Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Дніпра, за 7 км на південний захід від Дніпропетровська. Населення - 4330 чоловік.
Виникло село в ті часи, коли після перемоги російських військ у російскко-турецькій війні 1787-1791 рр. почалось інтенсивне заселення земель південної України і Криму.
ЗО травня 1793 року, згідно царського указу, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могилівської губернії переводились до Катеринослава. В липні 1794 року для роботи, на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 чоловіка, їх розмістили по навколишніх казенних селах. Протягом зими переселенці терпіли великі труднощі: посіяні для них озимі не вродили, на кожну сім'ю припало по півтори копиці необмолоченого жита. Частина коней від нестачі кормів загинула, іншу селяни змушені були продати за безцінь.
Весною 1795 року вони переїхали в побудовані по двох берегах річки Мокрої Сури для них хати. Але й на новому місці обробляти землю мали змогу лише ті сім'ї, у яких збереглися коні. У перший рік земля нічого не вродила. До осені становище селян стало катастрофічним. Не вистачало продуктів харчування, не було криниць. Доводилось вживати річкову воду, від чого почались інфекційні захворювання. Голод і хвороби так виснажили поселенців, що вони не могли працювати на будівництві суконної мануфактури. Через 4 роки після переселення кількість населення зменшилась на 599 чоловік.
В перші роки заснування поселення не мало офіційної назви, але вже в 1718 році в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, в іншому- як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської.
На початку XIX століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської фабрики казенного відомства. Проте майстерні ці проіснували недовго, виробництво виявилось малоефективним.
Основним заняттям жителів села було й далі землеробство, в їх користуванні було 6890 десятин землі. Але на прибутки від свого господарства селяни прожити не могли, тому багато з них наймалися на роботу до Катеринославської суконної
і панчішної фабрик.
За десятою ревізією в 1858 році в селі налічувалось 1417 жителів. Село не мало ні школи, ні лікарні.
Після скасування кріпосного права царські укази про поземельний устрій державних селян на Україні вийшли в 1866-1867 рр. А перехід до викупу землі в Сурсько-Литовському розпочався лише з січня 1887 року. Жителям села виділили 774 наділи. Розмір одного становив 7,9 десятини. Не дивлячись на обіцянку зберегти за державними селянами їхні землі, все ж частину землі у них відібрали. Якщо в 1857 році населення Сурсько-Литовського користувалося 7561 десятиною землі, то в 1887 році в нього залишилася 6051 десятина. Долі мешканців Сурсько-Литовського повною мірою стосувалася оцінка реформи 1861 року В. І. Леніним, який писав, «що пресловуте «визволення» було найбезсовіснішим грабежем селян, було рядом насильств і цілковитою наругою над ними». Скасування кріпацтва сприяло розвиткові капіталізму як в промисловості, так і в сільському господарстві. У зв'язку з перетворенням Катеринослава на великий промисловий центр півдня Росії зростає попит на робочі руки і продукти сільського господарства. В селах, особливо в тих, що були близько розташовані від промислових міст, відбувався процес переходу від натурального селянського господарства до товарного виробництва і підпорядкування його ринку.
На 1 січня 1883 року в Сурсько-Литовському налічувалось 429 господарств, яким належало 6111 десятин землі, 339 волів, 612 коней, 395 корів. Із загальної кількості господарств 108 25 проц. не мали робочої худоби, 145 34 проц. - не мали корів, а в 50 12 проц. не було ніякої худоби.
На 24 травня 1884 року в 2442 селян, приписаних до сільської общини в Сурсько-Литовському, 54 чол. вже не мешкали в селі, а 90 ходили на тривалі заробітки. В селі також було 54 чол., не приписаних до общини. Серед них – 49 чол. міщан, 15 чол. духовенства і 20 чол. іншого стану, з яких 8 займалися різними ремеслам а 12 - хліборобством. З 1884 по 1897 рік населення Сурсько-Литовського, яке було волосним центром Катеринославського повіту, збільшилось на 1214 жителів і налічувало 3656 чоловік.
В наслідок посилення процесу диференціації селянства їхні господарства дедалі більше дробилися. Так, наприклад, якщо в 1858 році в селі було 235 дворів, в 1883- 429, то у 1898 році їх стало 573, а землі в селі не збільшилось. Багато господарств були бідняцькими. В 1898 році 122 двори
Сурсько-Литовське
Сторінка 1 з 5
Сурсько-Литовське - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані також населені пункти Зелений Гай, Новомиколаївка, Сурсько-Клевцеве. Розташоване Сурсько-Литовське по обох берегах річки Мокрої Сури притока Виникло село в ті часи, коли після перемоги російських військ у російскко-турецькій війні 1787-1791 рр. почалось інтенсивне заселення земель південної України і Криму.
ЗО травня 1793 року, згідно царського указу, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могилівської губернії переводились до Катеринослава. В липні 1794 року для роботи, на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 чоловіка, їх розмістили по навколишніх казенних селах. Протягом зими переселенці терпіли великі труднощі: посіяні для них озимі не вродили, на кожну сім'ю припало по півтори копиці необмолоченого жита. Частина коней від нестачі кормів загинула, іншу селяни змушені були продати за безцінь.
Весною 1795 року вони переїхали в побудовані по двох берегах річки Мокрої Сури для них хати. Але й на новому місці обробляти землю мали змогу лише ті сім'ї, у яких збереглися коні. У перший рік земля нічого не вродила. До осені становище селян стало катастрофічним. Не вистачало продуктів харчування, не було криниць. Доводилось вживати річкову воду, від чого почались інфекційні захворювання. Голод і хвороби так виснажили поселенців, що вони не могли працювати на будівництві суконної мануфактури. Через 4 роки після переселення кількість населення зменшилась на 599 чоловік.
В перші роки заснування поселення не мало офіційної назви, але вже в 1718 році в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, в іншому- як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської.
На початку XIX століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської фабрики казенного відомства. Проте майстерні ці проіснували недовго, виробництво виявилось малоефективним.
Основним заняттям жителів села було й далі землеробство, в їх користуванні було 6890 десятин землі. Але на прибутки від свого господарства селяни прожити не могли, тому багато з них наймалися на роботу до Катеринославської суконної
і панчішної фабрик.
За десятою ревізією в 1858 році в селі налічувалось 1417 жителів. Село не мало ні школи, ні лікарні.
Після скасування кріпосного права царські укази про поземельний устрій державних селян на Україні вийшли в 1866-1867 рр. А перехід до викупу землі в Сурсько-Литовському розпочався лише з січня 1887 року. Жителям села виділили 774 наділи. Розмір одного становив 7,9 десятини. Не дивлячись на обіцянку зберегти за державними селянами їхні землі, все ж частину землі у них відібрали. Якщо в 1857 році населення Сурсько-Литовського користувалося 7561 десятиною землі, то в 1887 році в нього залишилася 6051 десятина. Долі мешканців Сурсько-Литовського повною мірою стосувалася оцінка реформи 1861 року В. І. Леніним, який писав, «що пресловуте «визволення» було найбезсовіснішим грабежем селян, було рядом насильств і цілковитою наругою над ними». Скасування кріпацтва сприяло розвиткові капіталізму як в промисловості, так і в сільському господарстві. У зв'язку з перетворенням Катеринослава на великий промисловий центр півдня Росії зростає попит на робочі руки і продукти сільського господарства. В селах, особливо в тих, що були близько розташовані від промислових міст, відбувався процес переходу від натурального селянського господарства до товарного виробництва і підпорядкування його ринку.
На 1 січня 1883 року в Сурсько-Литовському налічувалось 429 господарств, яким належало 6111 десятин землі, 339 волів, 612 коней, 395 корів. Із загальної кількості господарств 108 25 проц. не мали робочої худоби, 145 34 проц. - не мали корів, а в 50 12 проц. не було ніякої худоби.
На 24 травня 1884 року в 2442 селян, приписаних до сільської общини в Сурсько-Литовському, 54 чол. вже не мешкали в селі, а 90 ходили на тривалі заробітки. В селі також було 54 чол., не приписаних до общини. Серед них – 49 чол. міщан, 15 чол. духовенства і 20 чол. іншого стану, з яких 8 займалися різними ремеслам а 12 - хліборобством. З 1884 по 1897 рік населення Сурсько-Литовського, яке було волосним центром Катеринославського повіту, збільшилось на 1214 жителів і налічувало 3656 чоловік.
В наслідок посилення процесу диференціації селянства їхні господарства дедалі більше дробилися. Так, наприклад, якщо в 1858 році в селі було 235 дворів, в 1883- 429, то у 1898 році їх стало 573, а землі в селі не збільшилось. Багато господарств були бідняцькими. В 1898 році 122 двори
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське