Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
жорстоко розправлялися з населенням, яке саботувало їх розпорядження.
Але ніякі звірства не могли зупинити опору окупантам. Так, комсомолець Ф. С. Кліценко викрадав зброю у ворога, псував військову техніку, мешканець сіма Н. В. Гаврюк постачав партизанам продукти харчування, вів роз'яснювальну роботу серед населення; лікар шолохівської лікарні Ф. Ф, Палієнко врятовував юнаків і дівчат від вигнання до Німеччини, видаючи їм фіктивні довідки про поганий стан здоров'я. Я. І. Кліценко збирав відомості про німецькі війська на території Нікопольського району і передавав їх в Марганцевський партизанський загін; сім'ї С. П. Марченка, П. П. Тютюнника, Я. П. Тютюнника з села Миронівки Шолохівської сільради переховували військовополонених солдатів і офіцерів Червоної Армії, що тікали з таборів.
Коли радянські частини наближалися до Шолохового, жителі села А. П. Бородай та І. К. Венгер створили два загони, які тримали оборону і цим самим Допомогли радянським військам вигнати фашистських загарбників. В ході розгрому Нікопольського угруповання ворога частини 8-ї гвардійської армії 2 лютого 1944 року визволили Шолохове.
Жителі села свято шанують пам'ять воїнів, що полягли смертю хоробрих у боях за нього. В центрі села на площі ім. двічі Героя Радянського Союзу Павла Тарана, де захоронені 117 солдатів і офіцерів Радянської Армії, встановлено пам'ятник загиблим. 9 травня 1967 року в урочистій обстановці сюди перенесеної захоронено прах Невідомого Солдата,
В справу перемоги внесли свою частку й 300 жителів Шолохового, що билися з ворогом в рядах Червоної Армії. Багато з них полягли смертю хоробрих за свободу й незалежність Вітчизни. Багато удостоєні високих нагород уряду. Серед них: Я. І. Алілуєнко, П. П. Білий, М. С. Савенко, І. А. Котій, В. Л. Терентійов, Т. Ф. Курочкін, Я. X. Дощенко та інші. Всі вони трудяться в рідному колгоспі або на виробництві, деякі пішли на заслужений відпочинок.
На всю країну полинула слава про подвиги двічі Героя Радянського Союзу Безстрашного льотчика П. А. Тарана. Народився П. А. Таран у 1916 році у Шолоховому. Після закінчення школи ФЗН працював електриком на Нікопольському Південно- трубному заводі і навчався на курсах пілотів при місцевому аероклубі. У 1937 році був прийнятий до Качинської школи льотчиків.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, П. А. Таран командував авіаланкою. Його екіпаж брав участь у боях на Україні, у Криму, в Білорусії, Прибалтиці, робив рейди у глибокий тил ворога, аж до Берліна. На кінець 1943 року він здійснив понад 300 нічних бойових вильотів, збивши 23 ворожі літаки, знищив багато техніки й живої сили ворога, понад 10 складів, мостів і переправ.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1942 року П. А. Тарану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 13 березня 1944 року Уряд нагородив його другою медаллю «Золота зірка».
Після війни П. А. Таран успішно закінчив Військово-Повітряну Академію Генерального Штабу. Нині - він генерал-майор Радянської Армії.
Після визволення села партійна, комсомольська організації, сільська Рада Шолохового мобілізували всі сили на відродження колгоспного виробництва. На весні 1944 року в 4 колгоспах села працювало усього 142 чоловіки віком від 16 до 60 років. Загальна сума збитків, заподіяних ворогом тільки колгоспам села, дорівнювала 35 млн. крбА Трудівники села допомогли відбудувати міст через р. Чортомлик. Підірваний фашистами при відступі. Протягом місяця катали колгоспники вручну вагони з лісом на відстані 12 км від рудника ім. Орджонікідзе до моста.
Активними учасниками відбудови рідного села й колгоспів були Я. X. Дощенко тепер бригадир тваринницької ферми, секретар партійної організації М. С. Савенко згодом голова колгоспу, агроном М. М. Макаренко нині пенсіонер А. Ф. Ігнатенко тепер бригадир, тракторист М. С. Баранник нині працює бригадиром тракторної бригади, П. Ф. Савенко, що сховав від окупантів 2 мотори і всі дефіцитні деталі, перший відремонтував комбайн, за робочий тиждень збирав по 170 га хліба врожаю 1944 року. Секретар комсомольської організації колгоспу «Передовик» Г. І. Тиква згодом по путівці комсомолу пішов працювати на марганцевий рудник, у 1958 році за сумлінну працю удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
На кінець 1944 року колгоспи села повністю виконали державне завдання хлібоздачі. На фермах було вже 39 корів, 37 свиней, 35 овець та 625 штук птиці. В селі працювали школи, лікарні, бібліотеки.
Після вересневого 1953 р. Пленуму ЦК КПРС колгоспи, розташовані на території Шолохового, об'єдналися в один-ім. Богдана Хмельницького. У 1955 роїіі до нього були приєднані сусідні артілі ім. Жданова та «Зоря комунізму». Укрупнена артіль вже в 1958 році одержала урожай зернових по 18,3 цнт з га. На 100 га сільгоспугідь було вироблено 172 цнт молока та 50 цнт м'яса, перевиконано планову врожайність овочів.
Шолохове
Сторінка 5 з 7
дитячі установи, вивезли до Німеччини 340 юнаків і дівчат. Окупанти Але ніякі звірства не могли зупинити опору окупантам. Так, комсомолець Ф. С. Кліценко викрадав зброю у ворога, псував військову техніку, мешканець сіма Н. В. Гаврюк постачав партизанам продукти харчування, вів роз'яснювальну роботу серед населення; лікар шолохівської лікарні Ф. Ф, Палієнко врятовував юнаків і дівчат від вигнання до Німеччини, видаючи їм фіктивні довідки про поганий стан здоров'я. Я. І. Кліценко збирав відомості про німецькі війська на території Нікопольського району і передавав їх в Марганцевський партизанський загін; сім'ї С. П. Марченка, П. П. Тютюнника, Я. П. Тютюнника з села Миронівки Шолохівської сільради переховували військовополонених солдатів і офіцерів Червоної Армії, що тікали з таборів.
Коли радянські частини наближалися до Шолохового, жителі села А. П. Бородай та І. К. Венгер створили два загони, які тримали оборону і цим самим Допомогли радянським військам вигнати фашистських загарбників. В ході розгрому Нікопольського угруповання ворога частини 8-ї гвардійської армії 2 лютого 1944 року визволили Шолохове.
Жителі села свято шанують пам'ять воїнів, що полягли смертю хоробрих у боях за нього. В центрі села на площі ім. двічі Героя Радянського Союзу Павла Тарана, де захоронені 117 солдатів і офіцерів Радянської Армії, встановлено пам'ятник загиблим. 9 травня 1967 року в урочистій обстановці сюди перенесеної захоронено прах Невідомого Солдата,
В справу перемоги внесли свою частку й 300 жителів Шолохового, що билися з ворогом в рядах Червоної Армії. Багато з них полягли смертю хоробрих за свободу й незалежність Вітчизни. Багато удостоєні високих нагород уряду. Серед них: Я. І. Алілуєнко, П. П. Білий, М. С. Савенко, І. А. Котій, В. Л. Терентійов, Т. Ф. Курочкін, Я. X. Дощенко та інші. Всі вони трудяться в рідному колгоспі або на виробництві, деякі пішли на заслужений відпочинок.
На всю країну полинула слава про подвиги двічі Героя Радянського Союзу Безстрашного льотчика П. А. Тарана. Народився П. А. Таран у 1916 році у Шолоховому. Після закінчення школи ФЗН працював електриком на Нікопольському Південно- трубному заводі і навчався на курсах пілотів при місцевому аероклубі. У 1937 році був прийнятий до Качинської школи льотчиків.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, П. А. Таран командував авіаланкою. Його екіпаж брав участь у боях на Україні, у Криму, в Білорусії, Прибалтиці, робив рейди у глибокий тил ворога, аж до Берліна. На кінець 1943 року він здійснив понад 300 нічних бойових вильотів, збивши 23 ворожі літаки, знищив багато техніки й живої сили ворога, понад 10 складів, мостів і переправ.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1942 року П. А. Тарану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 13 березня 1944 року Уряд нагородив його другою медаллю «Золота зірка».
Після війни П. А. Таран успішно закінчив Військово-Повітряну Академію Генерального Штабу. Нині - він генерал-майор Радянської Армії.
Після визволення села партійна, комсомольська організації, сільська Рада Шолохового мобілізували всі сили на відродження колгоспного виробництва. На весні 1944 року в 4 колгоспах села працювало усього 142 чоловіки віком від 16 до 60 років. Загальна сума збитків, заподіяних ворогом тільки колгоспам села, дорівнювала 35 млн. крбА Трудівники села допомогли відбудувати міст через р. Чортомлик. Підірваний фашистами при відступі. Протягом місяця катали колгоспники вручну вагони з лісом на відстані 12 км від рудника ім. Орджонікідзе до моста.
Активними учасниками відбудови рідного села й колгоспів були Я. X. Дощенко тепер бригадир тваринницької ферми, секретар партійної організації М. С. Савенко згодом голова колгоспу, агроном М. М. Макаренко нині пенсіонер А. Ф. Ігнатенко тепер бригадир, тракторист М. С. Баранник нині працює бригадиром тракторної бригади, П. Ф. Савенко, що сховав від окупантів 2 мотори і всі дефіцитні деталі, перший відремонтував комбайн, за робочий тиждень збирав по 170 га хліба врожаю 1944 року. Секретар комсомольської організації колгоспу «Передовик» Г. І. Тиква згодом по путівці комсомолу пішов працювати на марганцевий рудник, у 1958 році за сумлінну працю удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
На кінець 1944 року колгоспи села повністю виконали державне завдання хлібоздачі. На фермах було вже 39 корів, 37 свиней, 35 овець та 625 штук птиці. В селі працювали школи, лікарні, бібліотеки.
Після вересневого 1953 р. Пленуму ЦК КПРС колгоспи, розташовані на території Шолохового, об'єдналися в один-ім. Богдана Хмельницького. У 1955 роїіі до нього були приєднані сусідні артілі ім. Жданова та «Зоря комунізму». Укрупнена артіль вже в 1958 році одержала урожай зернових по 18,3 цнт з га. На 100 га сільгоспугідь було вироблено 172 цнт молока та 50 цнт м'яса, перевиконано планову врожайність овочів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка