Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перші поселення на території нинішньої Миколаївки виникли в другій воловині XVII] століття. Заселення почалося спочатку на балці Губинисі. Сюди переселяли селян з дрібних хуторів і навіть із сусіднього Павлоградського повіту. Добрі природні та кліматичні умови сприяли досить швидкому зростанню села; в 1859 році у Миколаївці налічувалося понад З010 мешканців В основному це були державні селяни. Після реформи 1861 року 1513 ревізьких душ одержали 8199 десятин землі. Розмір кожного наділу становив 5,4 десятини.
Крім базарів, тут щорічно збиралися два великі ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, кустарними виробами. У зв'язку з розвитком торгівлі було збудовано 3 крамниці. На початок 90х років XIX століття в селі проживало 5108, а в 1897 році - 6937 мешканців. Кількість землі лишилася такою ж, як і перед реформою. При переділі землі в общині у 1902 році вона вже розподілялася не на 1513 ревізьких душ, а на 3877. Розмір наділу зменшився до 2,15 десятини. Якщо ж сім'я мала, наприклад, 7 ревізьких душ, то четверо з них ставали безземельними, бо наділи мали право одержати тільки 3 члени сім'ї. Малоземельних і безземельних селян у Миколаївці була більшість. Купити землю вони не могли, бо ціни на неї весь час
підвищувалися. Якщо в 1860 році десятина землі коштувала 18 крб., то в 1907 році - 235 карбованців.
Збіднілі мешканці села йшли наймитувати до поміщиків та куркулів, наймалися па сільськогосподарські роботи на робітничому ринку в Перещепиному, Частина їх шукала роботи на заводах Катеринослава, Кам'янського, на шахтах Донбасу. Тій бідноті, що залишалася працювати на своїх клаптиках землі, було не легше. Середнім врожай з десятини за 1904-1906 рр. становив: озимого жита - 48,5 пуда, ярої пшениці - 48,3 пуда, ячменю - 52 пуди. Цього часто не вистачало, щоб після сплати податей та поборів дожити до нового врожаю.
Розвиток капіталізму викликав дедалі більше класове розшарування населення. Тяжкі умови праці, експлуатація з боку поміщиків і місцевих багатіїв штовхали трудящії на боротьбу, яка особливо посилилася в період революції 1905 року. В грудні 1905 року селяни Миколаївки захоплювали ліс та складене в степу поміщицьке сіно. Коли поміщик Урусов збільшив орендну плату на землю, жителі села відмовилися від тієї оренди.
В ході революції зростала політична свідомість селянства. У доповіді новомосковського повітового справника катеринославському губернатору говорилося, що 25 грудня 1905 року кілька жителів Миколаївки «займалися агітацією серед селян», вимагали скликання Установчих зборів і повалення існуючого дерясавного ладу. Для цього вони збирали сільські сходки та з'їзди виборних з усього повіту. За революційну діяльність 6 жителів Миколаївки було заарештовано і відправлено до новомосковської в'язниці, звідки деяких з них заслали до Вологодської губернії.
На час столипінської аграрної реформи в общинному користуванні мешканців села було 8199 десятин землі. Більшість селян виступала проти виходу з общин, але з 1910 року їх примусили це зробити. Продавши за безцінь землю, бідняки йшли у найми до поміщиків Компанійців, Урусових або шукали роботу на стороні.
На всю Миколаївську волость до Жовтневої революції був лише один фельдшер.
Першу школу початкової грамоти в селі створено у 1862 році. Містилася вона в тісній, низькій кімнаті. Парт не було, діти сиділи на ослонах, один учитель навчав 43 хлопчиків і 3 дівчаток. Звичайно, ні про які доцільні педагогічні методи навчання чи якісь наочні приладдя не могло бути й мови. Зате добре була розроблена система покарань: затріщини, смикання за вуха, виривання волосся, діти по кілька годин коліньми стояли на мішку з сіллю. У 1875 році почало діяти однокласне земське училище. Приміщення училища не ремонтувалось, і місцевий учитель так доповідав про нього у 1896 році комітету грамотності: «В школі тіснота, сиро..., погане приміщення, старі вікна і двері тут сильно прогнили... доводять як учнів, так і вчіпелів до простудних захворювань. Школа потребує ремонту або нового приміщення. але сільська громада не звертає на це уваги». Крім 4-х однокласних земських шкіл та церковнопарафіальної школи, в Миколаївці у 1913 році було ще двокласне міністерське училище. Однак 70 проц. населення дореволюційного села було
неписьменним. Не всі діти бідноти могли потрапити до школи. Не всіх бажаючи приймали вчитися, та й крім того з малих літ вони змушені були допомагати батькам у господарстві. Багатьох з них віддавали в найми. Тільки невеликій частині бідноти вдавалося здобути освіту. Допомагали їм у
Миколаївка
Сторінка 1 з 7
Миколаївка - село, центр сільської Ради. Розташована між річками Самарою і Кільченню, за 18 км на північний захід від районного центру і за 10 км від залізничної станції Губиниха. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Дпіпрельстан, Королівка, Нове. Населення - 4065 чоловік. Крім базарів, тут щорічно збиралися два великі ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, кустарними виробами. У зв'язку з розвитком торгівлі було збудовано 3 крамниці. На початок 90х років XIX століття в селі проживало 5108, а в 1897 році - 6937 мешканців. Кількість землі лишилася такою ж, як і перед реформою. При переділі землі в общині у 1902 році вона вже розподілялася не на 1513 ревізьких душ, а на 3877. Розмір наділу зменшився до 2,15 десятини. Якщо ж сім'я мала, наприклад, 7 ревізьких душ, то четверо з них ставали безземельними, бо наділи мали право одержати тільки 3 члени сім'ї. Малоземельних і безземельних селян у Миколаївці була більшість. Купити землю вони не могли, бо ціни на неї весь час
підвищувалися. Якщо в 1860 році десятина землі коштувала 18 крб., то в 1907 році - 235 карбованців.
Збіднілі мешканці села йшли наймитувати до поміщиків та куркулів, наймалися па сільськогосподарські роботи на робітничому ринку в Перещепиному, Частина їх шукала роботи на заводах Катеринослава, Кам'янського, на шахтах Донбасу. Тій бідноті, що залишалася працювати на своїх клаптиках землі, було не легше. Середнім врожай з десятини за 1904-1906 рр. становив: озимого жита - 48,5 пуда, ярої пшениці - 48,3 пуда, ячменю - 52 пуди. Цього часто не вистачало, щоб після сплати податей та поборів дожити до нового врожаю.
Розвиток капіталізму викликав дедалі більше класове розшарування населення. Тяжкі умови праці, експлуатація з боку поміщиків і місцевих багатіїв штовхали трудящії на боротьбу, яка особливо посилилася в період революції 1905 року. В грудні 1905 року селяни Миколаївки захоплювали ліс та складене в степу поміщицьке сіно. Коли поміщик Урусов збільшив орендну плату на землю, жителі села відмовилися від тієї оренди.
В ході революції зростала політична свідомість селянства. У доповіді новомосковського повітового справника катеринославському губернатору говорилося, що 25 грудня 1905 року кілька жителів Миколаївки «займалися агітацією серед селян», вимагали скликання Установчих зборів і повалення існуючого дерясавного ладу. Для цього вони збирали сільські сходки та з'їзди виборних з усього повіту. За революційну діяльність 6 жителів Миколаївки було заарештовано і відправлено до новомосковської в'язниці, звідки деяких з них заслали до Вологодської губернії.
На час столипінської аграрної реформи в общинному користуванні мешканців села було 8199 десятин землі. Більшість селян виступала проти виходу з общин, але з 1910 року їх примусили це зробити. Продавши за безцінь землю, бідняки йшли у найми до поміщиків Компанійців, Урусових або шукали роботу на стороні.
На всю Миколаївську волость до Жовтневої революції був лише один фельдшер.
Першу школу початкової грамоти в селі створено у 1862 році. Містилася вона в тісній, низькій кімнаті. Парт не було, діти сиділи на ослонах, один учитель навчав 43 хлопчиків і 3 дівчаток. Звичайно, ні про які доцільні педагогічні методи навчання чи якісь наочні приладдя не могло бути й мови. Зате добре була розроблена система покарань: затріщини, смикання за вуха, виривання волосся, діти по кілька годин коліньми стояли на мішку з сіллю. У 1875 році почало діяти однокласне земське училище. Приміщення училища не ремонтувалось, і місцевий учитель так доповідав про нього у 1896 році комітету грамотності: «В школі тіснота, сиро..., погане приміщення, старі вікна і двері тут сильно прогнили... доводять як учнів, так і вчіпелів до простудних захворювань. Школа потребує ремонту або нового приміщення. але сільська громада не звертає на це уваги». Крім 4-х однокласних земських шкіл та церковнопарафіальної школи, в Миколаївці у 1913 році було ще двокласне міністерське училище. Однак 70 проц. населення дореволюційного села було
неписьменним. Не всі діти бідноти могли потрапити до школи. Не всіх бажаючи приймали вчитися, та й крім того з малих літ вони змушені були допомагати батькам у господарстві. Багатьох з них віддавали в найми. Тільки невеликій частині бідноти вдавалося здобути освіту. Допомагали їм у
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне