Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
політику Тимчасового уряду, намагаючись вберегти буржуазно-поміщицькї порядки.
Представники Синельниківської Ради робітничих і солдатських депутатів взяли участь у роботі наради представників Рад робітничих і солдатських депутатів Катеринославщини, яка відбулася в липні 1917 року. Для подання допомоги Раді і боротьби з силами контрреволюції у Синельниковому був створений загін Червоної гвардії на чолі з В. Я. Кирпичовим.
Дуже гострою була боротьба за встановлення Радянської влади. Восени 1917 року через Катеринослав і Синельникове Центральна рада мала намір направити ешелони з контрреволюційними загонами на допомогу генералові Каледіну. Щоб перешкодити цьому, в листопаді на станції Синельникове почали зосереджуватися революційні загони. При сприянні місцевих червоногвардійців вони охоровяли залізницю і роззброювали козачі військові частини, що намагалися прорватися на Дон.
Опорою контрреволюції в Синельниковому був гайдамацький загін, розміщений тут, як і в інших важливих пунктах України, за розпорядженням Центральної ради. Активну участь у його розгромі взяли московські і петроградські червоногвардііїні на чолі з П. В. Єгоровим, які наступали в напрямі Лозова - Синельникове - Катеринослав. 22 грудня червоногвардійці і солдати 30-го полку під командуванням М. О. Руднєва, переслідуючи гайдамаків, підійшли до Синельникового. Розгорівся жорстокий бій. В цей час на станцію увірвався радянський бронепоїзд, яким командував Зайцев, і відкрив вогонь по ворогу. Революційні війська були -підтримані
трудящими міста. Проти гайдамаків повстало населення. Ворога було розгромлено. 22 грудня 1917 року в Синельниковому встановилася Радянська влада.
Через кілька днів загони революційних солдатів і робітників разом з місцевими червоногвардійцями виступили на допомогу катеринославським робітникам, які вели вперті бої з гайдамаками.
Робітники і залізничники підтримували революційний порядок на станції і в селищі. В січні 1918 року в Синельникове прибув загін радянських військ під командуванням Д. П. Жлоби. Добровольцями до нього вступили 65 молодих сінельникіпців, серед них П. Бондаренко, І. Селюта, Г. Сухов, В. Антонов та інші.
У зв'язку з наступом на Україну австро-німецьких загарбників, який почався в лютому 1918 року, необхідно було забезпечити захист важливих залізничних пунктів. Телеграмою голови військово-революційного штабу Катерининської залізниці Г. М. Баглія від 23 березня залізнична лінія від станції Синельникове до П'ятихаток оголошувалась на осадному становищі.
25 березня 1918 року австро-німецькі загарбники підійшли до Синельникового. Почалися вперті бої за селище і залізничний вузол. Революційні частини витримали тут кілька атак противника і відбили його. Проте через кілька днів під натиском переважаючих сил ворога вони змушені були відступити. 7 квітня австро-німецькі загарбники вдерлися в селище. Трудящі Синельникового не підкорилися окупантам. У липні 1918 року вони взяли участь у всеукраїнському страйку залізничників. Машиністи не вийшли на роботу і цим зірвали відправку ешелонів з станції.
В листопаді 1918 року під час наступальних операцій українських радянських дивізій проти австро-німецьких військ та петлюрівців Центральний військово- революційний комітет за вказівкою ЦК Комуністичної партії розіслав директиву повстанським організаціям України про мобілізацію всіх сил для захоплення найважливіших залізничних вузлових пунктів. В ній, зокрема, вказувалось: «Мобілізувати всі революційні сили Катеринославської губернії на повстання, щоб допомогти просуванню наших військ на південь і захопленню станцій Олександрівськ, Синельникове, Павлоград».
Багато синельниківців у цей час вступило в партизанські загони під командуванням Г. О. Колоса. Партизани пред'явили німецькому гарнізону ультиматум - негайно залишити станцію - і примусили його відступити. Громлячи окупантів і петлюрівські частини, які Директорія спішно перекидала до Катеринослава, партизанські загони 17 січня 1919 року очистили від ворогів залізничну лінію Павлоград - Синельникове - Чаплине.
До приходу частин Червоної Армії Синельникове перебувало під контролем партизанів. 22 січня окрема група радянських військ під командуванням П. Ю. Дибенка вступила в Синельникове, а через кілька днів почала наступ на Катеринослав.
Для мобілізації сил на дальшу боротьбу проти ворогів, встановлення революційного порядку і налагодження роботи промисловості та залізничного транспорту в Синельниковому на початку 1919 року було створено військово-революційний комітет. До його складу ввійшли більшовики С. К. Богма, О. І. Рожко, В. І. Васильківський, С. К. Савченко та
Синельникове
Сторінка 3 з 12
мітинг. В березні 1917 року в селищі була створена Рада робітничих і солдатських депутатів. Представники буржуазних і дрібнобуржуазних партій створили тимчасовий виконавчий комітет, який проводив контрреволюційну Представники Синельниківської Ради робітничих і солдатських депутатів взяли участь у роботі наради представників Рад робітничих і солдатських депутатів Катеринославщини, яка відбулася в липні 1917 року. Для подання допомоги Раді і боротьби з силами контрреволюції у Синельниковому був створений загін Червоної гвардії на чолі з В. Я. Кирпичовим.
Дуже гострою була боротьба за встановлення Радянської влади. Восени 1917 року через Катеринослав і Синельникове Центральна рада мала намір направити ешелони з контрреволюційними загонами на допомогу генералові Каледіну. Щоб перешкодити цьому, в листопаді на станції Синельникове почали зосереджуватися революційні загони. При сприянні місцевих червоногвардійців вони охоровяли залізницю і роззброювали козачі військові частини, що намагалися прорватися на Дон.
Опорою контрреволюції в Синельниковому був гайдамацький загін, розміщений тут, як і в інших важливих пунктах України, за розпорядженням Центральної ради. Активну участь у його розгромі взяли московські і петроградські червоногвардііїні на чолі з П. В. Єгоровим, які наступали в напрямі Лозова - Синельникове - Катеринослав. 22 грудня червоногвардійці і солдати 30-го полку під командуванням М. О. Руднєва, переслідуючи гайдамаків, підійшли до Синельникового. Розгорівся жорстокий бій. В цей час на станцію увірвався радянський бронепоїзд, яким командував Зайцев, і відкрив вогонь по ворогу. Революційні війська були -підтримані
трудящими міста. Проти гайдамаків повстало населення. Ворога було розгромлено. 22 грудня 1917 року в Синельниковому встановилася Радянська влада.
Через кілька днів загони революційних солдатів і робітників разом з місцевими червоногвардійцями виступили на допомогу катеринославським робітникам, які вели вперті бої з гайдамаками.
Робітники і залізничники підтримували революційний порядок на станції і в селищі. В січні 1918 року в Синельникове прибув загін радянських військ під командуванням Д. П. Жлоби. Добровольцями до нього вступили 65 молодих сінельникіпців, серед них П. Бондаренко, І. Селюта, Г. Сухов, В. Антонов та інші.
У зв'язку з наступом на Україну австро-німецьких загарбників, який почався в лютому 1918 року, необхідно було забезпечити захист важливих залізничних пунктів. Телеграмою голови військово-революційного штабу Катерининської залізниці Г. М. Баглія від 23 березня залізнична лінія від станції Синельникове до П'ятихаток оголошувалась на осадному становищі.
25 березня 1918 року австро-німецькі загарбники підійшли до Синельникового. Почалися вперті бої за селище і залізничний вузол. Революційні частини витримали тут кілька атак противника і відбили його. Проте через кілька днів під натиском переважаючих сил ворога вони змушені були відступити. 7 квітня австро-німецькі загарбники вдерлися в селище. Трудящі Синельникового не підкорилися окупантам. У липні 1918 року вони взяли участь у всеукраїнському страйку залізничників. Машиністи не вийшли на роботу і цим зірвали відправку ешелонів з станції.
В листопаді 1918 року під час наступальних операцій українських радянських дивізій проти австро-німецьких військ та петлюрівців Центральний військово- революційний комітет за вказівкою ЦК Комуністичної партії розіслав директиву повстанським організаціям України про мобілізацію всіх сил для захоплення найважливіших залізничних вузлових пунктів. В ній, зокрема, вказувалось: «Мобілізувати всі революційні сили Катеринославської губернії на повстання, щоб допомогти просуванню наших військ на південь і захопленню станцій Олександрівськ, Синельникове, Павлоград».
Багато синельниківців у цей час вступило в партизанські загони під командуванням Г. О. Колоса. Партизани пред'явили німецькому гарнізону ультиматум - негайно залишити станцію - і примусили його відступити. Громлячи окупантів і петлюрівські частини, які Директорія спішно перекидала до Катеринослава, партизанські загони 17 січня 1919 року очистили від ворогів залізничну лінію Павлоград - Синельникове - Чаплине.
До приходу частин Червоної Армії Синельникове перебувало під контролем партизанів. 22 січня окрема група радянських військ під командуванням П. Ю. Дибенка вступила в Синельникове, а через кілька днів почала наступ на Катеринослав.
Для мобілізації сил на дальшу боротьбу проти ворогів, встановлення революційного порядку і налагодження роботи промисловості та залізничного транспорту в Синельниковому на початку 1919 року було створено військово-революційний комітет. До його складу ввійшли більшовики С. К. Богма, О. І. Рожко, В. І. Васильківський, С. К. Савченко та
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори