Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
злитті рік Інгулець і Саксагань. Криворізькій міській Раді депутатів трудящих підпорядковані міста Інгулець і Терни, а також селища міського типу - Веселі Терни, Залізничне, Мирівське, Рахманівка, Зелене, Калініне та Суворове. Населення - 622,9 тис. чоловік.
Кривий Ріг - центр Криворізького залізорудного басейну - найважливішої сировинної бази металургії Півдня СРСР. Надра Криворіжжя багаті на різні корисні копалини. Серед них найбільш значними е руди, які за вмістом заліза належать до найбагатших руд світу, а також величезні поклади залізистих кварцитів, що піддаються збагачуванню. Зустрічаються також марганцеві руди, боксити, буре вугілля, каоліни, сланці, графіт, є чималі запаси мінеральної сировини для виробництва барвників, поклади кристалічного будівельного каміння, вапняку, доломіту, будівельного піску.
На території, яку займає тепер місто, археологи виявили рештки поселення часів пізнього палеоліту (понад 15 тисяч років тому). При впадінні річки Саксагані в Інгулець та під час розкопок величезної «Царевої могили» під містом знайдені поховання мідного віку (III тисячоліття до н. е.). Відомі також сліди розробок залізної руди в скіфський період (V ст. н. е.). Поблизу міста досліджувались і сарматські кургани, що датуються II-III століттям н. е., та поховання кочівників XIV -XV століття.
Початок нинішньому місту поклали запорізькі зимівники, які виникли в середині XVII століття. Першим поселенцем у цій місцевості, за легендою, був козак Ріг,
який втратив у боях одне око і був прозваний «Кривим» Рогом. Гадають, що під цього імені і пішла назва поселення. Інша версія пов'язує цю назву з рельєфом місцевості: при впадінні Саксагані в Інгулець утворюється довгий кривий мис, або ріг.
Поселення було розташоване на одній з важливих козацьких комунікацій - Кизикерменському шляху; на схід від нього пролягав Микитинський шлях. Цими шляхами у квітні 1648 року запорожці і повсталі селяни під керівництвом Богдана Хмельницького йшли назустріч авангарду військ Потоцького.
У XVIII столітті Кривий Ріг, що став великим запорізьким поселенням, входив до їнгульської паланки (повіту) Запорізької Січі. В 1781 році тут було 412 дворів з 2184 жителями. У наступні роки кількість населення зростала.
Після ліквідації Запорізької Січі царський уряд роздавав її землі генералам і офіцерам, козацькій старшині, російському, українському та польському панству, колоністам. Поміщики силоміць переселяли сюди людей з інших місцевостей Росії. Наприкінці XVIII століття поміщиця Диконська привезла з Пензенської губернії ЗО селянських сімей, яких вона виміняла на собак. Село, де вони поселилися, було названо Диконкою або Катеринівкою (нині селище рудника ім. Кірова). У 1808 році виникло село Інгулець. Генерал Рахманов у 1818 році на одержаній від Олександра І землі заснував село Олександрів Дар, поселивши тут селян, вивезених з Чернігівської губернії.
В 1829 році Кривий Ріг був перетворений на військове поселення. Чоловіків віком від 18 до 45 років зачислили в поселенський і резервний ескадрони, решту - в діючі підрозділи уланської кавалерійської дивізії. Солдати поселенського і резервного ескадронів займались сільським господарством, утримуючи себе, свої сім'ї та постояльців-офіцерів і солдатів діючих підрозділів. Одночасно вони несли тягар військової муштри. В 1842 році власті перевели сюди понад 200 чоловік з київського та подільського військових поселень.
Після ліквідації в 1857 році військових поселень населення Кривого Рога перейшло на становище державних селян. У 1859 році тут налічувалось 554 двори і 3644 жителі. В Інгульці було 165 дворів з 1396 жителями, а в Олександродарі (Рахманівці) - 151 двір і 1149 жителів. Значно зросла кількість населення у Гданівці, Довгинцевому, Вечірньому Куті та інших селах, що згодом увійшли в межі міста. Займалося воно сільським господарством, торгівлею, різними ремеслами і промислами. Переважну кількість його становили селяни і ремісники; заможна верхівка складалася з поміщиків, купців й торговців. З розвитком капіталізму в Росії Кривий Ріг, як писав В. І. Ленін, перетворився на великий ринок наймання на землеробські і на гірничі роботи. Щорічно тут реєструвалося від 3,4 тис. до 5,9 тис. робітників.
В 2-й половині XVIII століття почалося дослідження залізних руд Криворіжжя. В ньому брали участь академіки В, Ф. Зуєв, І. Гюльденштедт, П. С. Паллас, В. Їзмайлов, професор Ліванов, пізніше М. П. Барбот де Марні та інші вчені. Проте промислова розробка руд почалася тільки в 1881 році. Вона провадилась французьким акціонерним «Товариством криворізьких залізних руд». Активну роль в організації товариства і в промисловому освоєнні залізорудних родовищ відіграв поміщик Верхньодніпровського повіту О. М. Поль. На землях, орендованих у селян, товариство відкрито
Кривий Ріг
Сторінка 1 з 23
Кривий Ріг - місто обласного підпорядкування, великий індустріальний і культурний центр Радянської України, залізничний вузол, розташований у степовій зоні Придніпровської височини і Причорноморської низовини, при Кривий Ріг - центр Криворізького залізорудного басейну - найважливішої сировинної бази металургії Півдня СРСР. Надра Криворіжжя багаті на різні корисні копалини. Серед них найбільш значними е руди, які за вмістом заліза належать до найбагатших руд світу, а також величезні поклади залізистих кварцитів, що піддаються збагачуванню. Зустрічаються також марганцеві руди, боксити, буре вугілля, каоліни, сланці, графіт, є чималі запаси мінеральної сировини для виробництва барвників, поклади кристалічного будівельного каміння, вапняку, доломіту, будівельного піску.
На території, яку займає тепер місто, археологи виявили рештки поселення часів пізнього палеоліту (понад 15 тисяч років тому). При впадінні річки Саксагані в Інгулець та під час розкопок величезної «Царевої могили» під містом знайдені поховання мідного віку (III тисячоліття до н. е.). Відомі також сліди розробок залізної руди в скіфський період (V ст. н. е.). Поблизу міста досліджувались і сарматські кургани, що датуються II-III століттям н. е., та поховання кочівників XIV -XV століття.
Початок нинішньому місту поклали запорізькі зимівники, які виникли в середині XVII століття. Першим поселенцем у цій місцевості, за легендою, був козак Ріг,
який втратив у боях одне око і був прозваний «Кривим» Рогом. Гадають, що під цього імені і пішла назва поселення. Інша версія пов'язує цю назву з рельєфом місцевості: при впадінні Саксагані в Інгулець утворюється довгий кривий мис, або ріг.
Поселення було розташоване на одній з важливих козацьких комунікацій - Кизикерменському шляху; на схід від нього пролягав Микитинський шлях. Цими шляхами у квітні 1648 року запорожці і повсталі селяни під керівництвом Богдана Хмельницького йшли назустріч авангарду військ Потоцького.
У XVIII столітті Кривий Ріг, що став великим запорізьким поселенням, входив до їнгульської паланки (повіту) Запорізької Січі. В 1781 році тут було 412 дворів з 2184 жителями. У наступні роки кількість населення зростала.
Після ліквідації Запорізької Січі царський уряд роздавав її землі генералам і офіцерам, козацькій старшині, російському, українському та польському панству, колоністам. Поміщики силоміць переселяли сюди людей з інших місцевостей Росії. Наприкінці XVIII століття поміщиця Диконська привезла з Пензенської губернії ЗО селянських сімей, яких вона виміняла на собак. Село, де вони поселилися, було названо Диконкою або Катеринівкою (нині селище рудника ім. Кірова). У 1808 році виникло село Інгулець. Генерал Рахманов у 1818 році на одержаній від Олександра І землі заснував село Олександрів Дар, поселивши тут селян, вивезених з Чернігівської губернії.
В 1829 році Кривий Ріг був перетворений на військове поселення. Чоловіків віком від 18 до 45 років зачислили в поселенський і резервний ескадрони, решту - в діючі підрозділи уланської кавалерійської дивізії. Солдати поселенського і резервного ескадронів займались сільським господарством, утримуючи себе, свої сім'ї та постояльців-офіцерів і солдатів діючих підрозділів. Одночасно вони несли тягар військової муштри. В 1842 році власті перевели сюди понад 200 чоловік з київського та подільського військових поселень.
Після ліквідації в 1857 році військових поселень населення Кривого Рога перейшло на становище державних селян. У 1859 році тут налічувалось 554 двори і 3644 жителі. В Інгульці було 165 дворів з 1396 жителями, а в Олександродарі (Рахманівці) - 151 двір і 1149 жителів. Значно зросла кількість населення у Гданівці, Довгинцевому, Вечірньому Куті та інших селах, що згодом увійшли в межі міста. Займалося воно сільським господарством, торгівлею, різними ремеслами і промислами. Переважну кількість його становили селяни і ремісники; заможна верхівка складалася з поміщиків, купців й торговців. З розвитком капіталізму в Росії Кривий Ріг, як писав В. І. Ленін, перетворився на великий ринок наймання на землеробські і на гірничі роботи. Щорічно тут реєструвалося від 3,4 тис. до 5,9 тис. робітників.
В 2-й половині XVIII століття почалося дослідження залізних руд Криворіжжя. В ньому брали участь академіки В, Ф. Зуєв, І. Гюльденштедт, П. С. Паллас, В. Їзмайлов, професор Ліванов, пізніше М. П. Барбот де Марні та інші вчені. Проте промислова розробка руд почалася тільки в 1881 році. Вона провадилась французьким акціонерним «Товариством криворізьких залізних руд». Активну роль в організації товариства і в промисловому освоєнні залізорудних родовищ відіграв поміщик Верхньодніпровського повіту О. М. Поль. На землях, орендованих у селян, товариство відкрито
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка