Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ось що писав про умови праці гірників відомий діяч революційного руху на
Криворіжжі В. А. Валявко: «Робота виконувалась відрядно, від вагонетки. Ціна за вагонетку коливалась від 17 до 30 коп., середня ціна не перевищувала 22 кой. При цьому на власні кошти робітники купували вибухівку, інструменти і сталь для забурників,- все це йшло за рахунок робітників. За найсприятливіших умов робітники заробляли близько одного карбованця, майже ніколи більше, взагалі ж менш ніж карбованець, отож 80-90 коп. уже вважалось добрим заробітком. Щоденна плата на поверхні рудника становила 40 копійок». За офіційними даними, в цей час відрядно робітники одержували на місяць від 15 до 25 крб. Більш кваліфіковані «майстрові» - 25-35 к-рб. Така зарплата збереглася протягом всього дореволюційного періоду.
Жили гірники та їхні сім'ї здебільшого в землянках. «На копальнях,- писав гірничий інженер І. Тіме,- дуже часто для житла робітникам надаються вриті в землю низькі землянки з мініатюрними віконечками і курними печами. Такі землянки, розташовані серед голого степу, без води і будь-якої рослинності, під палючим промінням південного сонця, настільки непривабливі, що лише крайні злигодні змушували робітників оселятися в них. Такому житлу робітники дали влучну назву «вовчі лігва» і нерідко воліють ночувати під землею, в руднику, або просто неба».
У 1902 році в Криворізькому басейні було 155 шахтарських бараків на 7067 чоловік, у 1913 році - 297 на 16 660 чоловік. Це значить, що в кожному з них в 1902 році жило 45, в 1913 році - 56 робітників. Лише для частини кваліфікований робітників капіталісти створили т. зв. сімейні будинки. В 1913 році в них жило 1719 робітники, тобто 14 проц. загальної кількості гірників Кривбасу. Місцеві робітники тулились у хатах-мазанках.
Дореволюційний Кривий Ріг був неблагоустроєним, глухим закутком Херсонської губернії. Тільки на початку XX століття центральні вулиці почали забудовуватись двоповерховими, зрідка триповерховими будинками. Забруковано було лише частину двох вулиць. Містечко не мало транспорту, каналізації, водопроводу. електроосвітлення (діяла одна примітивна електростанція).
Велика скупченість, антисанітарія, напівголодне існування призводили до масових епідемій грипу, чуми, холери та інших інфекційних хвороб. В 1895 році в Кривому Розі діяла лише одна невеличка земська лікарня. Під тиском робітничого руху пізніше були відкрито кілька дрібних лікарень і приймальних покоїв на рудниках. В 1901 році налічувалось всього 9 таких лікарень на 126 місць. Їх обслуговували 10 лікарів, 35 фельдшерів, 2 акушери. У 1911 році було 32 лікарняні установи на 312 місць. В них працювало 34 лікарі (лише 10 з них були штатними), 49 фельдшерів і акушерок.
Царизм і буржуазія намагались загальмувати потяг робітників і їх дітей до освіти. В 1901 році у Кривому Розі було 3 земські школи, на рудниках діяли 2 школи, де працювало 4 учителі і навчалися 110 учнів. В 1913 році в місті та на рудниках працювали 26 початкових шкіл (міністерських, земських, церковнопарафіальних, залізничних та рудничних), в яких навчалось 2 тис. учнів. Це становило менш як п'яту частішу дітей шкільного віку. Діти більш заможних родин могли навчатись у приватних гімназіях (їх тут було 2), у комерційному та сільськогосподарському училищах.
Працювали приватні бібліотека і читальня та 3 невеликі кінематографи. На-рудниках басейну діяли ще дві бібліотеки, кінематограф та «робітничий театр». Зате не бракувало шинків та церков, за допомогою яких місцеві власті й буржуазія прагнули відвернути робітників від революційної боротьби.
Тривалий робочий день (12-16 годин), виснажлива праця, антисанітарні умови роботи і побуту, низька заробітна плата, обраховування й штрафи, відсутність техніки безпеки і охорони праці, велика кількість нещасних випадків, професійних захворювань та висока смертність - все це викликало глибоке обурення робітників, штовхало їх на боротьбу проти царизму й капіталістичної експлуатації.
наприкінці 80-х рр. відбулися перші стихійні виступи криворізьких робітників проти капіталістів. Боротьба ставала чимдалі більш організованою і свідомою.
В 2-й половині 90-х рр. передові робітники встановили зв'язок з катеринославським «Союзом боротьбі за визволення робітничого класу», а потім з комітетом РСДРП. В місті та басейні почала поширюватися соціал-демократична література.
Страйки набирали більшої організованості. Великі економічні і політичні страки та заворушення відбулися влітку 1899 року на руднику Калачевського та на Гданцівському заводі. З кінця XIX століття Кривий Ріг став одним з тих промислових центрів, які викликали особливе занепокоєння царського уряду. Не випадково створювались перешкоди для
Кривий Ріг
Сторінка 3 з 23
1913 році в залізорудній промисловості Криворіжжя працювало 23,6 тис. робітників. Кількість робітників у інших галузях промисловості не змінилась.Ось що писав про умови праці гірників відомий діяч революційного руху на
Жили гірники та їхні сім'ї здебільшого в землянках. «На копальнях,- писав гірничий інженер І. Тіме,- дуже часто для житла робітникам надаються вриті в землю низькі землянки з мініатюрними віконечками і курними печами. Такі землянки, розташовані серед голого степу, без води і будь-якої рослинності, під палючим промінням південного сонця, настільки непривабливі, що лише крайні злигодні змушували робітників оселятися в них. Такому житлу робітники дали влучну назву «вовчі лігва» і нерідко воліють ночувати під землею, в руднику, або просто неба».
У 1902 році в Криворізькому басейні було 155 шахтарських бараків на 7067 чоловік, у 1913 році - 297 на 16 660 чоловік. Це значить, що в кожному з них в 1902 році жило 45, в 1913 році - 56 робітників. Лише для частини кваліфікований робітників капіталісти створили т. зв. сімейні будинки. В 1913 році в них жило 1719 робітники, тобто 14 проц. загальної кількості гірників Кривбасу. Місцеві робітники тулились у хатах-мазанках.
Дореволюційний Кривий Ріг був неблагоустроєним, глухим закутком Херсонської губернії. Тільки на початку XX століття центральні вулиці почали забудовуватись двоповерховими, зрідка триповерховими будинками. Забруковано було лише частину двох вулиць. Містечко не мало транспорту, каналізації, водопроводу. електроосвітлення (діяла одна примітивна електростанція).
Велика скупченість, антисанітарія, напівголодне існування призводили до масових епідемій грипу, чуми, холери та інших інфекційних хвороб. В 1895 році в Кривому Розі діяла лише одна невеличка земська лікарня. Під тиском робітничого руху пізніше були відкрито кілька дрібних лікарень і приймальних покоїв на рудниках. В 1901 році налічувалось всього 9 таких лікарень на 126 місць. Їх обслуговували 10 лікарів, 35 фельдшерів, 2 акушери. У 1911 році було 32 лікарняні установи на 312 місць. В них працювало 34 лікарі (лише 10 з них були штатними), 49 фельдшерів і акушерок.
Царизм і буржуазія намагались загальмувати потяг робітників і їх дітей до освіти. В 1901 році у Кривому Розі було 3 земські школи, на рудниках діяли 2 школи, де працювало 4 учителі і навчалися 110 учнів. В 1913 році в місті та на рудниках працювали 26 початкових шкіл (міністерських, земських, церковнопарафіальних, залізничних та рудничних), в яких навчалось 2 тис. учнів. Це становило менш як п'яту частішу дітей шкільного віку. Діти більш заможних родин могли навчатись у приватних гімназіях (їх тут було 2), у комерційному та сільськогосподарському училищах.
Працювали приватні бібліотека і читальня та 3 невеликі кінематографи. На-рудниках басейну діяли ще дві бібліотеки, кінематограф та «робітничий театр». Зате не бракувало шинків та церков, за допомогою яких місцеві власті й буржуазія прагнули відвернути робітників від революційної боротьби.
Тривалий робочий день (12-16 годин), виснажлива праця, антисанітарні умови роботи і побуту, низька заробітна плата, обраховування й штрафи, відсутність техніки безпеки і охорони праці, велика кількість нещасних випадків, професійних захворювань та висока смертність - все це викликало глибоке обурення робітників, штовхало їх на боротьбу проти царизму й капіталістичної експлуатації.
наприкінці 80-х рр. відбулися перші стихійні виступи криворізьких робітників проти капіталістів. Боротьба ставала чимдалі більш організованою і свідомою.
В 2-й половині 90-х рр. передові робітники встановили зв'язок з катеринославським «Союзом боротьбі за визволення робітничого класу», а потім з комітетом РСДРП. В місті та басейні почала поширюватися соціал-демократична література.
Страйки набирали більшої організованості. Великі економічні і політичні страки та заворушення відбулися влітку 1899 року на руднику Калачевського та на Гданцівському заводі. З кінця XIX століття Кривий Ріг став одним з тих промислових центрів, які викликали особливе занепокоєння царського уряду. Не випадково створювались перешкоди для
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка