Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розгорталося й культурне будівництво. Особлива увага приділялася ліквідації неписьменності серед населення. В 1924 році в Мишуриному Розі працювали 4 початкові школи, хата-читальня, бібліотека і сільський клуб.
Партійний осередок налагодив політичне навчання комуністів, комсомольців і безпартійних активістів. Проводились заняття в політгуртках, читалися лекції і доповіді на політичні теми. Комсомольська організація розгорнула політичну роботу серед бідняцької, батрацької і середняцької молоді села.
З початком масової колективізації у Мишуриному Розі було організовано п'ять, сільськогосподарських артілей: «Червона зірка» (голова О. Я. Терещенко), «Паризька комуна» (голова О. Д. Дерій), «Червоний партизан» (голова Ф. Г. Рибний), «Нове життя» (голова Д. Я. Гупало), «Незаможник» (голова П. І. Бурлаіі). Всі колгоспи села об'єднували 660 селянських господарств, що мали 2842 га землі, 436 голів робочої худоби.
Колективізація в Мишуриному Розі проходила в умовах жорстокого опору куркулів, які вели агітацію проти вступу селян в колгоспи, знищували худобу, псували інвентар, виступали проти політичних і господарських заходів Радянської влади. В період хлібозаготівельної кампанії весною 1930 року вони відмовлялися продавати хліб державі. 16 березня 1930 року загальні збори комітету незаможних селян разом з колгоспниками прийняли рішення про розкуркулення найбільш заможних господарств. Майно і будівлі у куркулів відібрали і передали колгоспам. Опір куркульства було зламано. На кінець 1932 року колективізацію в селі в основному завершили. На той час артілі села об'єднали 823 селянських господарства Колгоспи обслуговувала створена в 1930 році у Мишуриному Розі машинно-кінна станція. Значну допомогу їм надавала також Лихівська МТС.
В авангарді колгоспного руху йшли сільські комуністи. Секретарем-партосередку в 1930 році був Ф. П. Левченко. Про посилення впливу комуністів на широкі маси селян свідчить швидке зростання рядів партійної організації. Якщо в 1930 році в ній налічувалось 11 комуністів, то в 1932 році їх було вже 31 чоловік, у складі сільської комсомольської організації - 80 чоловік. Велику роботу в період колективізації проводила сільська Рада, головою якої в 1930 році був комуніст Д. Ю. Моргун.
У передвоєнні роки господарство колгоспів Мишуриного Рога значно зросло. Вже на початку 30-х рр. високі врожаї кукурудзи вирощував ланковий колгоспу «Червоний партизан» М. О. Озерний. У 1936 році його ланка зібрала в середньому по 103,5 цнт з га, а в 1937 році - по 108,6 цнт з га. В 1939 році за успіхи, досягнуті в підвищенні врожайності кукурудзи, Радянський уряд нагородив М. О. Озерного орденом Леніна, а Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки (ВСГВ) - Великою срібною медаллю. Високі врожаї кукурудзи одержали також ланкові цього колгоспу С. Д. Кривцун та Д. С. Михайлик.
За збільшення в 1937-1939 рр. поголів'я свиней, мериносових овець і овець цигайської та сокольської породи вівчарську товарну ферму колгоспу «Чорноті зірка», свинарську та вівчарську товарні ферми колгоспу «Червоний партизан»
було занесено до Почесної книги ВСГВ. Головний комітет ВСГВ у 1940 році відзначив роботу кращих чабанів цих колгоспів - М. Г Гордієнка та А. Г. Вовка.
Значмо зріс також матеріальний добробут і культурний рівень колгоспників Мишуриного Рога. До 1927 року в селі діяли 5 початкових шкіл, в 1935 році початкову школу № 2 було перетворено на семирічну, а в 1936 році відкрито середню школу. З 1936 по 1940 рік директором середньої школи працював заслужений вчитель школи Української РСР І. І. Романець. До 1937 року в селі повністю ліквідовано неписьменність. У цій роботі активну участь брали вчителі та жителі села А. Ю. Похил, І. І. Швед, П. Д. Шиба, А. Ф. Волошин, Д. Т. Швед, Й. X. Хейлик. У сільському клубі демонструвалися кінофільми, читалися лекції і доповіді, працювали різні гуртки художньої самодіяльності. При клубі і в 2-х школах діяли бібліотеки.
Мирну працю трудящих Мишуриного Рога перервав напад фашистської Німеччини па Радянський Союз 22 червня 1941 року. За першим закликом Батьківщини до лав Червоної Армії вступило 450 жителів села. Робочі місця мобілізованих чоловіків зайняли жінки, старики, підлітки. Вісімнадцятирічна С. Марченко виступила ініціатором створення жіночих тракторних бригад. За кермо трактора сіли тоді Ф. Я. Терещенко, К. Дундук, М. Кучерява та інші. Колгоспники докладали всіх зусиль, щоб якнайшвидше зібрати врожай. З наближенням лінії фронту комуністи А. Ф. Хейлик, Г. К. Плахотний, Д. Ю. Моргун та інші взяли участь в евакуації машин, худоби, хліба й іншого колгоспного майна у східні райони країни.
Німецькі фашисти захопили Мйшурин Ріг 20 серпня 1941 року. Багато лиха зазнали жителі села під час фашистської окупації. Та їх волю до боротьби з ворогом не було зламано. Жителі села різними засобами саботували заходи
Мишурин Ріг
Сторінка 4 з 7
вітряків, олійниця, 2 крупорушки. В селі діяли споживче та сільськогосподарське кредитне товариства. Розгорталося й культурне будівництво. Особлива увага приділялася ліквідації неписьменності серед населення. В 1924 році в Мишуриному Розі працювали 4 початкові школи, хата-читальня, бібліотека і сільський клуб.
Партійний осередок налагодив політичне навчання комуністів, комсомольців і безпартійних активістів. Проводились заняття в політгуртках, читалися лекції і доповіді на політичні теми. Комсомольська організація розгорнула політичну роботу серед бідняцької, батрацької і середняцької молоді села.
З початком масової колективізації у Мишуриному Розі було організовано п'ять, сільськогосподарських артілей: «Червона зірка» (голова О. Я. Терещенко), «Паризька комуна» (голова О. Д. Дерій), «Червоний партизан» (голова Ф. Г. Рибний), «Нове життя» (голова Д. Я. Гупало), «Незаможник» (голова П. І. Бурлаіі). Всі колгоспи села об'єднували 660 селянських господарств, що мали 2842 га землі, 436 голів робочої худоби.
Колективізація в Мишуриному Розі проходила в умовах жорстокого опору куркулів, які вели агітацію проти вступу селян в колгоспи, знищували худобу, псували інвентар, виступали проти політичних і господарських заходів Радянської влади. В період хлібозаготівельної кампанії весною 1930 року вони відмовлялися продавати хліб державі. 16 березня 1930 року загальні збори комітету незаможних селян разом з колгоспниками прийняли рішення про розкуркулення найбільш заможних господарств. Майно і будівлі у куркулів відібрали і передали колгоспам. Опір куркульства було зламано. На кінець 1932 року колективізацію в селі в основному завершили. На той час артілі села об'єднали 823 селянських господарства Колгоспи обслуговувала створена в 1930 році у Мишуриному Розі машинно-кінна станція. Значну допомогу їм надавала також Лихівська МТС.
В авангарді колгоспного руху йшли сільські комуністи. Секретарем-партосередку в 1930 році був Ф. П. Левченко. Про посилення впливу комуністів на широкі маси селян свідчить швидке зростання рядів партійної організації. Якщо в 1930 році в ній налічувалось 11 комуністів, то в 1932 році їх було вже 31 чоловік, у складі сільської комсомольської організації - 80 чоловік. Велику роботу в період колективізації проводила сільська Рада, головою якої в 1930 році був комуніст Д. Ю. Моргун.
У передвоєнні роки господарство колгоспів Мишуриного Рога значно зросло. Вже на початку 30-х рр. високі врожаї кукурудзи вирощував ланковий колгоспу «Червоний партизан» М. О. Озерний. У 1936 році його ланка зібрала в середньому по 103,5 цнт з га, а в 1937 році - по 108,6 цнт з га. В 1939 році за успіхи, досягнуті в підвищенні врожайності кукурудзи, Радянський уряд нагородив М. О. Озерного орденом Леніна, а Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки (ВСГВ) - Великою срібною медаллю. Високі врожаї кукурудзи одержали також ланкові цього колгоспу С. Д. Кривцун та Д. С. Михайлик.
За збільшення в 1937-1939 рр. поголів'я свиней, мериносових овець і овець цигайської та сокольської породи вівчарську товарну ферму колгоспу «Чорноті зірка», свинарську та вівчарську товарні ферми колгоспу «Червоний партизан»
було занесено до Почесної книги ВСГВ. Головний комітет ВСГВ у 1940 році відзначив роботу кращих чабанів цих колгоспів - М. Г Гордієнка та А. Г. Вовка.
Значмо зріс також матеріальний добробут і культурний рівень колгоспників Мишуриного Рога. До 1927 року в селі діяли 5 початкових шкіл, в 1935 році початкову школу № 2 було перетворено на семирічну, а в 1936 році відкрито середню школу. З 1936 по 1940 рік директором середньої школи працював заслужений вчитель школи Української РСР І. І. Романець. До 1937 року в селі повністю ліквідовано неписьменність. У цій роботі активну участь брали вчителі та жителі села А. Ю. Похил, І. І. Швед, П. Д. Шиба, А. Ф. Волошин, Д. Т. Швед, Й. X. Хейлик. У сільському клубі демонструвалися кінофільми, читалися лекції і доповіді, працювали різні гуртки художньої самодіяльності. При клубі і в 2-х школах діяли бібліотеки.
Мирну працю трудящих Мишуриного Рога перервав напад фашистської Німеччини па Радянський Союз 22 червня 1941 року. За першим закликом Батьківщини до лав Червоної Армії вступило 450 жителів села. Робочі місця мобілізованих чоловіків зайняли жінки, старики, підлітки. Вісімнадцятирічна С. Марченко виступила ініціатором створення жіночих тракторних бригад. За кермо трактора сіли тоді Ф. Я. Терещенко, К. Дундук, М. Кучерява та інші. Колгоспники докладали всіх зусиль, щоб якнайшвидше зібрати врожай. З наближенням лінії фронту комуністи А. Ф. Хейлик, Г. К. Плахотний, Д. Ю. Моргун та інші взяли участь в евакуації машин, худоби, хліба й іншого колгоспного майна у східні райони країни.
Німецькі фашисти захопили Мйшурин Ріг 20 серпня 1941 року. Багато лиха зазнали жителі села під час фашистської окупації. Та їх волю до боротьби з ворогом не було зламано. Жителі села різними засобами саботували заходи
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка