Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Жителі навколишніх сіл, дізнавшись про прибуття карателів, протягом дня зібралися до Солоного. Наступного дня козаки вдалися до артилерії. Було вбито одного і поранено шість чоловік, пошкоджено 10 дворів. Будинки
активних учасників виступу було зруйновано. Командуючий Одеським військовим округом барон Каульбарс телеграфував міністрові внутрішніх справ Росії, що після втихомирення селян Солоного було заарештовано 8 чоловік, в тому числі В. О. Строменка. Але й після цього в економії Бергмана поширювалися листівки.
Значна частина жителів села, яка перебувала під впливом Селянської спілки, ще вірила в Державну думу. В червні 1906 року вони звернулись до Думи з листом, у якому сповіщали про січневі події на селі, про приїзд у село козачої сотні, яка загрожувала знищити Солоне, і просили Думу захистити їх. «Погляди і надії наші тепер, - зазначалось у листі,- звернуті до народних представників. Вимагайте для народу землі і волі, а всім, хто потерпів, - амністії. Ми всі як один чоловік у повіті настрій селян нам відомо всіма силами і засобами підтримуємо Думу. Немае більше сил терпіти нестатки і насильство».
Проте сподівання селян поліпшити своє становище завдяки втручанню Думи були марними. Після поразки революції 1905-1907 рр. багато жителів Солоного, внаслідок насильницького проведення столипінської реформи, лишилися зовсім без землі.
Напередодні першої світової війни в Солоному було 274 двори. Кількість населення становила 1830 чоловік, 10 селянських господарств займалися кустарно-ремісничими промислами: бричковим, ковальським, кравецьким, шевським, столярним, ткацьким. На промислових підприємствах працювали тільки 19 чоловік.
Низькі врожаї погіршували і без того тяжке становище селян. Так, у 1912 році у Солонянській волості було зібрано в середньому з одної десятини селянської землі 40 пудів озимої пшениці і 46,7 - ярової та 133,3 пуда кукурудзи.
Селяни терпіли від злиднів, темряви, епідемій. У Солонянській лікарні , яка обслуговувала 4 волості з населенням 26 474 чоловік, працювали лікар, 2 фельдшери, і акушерка.
Більшість жителів села була неписьменною. З 762 чоловіків знали грамоту всього 252, з 692 жінок - тільки 2. В 1914 році в Солоному працювало 2 однокласлі сільські училища. З 103 учнів у 1914/15 навчальному році їх закінчили тільки 8 чоловік, решта залишила школу через скрутні матеріальні умови.
Докорінні зміни в житті трудівників Солоного сталися після Великої Жовтневої соціалістичної революції. На початку 1918 року тут було встановлено Радянську владу. Солонянський волосний ревком відразу ж приступив до розподілу поміщицької землі і майна між трудящими селянами.
Окупація села 18 квітня 1918 року австро-німецькими військами перешкодила дальшому розгортанню радянського будівництва. Окупанти жорстоко розправилися з тими жителями села, хто боровся за владу Рад. Вони зігнали селян до економії, 7 чоловік розстріляли, а інших покарали різками. Після цієї розправи багато
селян пішло до партизанських загонів Ч Влітку цього ж року поблизу села сталася збройна сутичка селян з німецьким загоном.
Після вигнання австро-німецьких окупантів та військ Директорії на початку 1919 року в Солоному було відновлено Радянську владу. Але зміцненню її і налагодженню мирного життя тривалий час перешкоджали напади різних банд.
Протягом усього періоду громадянської війни трудівники села подавали допомогу Червоній Армії. Тільки влітку 1920 року вони відправили для неї 2000 пудів зерна, 150 пудів м'яса, 10 пудів сала. В селі збирали продукти для хворих червоно- армійців, які перебували в Солонянській лікарні.
Після остаточного встановлення Радянської влади в Солоному трудящі активно взялися будувати нове життя. В серпні 1920 року був утворений комітет незаможних селян, який об'єднав 123 незаможників. Організатором і першим головою КНС став П. М. Бабенко. Солонянська сільська Рада разом з КНС провели перерозподіл наявної землі між безземельними та малоземельними селянами, які одержали понад 3,5 тис. десятин. Члени комнезаму допомагали органам влади в подоланні куркульського саботажу, у виконанні продрозверстки. Влітку 1920 року в селі було створено сільськогосподарську артіль, до складу якої ввійшло 13 сімей. Значну допомогу селянам подавав створений у селі радгосп.
У червні 1921 року в Солоному відбувся волосний з'їзд комітетів незаможних селян, па якому розглядалися питання про товарообмін і кооперацію, про боротьбу із спекуляцією.
Активну роботу по відбудові зруйнованого господарства проводила профспілкова організація, створена на загальних зборах робітників та
Солоне
Сторінка 2 з 8
виказали «зачинщиків» ї склали зброю. Але селяни відмовилися зробити це, і тоді козаки відкрили вогонь по людях.Жителі навколишніх сіл, дізнавшись про прибуття карателів, протягом дня зібралися до Солоного. Наступного дня козаки вдалися до артилерії. Було вбито одного і поранено шість чоловік, пошкоджено 10 дворів. Будинки
Значна частина жителів села, яка перебувала під впливом Селянської спілки, ще вірила в Державну думу. В червні 1906 року вони звернулись до Думи з листом, у якому сповіщали про січневі події на селі, про приїзд у село козачої сотні, яка загрожувала знищити Солоне, і просили Думу захистити їх. «Погляди і надії наші тепер, - зазначалось у листі,- звернуті до народних представників. Вимагайте для народу землі і волі, а всім, хто потерпів, - амністії. Ми всі як один чоловік у повіті настрій селян нам відомо всіма силами і засобами підтримуємо Думу. Немае більше сил терпіти нестатки і насильство».
Проте сподівання селян поліпшити своє становище завдяки втручанню Думи були марними. Після поразки революції 1905-1907 рр. багато жителів Солоного, внаслідок насильницького проведення столипінської реформи, лишилися зовсім без землі.
Напередодні першої світової війни в Солоному було 274 двори. Кількість населення становила 1830 чоловік, 10 селянських господарств займалися кустарно-ремісничими промислами: бричковим, ковальським, кравецьким, шевським, столярним, ткацьким. На промислових підприємствах працювали тільки 19 чоловік.
Низькі врожаї погіршували і без того тяжке становище селян. Так, у 1912 році у Солонянській волості було зібрано в середньому з одної десятини селянської землі 40 пудів озимої пшениці і 46,7 - ярової та 133,3 пуда кукурудзи.
Селяни терпіли від злиднів, темряви, епідемій. У Солонянській лікарні , яка обслуговувала 4 волості з населенням 26 474 чоловік, працювали лікар, 2 фельдшери, і акушерка.
Більшість жителів села була неписьменною. З 762 чоловіків знали грамоту всього 252, з 692 жінок - тільки 2. В 1914 році в Солоному працювало 2 однокласлі сільські училища. З 103 учнів у 1914/15 навчальному році їх закінчили тільки 8 чоловік, решта залишила школу через скрутні матеріальні умови.
Докорінні зміни в житті трудівників Солоного сталися після Великої Жовтневої соціалістичної революції. На початку 1918 року тут було встановлено Радянську владу. Солонянський волосний ревком відразу ж приступив до розподілу поміщицької землі і майна між трудящими селянами.
Окупація села 18 квітня 1918 року австро-німецькими військами перешкодила дальшому розгортанню радянського будівництва. Окупанти жорстоко розправилися з тими жителями села, хто боровся за владу Рад. Вони зігнали селян до економії, 7 чоловік розстріляли, а інших покарали різками. Після цієї розправи багато
селян пішло до партизанських загонів Ч Влітку цього ж року поблизу села сталася збройна сутичка селян з німецьким загоном.
Після вигнання австро-німецьких окупантів та військ Директорії на початку 1919 року в Солоному було відновлено Радянську владу. Але зміцненню її і налагодженню мирного життя тривалий час перешкоджали напади різних банд.
Протягом усього періоду громадянської війни трудівники села подавали допомогу Червоній Армії. Тільки влітку 1920 року вони відправили для неї 2000 пудів зерна, 150 пудів м'яса, 10 пудів сала. В селі збирали продукти для хворих червоно- армійців, які перебували в Солонянській лікарні.
Після остаточного встановлення Радянської влади в Солоному трудящі активно взялися будувати нове життя. В серпні 1920 року був утворений комітет незаможних селян, який об'єднав 123 незаможників. Організатором і першим головою КНС став П. М. Бабенко. Солонянська сільська Рада разом з КНС провели перерозподіл наявної землі між безземельними та малоземельними селянами, які одержали понад 3,5 тис. десятин. Члени комнезаму допомагали органам влади в подоланні куркульського саботажу, у виконанні продрозверстки. Влітку 1920 року в селі було створено сільськогосподарську артіль, до складу якої ввійшло 13 сімей. Значну допомогу селянам подавав створений у селі радгосп.
У червні 1921 року в Солоному відбувся волосний з'їзд комітетів незаможних селян, па якому розглядалися питання про товарообмін і кооперацію, про боротьбу із спекуляцією.
Активну роботу по відбудові зруйнованого господарства проводила профспілкова організація, створена на загальних зборах робітників та
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широке
- Сурсько-Михайлівка
- Привільне
- Письмечеве
- Павлівка
- Олександропіль
- Новопокровка
- Новомар'ївка
- Наталівка
- Мопрівське
- Єлізарове
- Дзержинівка
- Василівка
- Башмачка
- Військове