Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Та здійсненню цих перших заходів Радянської влади перешкодили австро-німецькі окупанти, які захопили Петропавлівку в квітні 1918 року. Разом з
ними сюди
повернулися й поміщики. Для боротьби з окупантами було створено підпільну організацію, до якої ввійшли І. П. Брагін, І. Д. Брагін, 0. М. Лозовий та інші. Підпільники налагодили зв'язок з жителями навколишніх сіл. Членом підпільної організації був і мешканець села Малої Миколаївки В. С. Будинський. Вже на початку квітня 1918 року у В. С. Будинського відбулися перші збори підпільної організації. Керівництво боротьбою здійснював підпільний ревком на чолі з І. П. Брагіним. Ревком встановив зв'язок з Павлоградським повітовим підпільним більшовицьким комітетом, з ініціативи якого у Петропавлівці створено партизанський загін з ЗО чол. Згодом загін увійшов до складу першого Павлоградського повстанського полку під командуванням В. С. Будинського, який брав участь у боях за Павлоград. Після вигнання австро-німецьких окупантів у Петропавлівці в листопаді 1918 року відновлено Радянську владу. В тому ж місяці було відновлено партосередок, який очолив І. П. Брагін.
10 лютого 1919 року відбулися вибори Петропавлівської волосної Ради селянських червоноармійських депутатів, до складу якої було обрано комуністів П. Бабенка, І. П. Брагіна, І. Д. Брагіна, П. Британа, О. Белименка - голова, П. Коржа, А. Панасенка й інших. Волосний виконком розгорнув активну діяльність по зміцненню Радянської влади: контролював виконання продрозверстки, вилучав лишки сільськогосподарських продуктів у куркулів, допомагав біднякам посівним матеріалом. 22 лютого 1919 року відбулося засідання волвиконкому, на якому О. Белименка обрали делегатом на III Всеукраїнський з'їзд Рад. Тут же було затверджено і оголошено наказ делегатові з'їзду: підтримувати політику робітничо-селянського уряду, допомагати Червоній Армії в боротьбі проти ворогів.
Влітку 1919 року Петропавлівку захопили білогвардійські частини Денікіна і знову боротьбу з ними очолили більшовики В. С. Будинський та І. П. Брагін. З наймитів та бідняків Петропавлівки утворився партизанський загін, до складу якого увійшло 120 чоловік. Петропавлівські партизани вчинили сміливий напад на білогвардійський штаб. Саморобною бомбою вони висадили в повітря штаб разом з денікінськими офіцерами і солдатами, які там були. В тому ж бою партизани захопили багато ворожої зброї. Розлючені денікінці направили в Петропавлівку каральний загін і вчинили жорстоку розправу над мирним населенням. На площі катували і старих, і малих, а радянських активістів С. Безрукавого та В. Британа стратили. Білогвардійці закатували у тюрмі М. Перехреста, І. Руденка, Ф. Шахрая, С. Грищенка, Г. І. Панасенка та багатьох інших учасників боротьби за Радянську владу.
10 жовтня 1919 року Петропавлівку визволено від денікінців. В тому бою загинув комісар загону І. П. Брагін. Його ім'ям названо нове село і залізничну станцію. Після визволення відбулися вибори до Ради. 1 серпня 1920 року в першій волосній партійній конференції взяли участь 40 делегатів від комуністичних осередків волості. Конференція обрала волосний партійний комітет, який очолив Т. С. Вінніков, а також делегатів на повітову та губернську конференції. Волком партії провів заходи по боротьбі з спекулянтами, мобілізував на цю боротьбу не лише органи міліції, але й загони особливого призначення волпродкому.
В 1920 році під керівництвом партійної організації в Петропавлівці утворився комсомольський осередок, який очолила Н. Д. Сіра. Серед перших комсомольців села були Ф. П. Шевченко, С. М. Трав'янко, І. Д. Рубан, В. Р. Перехрест та інші. Комсомольці провадили широку масово-політичну роботу серед позаспілкової молоді. брали активну участь у боротьбі з бандитами.
Петропавлівська партійна організація розгортала також ідейно-виховну роботу серед населення. 24 жовтня 1921 року волком партії прийняв спеціальне рішений про організацію атеїстичної пропаганди і боротьби з релігійними пережитками. Було створено гуртки, в яких на заняттях роз'яснювались питання походження світу і людини, викривалась реакційна суть релігії.
Значну допомогу партійним і радянським органам у боротьбі з бандитизмом надавав комітет незаможних селян. У лютому 1921 року в Петропавлівському волосному комнезамі налічувалось 90 чоловік.
Активну участь в соціалістичних перетвореннях на селі брали жінки. 25 вересня 1921 року в Петропавлівці відбулася перша волосна конференція селянок, яка обговорила питання про міжнародне і внутрішнє становище Радянської республіки, продподаток, посівну кампанію та участь у ній жінок, про виховання дітей, боротьбу з неписьменністю, охорону материнства.
На зборах волкомосередку обговорювались питання про надання допомоги польським комуністам, проведення збору коштів на підтримку борців революції.
Петропавлівка
Сторінка 2 з 8
розгорнув роботу по розподілу поміщицьких земель, худоби та реманенту між сільською біднотою.Та здійсненню цих перших заходів Радянської влади перешкодили австро-німецькі окупанти, які захопили Петропавлівку в квітні 1918 року. Разом з
повернулися й поміщики. Для боротьби з окупантами було створено підпільну організацію, до якої ввійшли І. П. Брагін, І. Д. Брагін, 0. М. Лозовий та інші. Підпільники налагодили зв'язок з жителями навколишніх сіл. Членом підпільної організації був і мешканець села Малої Миколаївки В. С. Будинський. Вже на початку квітня 1918 року у В. С. Будинського відбулися перші збори підпільної організації. Керівництво боротьбою здійснював підпільний ревком на чолі з І. П. Брагіним. Ревком встановив зв'язок з Павлоградським повітовим підпільним більшовицьким комітетом, з ініціативи якого у Петропавлівці створено партизанський загін з ЗО чол. Згодом загін увійшов до складу першого Павлоградського повстанського полку під командуванням В. С. Будинського, який брав участь у боях за Павлоград. Після вигнання австро-німецьких окупантів у Петропавлівці в листопаді 1918 року відновлено Радянську владу. В тому ж місяці було відновлено партосередок, який очолив І. П. Брагін.
10 лютого 1919 року відбулися вибори Петропавлівської волосної Ради селянських червоноармійських депутатів, до складу якої було обрано комуністів П. Бабенка, І. П. Брагіна, І. Д. Брагіна, П. Британа, О. Белименка - голова, П. Коржа, А. Панасенка й інших. Волосний виконком розгорнув активну діяльність по зміцненню Радянської влади: контролював виконання продрозверстки, вилучав лишки сільськогосподарських продуктів у куркулів, допомагав біднякам посівним матеріалом. 22 лютого 1919 року відбулося засідання волвиконкому, на якому О. Белименка обрали делегатом на III Всеукраїнський з'їзд Рад. Тут же було затверджено і оголошено наказ делегатові з'їзду: підтримувати політику робітничо-селянського уряду, допомагати Червоній Армії в боротьбі проти ворогів.
Влітку 1919 року Петропавлівку захопили білогвардійські частини Денікіна і знову боротьбу з ними очолили більшовики В. С. Будинський та І. П. Брагін. З наймитів та бідняків Петропавлівки утворився партизанський загін, до складу якого увійшло 120 чоловік. Петропавлівські партизани вчинили сміливий напад на білогвардійський штаб. Саморобною бомбою вони висадили в повітря штаб разом з денікінськими офіцерами і солдатами, які там були. В тому ж бою партизани захопили багато ворожої зброї. Розлючені денікінці направили в Петропавлівку каральний загін і вчинили жорстоку розправу над мирним населенням. На площі катували і старих, і малих, а радянських активістів С. Безрукавого та В. Британа стратили. Білогвардійці закатували у тюрмі М. Перехреста, І. Руденка, Ф. Шахрая, С. Грищенка, Г. І. Панасенка та багатьох інших учасників боротьби за Радянську владу.
10 жовтня 1919 року Петропавлівку визволено від денікінців. В тому бою загинув комісар загону І. П. Брагін. Його ім'ям названо нове село і залізничну станцію. Після визволення відбулися вибори до Ради. 1 серпня 1920 року в першій волосній партійній конференції взяли участь 40 делегатів від комуністичних осередків волості. Конференція обрала волосний партійний комітет, який очолив Т. С. Вінніков, а також делегатів на повітову та губернську конференції. Волком партії провів заходи по боротьбі з спекулянтами, мобілізував на цю боротьбу не лише органи міліції, але й загони особливого призначення волпродкому.
В 1920 році під керівництвом партійної організації в Петропавлівці утворився комсомольський осередок, який очолила Н. Д. Сіра. Серед перших комсомольців села були Ф. П. Шевченко, С. М. Трав'янко, І. Д. Рубан, В. Р. Перехрест та інші. Комсомольці провадили широку масово-політичну роботу серед позаспілкової молоді. брали активну участь у боротьбі з бандитами.
Петропавлівська партійна організація розгортала також ідейно-виховну роботу серед населення. 24 жовтня 1921 року волком партії прийняв спеціальне рішений про організацію атеїстичної пропаганди і боротьби з релігійними пережитками. Було створено гуртки, в яких на заняттях роз'яснювались питання походження світу і людини, викривалась реакційна суть релігії.
Значну допомогу партійним і радянським органам у боротьбі з бандитизмом надавав комітет незаможних селян. У лютому 1921 року в Петропавлівському волосному комнезамі налічувалось 90 чоловік.
Активну участь в соціалістичних перетвореннях на селі брали жінки. 25 вересня 1921 року в Петропавлівці відбулася перша волосна конференція селянок, яка обговорила питання про міжнародне і внутрішнє становище Радянської республіки, продподаток, посівну кампанію та участь у ній жінок, про виховання дітей, боротьбу з неписьменністю, охорону материнства.
На зборах волкомосередку обговорювались питання про надання допомоги польським комуністам, проведення збору коштів на підтримку борців революції.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Хороше
- Украінське
- Самарське
- Петрівка
- Осадче
- Олександропіль
- Миколаївка
- Лозове
- Дмитрівка
- Брагинівка
- Троїцьке