Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1919 року була оформлена Синельниківська партійна організація. Вона взяла участь у роботі Катеринославської конференції КПбУ, яка відбулася 16-18 квітня 1919 року. Секретарем партійної організації спочатку був обраний С. К. Савченко, а згодом В. І. Васильківський.
Влітку 1919 року, у зв'язку з наступом денікінської армії, значно ускладнилося становище на Південному фронті. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська почали відступати. У боях з денікінцями активну участь брав загін синельниківців. В районі Зайцеве він прийняв перший бій з ворогом. У цьому нерівному бою героїчно загинули молоді комуністи-залізничники В. Агарков і Г. Васильківський - згодом їх іменами були названі клуби залізничників на станціях Синельникове-І і Синельникове-ІІ.
23 червня в Синельникове вдерлись денікінці. Почалися масові арешти і розстріли. Чимало синельниківських залізничників вступило тоді до партизанських загонів. Повстанський штаб Лозово-Синельниківського району, створений за постановою ЦК КПбУ від 28 липня 1919 року, розгорнув активні бойові операції в районі залізниці Катеринослав - Харків і взяв її під свій контроль. У цих операціях брав участь і загін К. Холода, що складався в основному із залізничників Синельникового.
В грудні 1919 року частини 14-ї армії визволили Синельникове від денікінців. З допомогою уповноваяшного Реввійськради армії у селищі був створений військово-революційний комітет, який очолив залізничник, член партії більшовиків з 1917 року Є. Я. Кипшнський. Через деякий час склад ревкому розширився. До нього ввійшли більшовики С. К. Савченко голова, С. К. Богма, О. І. Рожки, П. Ф. Семенов та інші. Ревком відразу ж розгорнув широку господарсько-організаторську і культурно-виховну роботу. Зокрема, на облік були взяті всі носінні площі, успішно виконувався план продрозверстки. У своїй діяльності ревком спирався на партійну організацію, ряди якої постійно зростали. Влітку 1920 року ножі налічувала 80 комуністів, з них 25 працювало в селищних організаціях, а решта - на залізничному транспорті. У цей час була створена і комсомольська організація
У травні 1920 року були проведені вибори виконавчого комітету селищної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До його складу ввійшли комуністи С. К. Савченко голова, Є. Я. Кипшнський, А. Т. Будаков він же - комісар залізничного вузла, С. К. Богма, М. X. Миргородський та інші. Члени виконкому були закріплені за певними ділянками господарства селища і залізничного вузла.
Партійна організація мобілізувала населення на швидку відбудову господарства. Вона організовувала комуністичні суботники, в яких брали участь усі трудящі селища. Проводились роботи по розчищенню заводських територій. Впорядковувались і брались на облік промислове устаткування, обладнання, інструмент, запаси палива. Широким фронтом ішла відбудова на залізничному транспорті. Робітники стежили за порядком на станціях, ремонтували під'їзні колії, складські приміщення. На початку 1920 року стали до ладу паровозне депо і вагонні майстерні. За короткий строк в депо Синельникове-І було відремонтовано 79 паровозів і 39 вагонів, а в депо Синельникове-ІІ - 33 паровози та 74 вагони.
Перехід до мирної праці ускладнювався тим, що на селище часто нападали залишки недобитих банд, які грабували населення, руйнували вагони на коліях. Комуністи селища і залізничного вузла перебували на казарменому становищі, зі зброєю в руках відбиваючи напади бандитів.
Незважаючи на такі важкі умови, партійна організація і місцеві органи влади приділяли значну увагу подоланню культурної відсталості. Була налагоджена робо
та навчальних закладів, створені вечірні курси по ліквідації неписьменності серед дорослих. На станції Синельникове-І відкрився агітпункт, яким керував М. Голодний, згодом відомий радянський поет. Агітпункт проводив велику роботу серед червоноармійців і робітників. Часто тут влаштовувались мітинги-концерти.
Влітку 1920 року посилилась загроза на півдні України. Врангелівцям протистояли частини Південно-Західного фронту, штаб якого був розташований у Синельниковому. Зважаючи на важливе стратегічне значення Синельникового, партійні та радянські органи губернії вживали рішучих заходів до зміцнення органів Радянської влади в селищі. 1 червня 1920 року секретар ЦК КПбУ С. В. Косіор в телеграмі секретарю Катеринославського губкому Е. І. Квірінгу також вказував на необхідність посилити Синельниківську партійну організацію.
Щоб зірвати контрнаступ Червоної Армії проти білополяків і врятувати їх від розгрому, врангелівці 25 липня 1920 року почали наступати проти
Синельникове
Сторінка 4 з 12
інші. Ревком вжив заходів для додержання порядку в селищі, забезпеченню роботи залізничного вузла, залучав до лав Червоної Армії молодь. З ініціативи комуністів у Синельниковому було також створено збройний отряд для захисту селища і залізничного вузла від численних банд. На початку 1919 року була оформлена Синельниківська партійна організація. Вона взяла участь у роботі Катеринославської конференції КПбУ, яка відбулася 16-18 квітня 1919 року. Секретарем партійної організації спочатку був обраний С. К. Савченко, а згодом В. І. Васильківський.
Влітку 1919 року, у зв'язку з наступом денікінської армії, значно ускладнилося становище на Південному фронті. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська почали відступати. У боях з денікінцями активну участь брав загін синельниківців. В районі Зайцеве він прийняв перший бій з ворогом. У цьому нерівному бою героїчно загинули молоді комуністи-залізничники В. Агарков і Г. Васильківський - згодом їх іменами були названі клуби залізничників на станціях Синельникове-І і Синельникове-ІІ.
23 червня в Синельникове вдерлись денікінці. Почалися масові арешти і розстріли. Чимало синельниківських залізничників вступило тоді до партизанських загонів. Повстанський штаб Лозово-Синельниківського району, створений за постановою ЦК КПбУ від 28 липня 1919 року, розгорнув активні бойові операції в районі залізниці Катеринослав - Харків і взяв її під свій контроль. У цих операціях брав участь і загін К. Холода, що складався в основному із залізничників Синельникового.
В грудні 1919 року частини 14-ї армії визволили Синельникове від денікінців. З допомогою уповноваяшного Реввійськради армії у селищі був створений військово-революційний комітет, який очолив залізничник, член партії більшовиків з 1917 року Є. Я. Кипшнський. Через деякий час склад ревкому розширився. До нього ввійшли більшовики С. К. Савченко голова, С. К. Богма, О. І. Рожки, П. Ф. Семенов та інші. Ревком відразу ж розгорнув широку господарсько-організаторську і культурно-виховну роботу. Зокрема, на облік були взяті всі носінні площі, успішно виконувався план продрозверстки. У своїй діяльності ревком спирався на партійну організацію, ряди якої постійно зростали. Влітку 1920 року ножі налічувала 80 комуністів, з них 25 працювало в селищних організаціях, а решта - на залізничному транспорті. У цей час була створена і комсомольська організація
У травні 1920 року були проведені вибори виконавчого комітету селищної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До його складу ввійшли комуністи С. К. Савченко голова, Є. Я. Кипшнський, А. Т. Будаков він же - комісар залізничного вузла, С. К. Богма, М. X. Миргородський та інші. Члени виконкому були закріплені за певними ділянками господарства селища і залізничного вузла.
Партійна організація мобілізувала населення на швидку відбудову господарства. Вона організовувала комуністичні суботники, в яких брали участь усі трудящі селища. Проводились роботи по розчищенню заводських територій. Впорядковувались і брались на облік промислове устаткування, обладнання, інструмент, запаси палива. Широким фронтом ішла відбудова на залізничному транспорті. Робітники стежили за порядком на станціях, ремонтували під'їзні колії, складські приміщення. На початку 1920 року стали до ладу паровозне депо і вагонні майстерні. За короткий строк в депо Синельникове-І було відремонтовано 79 паровозів і 39 вагонів, а в депо Синельникове-ІІ - 33 паровози та 74 вагони.
Перехід до мирної праці ускладнювався тим, що на селище часто нападали залишки недобитих банд, які грабували населення, руйнували вагони на коліях. Комуністи селища і залізничного вузла перебували на казарменому становищі, зі зброєю в руках відбиваючи напади бандитів.
Незважаючи на такі важкі умови, партійна організація і місцеві органи влади приділяли значну увагу подоланню культурної відсталості. Була налагоджена робо
та навчальних закладів, створені вечірні курси по ліквідації неписьменності серед дорослих. На станції Синельникове-І відкрився агітпункт, яким керував М. Голодний, згодом відомий радянський поет. Агітпункт проводив велику роботу серед червоноармійців і робітників. Часто тут влаштовувались мітинги-концерти.
Влітку 1920 року посилилась загроза на півдні України. Врангелівцям протистояли частини Південно-Західного фронту, штаб якого був розташований у Синельниковому. Зважаючи на важливе стратегічне значення Синельникового, партійні та радянські органи губернії вживали рішучих заходів до зміцнення органів Радянської влади в селищі. 1 червня 1920 року секретар ЦК КПбУ С. В. Косіор в телеграмі секретарю Катеринославського губкому Е. І. Квірінгу також вказував на необхідність посилити Синельниківську партійну організацію.
Щоб зірвати контрнаступ Червоної Армії проти білополяків і врятувати їх від розгрому, врангелівці 25 липня 1920 року почали наступати проти
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори