Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
приводили масово-політичну та виховну роботу серед селянства, центром якої стали хати-читальні та сільбуди. Тут працювали гуртки політграмоти, безбожника, вивчення української мови, драматичний та ін. В гуртку політграмоти в січні 1925 року навчалося 25 чоловік. Найбільш масовим був гурток безбожника, в який входили 250 чоловік.
У проведенні масово-політичної та пропагандистської роботи серед населення, а також в роботі гуртків велику допомогу подавали шефи - працівники Павлоградського млинзаводу. Все село поділялося на десятихатки, де працювали культармійці. Найактивнішими з них були Г. А. Закревський, М. П. Іванов, І. І. Васильєв.
Партійна організація керувала проведенням суцільної колективізації та ліквідацією куркульства як класу. В 1930 році в селі було створено першу сільськогосподарську артіль «Червона Армія», в якій об'єдналися 104 господарства. Через рік артіль розукрупнили на 3 колгоспи. Найбільш міцними серед них був колгосп «Червона Армія», головою якого з 1935 року і до початку війни працював В. О. Палій. У 1939 році артіль була представлена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві,
Мужньо відстоювали здобутки Великого Жовтня трудівники села в грізні роки Великої Вітчизняної війни. Під ураганним вогнем, у дощ і негоду доставляв на своїй машині боєприпаси радянським воїнам колишній шофер колгоспу Д. Догвиненко у дні героїчної Сталінградської битви. Славний бойовий шлях пройшов і П. М. Манько. Він нагороджений орденом Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів та багатьма медалями Союзу РСР. Одержали також урядові нагороди за бойові подвиги жителі села М. Є. Чуприна, Ф. С. Водоп'ян, К. Д. Остробородько та інші. 150 мешканців Троїцького загинули смертю хоробрих на фронтах Вітчизняної війни.
Троїцьке було окуповане німецькими загарбниками 13 жовтня 1941 року. В цей час в селі утворилась партизанська група на чолі з П. 3. Васильєвим. До її складу ввійшли: В. О. Палій, Ф. І. Котівець, Є. М. Внуков та інші. Але гестапівцям вдалося напасти на слід партизанського підпілля. Всі патріоти були заарештовані і розстріляни.
Загинув комсомолець В. І. Журавель, - колгоспник артілі ім. Червоної Армії, який поширював зведення Радянського інформбюро серед населення. Гітлерівці стратили і вчителя Троїцької школи, комуніста, І. П. Запорожченка, який проводи» антифашистську агітацію в селі. Йому встановлено пам'ятник. Щороку 20 травня до Троїцького приїздять рідні, друзі і колишні учні І. П. Запорожченка. Його ім'я присвоєно сільській середній школі.
19 жовтня 1943 року частини Червоної Армії визволили Троїцьке від гітлерівських окупантів. В дуже складних умовах приступили трудящі села до відбудови зруйнованого господарства. За два роки окупації тут майже не залишилось молоді. В німецьке рабство було вигнано 153 чоловіка, страчено 18. Окупанти спалили багато колгоспних будівель і хат колгоспників. Загальні збитки, завдані фашистськими загарбниками, становили 1 895 200 карбованців. Вкрай були розорені колгоспи. В січні 1944 року вони мали всього 70 голів великої рогатої худоби, 18 свиней. 6 робочих коней, В селі лишилося 2 парові млини, один двигун, 2 молотарки, кілька плугів, культиваторів, жаток. Не було жодного трактора, жодної автомашини.
Велику допомогу жителям села подали колгоспники братніх республік, які надіслали посівний матеріал, тяглову силу, племінних овець тощо.
За роки першої післявоєнної п'ятирічки троїцькі колгоспи були повністю відроджені. Наприкінці 1950 року вони перевищили довоєнний рівень виробниид ва. Того ж року колгоспи села злились в один, укрупнений колгосп Ім. Кірова. Через рік до нього були приєднані ще дві сільськогосподарські артілі села Вербового та хутора Левадки. В цьому великому господарстві працюють нині члени 646 родин.
Вже навесні 1951 року в колгоспі засівали більше 3 тис. га зернових та бобових культур. На його фермах було 1,5 тис. голів великої рогатої худоби, більш як тисяча голів свиней, майже тисяча овець, 300 коней, понад 7 тис. штук птиці.
Укрупнення сприяло зростанню сільськогосподарського виробництва. Грошовий прибуток колгоспу в 1951 році становив 1,8 млн. крб., а в 1960 році - досяг майже 4 млн. карбованців.
Значно зросла технічна база виробництва. В 1960 році в колгоспі працювало 15 стаціонарних двигунів, 26 тракторів, 9 зернових комбайнів, 19 вантажних автомобілів та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Колгосп має достатню кількість спеціалістів усіх профілів. Вищу спеціальну освіту здобули голова колгоспу, 2 інженери по техніці, агроном, ветеринарний лікар. Крім того, в артілі працюють 4 ветеринарні фельдшери,
Троїцьке
Сторінка 3 з 4
1926 року в складі КНС налічувалось 47 членів, а в грудні Троїцька організація стала однією з найбільших в районі. Для піднесення ідеологічного рівня партійного, комсомольського та радянського актину була відкрита школа партійної освіти. Партійний і комсомольський осередки У проведенні масово-політичної та пропагандистської роботи серед населення, а також в роботі гуртків велику допомогу подавали шефи - працівники Павлоградського млинзаводу. Все село поділялося на десятихатки, де працювали культармійці. Найактивнішими з них були Г. А. Закревський, М. П. Іванов, І. І. Васильєв.
Партійна організація керувала проведенням суцільної колективізації та ліквідацією куркульства як класу. В 1930 році в селі було створено першу сільськогосподарську артіль «Червона Армія», в якій об'єдналися 104 господарства. Через рік артіль розукрупнили на 3 колгоспи. Найбільш міцними серед них був колгосп «Червона Армія», головою якого з 1935 року і до початку війни працював В. О. Палій. У 1939 році артіль була представлена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві,
Мужньо відстоювали здобутки Великого Жовтня трудівники села в грізні роки Великої Вітчизняної війни. Під ураганним вогнем, у дощ і негоду доставляв на своїй машині боєприпаси радянським воїнам колишній шофер колгоспу Д. Догвиненко у дні героїчної Сталінградської битви. Славний бойовий шлях пройшов і П. М. Манько. Він нагороджений орденом Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів та багатьма медалями Союзу РСР. Одержали також урядові нагороди за бойові подвиги жителі села М. Є. Чуприна, Ф. С. Водоп'ян, К. Д. Остробородько та інші. 150 мешканців Троїцького загинули смертю хоробрих на фронтах Вітчизняної війни.
Троїцьке було окуповане німецькими загарбниками 13 жовтня 1941 року. В цей час в селі утворилась партизанська група на чолі з П. 3. Васильєвим. До її складу ввійшли: В. О. Палій, Ф. І. Котівець, Є. М. Внуков та інші. Але гестапівцям вдалося напасти на слід партизанського підпілля. Всі патріоти були заарештовані і розстріляни.
Загинув комсомолець В. І. Журавель, - колгоспник артілі ім. Червоної Армії, який поширював зведення Радянського інформбюро серед населення. Гітлерівці стратили і вчителя Троїцької школи, комуніста, І. П. Запорожченка, який проводи» антифашистську агітацію в селі. Йому встановлено пам'ятник. Щороку 20 травня до Троїцького приїздять рідні, друзі і колишні учні І. П. Запорожченка. Його ім'я присвоєно сільській середній школі.
19 жовтня 1943 року частини Червоної Армії визволили Троїцьке від гітлерівських окупантів. В дуже складних умовах приступили трудящі села до відбудови зруйнованого господарства. За два роки окупації тут майже не залишилось молоді. В німецьке рабство було вигнано 153 чоловіка, страчено 18. Окупанти спалили багато колгоспних будівель і хат колгоспників. Загальні збитки, завдані фашистськими загарбниками, становили 1 895 200 карбованців. Вкрай були розорені колгоспи. В січні 1944 року вони мали всього 70 голів великої рогатої худоби, 18 свиней. 6 робочих коней, В селі лишилося 2 парові млини, один двигун, 2 молотарки, кілька плугів, культиваторів, жаток. Не було жодного трактора, жодної автомашини.
Велику допомогу жителям села подали колгоспники братніх республік, які надіслали посівний матеріал, тяглову силу, племінних овець тощо.
За роки першої післявоєнної п'ятирічки троїцькі колгоспи були повністю відроджені. Наприкінці 1950 року вони перевищили довоєнний рівень виробниид ва. Того ж року колгоспи села злились в один, укрупнений колгосп Ім. Кірова. Через рік до нього були приєднані ще дві сільськогосподарські артілі села Вербового та хутора Левадки. В цьому великому господарстві працюють нині члени 646 родин.
Вже навесні 1951 року в колгоспі засівали більше 3 тис. га зернових та бобових культур. На його фермах було 1,5 тис. голів великої рогатої худоби, більш як тисяча голів свиней, майже тисяча овець, 300 коней, понад 7 тис. штук птиці.
Укрупнення сприяло зростанню сільськогосподарського виробництва. Грошовий прибуток колгоспу в 1951 році становив 1,8 млн. крб., а в 1960 році - досяг майже 4 млн. карбованців.
Значно зросла технічна база виробництва. В 1960 році в колгоспі працювало 15 стаціонарних двигунів, 26 тракторів, 9 зернових комбайнів, 19 вантажних автомобілів та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Колгосп має достатню кількість спеціалістів усіх профілів. Вищу спеціальну освіту здобули голова колгоспу, 2 інженери по техніці, агроном, ветеринарний лікар. Крім того, в артілі працюють 4 ветеринарні фельдшери,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка