Сторінка 2 з 4
Шевченком іа іншими. У березні 1965 року шата «Західно-Донбаська № 2» була введена в дію. Її потужність - 900 тис. тонн вугілля на рік.
Крім цих двох шахт, поблизу міста будувалася і третя. Її споруджував
колектив шахтобудівельного управління № 4, що будував «Західно-Донбаську № 1». Шахта «Західно-Донбаська № 3» згідно проекту повинна давати 1200 тис. тонн вугілля на рік. У 1967 році тут були зведені тимчасові копри, стали діяти механічний цех, тимчасова котельна, бетонорозчинний вузол. Дедалі досконаліша техніка надходила на будову, полегшуючи працю гірників і підвищуючи її ефективність.
Поблизу шахти «Західно-Донбаська № 3» було закладено ще дві високопотужних шахти.
Створювалися в Шахтарському й будівельні та промислові підприємства. Їх споруджували четверте, п'яте, шосте, восьме, дев'яте шахто- та будівельно-монтажні управління, а також трест «Павлоградшахтобуд», Донецька організація «Шахтоспецбуд», дільниця механізації і дві автоколони.
Поряд з цим у 1954-1967 рр. розгорнулося значне культурно-побутове та житлове будівництво. Перші два двоповерхові будинки було здано в експлуатацію у 1957 році. Особливого розмаху набрало будівництво, починаючи з 1959 року. Тільки бригада Л. Іваніна, що боролася за звання комуністичної праці, здала тоді чотири двнпадцятиквартирні, один вісімнадцяти- і один двадцятиквартирний будинки. 1963 році закладено перший 80-квартирний п'ятиповерховий будинок з панелей, а в 1964 році споруджено уже 9 таких будов.
Рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 6 травня 1960 року Шахтарське стало селищем міського типу під назвою Першотравенськ, а Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 лютого 1966 року його віднесено до категорії
міст.
В ювілейному 1967 році Першотравенськ став справжнім будівельним майданом, в якому височіли велетні-крани. В місті понад 70 чотири- і п'ятиповерхових будинків. На околиці його з'явилися свої «Черемушки» - понад сто котеджів гірників і будівельників. У 1967 році мешканці міста одержали 36 тис. кв. метрів житлової площі. Все це було наслідком постійного піклування партії й уряду про умови життя і праці гірників.
Споруджувався Першотравенськ за єдиним архітектурним планом. Ось чому центральні вулиці ім. К. Маркса, В. І. Леніна, Жовтнева, Комсомольська, Шкільна та інші вражають своєю виструнченістю і красотою. В місті 28 км вулиць з твердим покриттям, 10 кв. км асфальтованих тротуарів, вздовж яких линуть до сонця стрункі тополі. Вечорами місто - в світлі люмінесцентних ламп. В озелененні його активну участь беруть самі шахтарі, будівельники, інтелігенція, школярі. У 1967 році трудящі в неробочий час посадили міський парк ім. 50-річчя Великого Жовтня на 5 га, багато дерев вздовж шляхів, упорядкували квітники.
В 1959 році споруджено водонапірну башту, яка забезпечує мешканців водою. Через 8 років було введено в дію новий резервуар на 1800 кубометрів по ці, прокладено другу чергу водопроводу. Водогінна мережа в 1967 році пролягла по 20 кв. км. Місто повністю теплофіковане.
Полегшенню домашньої праці жіпок в значній мірі сприяло відкриття побутового комбінату, двох їдалень, домової і молочної кухонь, ресторану, кількох буфетів. Замість окремих майстерень, що були відкриті в 1959 році, виріс великий побутовий комбінат з 8 відділами, в тому числі телеательє, майстерні пошиву та хімічної чистки одягу тощо.
В місті працює універмаг, 18 спеціалізованих магазинів готового одягу, тканин, культтоварів і т. д. їх товарообіг у 1967 році становив близько 8,2 млн. крб. Щовечора у квартирах пертиотравепців спалахує понад 2500 голубих екранів телевізорів, 75 гірників і будівельників мають власні автомашини, а 526 - мотоцикли.
Все більше зростає матеріальний рівень життя гірників. Наприклад, на шахті «Західно-Донбаська № 1» середньомісячна заробітна плата робітника за 1964-1967 рр. зросла з 173 до 212 карбованців, тобто більше ніж у 1,2 рази, а число вкладників ощадної каси - в 10 разів.
Особливу турботу місцеві партійні та радянські організації приділяють дітям і молоді. В 1960 році в Першотравенську для малят відкрито ясла на 100 місць, потім через 2-3 роки - дитячі садки «Оленка» - на 132, «Білочка» - на 140 і «Берізка» - на 280 місць.
Рік у рік поліпшувалось медичне обслуговування населення. Створено широку мережу лікувальних пунктів, забезпечених висококваліфікованими кадрами. Коли починали будувати місто, тут був лише один медичний пункт з фельдшером і санітаркою, у 1965 році створено чимале лікарське містечко з стаціонаром на 360 ліжок, в якому працювало 19 чол. з вищою і 62 - з середньою освітою, через 2 роки - відповідно 26 і 108 медпрацівників. Є аптека і санітарно-епідеміологічна станція.
Багато трудящих відпочивають на курортах, в будинках відпочинку і санаторіям Прикарпаття, Чорноморського узбережжя, Кавказу, Латвії. Тільки
Дивиться також інші населені пункти району: