Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вільногірськ - одне з наймолодших міст на Дніпропетровщині. Його виникнення і розвиток пов'язані з промисловим освоєнням титанових руд, що залягають в районі річки Самоткані. В квітні 1956 року було прийнято рішення про будівництво тут гірничо-металургійного комбінату і робітничого селища, а в ліпні розпочалося їх спорудження. 16 червня 1958 року рішенням виконкому Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих новоствореному робітничому селищу присвоєно назву Вільногірська в зв'язку з тим, що селище виникло поблизу станції Вільні Хутори. 1 січня 1965 року воно віднесене до категорії міст районного підпорядкування.
На будівництві гірничо-металургійного комбінату знайшла яскраве втілення політика Комуністичної партії щодо зміцнення дружби, братерського співробітництва і взаємодопомоги народів СРСР. Будувати комбінат і нове соціалістично місто українцям допомагали народи братніх республік. У 1964 році на комбінаті працювали робітники, інженерно-технічні працівники і службовці 22-х національностей. На підприємствах і в установах Вільногірська пліч-о-пліч з українцями трудилися 4250 росіян, понад 600 білорусів та 150 представників інших-національностей. Будівельники одержували збірний залізобетон і цемент - з Дніпропетровська і Запоріжжя, металеві труби - з Челябінська і Сумгаїта, ліс - з Архангельська, Комі АРСР, Владимира, екскаватори - з Києва, трактори - з Харкова, автогрейдери - з Орла, автонавантажувачі - зі Львова, прилади точного устаткування - з Москви, Ленінграда та інших міст. З Польщі, Румунії, Чехословаччиші та інших соціалістичних країн сюди постачалися труби великого діаметру, машини, різні інструменти.
3 метою прискорення темпів будівництва гірничо-металургійного комбінату на його будівельному майданчику в 1959 році створено трест «Дніпрометалургбуд».
Колектив тресту споруджував також житлові будинки, культурно-побутові установи, підприємства комунального міського господарства. Промислове та житлове будівництво здійснювалось індустріальними методами із застосуванням велико-розмірних залізобетонних конструкцій. У 1959 році на гірничо-металургійному комбінаті побудовано дослідну та збагачувальну фабрики, високовольтну електропідстанцію і ряд інших промислових об'єктів. В просторих залах збагачувальної фабрики встановлено найновіше устаткування, всі виробничі процеси повністю механізовано й автоматизовано.
З 1961 по 1963 рік колектив тресту «Дніпрометалургбуд» закінчив будівництво першої і другої черги промислового комплексу гірничозбагачувального комбінату, проклав водопровід від Дніпра до комбінату довжиною 35 км, увів в експлуатацію теплову електростанцію. Протягом 1964-1965 рр. побудовано дослідницький металургійний і електроремонтний цехи, приміщення центральної заводської лабораторії, складського господарства та інші об'єкти комбінату.
В мобілізації зусиль колективу будівельників для прискорення темпів будівництва керівна роль належала партійній організації тресту «Дніпрометалургбуд», яка в 1963 році налічувала 157 комуністів. Секретарем її був В. Й. Ходосевич. На комбінаті діяло 18 цехових партійних організацій. Комуністи очолювали будівельні уиравлінпя, бригади бетонників, малярів, теслярів та інші важливі ділянки виробництва, йшли в авангарді цих колективів. Приклади зразкової праці показував бригадир теслярів комуніст М. С. Даналакі; колектив його бригади в 1961 році викопував норми виробітку на 120 процентів.
Серед будівельників виросли чудові люди, новатори виробництва. З 1956 року на будівництві працює тесляр Я. І. Кучеренко. Він вчився в школі передового досвіду, згодом став бригадиром. В 1961 році очолювана ним бригада щомісячно виконувала виробничі завдання на 110-115 проц. Від різноробочої до майстра ділянки по механізованих земляних роботах пройшла шлях Л. Г. Горбунова. Поєдпуючи роботу з навчанням, вона в 1965 році закінчила металургійний технікум.
У бригадах і будівельних управліннях тресту «Дніпрометалургбуд» під керівництвом партійних, профспілкових та комсомольських організацій широко розгорнулося соціалістичне змагання за максимальне використання техніки і підвищення продуктивності праці. В 1960 році бригадир каменярів В. І. Іванов довів норми виробітку до 115 проц. Змагаючись за гідну зустріч XXII з'їзду КПРС, тесляр И. М. Дем'яненко в 1961 році виконував виробничі завдання на 122-164 проц. Профспілкова організація тресту «Дніпрометалургбуд», яка в 1963 році налічувала 2440 чоловік, узагальнювала і розповсюджувала досвід роботи кращих будівельників.
Під будівельників не відставали й робітники гірничо-металургійного комбінату. У соціалістичному змаганні добрих показників добивалися сепараторник збагачувальної фабрики М. С. Капинос, сепараторник Г. Т.
Вільногірськ
Сторінка 1 з 5
Вільногірськ - місто районного підпорядкування. Розташований за 34 км від районного та за 90 км від обласного центрів. Найближча станція Вільні Хутори на відстані 3 км. Населення - 15,6 тис. чоловік. На будівництві гірничо-металургійного комбінату знайшла яскраве втілення політика Комуністичної партії щодо зміцнення дружби, братерського співробітництва і взаємодопомоги народів СРСР. Будувати комбінат і нове соціалістично місто українцям допомагали народи братніх республік. У 1964 році на комбінаті працювали робітники, інженерно-технічні працівники і службовці 22-х національностей. На підприємствах і в установах Вільногірська пліч-о-пліч з українцями трудилися 4250 росіян, понад 600 білорусів та 150 представників інших-національностей. Будівельники одержували збірний залізобетон і цемент - з Дніпропетровська і Запоріжжя, металеві труби - з Челябінська і Сумгаїта, ліс - з Архангельська, Комі АРСР, Владимира, екскаватори - з Києва, трактори - з Харкова, автогрейдери - з Орла, автонавантажувачі - зі Львова, прилади точного устаткування - з Москви, Ленінграда та інших міст. З Польщі, Румунії, Чехословаччиші та інших соціалістичних країн сюди постачалися труби великого діаметру, машини, різні інструменти.
3 метою прискорення темпів будівництва гірничо-металургійного комбінату на його будівельному майданчику в 1959 році створено трест «Дніпрометалургбуд».
Колектив тресту споруджував також житлові будинки, культурно-побутові установи, підприємства комунального міського господарства. Промислове та житлове будівництво здійснювалось індустріальними методами із застосуванням велико-розмірних залізобетонних конструкцій. У 1959 році на гірничо-металургійному комбінаті побудовано дослідну та збагачувальну фабрики, високовольтну електропідстанцію і ряд інших промислових об'єктів. В просторих залах збагачувальної фабрики встановлено найновіше устаткування, всі виробничі процеси повністю механізовано й автоматизовано.
З 1961 по 1963 рік колектив тресту «Дніпрометалургбуд» закінчив будівництво першої і другої черги промислового комплексу гірничозбагачувального комбінату, проклав водопровід від Дніпра до комбінату довжиною 35 км, увів в експлуатацію теплову електростанцію. Протягом 1964-1965 рр. побудовано дослідницький металургійний і електроремонтний цехи, приміщення центральної заводської лабораторії, складського господарства та інші об'єкти комбінату.
В мобілізації зусиль колективу будівельників для прискорення темпів будівництва керівна роль належала партійній організації тресту «Дніпрометалургбуд», яка в 1963 році налічувала 157 комуністів. Секретарем її був В. Й. Ходосевич. На комбінаті діяло 18 цехових партійних організацій. Комуністи очолювали будівельні уиравлінпя, бригади бетонників, малярів, теслярів та інші важливі ділянки виробництва, йшли в авангарді цих колективів. Приклади зразкової праці показував бригадир теслярів комуніст М. С. Даналакі; колектив його бригади в 1961 році викопував норми виробітку на 120 процентів.
Серед будівельників виросли чудові люди, новатори виробництва. З 1956 року на будівництві працює тесляр Я. І. Кучеренко. Він вчився в школі передового досвіду, згодом став бригадиром. В 1961 році очолювана ним бригада щомісячно виконувала виробничі завдання на 110-115 проц. Від різноробочої до майстра ділянки по механізованих земляних роботах пройшла шлях Л. Г. Горбунова. Поєдпуючи роботу з навчанням, вона в 1965 році закінчила металургійний технікум.
У бригадах і будівельних управліннях тресту «Дніпрометалургбуд» під керівництвом партійних, профспілкових та комсомольських організацій широко розгорнулося соціалістичне змагання за максимальне використання техніки і підвищення продуктивності праці. В 1960 році бригадир каменярів В. І. Іванов довів норми виробітку до 115 проц. Змагаючись за гідну зустріч XXII з'їзду КПРС, тесляр И. М. Дем'яненко в 1961 році виконував виробничі завдання на 122-164 проц. Профспілкова організація тресту «Дніпрометалургбуд», яка в 1963 році налічувала 2440 чоловік, узагальнювала і розповсюджувала досвід роботи кращих будівельників.
Під будівельників не відставали й робітники гірничо-металургійного комбінату. У соціалістичному змаганні добрих показників добивалися сепараторник збагачувальної фабрики М. С. Капинос, сепараторник Г. Т.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг