Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території села виявлено поселення ранньослов'янської черняхівської культури II-V століття н. е.
В письмових джерелах вперше згадується 1783 року. В той час воно належало князю О. О. Прозоровському. Заданими економічного опису Павлоградського повіту 1798-1806 рр., у Троїцькому разом з хуторами Прусенківкою та Черниківкою налічувалось 60 дворів, в яких жило 432 чоловіка. Вони були кріпаками княжни Є. О. Прозоровської, якій належало більш як 13 тис. десятин землі по обох берегам річок Вовчої та Терси.
Напередодні реформи 1861 року у Троїцькому було вже 146 дворів і 896 чоловік населення. Господарем маєтку був князь Воронцов-Дашков, На таку кількість мешканців, за уставною грамотою, було виділено всього 412 наділів - по десятині або менш як по нівдесятини на душу. Велика кількість землі з лісами, сіножатями та водоймами лишилась власністю поміщика, в кабалу до якого мусили йти селяни.
Вже в червні 1862 року павлоградський земський справник доповідав катеринославському губернатору, що тимчасово зобов'язані селяни Богданівки та Троїцького не підкорилися поміщикові, відмовились від земельних наділів, заявивши, що не будуть працювати на поміщицьких ланах. Виступ був таким рішучим і набрав таких погрозливих розмірів, що для його придушення кинули військову команду в складі роти Брестського піхотного полку. В сутичці між селянами і військами було поранено понад 20 селян.
На кінець XIX століття кількість дворів у Троїцькому збільшилось до 243, населення зросло майже вдвоє проти 1859 року. Через гостру нестачу землі дедалі більше селян змушені були вдаватися до оренди. Поміщик збільшував орендну плату до таких розмірів, що селяни не могли її своєчасно сплачувати. Нерідко за недоїмки він позбавляв селян Троїцького можливості орендувати його землі, віддаючи їх в оренду іншим. Суперечки через це між жителями сусідніх сіл інколи доходили до кулачних боїв.
З початком революції 1905-1907 рр. селяни підпалили маєток Воронцова, згоріли також і всі господарські приміщення.
На початок XX століття в Троїцькому було 323 господарства з населенням понад 2 тис. чоловік. Щоб не померти з голоду, біднота села повинна була йти в наїмл
40 мастку Воронцова або до сусіднього поміщика Батюшкова, який мав 600 десятин землі.
Нещадно експлуатували селян служителі церкви. Церква мала 125 десятин землі, від яких, за заниженими даними Катеринославської єпархії, одержувала 1200 крб. доходу зокрема - 800 карбованців від парафіян.
Село не мало ніякої медичної допомоги. Більшість селян була неписьменною. В 1913 році в Троїцькому діяли 2 однокласні земські школи. Не маючи одягу і взуття, змушені працювати в наймах, діти бідняків не ходили до школи. Майже зовсім не вчились дівчата.
В умовах першої світової імперіалістичної війни економічне становище селян Троїцького ще більше погіршилось. Внаслідок військової мобілізаії на селі лишалось дедалі менше дорослих чоловіків. Реквізиції коней і худоби для потреб війни підривали економіку бідняцьких господарств. Скорочувались посівні площі. Значно зменшилась урожайність.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції становище селян не поліпшились. Земля, як і раніше, лишалась в руках поміщиків.
Наприкінці грудня 1917 року в Троїцькому було встановлено Радянську владу. Створений у селі ревком з 9 місцевих активістів негайно приступив до проведення революційних перетворень. До його складу ввійшли І. М. Голосний голова ревкому. В. П. Висторопський - голова продовольчого і земельного, Г. Т. Дрозд - культосвітнього відділів, І. О. Васильєв, X. О. Круглий та інші. Секретарем продовольчого та земельного відділу був С. П. Крупський. Ревком провів конфіскацію поміщицької землі і почав її розподіл між біднотою. Деякі селяни одержували ділянки землі на значній віддалі від села, а тому тут виникли нові хутори Вербове і Шевченкове, які тепер підпорядковані Троїцькій сільраді.
Радянське будівництво в селі було зірване німецькими окупантами. Влітку 1918 року командир німецького загону наказав селянам негайно здати всіх коней і вози, а також продукти харчування. Але селяни, не підкорившись цьому розпорядженню, вивели коней за річку Вовчу, після чого розібрали місток. Поки окупанти налагодили його, прийшла допомога від павлоградських партизанів. Загін окупантів, який встиг переправитись через річку, під Богуславом був розгромлений. У цьому бою взяло участь багато жителів Троїцького - С. О. Лісниченко, К. С. Висторопський, І. М. Голосний, С. С. Лісниченко, С. П. Крупський, С. Борисов та інші. Радянську владу в селі відновили 17-20 січня 1919 року, коли частини під командуванням П.
Троїцьке
Сторінка 1 з 4
Троїцьке - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Вербове, Левадки, Привовчанське і Малоолександрівка. Розташоване між річками Вовчою і Терсою за 15 км на південь від міста Павлограда. Населення - 1654 чоловіка. В письмових джерелах вперше згадується 1783 року. В той час воно належало князю О. О. Прозоровському. Заданими економічного опису Павлоградського повіту 1798-1806 рр., у Троїцькому разом з хуторами Прусенківкою та Черниківкою налічувалось 60 дворів, в яких жило 432 чоловіка. Вони були кріпаками княжни Є. О. Прозоровської, якій належало більш як 13 тис. десятин землі по обох берегам річок Вовчої та Терси.
Напередодні реформи 1861 року у Троїцькому було вже 146 дворів і 896 чоловік населення. Господарем маєтку був князь Воронцов-Дашков, На таку кількість мешканців, за уставною грамотою, було виділено всього 412 наділів - по десятині або менш як по нівдесятини на душу. Велика кількість землі з лісами, сіножатями та водоймами лишилась власністю поміщика, в кабалу до якого мусили йти селяни.
Вже в червні 1862 року павлоградський земський справник доповідав катеринославському губернатору, що тимчасово зобов'язані селяни Богданівки та Троїцького не підкорилися поміщикові, відмовились від земельних наділів, заявивши, що не будуть працювати на поміщицьких ланах. Виступ був таким рішучим і набрав таких погрозливих розмірів, що для його придушення кинули військову команду в складі роти Брестського піхотного полку. В сутичці між селянами і військами було поранено понад 20 селян.
На кінець XIX століття кількість дворів у Троїцькому збільшилось до 243, населення зросло майже вдвоє проти 1859 року. Через гостру нестачу землі дедалі більше селян змушені були вдаватися до оренди. Поміщик збільшував орендну плату до таких розмірів, що селяни не могли її своєчасно сплачувати. Нерідко за недоїмки він позбавляв селян Троїцького можливості орендувати його землі, віддаючи їх в оренду іншим. Суперечки через це між жителями сусідніх сіл інколи доходили до кулачних боїв.
З початком революції 1905-1907 рр. селяни підпалили маєток Воронцова, згоріли також і всі господарські приміщення.
На початок XX століття в Троїцькому було 323 господарства з населенням понад 2 тис. чоловік. Щоб не померти з голоду, біднота села повинна була йти в наїмл
40 мастку Воронцова або до сусіднього поміщика Батюшкова, який мав 600 десятин землі.
Нещадно експлуатували селян служителі церкви. Церква мала 125 десятин землі, від яких, за заниженими даними Катеринославської єпархії, одержувала 1200 крб. доходу зокрема - 800 карбованців від парафіян.
Село не мало ніякої медичної допомоги. Більшість селян була неписьменною. В 1913 році в Троїцькому діяли 2 однокласні земські школи. Не маючи одягу і взуття, змушені працювати в наймах, діти бідняків не ходили до школи. Майже зовсім не вчились дівчата.
В умовах першої світової імперіалістичної війни економічне становище селян Троїцького ще більше погіршилось. Внаслідок військової мобілізаії на селі лишалось дедалі менше дорослих чоловіків. Реквізиції коней і худоби для потреб війни підривали економіку бідняцьких господарств. Скорочувались посівні площі. Значно зменшилась урожайність.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції становище селян не поліпшились. Земля, як і раніше, лишалась в руках поміщиків.
Наприкінці грудня 1917 року в Троїцькому було встановлено Радянську владу. Створений у селі ревком з 9 місцевих активістів негайно приступив до проведення революційних перетворень. До його складу ввійшли І. М. Голосний голова ревкому. В. П. Висторопський - голова продовольчого і земельного, Г. Т. Дрозд - культосвітнього відділів, І. О. Васильєв, X. О. Круглий та інші. Секретарем продовольчого та земельного відділу був С. П. Крупський. Ревком провів конфіскацію поміщицької землі і почав її розподіл між біднотою. Деякі селяни одержували ділянки землі на значній віддалі від села, а тому тут виникли нові хутори Вербове і Шевченкове, які тепер підпорядковані Троїцькій сільраді.
Радянське будівництво в селі було зірване німецькими окупантами. Влітку 1918 року командир німецького загону наказав селянам негайно здати всіх коней і вози, а також продукти харчування. Але селяни, не підкорившись цьому розпорядженню, вивели коней за річку Вовчу, після чого розібрали місток. Поки окупанти налагодили його, прийшла допомога від павлоградських партизанів. Загін окупантів, який встиг переправитись через річку, під Богуславом був розгромлений. У цьому бою взяло участь багато жителів Троїцького - С. О. Лісниченко, К. С. Висторопський, І. М. Голосний, С. С. Лісниченко, С. П. Крупський, С. Борисов та інші. Радянську владу в селі відновили 17-20 січня 1919 року, коли частини під командуванням П.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка