Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
населені пункти Веселе, Вільне, Вознесенське, Жукове, Запорізьке, Ленінське, Новолозуватівка, Славне, Українка. Населення - 7585 чоловік. Створено селище у грудні 1957 року шляхом об'єднання сіл Григорівки, Кам'янки та Новослов'яики.
Заселення цієї місцевості пов'язане з будівництвом залізниці Юзівка - Катеринослав, завершеним в 1884 році. Тоді ж була збудована і залізнична станція Межова, що дала назву сучасному селищу. В 90-х рр. XIX століття землі, розташовані па північний захід від станції, почали заселятись вихідцями з села Слов'янки. Так виник хутір Новослов'янка. На північ від Межової вихідці з села Підгородного заснували в той же час село Григорівку. На початку XX століття в цьому селі виникли промислові підприємства, здебільшого по переробці сільськогосподарської сировини, 2 парові млини, олійниця, ливарня, шкіряна майстерня та завод по ремонту сільськогосподарських машинх.
Коли почалася перша російська буржуазно-демократична революція, робітники станції та підприємств Григорівки під впливом революційної агітації членів Катеринославського комітету РСДРП рішуче виступили проти самодержавства. З 8 по 24 грудня 1905 року тут тривав страйк. Робітники роззброїли жандармів, розігнали адміністрацію, встановили контроль за роботою станції. З метою підтримання революційного порядку утворився загін самоохорони.
Напередодні першої світової війни Григорівка та хутір Новослов'янка були досить людними. Зокрема, в 1913 році у Григорівці налічувалося 193 двори і 1191 мешканець, а на хуторі Новослов'янці у 72 дворах жило 412 чоловік. Медичну допомогу подавав населенню фельдшер, який тут був один на всю волость. Більшість населення не знала грамоти. У Григорівці в 1914 році працювали церковиопарафіальна та земська школи.
Велика Жовтнева соціалістична революція докорінно змінила долю робітників і селян. Радянська влада в обох селах була встановлена на початку січня 1918 року. Григорівський-революційний комітет, до якого ввійшли активісти села В. Киричко, і. Грицай та інші, очолив селянин-бідняк Я. Г. Танчик. Ревком розгорнув роботу по здійсненню Ленінського декрету про землю; постачав найбіднішим та малоземельним селянам реманент. Селяни Григорівки і Новослов'янки одержали тоді до 2 тис. десятин поміщицької та куркульської землі.
В середині квітня 1918 року станція Межова, село Григорівка і хутір Новослов'янка були окуповані німецькими інтервентами. Почалися репресії. Від нелюдських катувань загинули члени ревкому, серед них і Я. Г. Танчик. Влітку 1918 року в Григорівці утворився партизанський загін, до складу якого ввійшли залізничники, робітники місцевих підприємств, селяни - М. І. Будай, М. Я. Гужвій, К. М. Давиденко, А. С. Коба, Г. Т. Медвідь, П. Т. Тимошенко, Н. 3. Шкуратко та ін. Командиром загону став григорівський селянин-бідняк Ю. 3. Будай, який пізніше загинув з одному з боїв. Партизани нападали на німецькі гарнізони, знищували комунікації порога. Діяли вони не тільки на території волості, а й у Гуляйполі. Пізніше цей загін влився у 4-й Задніпровський полк регулярної Червоної Армії.
В січні 1919 року в Григорівці було відновлено Радянську владу. Революційні перетворення на селі проводив ревком, йому допомагав комітет бідноти, до складу якою ввійшли бідняки С. Бондик, Й. Гапон, П. Чередник та інші. Місцеві органи влади проводили велику роботу по мобілізації трудового селянства на захист завоювань соціалістичної революції, допомагали продзагонам, здійснювали контроль за роботою підприємств.
Але мирне будівництво незабаром знову було перерване. У червні 1919 року Григорівку захопили денікінці. Знову відновилися старі царські порядки і почалися жорстокі розправи над селянами. Білогвардійці заарештували членів комітету бідноти С. Пондика, Й. Гапона, П. Чередника і на очах односельчан порубали шаблями на майдані.
І знову, як і в 1918 році, селяни повстали на боротьбу з ненависним ворогом. В партизанський загін пішли І. Г. Танчик, Л. Д. Олексенко, О. І. Матвієнко, і І. А. Мамонтов, К. Т. Хорошун та і н. З метою координації дій місцеві партизани наприкінці 1919 року об'єднуються з партизанськими загонами Слов'янки і Петропавлівки, що діяли під керівництвом Павлоградського повітового комітету КПбУ.
На початку січня 1920 року білогвардійців вигнали з Григорівки. Революційний комітет очолив селянин М. Синиця. Влітку було створено комітет незаможних
селян на чолі а бідняком О. І. Матвієнком. Навколо них згуртувався сільський актив. Ревком і КНС у допомогою активістів села вели рішучу боротьбу з куркульським бандитизмом.
Почалась відбудова зруйнованого господарства. В 1921 році землі, розташовані, на південь від станції, стали заселятися вихідцями з села
Межова
Сторінка 1 з 6
Межова - селище міського типу, центр Межівського району. Розташована за 168 км на схід від Дніпропетровська, з яким зв'язана залізничним та автобусним сполученням. Залізнична станція. Селищній Раді підпорядковані Заселення цієї місцевості пов'язане з будівництвом залізниці Юзівка - Катеринослав, завершеним в 1884 році. Тоді ж була збудована і залізнична станція Межова, що дала назву сучасному селищу. В 90-х рр. XIX століття землі, розташовані па північний захід від станції, почали заселятись вихідцями з села Слов'янки. Так виник хутір Новослов'янка. На північ від Межової вихідці з села Підгородного заснували в той же час село Григорівку. На початку XX століття в цьому селі виникли промислові підприємства, здебільшого по переробці сільськогосподарської сировини, 2 парові млини, олійниця, ливарня, шкіряна майстерня та завод по ремонту сільськогосподарських машинх.
Коли почалася перша російська буржуазно-демократична революція, робітники станції та підприємств Григорівки під впливом революційної агітації членів Катеринославського комітету РСДРП рішуче виступили проти самодержавства. З 8 по 24 грудня 1905 року тут тривав страйк. Робітники роззброїли жандармів, розігнали адміністрацію, встановили контроль за роботою станції. З метою підтримання революційного порядку утворився загін самоохорони.
Напередодні першої світової війни Григорівка та хутір Новослов'янка були досить людними. Зокрема, в 1913 році у Григорівці налічувалося 193 двори і 1191 мешканець, а на хуторі Новослов'янці у 72 дворах жило 412 чоловік. Медичну допомогу подавав населенню фельдшер, який тут був один на всю волость. Більшість населення не знала грамоти. У Григорівці в 1914 році працювали церковиопарафіальна та земська школи.
Велика Жовтнева соціалістична революція докорінно змінила долю робітників і селян. Радянська влада в обох селах була встановлена на початку січня 1918 року. Григорівський-революційний комітет, до якого ввійшли активісти села В. Киричко, і. Грицай та інші, очолив селянин-бідняк Я. Г. Танчик. Ревком розгорнув роботу по здійсненню Ленінського декрету про землю; постачав найбіднішим та малоземельним селянам реманент. Селяни Григорівки і Новослов'янки одержали тоді до 2 тис. десятин поміщицької та куркульської землі.
В середині квітня 1918 року станція Межова, село Григорівка і хутір Новослов'янка були окуповані німецькими інтервентами. Почалися репресії. Від нелюдських катувань загинули члени ревкому, серед них і Я. Г. Танчик. Влітку 1918 року в Григорівці утворився партизанський загін, до складу якого ввійшли залізничники, робітники місцевих підприємств, селяни - М. І. Будай, М. Я. Гужвій, К. М. Давиденко, А. С. Коба, Г. Т. Медвідь, П. Т. Тимошенко, Н. 3. Шкуратко та ін. Командиром загону став григорівський селянин-бідняк Ю. 3. Будай, який пізніше загинув з одному з боїв. Партизани нападали на німецькі гарнізони, знищували комунікації порога. Діяли вони не тільки на території волості, а й у Гуляйполі. Пізніше цей загін влився у 4-й Задніпровський полк регулярної Червоної Армії.
В січні 1919 року в Григорівці було відновлено Радянську владу. Революційні перетворення на селі проводив ревком, йому допомагав комітет бідноти, до складу якою ввійшли бідняки С. Бондик, Й. Гапон, П. Чередник та інші. Місцеві органи влади проводили велику роботу по мобілізації трудового селянства на захист завоювань соціалістичної революції, допомагали продзагонам, здійснювали контроль за роботою підприємств.
Але мирне будівництво незабаром знову було перерване. У червні 1919 року Григорівку захопили денікінці. Знову відновилися старі царські порядки і почалися жорстокі розправи над селянами. Білогвардійці заарештували членів комітету бідноти С. Пондика, Й. Гапона, П. Чередника і на очах односельчан порубали шаблями на майдані.
І знову, як і в 1918 році, селяни повстали на боротьбу з ненависним ворогом. В партизанський загін пішли І. Г. Танчик, Л. Д. Олексенко, О. І. Матвієнко, і І. А. Мамонтов, К. Т. Хорошун та і н. З метою координації дій місцеві партизани наприкінці 1919 року об'єднуються з партизанськими загонами Слов'янки і Петропавлівки, що діяли під керівництвом Павлоградського повітового комітету КПбУ.
На початку січня 1920 року білогвардійців вигнали з Григорівки. Революційний комітет очолив селянин М. Синиця. Влітку було створено комітет незаможних
селян на чолі а бідняком О. І. Матвієнком. Навколо них згуртувався сільський актив. Ревком і КНС у допомогою активістів села вели рішучу боротьбу з куркульським бандитизмом.
Почалась відбудова зруйнованого господарства. В 1921 році землі, розташовані, на південь від станції, стали заселятися вихідцями з села
Дивиться також інші населені пункти району: