Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Солоне

Солоне - селище міського типу, центр Солонянського району. Розташоїшіо на південному заході за 38 км від Дніпропетровська та 10 км на схід від залізничної станції Привільне. На відстані 7 км від Солоного прохо­дить автотраса Дніпропетровськ-Запоріжжя. Населення -3,2 тис. чол. Солонянській селищній Раді підпорядковані також населені пункти
Аполлонівка, Вишневе, Гончарка, Дніпрельстан, Дніпровське, Дніпро-Михайлівське, Кам'яне, Новоселівка, Сергіївка, Червонокам'яне, Чувилине.
Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в III тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді- бронзи збереглися на околицях села до нашого часу.
Наприкінці XVII століття за 2,5 км на схід від сучасного селища виник­ло поселення Новоселівка, засноване кріпаками-втікачами. Незабаром поміщик Енгельгардт, якому належали землі на південь від Катеринослава, прислав сюди ревізора. Селяни Новоселівки знову потрапили в поміщицьку кабалу.
На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Нове поселення дістало назву Енгельгардтівка. За даними ревізії 1782 року Енгельгардтові належало тут 6 тис. десятин землі.
В 80-х рр. XVIII століття ці землі стали власністю генерал-лейтенанта Й. Хорвата. Село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 чоловік. В 1799 році його купив поміщик Неверовський.
За переписом 1858 року, в Солоненькому налічувалось 724 чоловіка, які займалися хліборобством та скотарством. Поміщикові належало 5247 десятин землі. Селяни ж мали по 1-2 десятині на господарство. Реформа 1861 року
не виправдала їхніх сподівань. Тільки 386 чоловік одержали земельні наділи, в середньому по 1,1 десятині на душу. Як і до реформи, в Солоненькому панували злидні і безправ'я. Наприкінці XIX століття сільській громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятин землі, з них 1378,5 десятин - купленої. 123 господарства були бідняцько-середняцькими, 25 проц. з них - безтяглові, 19 проц. -безкорівні. 60 мали по 10-20 десятин, 15-понад 20 десятин. В той же час, коли бідніша частина населення задихалася від безземелля і мало­земелля, поміщикам-колоністам Абраму і Герману Бергманам, які придбали землі із Солоному після реформи, належало майже 4,5 тис. десятин землі.
Сільська ж біднота змушена була орендувати землі у багатіїв на кабальних умовах. Не маючи чим заплатити за обробіток поля, селяни відда вали свої жа­люгідні наділи за борги, а самі йшли на далекі заробітки або в найми до тих же поміщиків і куркулів. На їх економічному становищі позначались також часті неврожаї, стихійні лиха та епідемії. Тяжке злиденне життя селян штов­хало їх на боротьбу проти поміщиків та царської адміністрації.
На початку XX століття в Катеринославі відбувалися страйки, революцій­ні виступи робітників, що мали безпосередній вплив на зростання політичної свідомості населення навколишніх сіл. Напередодні 1905 року в Солоному, з іні­ціативи жителя цього села В. О. Строменка, був організований підпільний гур­ток, до складу якого ввійшли селяни Г. Н. Бабенко, П. Н. Бабенко, Д. Я. Бонда­ренко, П. А, Колодченко, М. П. Московка, Є. Ф. Моцний та ін. Вони збира­лися на таємні сходки в селі Петровському за 15 км на захід від Солоного. Як згадує учасник цього гуртка М. П. Московка, на ці сходки приїздив з Катеринослава Г. І. Петровський, який тоді працював на Брянському заводі. Він проводив з членами групи наради. До революційної роботи залучалося дедалі більше селян волості. З Катеринослава члени групи одержували друковані лис­тівки, а потім поширювали їх по селах.
Кривава розправа царизму з петербурзькими робітниками 9 січня 1905 року викликала обурення у селян Солоного і сприяла швидкому зростанню їх полі­тичної активності. З ініціативи учасників підпільного гуртка, на будинку Солонянської волосної управи в січні 1905 року вивісили прапор з лозунгом - «Зем­ля- селянам, фабрики і заводи-робітникам». В ніч на 15 травня по вулицях і дворах Солоного було розкидано десятки прокламацій Катеринославського комітету РСДРП: «До селян», «До всього народу», «До всіх запасних», «Правда про війну» та інші. Вранці селяни підбирали прокламації, збирались групами, разом читали та обговорювали їх.
Восени 1905 року з ініціативи народницької та ліберальної інтелігенції Катеринославського повіту в селі було організовано Селянську спілку, до якої за­писалося 200 чоловік. 27 листопада відбувся І з'їзд делегатів цієї спілки, на який прибуло до 500 уповноважених від різних волостей. З'їзд прийняв поста­нову про встановлення плати сільськогосподарським робітникам за надурочну пра­цю, поліпшення їх житлових умов, харчування тощо. Наприкінці 1905 року Селянська спілка об'єднувала до 1000 чоловік. Але відбивала вона головним чи­ном інтереси куркульства.
Революційні настрої селян Солоного занепокоїли поміщика і він звернувся до Уряду з проханням надіслати сюди козаків. У січні 1906 року до села прибула козача сотня. Селяни, «озброївшись» вилами, косами, лопатами і старими рушни­цями, вирушили до волосного центру. Карателі зажадали від селян, щоб вони





Солоне