра, Тісси, Дунаю. Аульські жителі, серед них юнаки І. Малюк, І. Безщасний та О. Ладиковський допомагали спорудити понтонний міст через Дніпро. Дівчата Є. Литовченко, М. Боюн та П. Плоха виносили поранених бійців з-під вогню, лікували їх, а потім з радянськими військами пройшли бойовий шлях від рідного сода до Німеччини.
Як святиню зберігають народи нашої Вітчизни все, що пов'язано з великою битвою за Дніпро, важливою ланкою якої буди бої на Аульському плацдармі. На зліт учасників всесоюзного походу молоді по місцях бойової слави Великої Вітчизняної війни, що відбувся у вересні 1965 року в легендарній Брестській фортеці, делегація Дніпропетровської області привезла, як дорогоцінну реліквію землю з Аульського плацдарму.
Після успішного завершення Великої Вітчизняної війни повернулися і приступили до відбудови рідного села 180 демобілізованих воїнів. Колишній старшина Ф. С. Шумейко 12 років працював головою Аульської сільради - нині персональний пенсіонер.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоноіванівка
- Семенівка
- Преображенка
- Покровка
- Новоселівка
- Маломихайлівка
- Кудашівка
- Катеринопіль
- Жовтневе
- Гуляйполе
- Ганно-Зачатівка
- Болтишка
- Адамівка
- Щорськ