Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1887 чоловік.
Територія, де пізніше виник Мишурин Ріг, заселена давно. На початку XX стодітть тут було знайдено скіфські стріли, речі домашнього вжитку та інше, що свідчить про перебування на цій території у VII-II столітті до н. е. кочових ''
скіфських племен. Під час будівництва Дніпродзержинської ГЕС експедиція Інституту археології Академії наук УРСР у 1959 році виявила в цій місцевості поселення епохи міді і бронзи (III-II тисячоліття до н. е.), черняхівської культури IV століття н. е. та рештки величезного укріпленого поселення - городища Часів Київської Русі IX-XII століть.
Вірогідних джерел про заснування села не збереглося. Згідно з переказом, на місці Мишуриного Рога на високому кам'яному розі, що на березі Дніпра, оселився спочатку запорізький козак Машура, або Михайло, за прізвиськом Миша-ура. Вважається, що звідси село й дістало назву - Мишурин Ріг. Вперше в літературі про нього згадується у творах литовського історика і дипломата середини XVI століття Михайла Литвина під назвою «Миссурим».
Історія села тісно пов'язана з історією слободи Переволочної, розташованої на лівому березі Дніпра. В XVI столітті про Мишурин Ріг і Переволочну згадується, як про місце переправи через Дніпро. 3 середини XVII століття Мишурин Ріг став прикордонною фортецею запорізького козацтва. Відбуваючи військову службу, населення займалось також скотарством, бджільництвом, рибальством. У 1648 році козаки Мишуриного Рога під проводом Богдана Хмельницького брали участь у повстанні проти польської шляхти.
Для придушення повстання польський гетьман М. Потоцький послав на Україну добірний загін війська під командою свого сина. На з'єднання з ним униз по Дніпру пливли реєстрові козаки на чолі з шляхтичами-комісарами. Але реєстровці 22 квітня (4 травня) 1648 року в районі Мишуриного Рога - на території урочища Кам'яного Затону - повстали, перебили старшину і приєдналися до війська Богдана Хмельницького. Під його проводом козаки вщент розгромили загін С. Потоцького під Жовтими Водами. На ознаменування цих подій у центрі села в 1954 році встановлено обеліск.
Пов'язана історія села і з подіями Північної війни. Після розгрому шведської армії під Полтавою (рештки її потрапили в полон до росіян під містечком Переволочною) Карл XII з невеличкою охороною та зрадник Мазепа з купкою старшини, тікаючи до турецьких володінь, переправлялися через Дніпро біля Мишуриного Рога. Відступаючи, шведи заподіяли Мишуриному Рогу великих руйнувань. Тут же у 1730 і 1737 рр., під час війни Росії з Туреччиною, переправлялася через Дніпро російська армія під командуванням фельдмаршала Мініха.
У першій половині XVIII століття населення Мишуриного Рога зростає за рахунок переселенців з півночі України, Молдавії, Польщі й Криму. В середині XVIII століття він згадується в списку прикордонних фортець Російської держави. Після утворення царським урядом у 1751 році військового округу Нової Сербії тут перебувало укріплення новокозачого полку і було споруджено земляну фортецю. З переміщенням у 1770-80 рр. російського кордону далеко на південь Мишурин Ріг втратив військове значення і став казенним селом. Однак у селі ще довго зберігалося укріплення. Російський мандрівкик В. Зуєв у 1787 році писав, що в Мишуриному Розі була фортеця, яку охороняли місцеві жителі - козаки і єгерська команда. На той час село складалося з двох частин: власне Мишуриного Рога, або «Городка», і слободи, яка виросла в околицях Городка.
За переписом 1782 року в Мишуриному Розі проживало 1559 жителів, їм належало 9791,5 десятин землі. До розряду державних селян було переведено і вільних матросів, які працювали на пристані. Населення займалось землеробством, скотарством, рибальством, працювало на заготівлі і вивезенні лісу для державних потреб, забезпечувало продовольством розміщені в селі військові частини. В 1850 році в Мишуриному Розі було розташовано ротні та ескадронні двори для артилерії і кавалерії, цейхгауз, манеж, 2 конюшні на 60 коней. Щороку в селі відбувалося 6 ярмарків, в яких брало участь по 700-800 чоловік. Головними предметами торгівлі були велика рогата худоба та сільськогосподарські продукти. В 1828 році на кожному ярмарку продавалося товарів на суму від 5 до 7 тис. карбованців
В середині XIX століття село значно розширилося. Виникли суміжні хутори Верхньокам'янистий і Липовий. У 1859 році в Мишуриному Розі (разом з хуторами) було 488 дворів з населенням 4011 чоловік. Після скасування кріпосництва колишні державні селяни дістали наділи
В середньому по 4 десятини на ревізьку душу. Більша частина кращих земель належала поміщикам Савенкові, Деконському, Сироцькому та іншим.
Мишурин Ріг
Сторінка 1 з 7
Мишурин Ріг - село, центр сільської Ради. Розташований на правому березі Дніпра, за 50 км на північний захід від залізничної станції Верхньодніпровськ та за - 38 км від районного центру. Село обмиває Дніпродзержинське море, поблизу нього - велика пристань. Населення - Територія, де пізніше виник Мишурин Ріг, заселена давно. На початку XX стодітть тут було знайдено скіфські стріли, речі домашнього вжитку та інше, що свідчить про перебування на цій території у VII-II столітті до н. е. кочових ''
скіфських племен. Під час будівництва Дніпродзержинської ГЕС експедиція Інституту археології Академії наук УРСР у 1959 році виявила в цій місцевості поселення епохи міді і бронзи (III-II тисячоліття до н. е.), черняхівської культури IV століття н. е. та рештки величезного укріпленого поселення - городища Часів Київської Русі IX-XII століть.
Вірогідних джерел про заснування села не збереглося. Згідно з переказом, на місці Мишуриного Рога на високому кам'яному розі, що на березі Дніпра, оселився спочатку запорізький козак Машура, або Михайло, за прізвиськом Миша-ура. Вважається, що звідси село й дістало назву - Мишурин Ріг. Вперше в літературі про нього згадується у творах литовського історика і дипломата середини XVI століття Михайла Литвина під назвою «Миссурим».
Історія села тісно пов'язана з історією слободи Переволочної, розташованої на лівому березі Дніпра. В XVI столітті про Мишурин Ріг і Переволочну згадується, як про місце переправи через Дніпро. 3 середини XVII століття Мишурин Ріг став прикордонною фортецею запорізького козацтва. Відбуваючи військову службу, населення займалось також скотарством, бджільництвом, рибальством. У 1648 році козаки Мишуриного Рога під проводом Богдана Хмельницького брали участь у повстанні проти польської шляхти.
Для придушення повстання польський гетьман М. Потоцький послав на Україну добірний загін війська під командою свого сина. На з'єднання з ним униз по Дніпру пливли реєстрові козаки на чолі з шляхтичами-комісарами. Але реєстровці 22 квітня (4 травня) 1648 року в районі Мишуриного Рога - на території урочища Кам'яного Затону - повстали, перебили старшину і приєдналися до війська Богдана Хмельницького. Під його проводом козаки вщент розгромили загін С. Потоцького під Жовтими Водами. На ознаменування цих подій у центрі села в 1954 році встановлено обеліск.
Пов'язана історія села і з подіями Північної війни. Після розгрому шведської армії під Полтавою (рештки її потрапили в полон до росіян під містечком Переволочною) Карл XII з невеличкою охороною та зрадник Мазепа з купкою старшини, тікаючи до турецьких володінь, переправлялися через Дніпро біля Мишуриного Рога. Відступаючи, шведи заподіяли Мишуриному Рогу великих руйнувань. Тут же у 1730 і 1737 рр., під час війни Росії з Туреччиною, переправлялася через Дніпро російська армія під командуванням фельдмаршала Мініха.
У першій половині XVIII століття населення Мишуриного Рога зростає за рахунок переселенців з півночі України, Молдавії, Польщі й Криму. В середині XVIII століття він згадується в списку прикордонних фортець Російської держави. Після утворення царським урядом у 1751 році військового округу Нової Сербії тут перебувало укріплення новокозачого полку і було споруджено земляну фортецю. З переміщенням у 1770-80 рр. російського кордону далеко на південь Мишурин Ріг втратив військове значення і став казенним селом. Однак у селі ще довго зберігалося укріплення. Російський мандрівкик В. Зуєв у 1787 році писав, що в Мишуриному Розі була фортеця, яку охороняли місцеві жителі - козаки і єгерська команда. На той час село складалося з двох частин: власне Мишуриного Рога, або «Городка», і слободи, яка виросла в околицях Городка.
За переписом 1782 року в Мишуриному Розі проживало 1559 жителів, їм належало 9791,5 десятин землі. До розряду державних селян було переведено і вільних матросів, які працювали на пристані. Населення займалось землеробством, скотарством, рибальством, працювало на заготівлі і вивезенні лісу для державних потреб, забезпечувало продовольством розміщені в селі військові частини. В 1850 році в Мишуриному Розі було розташовано ротні та ескадронні двори для артилерії і кавалерії, цейхгауз, манеж, 2 конюшні на 60 коней. Щороку в селі відбувалося 6 ярмарків, в яких брало участь по 700-800 чоловік. Головними предметами торгівлі були велика рогата худоба та сільськогосподарські продукти. В 1828 році на кожному ярмарку продавалося товарів на суму від 5 до 7 тис. карбованців
В середині XIX століття село значно розширилося. Виникли суміжні хутори Верхньокам'янистий і Липовий. У 1859 році в Мишуриному Розі (разом з хуторами) було 488 дворів з населенням 4011 чоловік. Після скасування кріпосництва колишні державні селяни дістали наділи
В середньому по 4 десятини на ревізьку душу. Більша частина кращих земель належала поміщикам Савенкові, Деконському, Сироцькому та іншим.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка