Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поблизу Шолохового виявлено поселення та могильник доби бронзи (III-І
тисячоліття до н. е.), стоянку скіфо-сарматського часу (IV-II ст. до н. е.) та рештки поселення черняхівської культури (IV ст. н. е.).
За часів Запорізької Січі на цій території засновується козацьке займище. З 1740 року тут, на зимівниках і хуторах, постійно проживають родини, челядь і найти січової верхівки.
Після ліквідації Січі розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії Шолохове було перетворене на державну військову слободу, в якій у 1782 році зареєстровано 215 постійних жителів, що мали 4520 десятин надільної землі.
В 1797 році військові поселенці Шолохового мали в користуванні 4120 десятив ріллі, 275 десятин сінокосів, 5 - лісу і сплачували поземельну, подвірну, сорокаалтнипу та інші податі.
Кількість населення збільшувалася за рахунок втікачів з Правобережжя, Лівобері'жжя, з російських губерній. У 1802 році в Шолоховому налічувалось 150 дворів і 550 жителів, а через п'ятдесят років - 273 двори і 1702 жителі.
Становище державних селян Шолохового мало чим відрізнялось від кріпатського. Вони не мали права залишати землю без дозволу властей, були обкладені тяжкими грошовими податками і натуральними повинностями. Тому, незважаючи на достатню кількість землі, часто за жителями села лічилася недоїмка, частина якої виплачувалася тільки в особливо врожайні роки.
Згідно царських указів 1866-1867 рр. про поземельний устрій державних селян на Україні сільська громада Шолохового зберігала у повному розмірі всі колишні землі і угіддя. При розподілі землі наділ на ревізьку душу становив б,9 десятини.
З розвитком капіталізму в землеробстві та із збільшенням населення - у 1886 році в Шолоховому проживало 2748 чол.- поглиблювався процес розшарування селянства. Куркулі різними засобами захоплювали наділи економічно слабких селянських господарств, збільшували оренду землі у сусідніх поміщиків.
У 1889 році сільській громаді належало 4361,8 десятини надільної землі, При цьому в 242 господарствах наділ не перебільшував 5 десятин, зате в 196 господарствах він становив 15-20 десятин, а в 27 - понад 20 десятин. Нерівномірно розподілялася і оренда землі: 563 хазяїв не мали її зовсім, 92 - орендували від 5 до 10 десятин, 76 - більше 10-15 десятин.
Про диференціацію селянства наприкінці XIX століття, коли в селі налічувалось 5274 чол., свідчить також і те, що з 875 господарств села 214 були безкінні, а 160 - мали по 4 і більше коней або ж волів, 113 - не мали корів, зате 65 куркульських господарств мали по 3 і більше корів. У 183 дворах не було ніякого реманенту, 412 - мали дрібний, а у 290 дворах були і плуги і букери.
Селяни-бідняки із свого мізерного поля не мали можливості сплачувати державних податей і не забезпечували собі навіть напівголодного існування. Тому, вопи здавали куркулям наділи за безцінь, а самі наймалися на роботу в поміщицькі економії і куркульські господарства. З початком розробок покладів марганцевої руди поблизу річки Солоної на землях М. Романова багато бідняків села поповнили ряди промислового пролетаріату.
Переважна більшість жителів села не вміла читати й писати: в 1898 році в 551 господарстві не було ні письменних, ні тих, хто навчався. В решті 324 дворах налічувалось 444 письменних чоловіків, тобто 16 проц.загальної кількості чоловічого населення, і 17 проц. жінок. В цьому ж році в церковнопарафіальній, відкритій 1896 року, та в міністерській, заснованій у 1882 році, школах навчалося 50 хлопчиків і 2 дівчинки. Решта 449 хлопчиків віком від 7 до 14 років і 353 дівчинки під 7 до 12 років лишалися поза школою.
Газет селяни не передплачували. На початку XX століття два рази на тиждень надходив до волосного правління єдиний примірник газети «Русская правда». Зате в корчмах не було недостатку - в селі було 2 казенні винні лавки і 5 шинків.
Пригноблені експлуатацією, малоземеллям і політичним безправ'ям, селями піднімаються на боротьбу за волю і землю. 8 квітня 1905 року земський начальник Фрей доповідав катеринославському губернатору, що між жителями точаться обурливі розмови про те, щоб відібрати землі у сусідніх власників.
В середині травня селяни Н. Глущенко, В. Білий та ін. почали самовільно пасти худобу на землі поміщика Гіржева. А коли прикажчик почав зганяти худобу, селяни погрожували розгромити економію. Наляканий поміщик втік з маєтку. До села негайно прибули земський начальник, справник та пристав і залякували жителів всілякими карами на випадок «безчинств». Та
Шолохове
Сторінка 1 з 7
Шолохове - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані також населені нпкти Миронівка і Улянівка. Розташоване у межиріччі Базавлука і Солоної (притоки Дніпра), за 35 км від районного центру. Населення - 4569 чоловік.Поблизу Шолохового виявлено поселення та могильник доби бронзи (III-І
За часів Запорізької Січі на цій території засновується козацьке займище. З 1740 року тут, на зимівниках і хуторах, постійно проживають родини, челядь і найти січової верхівки.
Після ліквідації Січі розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії Шолохове було перетворене на державну військову слободу, в якій у 1782 році зареєстровано 215 постійних жителів, що мали 4520 десятин надільної землі.
В 1797 році військові поселенці Шолохового мали в користуванні 4120 десятив ріллі, 275 десятин сінокосів, 5 - лісу і сплачували поземельну, подвірну, сорокаалтнипу та інші податі.
Кількість населення збільшувалася за рахунок втікачів з Правобережжя, Лівобері'жжя, з російських губерній. У 1802 році в Шолоховому налічувалось 150 дворів і 550 жителів, а через п'ятдесят років - 273 двори і 1702 жителі.
Становище державних селян Шолохового мало чим відрізнялось від кріпатського. Вони не мали права залишати землю без дозволу властей, були обкладені тяжкими грошовими податками і натуральними повинностями. Тому, незважаючи на достатню кількість землі, часто за жителями села лічилася недоїмка, частина якої виплачувалася тільки в особливо врожайні роки.
Згідно царських указів 1866-1867 рр. про поземельний устрій державних селян на Україні сільська громада Шолохового зберігала у повному розмірі всі колишні землі і угіддя. При розподілі землі наділ на ревізьку душу становив б,9 десятини.
З розвитком капіталізму в землеробстві та із збільшенням населення - у 1886 році в Шолоховому проживало 2748 чол.- поглиблювався процес розшарування селянства. Куркулі різними засобами захоплювали наділи економічно слабких селянських господарств, збільшували оренду землі у сусідніх поміщиків.
У 1889 році сільській громаді належало 4361,8 десятини надільної землі, При цьому в 242 господарствах наділ не перебільшував 5 десятин, зате в 196 господарствах він становив 15-20 десятин, а в 27 - понад 20 десятин. Нерівномірно розподілялася і оренда землі: 563 хазяїв не мали її зовсім, 92 - орендували від 5 до 10 десятин, 76 - більше 10-15 десятин.
Про диференціацію селянства наприкінці XIX століття, коли в селі налічувалось 5274 чол., свідчить також і те, що з 875 господарств села 214 були безкінні, а 160 - мали по 4 і більше коней або ж волів, 113 - не мали корів, зате 65 куркульських господарств мали по 3 і більше корів. У 183 дворах не було ніякого реманенту, 412 - мали дрібний, а у 290 дворах були і плуги і букери.
Селяни-бідняки із свого мізерного поля не мали можливості сплачувати державних податей і не забезпечували собі навіть напівголодного існування. Тому, вопи здавали куркулям наділи за безцінь, а самі наймалися на роботу в поміщицькі економії і куркульські господарства. З початком розробок покладів марганцевої руди поблизу річки Солоної на землях М. Романова багато бідняків села поповнили ряди промислового пролетаріату.
Переважна більшість жителів села не вміла читати й писати: в 1898 році в 551 господарстві не було ні письменних, ні тих, хто навчався. В решті 324 дворах налічувалось 444 письменних чоловіків, тобто 16 проц.загальної кількості чоловічого населення, і 17 проц. жінок. В цьому ж році в церковнопарафіальній, відкритій 1896 року, та в міністерській, заснованій у 1882 році, школах навчалося 50 хлопчиків і 2 дівчинки. Решта 449 хлопчиків віком від 7 до 14 років і 353 дівчинки під 7 до 12 років лишалися поза школою.
Газет селяни не передплачували. На початку XX століття два рази на тиждень надходив до волосного правління єдиний примірник газети «Русская правда». Зате в корчмах не було недостатку - в селі було 2 казенні винні лавки і 5 шинків.
Пригноблені експлуатацією, малоземеллям і політичним безправ'ям, селями піднімаються на боротьбу за волю і землю. 8 квітня 1905 року земський начальник Фрей доповідав катеринославському губернатору, що між жителями точаться обурливі розмови про те, щоб відібрати землі у сусідніх власників.
В середині травня селяни Н. Глущенко, В. Білий та ін. почали самовільно пасти худобу на землі поміщика Гіржева. А коли прикажчик почав зганяти худобу, селяни погрожували розгромити економію. Наляканий поміщик втік з маєтку. До села негайно прибули земський начальник, справник та пристав і залякували жителів всілякими карами на випадок «безчинств». Та
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка