Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Влітку 1943 року, коли почався стрімкий наступ Червоної Армії, гітлерівці
вперто трималися за Синельникове і Новомосковськ, маючи на меті затримати тут радянські війська на шляху до Дніпра. Зі сходу Синельникове прикривали оборонні рубежі.
19 вересня війська Південно-Західного фронту вступили на територію Синельніківського району, визволивши село Писарівку. Поблизу Синельникового вони зустріли сильний вогонь противника. Однак піхота, посилена танками і броньовиками, форсувала річку Терсу і перерізала залізницю на Славгород.
Німецьке командування повернуло в бік Славгорода всі свої сили, прикривши південно-східну частину міста щільним загороджувальним вогнем. Тоді командир однієї з радянських частин здійснив несподіваний для ворога маневр: різко повернув на південний захід, в обхід міста і тим самим відвернув на себе основні вогняні засоби противника. Скориставшися з цього, стрілецькі частини перейшли в атаку з північно-східної сторони і вступили на станцію Синельникове-І. Знищивши багато живої сили і техніки ворога, радянські війська захопили на залізничному вузлі чимало паровозів, вагонів, платформ. 21 вересня 1943 року Синельникове було визволене від фашистської окупації.
В боях за визволення міста відзначилися частини 25-ї і 333-ї стрілецьких дивізій. Наказом Верховного Головнокомандуючого від 23 вересня цим дивізіям було присвоєно почесне найменування «Синельниківських».
Німецько-фашистські окупанти майже повністю зруйнували місто. В руїнах лежали промислові підприємства, паровозне і вагонне депо. Були виведені з ладу водонапірні колонки, в багатьох місцях знищено залізничне полотно. Окупати висадили в повітря 6 шкіл, 3 кінотеатри, 4 клуби, готель, дитячі садки, сотні житлових будинків. Комунальному господарству було завдано збитків на суму 148 млн. карбованців.
Відразу ж після визволення міста почалося відновлення партійних і радянських органів. Районну партійну організацію очолив спочатку М. І. Мірошниченко, а через деякий час - В. О. Вакуленко. Почали працювати районні та міські установи.
Партійна організація провела велику і напружену роботу по мобілізації трудящих на якнайшвидшу відбудову господарства міста. Першочерговим завданням було відновлення роботи залізничного вузла. Особливу активність виявили комсомольці і молодь. Близько 4500 молодих ентузіастів взяли участь у роботах на залізничному вузлі. За короткий строк було відновлено 62 км головної колії, 32 стрілочних переводи, водокачку. За активну участь у відбудові залізничного вузла комсомольську організацію вузла нагородили Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ; вона одерясала також другу республіканську грошову премію. Завдяки наполегливій праці трудящих залізничний вузол швидко став до ладу. Вже в перших числах жовтня 1943 року через Синельникове пішли поїзди. У жовтні в місті почали працювати електростанція, млин, пекарня, маслозавод, їдальня.
Жителі Синельникового активно включились у широкий патріотичний рух по збору коштів на будівництво танкових колон і бойових ескадрилій. Лише за перші два тижні вони внесли на будівництво танкової колони «Радянська Україна» понад 8 тис. крб. Загалом трудящі району зібрали на будівництво цієї колони 3737 тис. карбованців, за що дістали подяку Верховного Головнокомандуючого. До 26-роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі міста вручили бійцям і командирам Синельниківських дивізій подарунки.
Колективи промислових підприємств і працівники залізничного транспорту подавали шефську допомогу трудівникам села. Робітники вагонного депо працювали на відбудові МТС, ремонтували сільськогосподарську техніку.
Тисячі трудящих виходили на недільники по очищенню території та відбудові промисловості і транспорту. В максимально короткі строки вводилися в дію важливі об'єкти. На початку 1944 року стало до ладу паровозне депо. 21 квітня достроково було пущено в експлуатацію ковальський цех заводу ім. Комінтерну. Вже до 1 травня підприємство дало першу продукцію.
Наполегливо працювали залізничники. Колектив станції Синельникове-1, застосувавши передовий метод швидкісної обробки поїздів, випередивши графік, відправив 734 поїзди. В складних умовах тут було навантажено 2486 і вивантажено понад 3 тис. вагонів. Працівники станції в позаурочний час відпрацювали понад 9 тисяч людино-годин. За зразкову роботу 164 залізничники були нагороджені почесними значками. У всесоюзному соціалістичному змаганні 1944 року колектив вагонного депо Синельникове-І вийшов переможцем і одержав премію. Рішенням ВЦРПС і НКШС колективу 23-ї дистанції колії було присуджено перехідний Червоний прапор.
На підприємствах міста поширився патріотичний рух за дострокове виконання плану першої післявоєнної п'ятирічки. Вже в листопаді 1949 року
Синельникове
Сторінка 8 з 12
подвиги високого звання Героя Радянського Союзу були удостоєні гвардії капітан Д. Ф. Бараболкін і старшина І. Ф. Трушев.Влітку 1943 року, коли почався стрімкий наступ Червоної Армії, гітлерівці
19 вересня війська Південно-Західного фронту вступили на територію Синельніківського району, визволивши село Писарівку. Поблизу Синельникового вони зустріли сильний вогонь противника. Однак піхота, посилена танками і броньовиками, форсувала річку Терсу і перерізала залізницю на Славгород.
Німецьке командування повернуло в бік Славгорода всі свої сили, прикривши південно-східну частину міста щільним загороджувальним вогнем. Тоді командир однієї з радянських частин здійснив несподіваний для ворога маневр: різко повернув на південний захід, в обхід міста і тим самим відвернув на себе основні вогняні засоби противника. Скориставшися з цього, стрілецькі частини перейшли в атаку з північно-східної сторони і вступили на станцію Синельникове-І. Знищивши багато живої сили і техніки ворога, радянські війська захопили на залізничному вузлі чимало паровозів, вагонів, платформ. 21 вересня 1943 року Синельникове було визволене від фашистської окупації.
В боях за визволення міста відзначилися частини 25-ї і 333-ї стрілецьких дивізій. Наказом Верховного Головнокомандуючого від 23 вересня цим дивізіям було присвоєно почесне найменування «Синельниківських».
Німецько-фашистські окупанти майже повністю зруйнували місто. В руїнах лежали промислові підприємства, паровозне і вагонне депо. Були виведені з ладу водонапірні колонки, в багатьох місцях знищено залізничне полотно. Окупати висадили в повітря 6 шкіл, 3 кінотеатри, 4 клуби, готель, дитячі садки, сотні житлових будинків. Комунальному господарству було завдано збитків на суму 148 млн. карбованців.
Відразу ж після визволення міста почалося відновлення партійних і радянських органів. Районну партійну організацію очолив спочатку М. І. Мірошниченко, а через деякий час - В. О. Вакуленко. Почали працювати районні та міські установи.
Партійна організація провела велику і напружену роботу по мобілізації трудящих на якнайшвидшу відбудову господарства міста. Першочерговим завданням було відновлення роботи залізничного вузла. Особливу активність виявили комсомольці і молодь. Близько 4500 молодих ентузіастів взяли участь у роботах на залізничному вузлі. За короткий строк було відновлено 62 км головної колії, 32 стрілочних переводи, водокачку. За активну участь у відбудові залізничного вузла комсомольську організацію вузла нагородили Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ; вона одерясала також другу республіканську грошову премію. Завдяки наполегливій праці трудящих залізничний вузол швидко став до ладу. Вже в перших числах жовтня 1943 року через Синельникове пішли поїзди. У жовтні в місті почали працювати електростанція, млин, пекарня, маслозавод, їдальня.
Жителі Синельникового активно включились у широкий патріотичний рух по збору коштів на будівництво танкових колон і бойових ескадрилій. Лише за перші два тижні вони внесли на будівництво танкової колони «Радянська Україна» понад 8 тис. крб. Загалом трудящі району зібрали на будівництво цієї колони 3737 тис. карбованців, за що дістали подяку Верховного Головнокомандуючого. До 26-роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі міста вручили бійцям і командирам Синельниківських дивізій подарунки.
Колективи промислових підприємств і працівники залізничного транспорту подавали шефську допомогу трудівникам села. Робітники вагонного депо працювали на відбудові МТС, ремонтували сільськогосподарську техніку.
Тисячі трудящих виходили на недільники по очищенню території та відбудові промисловості і транспорту. В максимально короткі строки вводилися в дію важливі об'єкти. На початку 1944 року стало до ладу паровозне депо. 21 квітня достроково було пущено в експлуатацію ковальський цех заводу ім. Комінтерну. Вже до 1 травня підприємство дало першу продукцію.
Наполегливо працювали залізничники. Колектив станції Синельникове-1, застосувавши передовий метод швидкісної обробки поїздів, випередивши графік, відправив 734 поїзди. В складних умовах тут було навантажено 2486 і вивантажено понад 3 тис. вагонів. Працівники станції в позаурочний час відпрацювали понад 9 тисяч людино-годин. За зразкову роботу 164 залізничники були нагороджені почесними значками. У всесоюзному соціалістичному змаганні 1944 року колектив вагонного депо Синельникове-І вийшов переможцем і одержав премію. Рішенням ВЦРПС і НКШС колективу 23-ї дистанції колії було присуджено перехідний Червоний прапор.
На підприємствах міста поширився патріотичний рух за дострокове виконання плану першої післявоєнної п'ятирічки. Вже в листопаді 1949 року
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори