Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Що на початку XVIII століття тут оселилося по хуторах і зимівниках багато запорізьких козаків, які займались рибальством і скотарством. Після ліквідації Запорізької Січі виникло ціле поселення - велика казенна слобода. За даними Азовської губернської канцелярії, в 1782 році в ній налічувалось 200 дворів з 1365 жителями,
Згідно п'ятої ревізії у Вербках було 245 дворів казенних українських поселенців 245 дворів козацьких, всього населення - 1896 чол. Вони обробляли 8403 десятини орної землі, користувались 4120 десятинами сіножатей та 80 десятинами лісу.
Кріпосницька держава обкладала державного селянина такими податками, що далеко не кожний міг їх сплатити. У 1838 році недоїмку з селян Вербок стягували за допомогою війська.
Напередодні реформи 1861 року у Вербках мешкало 3805 чоловік. Згідно указів про земельний устрій державних селян, вони одержали наділи землі по 7,5 десятини на ревізьку душу. Перехід на викуп, що розпочався в 1887 році, тривав понад десять років. Всього жителі села одержали 13 092 десятини землі. Третина населелня наділів не одержала.
З часом кількість безнадільних господарств збільшилась, зростало невдоволення значної частини населення існуючим ладом. Ось чому повітові власті вже в перші місяці революції 1905-1907 років поспішили надіслати туди, як і до інших сіл повіту, стражників для нагляду за «порядком».
Соціальна нерівність ще більше посилилась після здійснення столипінської аграрної реформи, під час якої на окремі відрубні ділянки виділилось 46 господарств. Це були багатії, їм і земля дісталась краща. Бідноті було виділено малородючі землі на схід і на північ від села. Звичайно, на таких землях та ще при низькій культурі землеробства врожаї були мізерними. По Вербській волості в 1911 році середній врожай жита становив 25-ЗО пудів з десятини, озимої пшениці - 35, ячменю - 40, проса 15-ЗО пудів. Дедалі більше збіднілих селян йшло в найми до куркулів- або виїжджало за межі села. Але й це не допомагало вирватися з злиднів. Основна маса заробітчан одержувала за тяжку, виснажливу працю копійки. Не більше одержували і ті, хто йшов до Павлограда рубати дрова, прати білизну, нянчитм дітей чи шукав якусь іншу випадкову роботу. Занадто рано ставали до роботи діти сільських трударів; багато їх наймитувало в місцевих куркулів та поміщиків. Гіркі то були заробітки. Був у,селі, наприклад, такий випадок. Від весни до самої осені 1914 року працював пастухом у поміщика Лихачова дев'ятирічний хлопчик Д. Талалай. На отару, яку він пас, накинулись хазяйські собаки і одну вівцю розірвали. Управитель за це побив і прогнав хлопця, не заплативши за його працю ні копійки.
Жили селяни в низеньких хатах-мазанках з солом'яною або очеретяною покрівлею, глиняною долівкою, маленькими підсліпуватими вікнами. В хаті стояли одпа- дві лави, доморобні стільці, стіл і скриня. За ліжко служив піл, за постіль - верхній одяг. Від снігу до снігу селяни ходили босими.
Все це призводило до частих захворювань. І що тут міг зробити один фельдшер, який обслуговував усю Вербську волость? Особливо високою була дитяча смертність.
Більшість жителів села була неписьменною, хоч тут було 2 церковнопарафіяльні і одна початкова земська школи. Через злидні навіть ця елементарна освіта була недосяжною для трударів. До революції із 40 дітей, які вступали до першого класу Вербської земської школи, четвертий клас закінчувало тільки 10-15 учнів.
Злидні і безправ'я загострювали класові суперечності на селі, викликали невдоволення царизмом. Коли в 1917 році до села дійшли чутки про лютневі події в Петрограді, селяни самочинно познімали і порвали портрети царя, які висіли у волосному правлінні та в інших місцях.
Після приходу до влади буржуазного Тимчасового уряду в селі залишалося все по-старому. Тільки Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила селянам шлях до справжнього життя. Радянська влада тут була встановлена наприкінці грудня 1917 року. Павлоградські більшовики допомогли селянам Вербок організувати червоногвардійський загін, виділивши для нього 10 гвинтівок. У селі був створений революційний комітет, очолюваний І. Ф. Моринцем, Г. К. Васильчевком та А. М. Воликом.
Більшовики Павлограда взяли діяльну участь і у створенні у Вербках на початку 1918 року партійного осередку, першими комуністами якого були К. Р. Молчанов,
С. Котенко - робітники Синельниківського залізничного депо та жителі села І. Ф. Моринець, В. Є. Несмашний.
Весною 1918 року австро-німецькі окупанти захопили село. Загарбники наклали па кого мешканців 21 тис. крб. контрибуції, забирали майно, худобу та сільськогосподарські знаряддя.
Вербки
Сторінка 1 з 7
Вербки - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані також населені пункти Благодатне і Морозівське. Розташоване на правому березі річки Самари за 5 км від Павлограда, який є і найближчою залізничною станцією. Населення - 4810 чоловік. Згідно п'ятої ревізії у Вербках було 245 дворів казенних українських поселенців 245 дворів козацьких, всього населення - 1896 чол. Вони обробляли 8403 десятини орної землі, користувались 4120 десятинами сіножатей та 80 десятинами лісу.
Кріпосницька держава обкладала державного селянина такими податками, що далеко не кожний міг їх сплатити. У 1838 році недоїмку з селян Вербок стягували за допомогою війська.
Напередодні реформи 1861 року у Вербках мешкало 3805 чоловік. Згідно указів про земельний устрій державних селян, вони одержали наділи землі по 7,5 десятини на ревізьку душу. Перехід на викуп, що розпочався в 1887 році, тривав понад десять років. Всього жителі села одержали 13 092 десятини землі. Третина населелня наділів не одержала.
З часом кількість безнадільних господарств збільшилась, зростало невдоволення значної частини населення існуючим ладом. Ось чому повітові власті вже в перші місяці революції 1905-1907 років поспішили надіслати туди, як і до інших сіл повіту, стражників для нагляду за «порядком».
Соціальна нерівність ще більше посилилась після здійснення столипінської аграрної реформи, під час якої на окремі відрубні ділянки виділилось 46 господарств. Це були багатії, їм і земля дісталась краща. Бідноті було виділено малородючі землі на схід і на північ від села. Звичайно, на таких землях та ще при низькій культурі землеробства врожаї були мізерними. По Вербській волості в 1911 році середній врожай жита становив 25-ЗО пудів з десятини, озимої пшениці - 35, ячменю - 40, проса 15-ЗО пудів. Дедалі більше збіднілих селян йшло в найми до куркулів- або виїжджало за межі села. Але й це не допомагало вирватися з злиднів. Основна маса заробітчан одержувала за тяжку, виснажливу працю копійки. Не більше одержували і ті, хто йшов до Павлограда рубати дрова, прати білизну, нянчитм дітей чи шукав якусь іншу випадкову роботу. Занадто рано ставали до роботи діти сільських трударів; багато їх наймитувало в місцевих куркулів та поміщиків. Гіркі то були заробітки. Був у,селі, наприклад, такий випадок. Від весни до самої осені 1914 року працював пастухом у поміщика Лихачова дев'ятирічний хлопчик Д. Талалай. На отару, яку він пас, накинулись хазяйські собаки і одну вівцю розірвали. Управитель за це побив і прогнав хлопця, не заплативши за його працю ні копійки.
Жили селяни в низеньких хатах-мазанках з солом'яною або очеретяною покрівлею, глиняною долівкою, маленькими підсліпуватими вікнами. В хаті стояли одпа- дві лави, доморобні стільці, стіл і скриня. За ліжко служив піл, за постіль - верхній одяг. Від снігу до снігу селяни ходили босими.
Все це призводило до частих захворювань. І що тут міг зробити один фельдшер, який обслуговував усю Вербську волость? Особливо високою була дитяча смертність.
Більшість жителів села була неписьменною, хоч тут було 2 церковнопарафіяльні і одна початкова земська школи. Через злидні навіть ця елементарна освіта була недосяжною для трударів. До революції із 40 дітей, які вступали до першого класу Вербської земської школи, четвертий клас закінчувало тільки 10-15 учнів.
Злидні і безправ'я загострювали класові суперечності на селі, викликали невдоволення царизмом. Коли в 1917 році до села дійшли чутки про лютневі події в Петрограді, селяни самочинно познімали і порвали портрети царя, які висіли у волосному правлінні та в інших місцях.
Після приходу до влади буржуазного Тимчасового уряду в селі залишалося все по-старому. Тільки Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила селянам шлях до справжнього життя. Радянська влада тут була встановлена наприкінці грудня 1917 року. Павлоградські більшовики допомогли селянам Вербок організувати червоногвардійський загін, виділивши для нього 10 гвинтівок. У селі був створений революційний комітет, очолюваний І. Ф. Моринцем, Г. К. Васильчевком та А. М. Воликом.
Більшовики Павлограда взяли діяльну участь і у створенні у Вербках на початку 1918 року партійного осередку, першими комуністами якого були К. Р. Молчанов,
С. Котенко - робітники Синельниківського залізничного депо та жителі села І. Ф. Моринець, В. Є. Несмашний.
Весною 1918 року австро-німецькі окупанти захопили село. Загарбники наклали па кого мешканців 21 тис. крб. контрибуції, забирали майно, худобу та сільськогосподарські знаряддя.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч