Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Більшість господарств не мали для обробітку землі необхідного робочого
тягла і реманенту. Так, у селі в 1898 році налічувалось 107 господарств без будь-якого реманенту, 217 - без плуга і букера, 116 - без робочої худоби.
У 1897 році в Сурсько-Литовському працював паровий млин, який обслуговувало 5 робітників.
Постійно спілкування з робітниками Катеринослава сприяло посиленню революційних настроїв на селі. Це особливо позначилося під час першої буржуазно-демократичної революції в Росії. Відомості про революційні виступи 1905 року її країні і особливо в Катеринославі швидко доходили до села.Частина селян щоденно бувала в місті, де яскраво цікавилася подіями. Щоб зрозуміти те, що відбувалося, селяни часто зверталися за поясненнями до місцевого вчителя, влаштовували сходки. На одну із сходок прибув організатор революційного виступу в селі Солоному П. О. Строменко, який у своїй промові закликав селян об'єднатися з населенням навколишніх сіл для боротьби за землю. Селяни обрали волосний комітет селянської спілки на чолі з вчителем С. А. Абрамчиком. Наприкінці грудня 1905 року жителі Сурсько-Литовського виступили на підтримку селян села Солоного, де тоді
відбувалось заворушення. Коли через село проїжджав до Солоного стажник, вдарив набатний дзвін. Збіглась уся громада з рушницями, і стражника не пропустили в Солоне. Іншим разом, дізнавшись, що через Сурсько-Литовське пройде каральний загін в напрямку Солоного, селяни направили туди зв'язківців, щоб попередити про це. Царським військам удалось придушити силою селянське повстання в Солоному та в інших селах. Членів волосного комітету селянської спілки в Сурсько-Литовському теж було заарештовано.
Становище основної маси селян дуже погіршало в результаті проведення столипінської аграрної реформи. За рахунок бідноти збільшували свої наділи куркулі. Тривало і роздроблення селянських господарств. Так, наприклад, якщо в 1898 році тут було 573 господарства, а у 1905 році - 636, то в 1914 році їх налічувалось уже 7722.
Злидні і темрява панували в селі. Хоч тут і працювали однокласна церковнопарафіяльна школа і міністерське двокласне училище, та письменних було дуже мало. В 1898 році у 261 сім'ї не було жодного письменного. Школу відвідували далеко не всі діти. А ті, що вчилися, не завпеди закінчували її. Так, у грудні 1914 року в училищі навчалися 204 учні, а весною 1915 року закінчили навчання лише 6 чоловік. Через відсутність приміщення восени відмовлено в прийомі 142 дітям.
Тільки перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції докорінно змінила життя селян. Делегати повітового селянського з'їзду, який проходив у Катеринославі, повернувшись до села, очолили бідноту на боротьбу за Радянську владу. Вони розпустили волосне земство, створили волосний революційний комітет та земельну комісію. Земельна комісія приступила до розподілу поміщицьких земель, вилучення лишків землі у куркулів. Біднота Сурсько-Литовського одержала близько 2 тис. десятин землі.
В квітні 1918 року село окупували німецько-австрійські загарбники, в обозі яких повернулася на Україну контрреволюційна Центральна рада. Окупанти встановили режим насильства, грабежу і терору. Каральний загін розстріляв у Сурсько- Литовському 55 селян і багатьох побив шомполами.
Найбідніше селянство Сурсько-Литовського стало на захист Радянської влади. В роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції багато трудівників села пішло в повстансько-партизанські загони, в регулярні частини Червоної Армії.
Велика робота по налагодженню господарського та культурного життя розгорнулась у Сурсько-Литовському після остаточного відновлення тут у грудні 1919 року Радянської влади. Створений у серпні 1920 року комітет незаможних селян став міцною опорою Радянської влади в селі. Волосна Рада та КНС вживали рішучих заходів, щоб якнайшвидше здійснити перші аграрні закони Радянської влади. Вони реквізували також лишки посівного матеріалу та господарський реманент у куркулів і розподілили все це серед бідноти і сімей червоноармійців. Трудящі Сурсько-Литовського взяли активну участь в проведенні «Тижня допомоги фронту». Для потреб Червоної Армії вони зібрали велику кількість хліба, картоплі, одягу.
Керуючись рішеннями X з'їзду партії, Катеринославська повітова організація вжила важливих заходів до зміцнення Радянської влади на селі. 24 березня 1921 року вона послала в Сурсько-Литовське та інші села повіту групу політпрацівників, які допомогли очистити Ради і КНС від куркулів та спекулятивних елементів. На початку липня в КРІС було 37 членів, кількість їх збільшувалась за рахунок найбіднішого селянства. При КНС для боротьби з бандитизмом було створено бойову дружину, яка в червні 1921 року налічувала 29 чоловік.
Сурсько-Литовське
Сторінка 2 з 5
мали по 5 десятин, 143 - від 5 до 10 десятин. 221 - від 10 до 15 десятин і тільки 83 господарства - більше як по 15 десяти землі.Більшість господарств не мали для обробітку землі необхідного робочого
У 1897 році в Сурсько-Литовському працював паровий млин, який обслуговувало 5 робітників.
Постійно спілкування з робітниками Катеринослава сприяло посиленню революційних настроїв на селі. Це особливо позначилося під час першої буржуазно-демократичної революції в Росії. Відомості про революційні виступи 1905 року її країні і особливо в Катеринославі швидко доходили до села.Частина селян щоденно бувала в місті, де яскраво цікавилася подіями. Щоб зрозуміти те, що відбувалося, селяни часто зверталися за поясненнями до місцевого вчителя, влаштовували сходки. На одну із сходок прибув організатор революційного виступу в селі Солоному П. О. Строменко, який у своїй промові закликав селян об'єднатися з населенням навколишніх сіл для боротьби за землю. Селяни обрали волосний комітет селянської спілки на чолі з вчителем С. А. Абрамчиком. Наприкінці грудня 1905 року жителі Сурсько-Литовського виступили на підтримку селян села Солоного, де тоді
відбувалось заворушення. Коли через село проїжджав до Солоного стажник, вдарив набатний дзвін. Збіглась уся громада з рушницями, і стражника не пропустили в Солоне. Іншим разом, дізнавшись, що через Сурсько-Литовське пройде каральний загін в напрямку Солоного, селяни направили туди зв'язківців, щоб попередити про це. Царським військам удалось придушити силою селянське повстання в Солоному та в інших селах. Членів волосного комітету селянської спілки в Сурсько-Литовському теж було заарештовано.
Становище основної маси селян дуже погіршало в результаті проведення столипінської аграрної реформи. За рахунок бідноти збільшували свої наділи куркулі. Тривало і роздроблення селянських господарств. Так, наприклад, якщо в 1898 році тут було 573 господарства, а у 1905 році - 636, то в 1914 році їх налічувалось уже 7722.
Злидні і темрява панували в селі. Хоч тут і працювали однокласна церковнопарафіяльна школа і міністерське двокласне училище, та письменних було дуже мало. В 1898 році у 261 сім'ї не було жодного письменного. Школу відвідували далеко не всі діти. А ті, що вчилися, не завпеди закінчували її. Так, у грудні 1914 року в училищі навчалися 204 учні, а весною 1915 року закінчили навчання лише 6 чоловік. Через відсутність приміщення восени відмовлено в прийомі 142 дітям.
Тільки перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції докорінно змінила життя селян. Делегати повітового селянського з'їзду, який проходив у Катеринославі, повернувшись до села, очолили бідноту на боротьбу за Радянську владу. Вони розпустили волосне земство, створили волосний революційний комітет та земельну комісію. Земельна комісія приступила до розподілу поміщицьких земель, вилучення лишків землі у куркулів. Біднота Сурсько-Литовського одержала близько 2 тис. десятин землі.
В квітні 1918 року село окупували німецько-австрійські загарбники, в обозі яких повернулася на Україну контрреволюційна Центральна рада. Окупанти встановили режим насильства, грабежу і терору. Каральний загін розстріляв у Сурсько- Литовському 55 селян і багатьох побив шомполами.
Найбідніше селянство Сурсько-Литовського стало на захист Радянської влади. В роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції багато трудівників села пішло в повстансько-партизанські загони, в регулярні частини Червоної Армії.
Велика робота по налагодженню господарського та культурного життя розгорнулась у Сурсько-Литовському після остаточного відновлення тут у грудні 1919 року Радянської влади. Створений у серпні 1920 року комітет незаможних селян став міцною опорою Радянської влади в селі. Волосна Рада та КНС вживали рішучих заходів, щоб якнайшвидше здійснити перші аграрні закони Радянської влади. Вони реквізували також лишки посівного матеріалу та господарський реманент у куркулів і розподілили все це серед бідноти і сімей червоноармійців. Трудящі Сурсько-Литовського взяли активну участь в проведенні «Тижня допомоги фронту». Для потреб Червоної Армії вони зібрали велику кількість хліба, картоплі, одягу.
Керуючись рішеннями X з'їзду партії, Катеринославська повітова організація вжила важливих заходів до зміцнення Радянської влади на селі. 24 березня 1921 року вона послала в Сурсько-Литовське та інші села повіту групу політпрацівників, які допомогли очистити Ради і КНС від куркулів та спекулятивних елементів. На початку липня в КРІС було 37 членів, кількість їх збільшувалась за рахунок найбіднішого селянства. При КНС для боротьби з бандитизмом було створено бойову дружину, яка в червні 1921 року налічувала 29 чоловік.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське