Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Аполлонівка, Вишневе, Гончарка, Дніпрельстан, Дніпровське, Дніпро-Михайлівське, Кам'яне, Новоселівка, Сергіївка, Червонокам'яне, Чувилине.
Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в III тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді- бронзи збереглися на околицях села до нашого часу.
Наприкінці XVII століття за 2,5 км на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка, засноване кріпаками-втікачами. Незабаром поміщик Енгельгардт, якому належали землі на південь від Катеринослава, прислав сюди ревізора. Селяни Новоселівки знову потрапили в поміщицьку кабалу.
На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Нове поселення дістало назву Енгельгардтівка. За даними ревізії 1782 року Енгельгардтові належало тут 6 тис. десятин землі.
В 80-х рр. XVIII століття ці землі стали власністю генерал-лейтенанта Й. Хорвата. Село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 чоловік. В 1799 році його купив поміщик Неверовський.
За переписом 1858 року, в Солоненькому налічувалось 724 чоловіка, які займалися хліборобством та скотарством. Поміщикові належало 5247 десятин землі. Селяни ж мали по 1-2 десятині на господарство. Реформа 1861 року
не виправдала їхніх сподівань. Тільки 386 чоловік одержали земельні наділи, в середньому по 1,1 десятині на душу. Як і до реформи, в Солоненькому панували злидні і безправ'я. Наприкінці XIX століття сільській громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятин землі, з них 1378,5 десятин - купленої. 123 господарства були бідняцько-середняцькими, 25 проц. з них - безтяглові, 19 проц. -безкорівні. 60 мали по 10-20 десятин, 15-понад 20 десятин. В той же час, коли бідніша частина населення задихалася від безземелля і малоземелля, поміщикам-колоністам Абраму і Герману Бергманам, які придбали землі із Солоному після реформи, належало майже 4,5 тис. десятин землі.
Сільська ж біднота змушена була орендувати землі у багатіїв на кабальних умовах. Не маючи чим заплатити за обробіток поля, селяни відда вали свої жалюгідні наділи за борги, а самі йшли на далекі заробітки або в найми до тих же поміщиків і куркулів. На їх економічному становищі позначались також часті неврожаї, стихійні лиха та епідемії. Тяжке злиденне життя селян штовхало їх на боротьбу проти поміщиків та царської адміністрації.
На початку XX століття в Катеринославі відбувалися страйки, революційні виступи робітників, що мали безпосередній вплив на зростання політичної свідомості населення навколишніх сіл. Напередодні 1905 року в Солоному, з ініціативи жителя цього села В. О. Строменка, був організований підпільний гурток, до складу якого ввійшли селяни Г. Н. Бабенко, П. Н. Бабенко, Д. Я. Бондаренко, П. А, Колодченко, М. П. Московка, Є. Ф. Моцний та ін. Вони збиралися на таємні сходки в селі Петровському за 15 км на захід від Солоного. Як згадує учасник цього гуртка М. П. Московка, на ці сходки приїздив з Катеринослава Г. І. Петровський, який тоді працював на Брянському заводі. Він проводив з членами групи наради. До революційної роботи залучалося дедалі більше селян волості. З Катеринослава члени групи одержували друковані листівки, а потім поширювали їх по селах.
Кривава розправа царизму з петербурзькими робітниками 9 січня 1905 року викликала обурення у селян Солоного і сприяла швидкому зростанню їх політичної активності. З ініціативи учасників підпільного гуртка, на будинку Солонянської волосної управи в січні 1905 року вивісили прапор з лозунгом - «Земля- селянам, фабрики і заводи-робітникам». В ніч на 15 травня по вулицях і дворах Солоного було розкидано десятки прокламацій Катеринославського комітету РСДРП: «До селян», «До всього народу», «До всіх запасних», «Правда про війну» та інші. Вранці селяни підбирали прокламації, збирались групами, разом читали та обговорювали їх.
Восени 1905 року з ініціативи народницької та ліберальної інтелігенції Катеринославського повіту в селі було організовано Селянську спілку, до якої записалося 200 чоловік. 27 листопада відбувся І з'їзд делегатів цієї спілки, на який прибуло до 500 уповноважених від різних волостей. З'їзд прийняв постанову про встановлення плати сільськогосподарським робітникам за надурочну працю, поліпшення їх житлових умов, харчування тощо. Наприкінці 1905 року Селянська спілка об'єднувала до 1000 чоловік. Але відбивала вона головним чином інтереси куркульства.
Революційні настрої селян Солоного занепокоїли поміщика і він звернувся до Уряду з проханням надіслати сюди козаків. У січні 1906 року до села прибула козача сотня. Селяни, «озброївшись» вилами, косами, лопатами і старими рушницями, вирушили до волосного центру. Карателі зажадали від селян, щоб вони
Солоне
Сторінка 1 з 8
Солоне - селище міського типу, центр Солонянського району. Розташоїшіо на південному заході за 38 км від Дніпропетровська та 10 км на схід від залізничної станції Привільне. На відстані 7 км від Солоного проходить автотраса Дніпропетровськ-Запоріжжя. Населення -3,2 тис. чол. Солонянській селищній Раді підпорядковані також населені пункти Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в III тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді- бронзи збереглися на околицях села до нашого часу.
Наприкінці XVII століття за 2,5 км на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка, засноване кріпаками-втікачами. Незабаром поміщик Енгельгардт, якому належали землі на південь від Катеринослава, прислав сюди ревізора. Селяни Новоселівки знову потрапили в поміщицьку кабалу.
На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Нове поселення дістало назву Енгельгардтівка. За даними ревізії 1782 року Енгельгардтові належало тут 6 тис. десятин землі.
В 80-х рр. XVIII століття ці землі стали власністю генерал-лейтенанта Й. Хорвата. Село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 чоловік. В 1799 році його купив поміщик Неверовський.
За переписом 1858 року, в Солоненькому налічувалось 724 чоловіка, які займалися хліборобством та скотарством. Поміщикові належало 5247 десятин землі. Селяни ж мали по 1-2 десятині на господарство. Реформа 1861 року
не виправдала їхніх сподівань. Тільки 386 чоловік одержали земельні наділи, в середньому по 1,1 десятині на душу. Як і до реформи, в Солоненькому панували злидні і безправ'я. Наприкінці XIX століття сільській громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятин землі, з них 1378,5 десятин - купленої. 123 господарства були бідняцько-середняцькими, 25 проц. з них - безтяглові, 19 проц. -безкорівні. 60 мали по 10-20 десятин, 15-понад 20 десятин. В той же час, коли бідніша частина населення задихалася від безземелля і малоземелля, поміщикам-колоністам Абраму і Герману Бергманам, які придбали землі із Солоному після реформи, належало майже 4,5 тис. десятин землі.
Сільська ж біднота змушена була орендувати землі у багатіїв на кабальних умовах. Не маючи чим заплатити за обробіток поля, селяни відда вали свої жалюгідні наділи за борги, а самі йшли на далекі заробітки або в найми до тих же поміщиків і куркулів. На їх економічному становищі позначались також часті неврожаї, стихійні лиха та епідемії. Тяжке злиденне життя селян штовхало їх на боротьбу проти поміщиків та царської адміністрації.
На початку XX століття в Катеринославі відбувалися страйки, революційні виступи робітників, що мали безпосередній вплив на зростання політичної свідомості населення навколишніх сіл. Напередодні 1905 року в Солоному, з ініціативи жителя цього села В. О. Строменка, був організований підпільний гурток, до складу якого ввійшли селяни Г. Н. Бабенко, П. Н. Бабенко, Д. Я. Бондаренко, П. А, Колодченко, М. П. Московка, Є. Ф. Моцний та ін. Вони збиралися на таємні сходки в селі Петровському за 15 км на захід від Солоного. Як згадує учасник цього гуртка М. П. Московка, на ці сходки приїздив з Катеринослава Г. І. Петровський, який тоді працював на Брянському заводі. Він проводив з членами групи наради. До революційної роботи залучалося дедалі більше селян волості. З Катеринослава члени групи одержували друковані листівки, а потім поширювали їх по селах.
Кривава розправа царизму з петербурзькими робітниками 9 січня 1905 року викликала обурення у селян Солоного і сприяла швидкому зростанню їх політичної активності. З ініціативи учасників підпільного гуртка, на будинку Солонянської волосної управи в січні 1905 року вивісили прапор з лозунгом - «Земля- селянам, фабрики і заводи-робітникам». В ніч на 15 травня по вулицях і дворах Солоного було розкидано десятки прокламацій Катеринославського комітету РСДРП: «До селян», «До всього народу», «До всіх запасних», «Правда про війну» та інші. Вранці селяни підбирали прокламації, збирались групами, разом читали та обговорювали їх.
Восени 1905 року з ініціативи народницької та ліберальної інтелігенції Катеринославського повіту в селі було організовано Селянську спілку, до якої записалося 200 чоловік. 27 листопада відбувся І з'їзд делегатів цієї спілки, на який прибуло до 500 уповноважених від різних волостей. З'їзд прийняв постанову про встановлення плати сільськогосподарським робітникам за надурочну працю, поліпшення їх житлових умов, харчування тощо. Наприкінці 1905 року Селянська спілка об'єднувала до 1000 чоловік. Але відбивала вона головним чином інтереси куркульства.
Революційні настрої селян Солоного занепокоїли поміщика і він звернувся до Уряду з проханням надіслати сюди козаків. У січні 1906 року до села прибула козача сотня. Селяни, «озброївшись» вилами, косами, лопатами і старими рушницями, вирушили до волосного центру. Карателі зажадали від селян, щоб вони
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широке
- Сурсько-Михайлівка
- Привільне
- Письмечеве
- Павлівка
- Олександропіль
- Новопокровка
- Новомар'ївка
- Наталівка
- Мопрівське
- Єлізарове
- Дзержинівка
- Василівка
- Башмачка
- Військове