Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Сімферополь, до якого веде асфальтоване шосе. Населення - 6,2 тис. чоловік. Магдалинівській селищній Раді підпорядковані села Оленівка та Радянське.
Початок заснування Магдалинівки поклали наприкінці XVIII століття 4 родини переселенців з Полтавщини, які оселилися в степу на березі річки Чаплинки. В документах цей населений пункт вперше було згадано в зв'язку з розмежуванням земель у 1783 році.
У 1790 році землі понад річкою Чаплинкою разом з поселенцями Катерина II подарувала дочці полтавського поміщика Магденка, село дістало назву Магдалинівки, а селяни стали кріпаками нової поміщиці. За переписом 1857-1859 рр. в Магдалинівці налічувалось 85 дворів з 655 жителями. Поміщику належали також ґуральня та 2 цегельних заводи, на яких від зорі до зорі працювали кріпаки.
Реформа 1861 року, звільнивши селян від кріпосної залежності, майже ні поліпшила їх економічного становища. Власник села Магденко не виконав «Місцевого положення про земельний устрій», згідно з яким селяни повинні одержати по 4 десясятини на ревізьку душу. При складанні уставної грамоти він примусив їх «добровільно» погодитись на дводесятинні наділи. З 697 жителів села ці земельні наділи дістали лише 240 душ чоловічої статі. До переходу на викуп селяни повинні були внести поміщикові оброк по 5 крб. 66 коп. з кожного подушного наділу, всього 1360 крб. В 1863 році вони перейшли на викуп, розмір якого становив 18 133 крб. 33
коп. Малоземелля і тягар викупних платежів змушували їх йти в найми до поміщиків і сільських багатіїв.
У 1898 році в Магдалинівці - адміністративному центрі волості - налічувалося 148 дворів з 728 жителями. В зв'язку з швидким розвитком капіталістичних відновні у сільському господарстві дедалі поглиблювалась класова диференціація селянства. зростала кількість малоземельних та безземельних господарств, багатіли куркулі.
Тяжкі умови життя і розгортання робітничого руху в країні сприяли пробуджєнню класової свідомості трудящих мас села, які піднімалися на боротьбу проти існуючого ладу. В 1905 році революційний рух захопив і Магдалинівку. В одному з донесень від 23 листопада 1905 року новомосковський справник доповідав катеринославському губернатору, що селяни Магдалинівки збираються на сходки, на яких загрожують знищити поміщицький маєток. ЗО серпня 1906 року жандармами було виявлено в селі прокламації Катеринославського комітету РСДРП з закликом до боротьби проти буржуазно-поміщицького ладу.
З наступом політичної реакції після поразки першої російської революції станини ще селян Магдалинівки значно погіршилося. Столипінська аграрна реформа що більше посилила класове розшарування села. 20 куркульських господарств, які виділилися з общини на хутори, зосередили в своїх руках по 40 і більше десятин землі. Вони скуповували також за безцінь земельні наділи бідноти, яка не мала худоби, реманенту і коштів, і тому не могла їх обробити. Крім того, куркулям належали паровий млин, більш як 10 вітряків, 3 кузні, 2 крамниці. Розорені селяни йшли у найми до сільських багатіїв або на заробітки в інші міста. Тільки за літо 1911 року Магдалинівський лікарсько-продовольчий пункт зареєстрував 816 чоловік, які наймалися в поміщицькі економії та Куркульські господарства. Це були жителі Магдалинівки та інших сіл волості. Поміщики і куркулі жорстоко визскували селян-бідняків. Заробіток чоловіків не перевищував 50 коп., а жінок, які працювали нарівні з чоловіками, - 30 коп. Робочий день тривав 16 годин на добу.
У червні 1913 року селяни Катеринославщини, серед них 38 з Магдалинівки, надіслали депутатові
IV Державної думи більшовику Г. І. Петровському колективного листа, в якому просили захистити їх інтереси.
Переважна більшість магдалипівців була неписьменною. У церковнопарафіпльній та земській початковій школах навчалося лише по 30-40 учнів, здебільшого діти заможних селян.
В 1915 році до Магдалинівки приїхав більшовик С. М. Мелентьєв, який влаштувався працювати на паровий млин. Невдовзі він згуртував навколо себе революційно настроєних селян: Я. М. Литовченка, Я. І. Мироненка, Д. П. Машталіра, Г. Г. Яльченка, Ф. Ф. Пшичка, А. Л. Нащоку, О. А. Грома, А. П. Зозулю, Е. М. Ситника, І. Я. Тесленка та інших. На нелегальних зборах групи Мелентьєв проводив бесіди, в яких роз'яснював реакційну суть політики царизму і викривав антинародний характер імперіалістичної війни, закликав селян до боротьби з самодержавством.
Коли в село надійшла звістка про повалення самодержавства, тут відбулися мітинги і збори під лозунгами: «Геть війну!», «Землю - селянам!».
Магдалинівка
Сторінка 1 з 7
Магдалинівка - селище міського типу, центр однойменного району. Розташована на річці Чаплинці, за 78 км на північний захід від Дніпропетровська та за 35 км від найближчої залізничної станції Губиниха. На такій же відстані від селища проходить і автомобільний шлях Москва-Початок заснування Магдалинівки поклали наприкінці XVIII століття 4 родини переселенців з Полтавщини, які оселилися в степу на березі річки Чаплинки. В документах цей населений пункт вперше було згадано в зв'язку з розмежуванням земель у 1783 році.
У 1790 році землі понад річкою Чаплинкою разом з поселенцями Катерина II подарувала дочці полтавського поміщика Магденка, село дістало назву Магдалинівки, а селяни стали кріпаками нової поміщиці. За переписом 1857-1859 рр. в Магдалинівці налічувалось 85 дворів з 655 жителями. Поміщику належали також ґуральня та 2 цегельних заводи, на яких від зорі до зорі працювали кріпаки.
Реформа 1861 року, звільнивши селян від кріпосної залежності, майже ні поліпшила їх економічного становища. Власник села Магденко не виконав «Місцевого положення про земельний устрій», згідно з яким селяни повинні одержати по 4 десясятини на ревізьку душу. При складанні уставної грамоти він примусив їх «добровільно» погодитись на дводесятинні наділи. З 697 жителів села ці земельні наділи дістали лише 240 душ чоловічої статі. До переходу на викуп селяни повинні були внести поміщикові оброк по 5 крб. 66 коп. з кожного подушного наділу, всього 1360 крб. В 1863 році вони перейшли на викуп, розмір якого становив 18 133 крб. 33
коп. Малоземелля і тягар викупних платежів змушували їх йти в найми до поміщиків і сільських багатіїв.
У 1898 році в Магдалинівці - адміністративному центрі волості - налічувалося 148 дворів з 728 жителями. В зв'язку з швидким розвитком капіталістичних відновні у сільському господарстві дедалі поглиблювалась класова диференціація селянства. зростала кількість малоземельних та безземельних господарств, багатіли куркулі.
Тяжкі умови життя і розгортання робітничого руху в країні сприяли пробуджєнню класової свідомості трудящих мас села, які піднімалися на боротьбу проти існуючого ладу. В 1905 році революційний рух захопив і Магдалинівку. В одному з донесень від 23 листопада 1905 року новомосковський справник доповідав катеринославському губернатору, що селяни Магдалинівки збираються на сходки, на яких загрожують знищити поміщицький маєток. ЗО серпня 1906 року жандармами було виявлено в селі прокламації Катеринославського комітету РСДРП з закликом до боротьби проти буржуазно-поміщицького ладу.
З наступом політичної реакції після поразки першої російської революції станини ще селян Магдалинівки значно погіршилося. Столипінська аграрна реформа що більше посилила класове розшарування села. 20 куркульських господарств, які виділилися з общини на хутори, зосередили в своїх руках по 40 і більше десятин землі. Вони скуповували також за безцінь земельні наділи бідноти, яка не мала худоби, реманенту і коштів, і тому не могла їх обробити. Крім того, куркулям належали паровий млин, більш як 10 вітряків, 3 кузні, 2 крамниці. Розорені селяни йшли у найми до сільських багатіїв або на заробітки в інші міста. Тільки за літо 1911 року Магдалинівський лікарсько-продовольчий пункт зареєстрував 816 чоловік, які наймалися в поміщицькі економії та Куркульські господарства. Це були жителі Магдалинівки та інших сіл волості. Поміщики і куркулі жорстоко визскували селян-бідняків. Заробіток чоловіків не перевищував 50 коп., а жінок, які працювали нарівні з чоловіками, - 30 коп. Робочий день тривав 16 годин на добу.
У червні 1913 року селяни Катеринославщини, серед них 38 з Магдалинівки, надіслали депутатові
IV Державної думи більшовику Г. І. Петровському колективного листа, в якому просили захистити їх інтереси.
Переважна більшість магдалипівців була неписьменною. У церковнопарафіпльній та земській початковій школах навчалося лише по 30-40 учнів, здебільшого діти заможних селян.
В 1915 році до Магдалинівки приїхав більшовик С. М. Мелентьєв, який влаштувався працювати на паровий млин. Невдовзі він згуртував навколо себе революційно настроєних селян: Я. М. Литовченка, Я. І. Мироненка, Д. П. Машталіра, Г. Г. Яльченка, Ф. Ф. Пшичка, А. Л. Нащоку, О. А. Грома, А. П. Зозулю, Е. М. Ситника, І. Я. Тесленка та інших. На нелегальних зборах групи Мелентьєв проводив бесіди, в яких роз'яснював реакційну суть політики царизму і викривав антинародний характер імперіалістичної війни, закликав селян до боротьби з самодержавством.
Коли в село надійшла звістка про повалення самодержавства, тут відбулися мітинги і збори під лозунгами: «Геть війну!», «Землю - селянам!».
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка
- Личкове
- Котовка