Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
понад 213 карбованців.
Синельниківський Бойовий страйковий комітет підтримував тісний зв'язок з
страйковими комітетами станцій Нижньодніпровськ і Олександрівськ. Він надіслав для робітничої дружини Нижньодніпровська понад 5 пудів пороху. Місцева бойова дружина в складі 70 озброєних робітників взяла участь у боях проти урядових військ. В Олександрівську
Члени комітету проводили політичну агітацію не тільки серед робітників вузла, а й у навколишніх селах. Селяни великими групами прибували на станцію, де часто відбувалися мітинги. На них залізничники закликали селян приєднатися до повстання і громити поміщицькі маєтки. Восени 1905 і навесні 1906 року в селах Павлоградського повіту було розгромлено понад ЗО поміщицьких економій.
У зв'язку з цими подіями катеринославський губернатор просив командуючого військами Одеського військового округу негайно направити війська в Синельниковеове для придушення виступів робітників і селян. Війська, що прибули на станцію, силою примусили залізничників працювати. 22 грудня відновився рух поїздів через Синельникове.
Царизм жорстоко розправився з активними учасниками революції. В Синельниковому було заарештовано понад 50 чоловік. За вироком катеринославського військово-окружного суду члени Бойового страйкового комітету І. Ареньєв, І. Биковський і О. Таран були засуджені до страти через повішення, решта - до каторжних робіт строком від 4 до 6 років і до заслання. Згодом смертний вирок щодо керівніків повстання був замінений довічною каторгою в Сибіру.
1907 році лікарем-епідеміологом на станції Синельникове деякий час працював брат В. І. Леніна Д. І. Ульянов. Під тиском поліції він змушений був незабаром переїхати на інше місце роботи.
Влітку 1909 року мати Володимира Ілліча Марія Олександрівка та його сестра Анна Їллінічна їздили в Крим, щоб поправити здоров'я. Повертаючись звідти, вони на початку серпня зупинилися на станції Синельникове-ІІ, де жив дядько дружини Дмитра Ілліча А. А. Нещеретов. В. І. Ленін, який у цей час перебував у Франції, знав про це і 24 серпня 1909 року надіслав їм у Синельникове листа. Через деякий час М. О. Ульянова і А. І. Ульянова-Єлізарова повернулися до Москви.
З 1910 року і до першої світової війни станція Синельникове відігравала значну роль в економічному житті півдня України. Загальний вантажооборот залізничного вузла на той час становив 2,5 млн. пудів. Провідне місце займали перевезення хлібних вантажів. Збільшилися також перевезення вугілля з Донбасу. Тут працювали пороховий завод, ковальсько-пресові майстерні Яцкевича, цілий ряд дрібних підприємств по переробці сільськогосподарських продуктів. Значна частина населення була зайнята на залізничному транспорті, а також на промислових підприємствах; решта займалася кустарними промислами: пошиттям взуття, бондарством, виготовленням речей хатнього вяштку.
Завдяки вигідному розташуванню Синельникового - на перетині важливих залізничних магістралей півдня Росії - сюди стікалася велика кількість торговців. Селище стало значним центром закупівлі і відправки хліба. Тут були фірми, які скуповували в навколишніх селах пшеницю та ячмінь і відправляли за кордон. В Синельниковому діяли відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку та товариство взаємного кредиту. Загальний оборот капіталу 50 торговельних контор, що були тут, становив понад 500 тис. крб. на рік.
Лікарні селище не мало. При станції працював т. зв. приймальний покій, де лікар та 2 фельдшери подавали хворим першу медичну допомогу. Для стаціонарного лікування пацієнтів відправляли в Катеринослав або Олександрівськ.
Першу однокласну школу відкрили тут лише в 1895 році, згодом вона була перетворена на церковнопарафіальну. В 1897 році в селищі почало діяти двокласне училище по підготовці телеграфістів та конторщиків. У 1908 році була відкрита земська школа, а в 1912 році - жіноча прогімназія, яку за вимогою місцевих торговців через рік реорганізували в комерційне училище. В школах навчалися головним чином діти заможних. На 1913 рік 84 проц. жителів Синельникового були неписьменними.
Перша світова війна завдала багато горя і страждань народним масам, погіршила їх і без того надзвичайно тяжке становище. Багато жителів Синельникового були мобілізовані в армію. На підприємствах значно зменшилася кількість кадрових робітників. Посилилось невдоволення трудящих політикою царизму.
Звістка про перемогу Лютневої революції, повалення царизму в Петрограді блискавично облетіла всю країну. 28 лютого телеграф приніс її в Синельникове. Залізничники негайно припинили роботу, зібралися на
Синельникове
Сторінка 2 з 12
повстанні. Він організував збір коштів для страйкарів. Як повідомлялось у бюлетені Катеринославського Бойового страйкового комітету, вже через два дні після оголошення політичного страйку в Синельниковому було зібрано Синельниківський Бойовий страйковий комітет підтримував тісний зв'язок з
страйковими комітетами станцій Нижньодніпровськ і Олександрівськ. Він надіслав для робітничої дружини Нижньодніпровська понад 5 пудів пороху. Місцева бойова дружина в складі 70 озброєних робітників взяла участь у боях проти урядових військ. В Олександрівську
Члени комітету проводили політичну агітацію не тільки серед робітників вузла, а й у навколишніх селах. Селяни великими групами прибували на станцію, де часто відбувалися мітинги. На них залізничники закликали селян приєднатися до повстання і громити поміщицькі маєтки. Восени 1905 і навесні 1906 року в селах Павлоградського повіту було розгромлено понад ЗО поміщицьких економій.
У зв'язку з цими подіями катеринославський губернатор просив командуючого військами Одеського військового округу негайно направити війська в Синельниковеове для придушення виступів робітників і селян. Війська, що прибули на станцію, силою примусили залізничників працювати. 22 грудня відновився рух поїздів через Синельникове.
Царизм жорстоко розправився з активними учасниками революції. В Синельниковому було заарештовано понад 50 чоловік. За вироком катеринославського військово-окружного суду члени Бойового страйкового комітету І. Ареньєв, І. Биковський і О. Таран були засуджені до страти через повішення, решта - до каторжних робіт строком від 4 до 6 років і до заслання. Згодом смертний вирок щодо керівніків повстання був замінений довічною каторгою в Сибіру.
1907 році лікарем-епідеміологом на станції Синельникове деякий час працював брат В. І. Леніна Д. І. Ульянов. Під тиском поліції він змушений був незабаром переїхати на інше місце роботи.
Влітку 1909 року мати Володимира Ілліча Марія Олександрівка та його сестра Анна Їллінічна їздили в Крим, щоб поправити здоров'я. Повертаючись звідти, вони на початку серпня зупинилися на станції Синельникове-ІІ, де жив дядько дружини Дмитра Ілліча А. А. Нещеретов. В. І. Ленін, який у цей час перебував у Франції, знав про це і 24 серпня 1909 року надіслав їм у Синельникове листа. Через деякий час М. О. Ульянова і А. І. Ульянова-Єлізарова повернулися до Москви.
З 1910 року і до першої світової війни станція Синельникове відігравала значну роль в економічному житті півдня України. Загальний вантажооборот залізничного вузла на той час становив 2,5 млн. пудів. Провідне місце займали перевезення хлібних вантажів. Збільшилися також перевезення вугілля з Донбасу. Тут працювали пороховий завод, ковальсько-пресові майстерні Яцкевича, цілий ряд дрібних підприємств по переробці сільськогосподарських продуктів. Значна частина населення була зайнята на залізничному транспорті, а також на промислових підприємствах; решта займалася кустарними промислами: пошиттям взуття, бондарством, виготовленням речей хатнього вяштку.
Завдяки вигідному розташуванню Синельникового - на перетині важливих залізничних магістралей півдня Росії - сюди стікалася велика кількість торговців. Селище стало значним центром закупівлі і відправки хліба. Тут були фірми, які скуповували в навколишніх селах пшеницю та ячмінь і відправляли за кордон. В Синельниковому діяли відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку та товариство взаємного кредиту. Загальний оборот капіталу 50 торговельних контор, що були тут, становив понад 500 тис. крб. на рік.
Лікарні селище не мало. При станції працював т. зв. приймальний покій, де лікар та 2 фельдшери подавали хворим першу медичну допомогу. Для стаціонарного лікування пацієнтів відправляли в Катеринослав або Олександрівськ.
Першу однокласну школу відкрили тут лише в 1895 році, згодом вона була перетворена на церковнопарафіальну. В 1897 році в селищі почало діяти двокласне училище по підготовці телеграфістів та конторщиків. У 1908 році була відкрита земська школа, а в 1912 році - жіноча прогімназія, яку за вимогою місцевих торговців через рік реорганізували в комерційне училище. В школах навчалися головним чином діти заможних. На 1913 рік 84 проц. жителів Синельникового були неписьменними.
Перша світова війна завдала багато горя і страждань народним масам, погіршила їх і без того надзвичайно тяжке становище. Багато жителів Синельникового були мобілізовані в армію. На підприємствах значно зменшилася кількість кадрових робітників. Посилилось невдоволення трудящих політикою царизму.
Звістка про перемогу Лютневої революції, повалення царизму в Петрограді блискавично облетіла всю країну. 28 лютого телеграф приніс її в Синельникове. Залізничники негайно припинили роботу, зібралися на
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори