Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Жовте

Жовте - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Зелене та Новоолександрівка. Розташоване на березі річки Жовтої за 18 км від районного центру, на автомагістралі Київ-Дніпропетровськ. Населення - 3827 чо­ловік.
На території села виявлено і досліджено ще 1881 року скіфський курган I V сто­ліття до н. е.
У першій половині XVII століття відставні старшини війська запорізького з ро­динами і наймитами заснували тут хутори.
19 квітня - 6 травня 1648 року неподалік від Жовтого відбулася битва козаків, керованих Богданом Хмельницьким, з авангардом польсько-шляхетського війська. За переказами штаб Богдана Хмельницького містився у Жовтому, звідси послав він дозір до Кам'яного Затону тепер с. Дніпровокам'янка, щоб залучити на свій бік реєстрових козаків. Поповнивши свої загони реєстровцями, Хмельницький оточив польське військо і вщент розбив його. У 1680 році Жовте було одним з головних хуторів Запорізького Коша. Після скасування Запорізької Січі Жовте стало державною військовою слободою, яка на той час мала 71 двір з 283 мешканнями. У 1823 році її перетворено на військове поселення і поділено на сотні.
Військові поселенці, несучи службу, водночас займалися сільським господар­ством, рибальством, торгівлею. Жінки пряли льон, коноплі, шерсть, ткали полотно і сукна. Після ліквідації військових поселень жителі Жовтого стали державними селянами. Земля належала державі, яку селяни не мали права без дозволу властей залишати. Вони обкладалися великими грошовими податками -подушна подать, мирські збори тощо, а також натуральними повинностями. Необмежну владу над ними мав волосний старшина. Так, за якусь дрібну провину старшина побив селя­нина О. Беліка, потім наказав сторожам «всипати» йому ще 150 різок, оформивши протокол про покарання цього селянина 25 різками.
За указами 1866-1867 років, за селянами Жовтого закріплялись колишні земель­ні наділи 5,7 десятини на ревізьку душу, яких налічувалось 1445 чол.
Водночас з розвитком капіталістичних відносин в пореформений період село стає центром місцевої торгівлі. Кожного року відбувались ярмарки, по неділях - базари. Зросла і кількість населення. Так, у 1877 році тут проживало 3314 чол., у 1884 - 4520 чол. Крім селян, в ньому мешкало 89 міщан, 9 чол. духівництва. Кількість орної землі залишалася майже незмінною: у 1864 році - 8236 де­сятин, у 1900-8590 десятин.
Під тягарем великих податків більшість селянських господарств занепадала і розорювалась. За рахунок їх зростало і зміцнювалось куркульство. Наприкінці XIX століття куркулі мали в селі 2 олійниці, 2 склади реманенту, кілька мануфактурних та бакалійних крамниць. У них було 843,5 десятини землі. Бідняки, що становили третину селян Жовтого, йшли в найми до місцевих багатіїв або на довго­тривалі заробітки. За даними 1884 року, таких заробітчан в селі налічувалось 27 - 21 чоловіки і 3 жінки. Крім того, жовтянські куркулі наймали робітників на ринку праці у Саксагані.
Інтереси багатіїв у селі захищала царська адміністрація в складі волосного старшини, який обирався з куркулів, пристава, урядника, що призначалися пові­товою поліцейською владою, податкового інспектора. На сходці право голосу мали лише 576 чоловік.
Серед населення часто спалахували епідемії холери, тифу, віспи та інших інфек­ційних захворювань. Першу лікарню на 25 ліжок побудовано лише 1903 року, а ще пізніше, в 1911 році - амбулаторію.
Понад три чверті жителів села були неписьменними. У такому великому селі початкову школу відкрили тільки наприкінці 70-х років XIX століття. У ній навча­лись 60 хлопчиків і одна дівчинка. Напередодні першої світової війни у Жовтому діяли однокласне церковнопарафіальне училище і 2 початкові школи, де навчалося близько 100 дітей. Церква ж існувала тут з 1778 року.
Тяжке економічне становище, політичне безправ'я селян викликали в них обу­рений іі протест. Під час революційних подій 1905-1907 рр. жителі Жовтого робили потрави поміщицьких посівів, вимагали у поміщика Яковлєва знизити орендні ціни.
Внаслідок столипінської аграрної реформи ще більше збагатіла заможна верхів­ка села, яка за безцінь скуповувала у бідноти й прибирала до своїх рук землі. На ху­тори вийшли 14 родин, за якими закріпили 2667 десятин землі. На 1913 рік 1300 дво­рів мали 8046 десятин землі. В самій сільській громаді було більше 10 куркульських господарств, які володіли від 40 до 150 десятинами землі кожне. Більшість селянських  дворів мала по 3-5 десятин, тому селяни йшли в найми або на заробітки, здебільшого - на шахти, рудники тощо. Класові суперечності на селі ще більше загострювались.
З радістю зустріли селяни повалення самодержавства. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в село повернулися солдати і матроси, які розповідали про створення Рад робітничих і солдатських депутатів. Серед них був і В. С. Мойсеєнко, згодом більшовик, активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади на селі.





Жовте