Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
залізничпих магістралей: Донбас - Криворіжжя і Москва-Сімферополь. Асфальтова дорога зв'язує його з автомагістраллю Москва - Сімферополь, що проходить за 15 км від міста. Населення - 31,4 тис., чоловік.
Синельникове виникло на початку XIX століття як селище Павлоградського повіту Катеринославської губернії на землях, подарованих царським урядом генералу І. М. Синельникову. В зв'язку з будівництвом у другій половині XIX століття на півдні України залізниць на цій території почалося спорудження однієї з ділянок Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці між Лозовою і Олександрівськом. У 1868-69 рр. тут побудували залізничну станцію, яка дістала назву від імені властива землі - Синельникове. Майже одночасно почалося будівництво залізничної колії Синельникове-Нижньодніпровськ Катерининської залізниці, яке було заавершено в 1873 році.
З цього часу Синельникове стає важливим залізничним вузлом півдня України. Поблизу залізничної станції швидко зростало селище, яке дістало таку ж назву. За переписом 1897 року, населення його становило понад 2900 чол. Основна частина жителів працювала на залізниці, решта займалася сільським господарством.
Наприкінці XIX століття у Синельниковому виникли перші промислові підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту. В 1895 році було закінчено будівництво паровозного депо і вагоноремонтних майстерень. З'явилися також примітні підприємства по переробці сільськогосподарської продукції: олійниці, крупорушки, млини. В 1900 році став до ладу пороховий завод С. Якубовського, на
якому працювало понад 100 робітників. У 1903 році була відкрита ковальсько-пресова майстерня, яка належала Б. Яцкевичу. В майстерні працювало кілька ддесятків робітників.
Тяжким і безпросвітним було життя робітників промислових підприємств і залізничників Синельникового. Робочий день тривав 12-13 годин. Особливо виснажливою була праця чистильників, промивників, колійних робітників. Всі роботи по ремонту провадилися вручну: основними знаряддями були лом, кувалда, лопата. Заробітна плата залізничників не перевищувала 12-17 крб. на місяць. Та й нона постійно урізувалася численними штрафами і відрахуваннями. Щоб якось прожити робітники змушені були брати продукти в борг у крамарів за підвищеними цінами. Голод і злидні постійно переслідували трудящих.
Робітники Синельникового являли собою нечисленний, але досить згуртований загін пролетаріату України. В боротьбі з експлуататорами зростала їх полі пінна свідомість. Залізничники вузла взяли активну участь у революційних подіях 1905 року. В ніч на 10 жовтня, як тільки надійшло повідомлення про початок загальноросійського політичного страйку, робітники станції і паровозних майстерень зупинили рух поїздів, відключили телеграф і телефон, погасили топки в паровозах. На вимогу страйкарів обслуговуючий персонал залишив станцію.
Катеринославський губернатор, наляканий страйком, вимагав військових підкріплень для його придушення. Але залізничники Синельникового, як і інших станцій Катерининської і Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниць, відмовились перевозити війська, що направлялись проти страйкарів. Страйк на залізниці тривав 10 днів. Тільки 21 жовтня за допомогою військ з станції Синельниково було відправлено перші поїзди.
Робітники паровозних майстерень проводили мітинги, поширювали нелегальну літературу, що надходила з Катеринослава. Представники катеринославського пролетаріату, які приїздили в Синельникове, закликали робітників готуватись до нових битв з самодержавством. За рішенням загальних зборів робітників паровозний майстерень 15-16 листопада залізничники знову застрайкували, приєднавшись до робітників і службовців Харкова, які боролися проти перевезення військ для придушення повстання матросів у Севастополі.
Бурхливі події розгорнулися на станції під час грудневого повстання 1905 року. З 6 грудня, ще до того, як Бойовий страйковий комітет Катерининської залізниці надіслав на станції телеграму з закликом почати страйк і створити бойові страйкові комітети, в Синельниковому вже діяв такий комітет. До його складу входили слюсар І. Биковський, машиніст Б. Вигановський, телеграфісти О. Поперек, О. Таран, котельник П. Трач, працівники станції І. Ареньєв, К. Малютін, В. Черпяконський, мешканці селища А. Дунаєвський, А. Чернявський, студент П. Бєліков та інші.
Комітет зосередив у своїх руках усю повноту влади. Він роззброював жандармів і офіцерів, створив бойову дружину; на залізничному вузлі виконувались тільки його розпорядження. Вже 8 грудня було припинено залізничний рух через Синельникове. За вказівками комітету з станції відправлялись лише поїзди з паливом і продовольством для страйкарів, а також спеціальні ешелони з робітничими дружинами, які брали участь у
Синельникове
Сторінка 1 з 12
Синельникове - місто районного підпорядкування, центр Синельниківського району Дніпропетровської області, великий залізничних вузол. Розташоване за 48 км на південний схід від Дніпропетровська, на перетині двох Синельникове виникло на початку XIX століття як селище Павлоградського повіту Катеринославської губернії на землях, подарованих царським урядом генералу І. М. Синельникову. В зв'язку з будівництвом у другій половині XIX століття на півдні України залізниць на цій території почалося спорудження однієї з ділянок Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці між Лозовою і Олександрівськом. У 1868-69 рр. тут побудували залізничну станцію, яка дістала назву від імені властива землі - Синельникове. Майже одночасно почалося будівництво залізничної колії Синельникове-Нижньодніпровськ Катерининської залізниці, яке було заавершено в 1873 році.
З цього часу Синельникове стає важливим залізничним вузлом півдня України. Поблизу залізничної станції швидко зростало селище, яке дістало таку ж назву. За переписом 1897 року, населення його становило понад 2900 чол. Основна частина жителів працювала на залізниці, решта займалася сільським господарством.
Наприкінці XIX століття у Синельниковому виникли перші промислові підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту. В 1895 році було закінчено будівництво паровозного депо і вагоноремонтних майстерень. З'явилися також примітні підприємства по переробці сільськогосподарської продукції: олійниці, крупорушки, млини. В 1900 році став до ладу пороховий завод С. Якубовського, на
якому працювало понад 100 робітників. У 1903 році була відкрита ковальсько-пресова майстерня, яка належала Б. Яцкевичу. В майстерні працювало кілька ддесятків робітників.
Тяжким і безпросвітним було життя робітників промислових підприємств і залізничників Синельникового. Робочий день тривав 12-13 годин. Особливо виснажливою була праця чистильників, промивників, колійних робітників. Всі роботи по ремонту провадилися вручну: основними знаряддями були лом, кувалда, лопата. Заробітна плата залізничників не перевищувала 12-17 крб. на місяць. Та й нона постійно урізувалася численними штрафами і відрахуваннями. Щоб якось прожити робітники змушені були брати продукти в борг у крамарів за підвищеними цінами. Голод і злидні постійно переслідували трудящих.
Робітники Синельникового являли собою нечисленний, але досить згуртований загін пролетаріату України. В боротьбі з експлуататорами зростала їх полі пінна свідомість. Залізничники вузла взяли активну участь у революційних подіях 1905 року. В ніч на 10 жовтня, як тільки надійшло повідомлення про початок загальноросійського політичного страйку, робітники станції і паровозних майстерень зупинили рух поїздів, відключили телеграф і телефон, погасили топки в паровозах. На вимогу страйкарів обслуговуючий персонал залишив станцію.
Катеринославський губернатор, наляканий страйком, вимагав військових підкріплень для його придушення. Але залізничники Синельникового, як і інших станцій Катерининської і Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниць, відмовились перевозити війська, що направлялись проти страйкарів. Страйк на залізниці тривав 10 днів. Тільки 21 жовтня за допомогою військ з станції Синельниково було відправлено перші поїзди.
Робітники паровозних майстерень проводили мітинги, поширювали нелегальну літературу, що надходила з Катеринослава. Представники катеринославського пролетаріату, які приїздили в Синельникове, закликали робітників готуватись до нових битв з самодержавством. За рішенням загальних зборів робітників паровозний майстерень 15-16 листопада залізничники знову застрайкували, приєднавшись до робітників і службовців Харкова, які боролися проти перевезення військ для придушення повстання матросів у Севастополі.
Бурхливі події розгорнулися на станції під час грудневого повстання 1905 року. З 6 грудня, ще до того, як Бойовий страйковий комітет Катерининської залізниці надіслав на станції телеграму з закликом почати страйк і створити бойові страйкові комітети, в Синельниковому вже діяв такий комітет. До його складу входили слюсар І. Биковський, машиніст Б. Вигановський, телеграфісти О. Поперек, О. Таран, котельник П. Трач, працівники станції І. Ареньєв, К. Малютін, В. Черпяконський, мешканці селища А. Дунаєвський, А. Чернявський, студент П. Бєліков та інші.
Комітет зосередив у своїх руках усю повноту влади. Він роззброював жандармів і офіцерів, створив бойову дружину; на залізничному вузлі виконувались тільки його розпорядження. Вже 8 грудня було припинено залізничний рух через Синельникове. За вказівками комітету з станції відправлялись лише поїзди з паливом і продовольством для страйкарів, а також спеціальні ешелони з робітничими дружинами, які брали участь у
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори