Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сполучення з Дніпропетровськом, Донецьком, Павлоградом, Петропавлівкою, Червоноармійськом, а також із західнодонбаськими шахтами № 1 і № 2. Населення - 13 100 чоловік.
Першотравенськ - одне з наймолодших міст Дніпропетровщини. Виникнення його пов'язане з початком розвитку вугільнодобувної промисловості в районі Західного Донбасу. Одночасно з закладенням перших шахт - «Західно-Донбасських» № 1 і № 2 будувалося шахтарське селище. Його зводили за проектом інституту «дніпродіпрошахт», здійсненому за постановою Ради Міністрів СРСР від 20 березня 1953 і 13 серпня 1954 років.
Будувати нове місто прибули робітники тресту «Павлоградшахтобуд», шахтарі Донбасу, а також молодь з інших областей України, Білорусії і РСФСР. Сере перших добровольців були і досвідчені будівельники: інженер О. О. Четарьов, теслярі І. І. Дибченко, Л. Іванін, прохідники А. Т. Барановський, А. Ф. Колоков, Б. А. Крижанівський, І. Д. Лавренюк, М. С. Шевченко та інші, які до цього працювали на спорудженні шахт в різних районах країни.
Протягом 1954-1956 років на місці садиб колишніх колгоспів «Зоря» та ім. Горького, виросли контора шахтоуправління, гуртожиток, їдальня, матеріальний склад та інші будови. На шахтному майданчику обладнали пилораму, підстанції, розчинно-бетонний вузол.
Особливо широко розгорнулись будівельні роботрі на початку 1957 року, коли з Донбасу прибув сюди загін шахтобудівельників чисельністю 350 чол, очолений комуністом інженером М. Л. Холодом. У селищі створилось шахтобудівельие управління № 4 тресту «Павлоградшахтобуд».
Згодом на допомогу будівельникам прийшла техніка, потужні механізми. Замість пересувного малопотужного генератора, що раніше освітлював перші житлові будинки, спорудили кілька електропідстанцій.
За 2-3 км від шахтарського селища того ж року почалася закладка стволів шахти «Західно-Донбаської № 1». Будівництво мало свою специфіку. На певній глибині тут залягали піски-плавуни. Щоб зупинити їх потік і укріпити стінки шахтного ствола, доводилося пускати в дію спеціальну заморожувальну станцію.
Приклад самовідданої і творчої праці, переборювання труднощів показували комуністи. Ще в 1958 році на новобудову приїхав член партії І. І. Дибченко, який свою професію електрослюсаря змінив на столяра, конче потрібного в нових умовах. Перевиконуючи норми виробітку, він допомагав і своїм товаришам оволодівати новими професіями.
По-ударному працювали бригади прохідників І. Д. Лавренюка, А. Т. Барановського, А. Ф. Колокова та інших. Кожна з них за шестигодинний робочий день виймала по 35-40 кубометрів замороженого грунту замість 30 кубометрів за планом.
Населенню Шахтарського допомагали робітники, інженерно-технічні працівники та вчені Москви, Ленінграда, Далекого Сходу, Центрального Донбасу й інших міст і районів країни. Так, коли в жовтні 1960 року при завершенні проходки стволів шахти № 1 пливуни прорвали бетонне кріплення і затопили його, за ліквідацію аварії взялися водолази з Ленінграда. В складних умовах при активній допомозі будівельників ленінградці угамували стихію, закрили прорив і дали можливість продовжувати проходку.
Партійна організація шахтного будуправління № 4, яку очолював Р. Бадак. завжди в центрі уваги ставила питання технічного прогресу, полегшення прані оудівників. При партбюро активно працювала комісія механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження нової техніки.
Особливу увагу партбюро приділяло ліквідації браку, а також зменшенню собівартості будівельних робіт. Тривалий час, наприклад, була низькою якість кладки цегли. Щоб усунути цей недолік, розроблявся ряд заходів щодо поліпшення якості будівництва та економії матеріалів. Було проведено конкурс на поліпшення якості кладки. У відповідь на заклик комуністів бригада теслярів Л. Іваніна замість цілої цегли на будівництві опорних стовпців використовувала биту цеглу, а також цегляний оскіл в опалубці, заливаючи її цементним розчином. Цінні раціоналізаторські пропозиції внесли й інші члени бригад. Це допомогло усунути брак на всіх ділянках будівництва.
Героїчна праця шахтобудівників дозволила в серпні 1963 року зжати в експлуатацію шахту «Західно-Донбаська № 1» потужністю 450 тис. тонн вугілля на рік. В урочистій обстановці було видано на-гора першу вагонетку вугілля.
Ще в 1957 році почалося будівництво другої такої шахти. У 1960-1964 роках на її спорудженні працювали спеціалісти з Кузбасу, Уралу, Хабаровська, Львова. Взірцем для шахтобудівників були бригади, очолювані прохідниками - почесними шахтарями СРСР, комуністами Б. А. Крижанівським, М. С.
Першотравенськ
Сторінка 1 з 4
Першотравенськ (до 1960 року смт. Шахтарське) - місто, підпорядковане Павлоградській міській Раді депутатів трудящих. Розташований за 55 км від Павлограда за 4 км від залізничної станції Миколаївка. Має автобусне Першотравенськ - одне з наймолодших міст Дніпропетровщини. Виникнення його пов'язане з початком розвитку вугільнодобувної промисловості в районі Західного Донбасу. Одночасно з закладенням перших шахт - «Західно-Донбасських» № 1 і № 2 будувалося шахтарське селище. Його зводили за проектом інституту «дніпродіпрошахт», здійсненому за постановою Ради Міністрів СРСР від 20 березня 1953 і 13 серпня 1954 років.
Будувати нове місто прибули робітники тресту «Павлоградшахтобуд», шахтарі Донбасу, а також молодь з інших областей України, Білорусії і РСФСР. Сере перших добровольців були і досвідчені будівельники: інженер О. О. Четарьов, теслярі І. І. Дибченко, Л. Іванін, прохідники А. Т. Барановський, А. Ф. Колоков, Б. А. Крижанівський, І. Д. Лавренюк, М. С. Шевченко та інші, які до цього працювали на спорудженні шахт в різних районах країни.
Протягом 1954-1956 років на місці садиб колишніх колгоспів «Зоря» та ім. Горького, виросли контора шахтоуправління, гуртожиток, їдальня, матеріальний склад та інші будови. На шахтному майданчику обладнали пилораму, підстанції, розчинно-бетонний вузол.
Особливо широко розгорнулись будівельні роботрі на початку 1957 року, коли з Донбасу прибув сюди загін шахтобудівельників чисельністю 350 чол, очолений комуністом інженером М. Л. Холодом. У селищі створилось шахтобудівельие управління № 4 тресту «Павлоградшахтобуд».
Згодом на допомогу будівельникам прийшла техніка, потужні механізми. Замість пересувного малопотужного генератора, що раніше освітлював перші житлові будинки, спорудили кілька електропідстанцій.
За 2-3 км від шахтарського селища того ж року почалася закладка стволів шахти «Західно-Донбаської № 1». Будівництво мало свою специфіку. На певній глибині тут залягали піски-плавуни. Щоб зупинити їх потік і укріпити стінки шахтного ствола, доводилося пускати в дію спеціальну заморожувальну станцію.
Приклад самовідданої і творчої праці, переборювання труднощів показували комуністи. Ще в 1958 році на новобудову приїхав член партії І. І. Дибченко, який свою професію електрослюсаря змінив на столяра, конче потрібного в нових умовах. Перевиконуючи норми виробітку, він допомагав і своїм товаришам оволодівати новими професіями.
По-ударному працювали бригади прохідників І. Д. Лавренюка, А. Т. Барановського, А. Ф. Колокова та інших. Кожна з них за шестигодинний робочий день виймала по 35-40 кубометрів замороженого грунту замість 30 кубометрів за планом.
Населенню Шахтарського допомагали робітники, інженерно-технічні працівники та вчені Москви, Ленінграда, Далекого Сходу, Центрального Донбасу й інших міст і районів країни. Так, коли в жовтні 1960 року при завершенні проходки стволів шахти № 1 пливуни прорвали бетонне кріплення і затопили його, за ліквідацію аварії взялися водолази з Ленінграда. В складних умовах при активній допомозі будівельників ленінградці угамували стихію, закрили прорив і дали можливість продовжувати проходку.
Партійна організація шахтного будуправління № 4, яку очолював Р. Бадак. завжди в центрі уваги ставила питання технічного прогресу, полегшення прані оудівників. При партбюро активно працювала комісія механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження нової техніки.
Особливу увагу партбюро приділяло ліквідації браку, а також зменшенню собівартості будівельних робіт. Тривалий час, наприклад, була низькою якість кладки цегли. Щоб усунути цей недолік, розроблявся ряд заходів щодо поліпшення якості будівництва та економії матеріалів. Було проведено конкурс на поліпшення якості кладки. У відповідь на заклик комуністів бригада теслярів Л. Іваніна замість цілої цегли на будівництві опорних стовпців використовувала биту цеглу, а також цегляний оскіл в опалубці, заливаючи її цементним розчином. Цінні раціоналізаторські пропозиції внесли й інші члени бригад. Це допомогло усунути брак на всіх ділянках будівництва.
Героїчна праця шахтобудівників дозволила в серпні 1963 року зжати в експлуатацію шахту «Західно-Донбаська № 1» потужністю 450 тис. тонн вугілля на рік. В урочистій обстановці було видано на-гора першу вагонетку вугілля.
Ще в 1957 році почалося будівництво другої такої шахти. У 1960-1964 роках на її спорудженні працювали спеціалісти з Кузбасу, Уралу, Хабаровська, Львова. Взірцем для шахтобудівників були бригади, очолювані прохідниками - почесними шахтарями СРСР, комуністами Б. А. Крижанівським, М. С.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки
- Булахівка
- Юр'ївка