Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі міста і залізничники брали активну участь у колективізації навколишніх сіл та організаційно-господарському зміцненні колгоспів. На
заводі ім. Комінтерну, в паровозному депо створювались ремонтні бригади, які виїздили в село. За почином робітників Дніпропетровська в Синельниковому розгорнулася кампанія по створенню фонду колективізації. У грудні 1929 року робітники міста відрахували в цей фонд свій тижневий заробіток. При активному сприянні профспілкових організацій готувалися кадри механізаторів для села. За допомогою Синельниківської районної Ради профспілок для колгоспів і МТС було підготовлено 673 кваліфіковані працівники і 201 тракторист, відкрито 140 дитячих ясел, 78 дитячих садків, 45 польових кухонь.
У період реконструкції народного господарства відчутно зросли виробничі потужності і технічна оснащеність підприємств Синельникового. За роки другої п'ятирічки їх валова продукція досягла 13 739 тис. крб. З 1932 по 1937 рік капіталовкладення у промисловість району збільшились до 3600 тис. карбованців.
На заводі ім. Комінтерну було реконструйовано цехи, встановлено нове устаткування. Тут діяли 3 ковальські і шліфувальний цехи, в яких працювало понад 400 робітників. На підприємстві виготовляли інструмент, поліровані сокири, вісі тощо. Партійна організація заводу налічувала 45 комуністів. Вони показували зразки високопродуктивної праці, були застрільниками соціалістичного змагання за дострокове виконання п'ятирічних планів, до якого включилася переважна більшість робітників. В місті також діяли цегельний завод, авторемонтні майстерні, райпромкомбінат, ряд промислових артілей та підприємств по переробці сільськогосподарської продукції.
В 1937 році у Синельниковому було побудовано нове вагонне депо. Його парк поповнився верстатами та іншим обладнанням, що дало змогу швидше і якісніше ремонтувати вагони. На залізничному вузлі працювало понад 2 тис. робітників. Залізничники міста гаряче підтримали стахановський рух. Серед перших стахановців були X. П. Семенко, А. Т. Будаков, П. Ф. Семенов та інші.
Успішне здійснення індустріалізації країни і колективізації сільського господарства супроводилось піднесенням добробуту та культурно-технічного рівня робітників і селян. Синельникове, як і інші міста України, значно зросло за роки Радянської влади. В 1939 році населення його становило 23 тис. чоловік. Невпинно збільшувався бюджет міста. У 1940 році він становив 1,5 млн. крб. Споруджувались багатоквартирні яштлові будинки, в 1940 році було здано в експлуатацію новий великий готель. Значні асигнування виділялись на комунальне господарство і благоустрій. Тільки за один 1940 рік було забруковано понад 6 тис. кв. метрів вулиць. У 1937 році закінчилось будівництво нового приміщення міської лікарні. Будувалися також клуби, кінотеатри, дитячі дошкільні установи.
Було ліквідовано неписьменність і малописьменність, здійснено загальне навчання. В 1936 році нове приміщення дістала середня школа № 1, в 1939 році - залізнична школа № 38 і середня школа № 3. В цей час у трьох синельниківських міських школах навчалося 1849 учнів і в трьох залізничних школах №№ 38, 39 і 40 - понад тисячу. В школах працювало 150 вчителів. Директор Синельниківської середньої школи-№ 1 Т. К. Танцюра була делегатом XVIII з'їзду ВКПб.
Мирну працю синельниківців, як і всього радянського народу, перервав віроломний напад фашистських загарбників на Радянський Союз. 22 червня 1941 року на багатьох підприємствах міста відбулись мітинги, на яких радянські люди клялися до останньої краплини крові захищати рідну Вітчизну. До військкомату надійшло багато заяв трудящих з проханням відправити їх на фронт.
ЗО червня відбулася сесія міської Ради депутатів трудящих, яка накреслила заходи, спрямовані на подання всебічної допомоги фронту. Виконуючи постанову бюро Дніпропетровського обкому КПбУ від 23 липня 1941 року, трудящі міста включилися в спорудження оборонних ліній. Цими роботами керували секретар райкому КПбУ В. О. Вакуленко і голова райвиконкому М. І. Шмигельський.
Протягом серпня німецько-фашистські загарбники часто бомбили залізничний вузол. Але, незважаючи на це, залізничники з честю виконували свої обов'язки. Лозунг «Все для фронту, все для перемоги» став законом життя трудівників тилу. Залізничники взяли активну участь у всесоюзному недільнику, який відбувся З серпня 1941 року. Коли до міста наблизився фронт, партійна організація розпочала евакуацію жителів. В серпні було демонтовано і відправлено на Урал Устаткування заводу ім. Комінтерну.
2 жовтня 1941 року в місто вдерлися фашистські загарбники. Протягом кількох діб гітлерівці розстріляла близько 300 чоловік. Всі підприємства були
Синельникове
Сторінка 6 з 12
справи. В 1924 році в місті працювало 3 школи лікнепу, 2 клуби, 2 бібліотеки.Трудящі міста і залізничники брали активну участь у колективізації навколишніх сіл та організаційно-господарському зміцненні колгоспів. На
У період реконструкції народного господарства відчутно зросли виробничі потужності і технічна оснащеність підприємств Синельникового. За роки другої п'ятирічки їх валова продукція досягла 13 739 тис. крб. З 1932 по 1937 рік капіталовкладення у промисловість району збільшились до 3600 тис. карбованців.
На заводі ім. Комінтерну було реконструйовано цехи, встановлено нове устаткування. Тут діяли 3 ковальські і шліфувальний цехи, в яких працювало понад 400 робітників. На підприємстві виготовляли інструмент, поліровані сокири, вісі тощо. Партійна організація заводу налічувала 45 комуністів. Вони показували зразки високопродуктивної праці, були застрільниками соціалістичного змагання за дострокове виконання п'ятирічних планів, до якого включилася переважна більшість робітників. В місті також діяли цегельний завод, авторемонтні майстерні, райпромкомбінат, ряд промислових артілей та підприємств по переробці сільськогосподарської продукції.
В 1937 році у Синельниковому було побудовано нове вагонне депо. Його парк поповнився верстатами та іншим обладнанням, що дало змогу швидше і якісніше ремонтувати вагони. На залізничному вузлі працювало понад 2 тис. робітників. Залізничники міста гаряче підтримали стахановський рух. Серед перших стахановців були X. П. Семенко, А. Т. Будаков, П. Ф. Семенов та інші.
Успішне здійснення індустріалізації країни і колективізації сільського господарства супроводилось піднесенням добробуту та культурно-технічного рівня робітників і селян. Синельникове, як і інші міста України, значно зросло за роки Радянської влади. В 1939 році населення його становило 23 тис. чоловік. Невпинно збільшувався бюджет міста. У 1940 році він становив 1,5 млн. крб. Споруджувались багатоквартирні яштлові будинки, в 1940 році було здано в експлуатацію новий великий готель. Значні асигнування виділялись на комунальне господарство і благоустрій. Тільки за один 1940 рік було забруковано понад 6 тис. кв. метрів вулиць. У 1937 році закінчилось будівництво нового приміщення міської лікарні. Будувалися також клуби, кінотеатри, дитячі дошкільні установи.
Було ліквідовано неписьменність і малописьменність, здійснено загальне навчання. В 1936 році нове приміщення дістала середня школа № 1, в 1939 році - залізнична школа № 38 і середня школа № 3. В цей час у трьох синельниківських міських школах навчалося 1849 учнів і в трьох залізничних школах №№ 38, 39 і 40 - понад тисячу. В школах працювало 150 вчителів. Директор Синельниківської середньої школи-№ 1 Т. К. Танцюра була делегатом XVIII з'їзду ВКПб.
Мирну працю синельниківців, як і всього радянського народу, перервав віроломний напад фашистських загарбників на Радянський Союз. 22 червня 1941 року на багатьох підприємствах міста відбулись мітинги, на яких радянські люди клялися до останньої краплини крові захищати рідну Вітчизну. До військкомату надійшло багато заяв трудящих з проханням відправити їх на фронт.
ЗО червня відбулася сесія міської Ради депутатів трудящих, яка накреслила заходи, спрямовані на подання всебічної допомоги фронту. Виконуючи постанову бюро Дніпропетровського обкому КПбУ від 23 липня 1941 року, трудящі міста включилися в спорудження оборонних ліній. Цими роботами керували секретар райкому КПбУ В. О. Вакуленко і голова райвиконкому М. І. Шмигельський.
Протягом серпня німецько-фашистські загарбники часто бомбили залізничний вузол. Але, незважаючи на це, залізничники з честю виконували свої обов'язки. Лозунг «Все для фронту, все для перемоги» став законом життя трудівників тилу. Залізничники взяли активну участь у всесоюзному недільнику, який відбувся З серпня 1941 року. Коли до міста наблизився фронт, партійна організація розпочала евакуацію жителів. В серпні було демонтовано і відправлено на Урал Устаткування заводу ім. Комінтерну.
2 жовтня 1941 року в місто вдерлися фашистські загарбники. Протягом кількох діб гітлерівці розстріляла близько 300 чоловік. Всі підприємства були
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори