Петропавлівка - Дніпропетровська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Петропавлівка

Петропавлівка - селище міського типу, районний центр. Розташована в північно-східній частині області, за 137 км від Дніпропетровська. Залізнична станція Брагинівка - на відстані 6 км. Селищній Раді підпорядковане смт.
Брагинівка. Населення - 10,4 тис. чоловік.
На початку XVIII століття у цій місцевості мешкали селяни-втікачі. За на­казом азовського генерал-губернатора Черткова в 1775 році на річці Бик, при впадінні її в річку Самару, оселилася перша рота розформованого Луганського пікінерського полку з сім'ями. Так утворилася військова слобода, яку за іменами «святих» Петра і Павла назвали Петропавлівкою. В 1777 році тут налічувалося 133 двори з населенням 999 чол. Основним заняттям жителів слободи було хлібо­робство.
У 1846 році Петропавлівка стала містечком і центром волості. Більшість її населення становили державні селяни. Обкладені непосильними податками та повинностями, багато з них розорювались, перетворювались у наймитів, які працювали на місцевих поміщиків. Жителі Петропавлівки не раз виступали проти гноблення. 14 лютого 1858 року петропавлівські селяни почали рубати ліс поміщика Бразола, через кілька днів на порубку лісу вийшло понад 200 чол. Між селянами і охорон­цями відбулася сутичка, в якій 13 охоронців було тяжко поранено, а одного вбито. Уряд жорстоко розправився з повсталими.
Вигідне географічне положення Петропавлівки (саме тут проходив найближчий шлях з Павлограда на Бахмут) сприяло розвитку в ній торгівлі і ремесел. В середині
XIX століття тут було два цегельно-черепичних заводи, понад 50 крамниць з загальним річним товарооборотом близько півмільйона крб., 48 вітряків, 8 кузень. З постоялі двори. За переписом 1859 року, в Петропавлівці налічувалось близько 4,7 тис. жителів, частина їх займалася ремеслами, торгівлею.
Скасування кріпацтва в 1861 році не принесло селянам бажаного полегшення. Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві прискорив процес розшарування серед селян. З 18 тис. десятин землі, яка належала Петропавлівській сільській громаді, лише 8 тисяч належало бідняцьким господарствам. Розорена викупними платежами та численними податками, біднота не мала можливості ку­пувати землю. Це було доступним лише невеликій купці сільських багатіїв.
Страждаючи від малоземелля та відсутності майна й худоби, багато селян шукали заробітку поза своїм господарством, а землю віддавали в оренду. Місцеві помі­щики і куркулі скуповували за безцінь селянські наділи, засівали великі площі пшеницею, наймали наймитів для проведення польових робіт, вивозили хліб на про­даж. Тільки поміщик Антонов зі своїм братом засівали пшеницею 460 десятин ро­дючих чорноземів. Вони відкрили у Петропавлівці склад сільськогосподарських машин і здавали їх селянам в оренду на кабальних умовах.
Малоземелля та безземелля, тяжка праця на поміщиків і куркулів, політичне безправ'я - все це штовхало селян на боротьбу за краще життя. Революція 1905- 1907 рр. сколихнула селянську бідноту Петропавлівки. Селяни вимагали поліпшення умов оренди землі, справедливого її переділу. У відповідь на ці вимоги до Петропавлівки, як і до інших сіл повіту, було введено загони карателів.
Столипінська аграрна реформа, яка зруйнувала общинне землеволодіння, при­скорила обезземелення бідняцької та середняцької частини селянства, зміцнила куркульство. Навколо Петропавлівки виникли хутори Дерезовий та Терновий. На­передодні першої світової війни в селі були 3 газогенераторні млини, 2 цегельні за­води, 4 склади лісу і сільськогосподарських машин, понад 50 вітряних млинів.
Вкрай незадовільним було медичне обслуговування населення Петропавлівки. В невеличкій лікарні на 16 ліжок працювало 2 фельдшери. Переважна більш іпь жителів була неписьменною. Дві початкові школи не охоплювали навчавшім і 10 проц. дітей шкільного віку. Зате в містечку було 11 шинків. За особливим стату­том у Петропавлівці створили 2 земські спеціальні чоловічі профучилища.
Перша світова війна погіршила і без того тяжке становище селян Петропавлівки: скоротилися посівні площі, погіршився обробіток землі. Постійні реквізиції коней, худоби, возів, продовольства на воєнні потреби посилювали незадоволення селян. Тому звістку про повалення царизму в лютому 1917 року петропавлівці зустріли з радістю. З приводу цієї події відбувся мітинг.
У травні 1917 року в Петропавлівці створено волосний земельний комітет. Згодом тут виник партійний осередок. В своїх спогадах А. Швед, один з оргав і за­торів боротьби за владу Рад в Павлоградському повіті, відмічав, що більшовики Пав­лограда підтримували тісний зв'язок з Петропавлівкою, де був міцний більшовиць­кий осередок. В січні 1918 року тут встановлено Радянську владу. Очолюваний більшовиком М. X. Масєвим, волосний ревком




Петропавлівка