Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Синельникове

Синельникове - місто районного підпорядкування, центр Синельниківського району Дніпропетровської області, великий залізничних вузол. Розта­шоване за 48 км на південний схід від Дніпропетровська, на перетині двох
залізничпих магістралей: Донбас - Криворіжжя і Москва-Сімферополь. Асфаль­това дорога зв'язує його з автомагістраллю Москва - Сімферополь, що проходить за 15 км від міста. Населення - 31,4 тис., чоловік.
Синельникове виникло на початку XIX століття як селище Павлоградського повіту Катеринославської губернії на землях, подарованих царським урядом гене­ралу І. М. Синельникову. В зв'язку з будівництвом у другій половині XIX століття на півдні України залізниць на цій території почалося спорудження однієї з ділянок Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці між Лозовою і Олександрівськом. У 1868-69 рр. тут побудували залізничну станцію, яка дістала назву від імені влас­тива землі - Синельникове. Майже одночасно почалося будівництво залізничної колії Синельникове-Нижньодніпровськ Катерининської залізниці, яке було заавершено в 1873 році.
З цього часу Синельникове стає важливим залізничним вузлом півдня України. Поблизу залізничної станції швидко зростало селище, яке дістало таку ж назву. За переписом 1897 року, населення його становило понад 2900 чол. Основна частина жителів працювала на залізниці, решта займалася сільським господарством.
Наприкінці XIX століття у Синельниковому виникли перші промислові підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту. В 1895 році було закінчено будівництво паровозного депо і вагоноремонтних майстерень. З'явилися також при­мітні підприємства по переробці сільськогосподарської продукції: олійниці, крупо­рушки, млини. В 1900 році став до ладу пороховий завод С. Якубовського, на
якому працювало понад 100 робітників. У 1903 році була відкрита ковальсько-пре­сова майстерня, яка належала Б. Яцкевичу. В майстерні працювало кілька ддесятків робітників.
Тяжким і безпросвітним було життя робітників промислових підприємств і залізничників Синельникового. Робочий день тривав 12-13 годин. Особливо ви­снажливою була праця чистильників, промивників, колійних робітників. Всі роботи по ремонту провадилися вручну: основними знаряддями були лом, кувалда, лопата. Заробітна плата залізничників не перевищувала 12-17 крб. на місяць. Та й нона постійно урізувалася численними штрафами і відрахуваннями. Щоб якось прожити робітники змушені були брати продукти в борг у крамарів за підвищеними цінами. Голод і злидні постійно переслідували трудящих.
Робітники Синельникового являли собою нечисленний, але досить згуртований загін пролетаріату України. В боротьбі з експлуататорами зростала їх полі пінна свідомість. Залізничники вузла взяли активну участь у революційних подіях 1905 року. В ніч на 10 жовтня, як тільки надійшло повідомлення про початок загальноросійського політичного страйку, робітники станції і паровозних майстерень зупинили рух поїздів, відключили телеграф і телефон, погасили топки в паровозах. На вимогу страйкарів обслуговуючий персонал залишив станцію.
Катеринославський губернатор, наляканий страйком, вимагав військових підкріплень для його придушення. Але залізничники Синельникового, як і інших стан­цій Катерининської і Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниць, відмовились перевозити війська, що направлялись проти страйкарів. Страйк на залізниці тривав 10 днів. Тільки 21 жовтня за допомогою військ з станції Синельниково було відправлено перші поїзди.
Робітники паровозних майстерень проводили мітинги, поширювали нелегальну літературу, що надходила з Катеринослава. Представники катеринославського пролетаріату, які приїздили в Синельникове, закликали робітників готуватись до нових битв з самодержавством. За рішенням загальних зборів робітників паровозний майстерень 15-16 листопада залізничники знову застрайкували, приєднавшись до робітників і службовців Харкова, які боролися проти перевезення військ для при­душення повстання матросів у Севастополі.
Бурхливі події розгорнулися на станції під час грудневого повстання 1905 року. З 6 грудня, ще до того, як Бойовий страйковий комітет Катерининської залізниці надіслав на станції телеграму з закликом почати страйк і створити бойові страй­кові комітети, в Синельниковому вже діяв такий комітет. До його складу входили слюсар І. Биковський, машиніст Б. Вигановський, телеграфісти О. Поперек, О. Та­ран, котельник П. Трач, працівники станції І. Ареньєв, К. Малютін, В. Черпяконський, мешканці селища А. Дунаєвський, А. Чернявський, студент П. Бєліков та інші.
Комітет зосередив у своїх руках усю повноту влади. Він роззброював жандармів і офіцерів, створив бойову дружину; на залізничному вузлі виконувались тільки його розпорядження. Вже 8 грудня було припинено залізничний рух через Синельникове. За вказівками комітету з станції відправлялись лише поїзди з паливом і продовольством для страйкарів, а також спеціальні ешелони з робітничими дружинами, які брали участь у




Синельникове