Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Та ні репресії, ні шибениці не злякали радянських людей.
Населення міста під керівництвом партійної організації піднялось на боротьбу з гітлерівцями. В листопаді 1941 року комсомолець І. Стрижений організував підпільну комсомольську групу, до складу якої входили М. Білоконь, А. Чайкін, І. Довбня, Є. Коптилов, В. Шульга, Г. Демиденко, І. Птиченко, В. Топчієв та інші. Підпільна група мала радіоприймач, друкарську машинку, зброю. Патріоти поширювали листівки із зведеннями Радянського інформбюро, закликали громити ненависного ворога, готувались здійснити диверсії на важливих об'єктах. Але в лютому 1942 року члени групи були заарештовані і 18 березня розстріляні.
Водночас із групою І. Стриженого в місті почала діяти підпільна комсомольсько-молодіжна організація, яку очолив комсомолець Ф. Заєць. До її складу входили Є. Сергєєв, А, Тарабурин, В. Георгієвський, Т. Немченко, В. Букрєєв, М. Дяков, І. Проходимцев, Л. Філоненко та інші. Незабаром підпільна організація приступила до активних дій. В. Георгієвський дістав радіоприймач і друкарську машинку. Члени групи регулярно приймали зведення Радянського інформбюро, друкували листівки і поширювали їх серед населення. Керував агітаційно-пропагандистською роботою Є. Сергєєв. Комсомольці намагалися встановити зв'язок з Центральним штабом партизанського руху. Виконати це важко, завдання було доручено Є. Сергєєву. З великими труднощами йому вдалося перейти лінію фронту і передати командуванню Червоної Армії цінні розвідувальні дані. Організація здійснила кілька сміливих нальотів на поліцаїв та сільські управи, вчинила ряд диверсій на залізничному транспорті. В ніч під новий, 1943 рік члени організації В. Георгієвський і А. Тарабурин розібрали залізничну колію на перегоні Синельникове-Вишневецьке, в результаті чого німецький ешелон зійшов з рейок і рух поїздів припинився.
Дії патріотів наводили жах на окупаційні власті. За голову партизана «Гарячого» - підпільна кличка В. Георгієвського окупанти обіцяли винагороду - 25 тис. марок.
Щоб об'єднати дії всіх підпільних груп і організовано вести боротьбу проти загарбників, у грудні 1942 року було створено Синельниківський підпільний райком КПбУ, секретарем якого Дніпропетровський підпільний обком КПбУ призначив В. І. Іваненка. За вказівкою обкому райком партії приділив особливу увагу організації саботажу і диверсії на транспорті. На залізничному вузлі було створено бойову диверсійну групу, до складу якої ввійшли М. Г. Губанов, О. В. Васильківський та інші. Підпільники виводили з ладу паровози, вагони, обладнання станції. В лютому 1943 року вони знищили водонапірну сітку станції. Окупанти змушені були підправляти паровози для заправки водою на станцію Зайцеве. В травні 1943 року М. Г. Губанов та О. В. Васильківський, перевівши стрілку на зайняту колію, вчинили аварію, внаслідок якої було виведено з ладу 2 паровози і 8 вагонів. На станції
Синельникове-І стрілочник, прізвище якого не вдалося встановити, пустив назустріч військовому ешелону маневровий паровоз із вагонами. Окупанти зазнали великих втрат, рух на станції припинився на 15 годин.
Під час зимового наступу радянські війська в лютому 1943 року підійшли до Синельникового. Але під натиском ворожих сил вони змушені були відступити. Жителі міста подавали всебічну допомогу тим радянським воїнам, які потрапили в оточення. Вони підібрали на полі бою 56 тяжко поранених бійців і командирів. Підпільний райком допоміг таємно розмістити їх в міській лікарні, де також діяла підпільна група. Через деякий час підпільники організували масову втечу з лікарні радянських воїнів, які одужали. Більшість з них повернулася до Діючої армії.
Підпільний райком проводив роботу по створенню бойових груп, зриву заготівель сільськогосподарських продуктів для окупантів, збиранню розвідувальних даних. Але в червні 1943 року почались масові арешти. Було заарештовано 76 учасників підпілля. Більшість із них гітлерівці розстріляли.
Батьківщина високо оцінила діяльність синельниківських підпільників. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, І. А. Стрижений, В. В. Георгієвський, А. О. Тарабурин, О. В. Васильківський,
О. О Шукова були посмертно нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Урядовими нагородами відзначені В. І. Іваненко, Ф. Д. Заєць, 6. К. Сергєєв,
І. П. Проходимцев, Е. Г. Козоріз, О. С. Надута, М. І. Жуков та інші.
Тисячі синельниківців героїчно боролися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. Багато з них нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. В боях з німецько-фашистськими загарбниками відзначились командир батареї старшин лейтенант І. І. Ситников, нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, В. Дрей, майор К. О. Трошин. За героїчні
Синельникове
Сторінка 7 з 12
оголошені приватною власністю. Школи, клуби, бібліотеки закриті, а їх приміщення використовувались окупантами під казарми.Та ні репресії, ні шибениці не злякали радянських людей.
Населення міста під керівництвом партійної організації піднялось на боротьбу з гітлерівцями. В листопаді 1941 року комсомолець І. Стрижений організував підпільну комсомольську групу, до складу якої входили М. Білоконь, А. Чайкін, І. Довбня, Є. Коптилов, В. Шульга, Г. Демиденко, І. Птиченко, В. Топчієв та інші. Підпільна група мала радіоприймач, друкарську машинку, зброю. Патріоти поширювали листівки із зведеннями Радянського інформбюро, закликали громити ненависного ворога, готувались здійснити диверсії на важливих об'єктах. Але в лютому 1942 року члени групи були заарештовані і 18 березня розстріляні.
Водночас із групою І. Стриженого в місті почала діяти підпільна комсомольсько-молодіжна організація, яку очолив комсомолець Ф. Заєць. До її складу входили Є. Сергєєв, А, Тарабурин, В. Георгієвський, Т. Немченко, В. Букрєєв, М. Дяков, І. Проходимцев, Л. Філоненко та інші. Незабаром підпільна організація приступила до активних дій. В. Георгієвський дістав радіоприймач і друкарську машинку. Члени групи регулярно приймали зведення Радянського інформбюро, друкували листівки і поширювали їх серед населення. Керував агітаційно-пропагандистською роботою Є. Сергєєв. Комсомольці намагалися встановити зв'язок з Центральним штабом партизанського руху. Виконати це важко, завдання було доручено Є. Сергєєву. З великими труднощами йому вдалося перейти лінію фронту і передати командуванню Червоної Армії цінні розвідувальні дані. Організація здійснила кілька сміливих нальотів на поліцаїв та сільські управи, вчинила ряд диверсій на залізничному транспорті. В ніч під новий, 1943 рік члени організації В. Георгієвський і А. Тарабурин розібрали залізничну колію на перегоні Синельникове-Вишневецьке, в результаті чого німецький ешелон зійшов з рейок і рух поїздів припинився.
Дії патріотів наводили жах на окупаційні власті. За голову партизана «Гарячого» - підпільна кличка В. Георгієвського окупанти обіцяли винагороду - 25 тис. марок.
Щоб об'єднати дії всіх підпільних груп і організовано вести боротьбу проти загарбників, у грудні 1942 року було створено Синельниківський підпільний райком КПбУ, секретарем якого Дніпропетровський підпільний обком КПбУ призначив В. І. Іваненка. За вказівкою обкому райком партії приділив особливу увагу організації саботажу і диверсії на транспорті. На залізничному вузлі було створено бойову диверсійну групу, до складу якої ввійшли М. Г. Губанов, О. В. Васильківський та інші. Підпільники виводили з ладу паровози, вагони, обладнання станції. В лютому 1943 року вони знищили водонапірну сітку станції. Окупанти змушені були підправляти паровози для заправки водою на станцію Зайцеве. В травні 1943 року М. Г. Губанов та О. В. Васильківський, перевівши стрілку на зайняту колію, вчинили аварію, внаслідок якої було виведено з ладу 2 паровози і 8 вагонів. На станції
Синельникове-І стрілочник, прізвище якого не вдалося встановити, пустив назустріч військовому ешелону маневровий паровоз із вагонами. Окупанти зазнали великих втрат, рух на станції припинився на 15 годин.
Під час зимового наступу радянські війська в лютому 1943 року підійшли до Синельникового. Але під натиском ворожих сил вони змушені були відступити. Жителі міста подавали всебічну допомогу тим радянським воїнам, які потрапили в оточення. Вони підібрали на полі бою 56 тяжко поранених бійців і командирів. Підпільний райком допоміг таємно розмістити їх в міській лікарні, де також діяла підпільна група. Через деякий час підпільники організували масову втечу з лікарні радянських воїнів, які одужали. Більшість з них повернулася до Діючої армії.
Підпільний райком проводив роботу по створенню бойових груп, зриву заготівель сільськогосподарських продуктів для окупантів, збиранню розвідувальних даних. Але в червні 1943 року почались масові арешти. Було заарештовано 76 учасників підпілля. Більшість із них гітлерівці розстріляли.
Батьківщина високо оцінила діяльність синельниківських підпільників. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, І. А. Стрижений, В. В. Георгієвський, А. О. Тарабурин, О. В. Васильківський,
О. О Шукова були посмертно нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Урядовими нагородами відзначені В. І. Іваненко, Ф. Д. Заєць, 6. К. Сергєєв,
І. П. Проходимцев, Е. Г. Козоріз, О. С. Надута, М. І. Жуков та інші.
Тисячі синельниківців героїчно боролися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. Багато з них нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. В боях з німецько-фашистськими загарбниками відзначились командир батареї старшин лейтенант І. І. Ситников, нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, В. Дрей, майор К. О. Трошин. За героїчні
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори