Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незабаром Вербки стали селом суцільної колективізації. Тут було 3
колгоспи: «Зірка», ім. Фрунзе, «Друга п'ятирічка». Кожний з них мав близько 3 тис. га орної землі. Головною культурою була озима пшениця, яка займала половину посівних площ. За десять років колективного господарювання вербські селяни, використо
вуючи досягнення сільськогосподарської науки і техніки, стали вирощувати такі врожаї, про які вони і мріяти не могли до колективізації. В 1940 році, наприклад, урожай озимої пшениці становив 25-35 цнт з га. В колгоспі «Друга п'ятирічка» зібрали урожай проса широкорядного посіву по 48 цнт з площі 30 га. На колгоспних полях працювало тоді 19 тракторів і 16 зернових комбайнів Павлоградської МТС. Колгоспи мали 24 автомашини.
Значних успіхів домоглися тваринники колгоспу «Друга п'ятирічка», вівчарська і свинарська ферми якого в 1940 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. За три останні роки перед війною на вівцефермі вирощено іш 116 ягнят від 100 вівцематок каракульської породи і досягнуто високого виходу смушків, а на свинофермі одержано за ті роки по 18,7 поросяти від свиноматки. Учасниками виставки з колгоспу «Зірка» були свинарки М. І. Коваль і Г. І. Литвинчук, які виростили по 20 поросят на свиноматку, і чабан Л. В. Приходько. Від колгоспу «Друга п'ятирічка» - чабан С. Н. Васильченко.
В усіх колгоспах Вербок були поливні городи. Колгосп «Друга п'ятирічка» мав власний цегельний завод.
Із зміцненням економіки колгоспів зростала і оплата трудодня. В 1940 році колгоспники села в середньому одержали по 4 кг зерна і 60 коп. грошей на трудодень. Підвищувався добробут селян. Необхідну медичну допомогу колгоспникам подавали працівники медичного пункту. Перед війною в селі працювали початкова і семирічна школи, в яких навчалося близько 300 дітей. У Вербках уже не було неписьменної молоді. Крім сільського клубу, в селі було ще 3 колгоспних, при кожному з них працювали бібліотеки, гуртки.
Але в червні 1941 року мирна праця трудівників села була перервана нападом німецько-фашистських загарбників. У зв'язку з наближенням лінії фронту багато цінного колгоспного майна було вивезено в тил. На схід вирушили і гурти худоби, 10 жовтня 1941 року гітлерівці захопили село. Наприкінці 1942 року тут почала діяти підпільна група в складі 20 чоловік під керівництвом заступника секретаря Павлоградського підпільного райкому партії М. І. Лупиря і члена райкому комсомолу Н. О. Запорожець. Члени підпільної групи розповсюджували листівки, організовували саботаж заходів окупаційних властей. Активіст колгоспу «Зірка» Ф. Е. Кальмус організував масовий невихід колгоспників на збирання врожаю 1942 року. Підпільник Г. І. Несмашний, працюючи машиністом на паровому млині, вивів з ладу його двигун, зіпсував і ті, що працювали на поливі городів і на молотьбі.
Ризикуючи своїм життям і життям сім'ї, літня колгоспниця Є. О. Кочерга допомагала полоненим червоноармійцям і підпільникам, доглядала і переховувала поранених воїнів. «Від імені всіх солдат щиро дякуємо Вам за материнське піклування і за Вашу доброту до бійців. Ми, як видужаємо, будемо ще з більшою силою знищувати ворога»,- так не раз писали ті, кого врятовувала славна патріотка.
З повагою називають жителі Вербок імена своїх односельчан П. М. Троценка і В. І. Котенка, які боролись у партизанських загонах Білорусії. За це вони нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Назавжди залишиться в пам'яті жителів Арзгірського району Ставропольського краю ім'я юної партизанки Наді Безрук з Вербок, активної учасниці місцевого партизанського загону. Під час виконання бойового завдання її схопили гітлерівці і після страшних знущань розстріляли.
18 вересня 1943 року війська Червоної Армії визволили Вербки від німецько-фашистських окупантів.
Шкода, заподіяна гітлерівцями тільки господарствам колгоспників, перевищувала 10 млн. крб. Були зруйновані приміщення школи, сільради та інші громадські будівлі. Фашисти стратили 45 жителів села, 369 чол. вивезли до Німеччини.
У відповідь на звернення обкому КПбУ та виконкому обласної Ради депутатів трудящих з перших днів після вигнання окупантів вербівчани взялись за відбудову зруйнованого господарства.
У тих умовах довелось тимчасово розукрупнити колгоспи «Друга п'ятирічка» і «Зірка». Замість трьох сільськогоснодарських артілей, що були до війни, стало
п'ять: ім. Фрунзе, «Зірка», ім. Кутузова, ім. Б. Хмельницького та ім. 288-ї Павлоградської винищувальної авіадивізії.
Вербки
Сторінка 4 з 7
парторганізації С. Ковпак, відомий пізніше державний і військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу.Незабаром Вербки стали селом суцільної колективізації. Тут було 3
вуючи досягнення сільськогосподарської науки і техніки, стали вирощувати такі врожаї, про які вони і мріяти не могли до колективізації. В 1940 році, наприклад, урожай озимої пшениці становив 25-35 цнт з га. В колгоспі «Друга п'ятирічка» зібрали урожай проса широкорядного посіву по 48 цнт з площі 30 га. На колгоспних полях працювало тоді 19 тракторів і 16 зернових комбайнів Павлоградської МТС. Колгоспи мали 24 автомашини.
Значних успіхів домоглися тваринники колгоспу «Друга п'ятирічка», вівчарська і свинарська ферми якого в 1940 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. За три останні роки перед війною на вівцефермі вирощено іш 116 ягнят від 100 вівцематок каракульської породи і досягнуто високого виходу смушків, а на свинофермі одержано за ті роки по 18,7 поросяти від свиноматки. Учасниками виставки з колгоспу «Зірка» були свинарки М. І. Коваль і Г. І. Литвинчук, які виростили по 20 поросят на свиноматку, і чабан Л. В. Приходько. Від колгоспу «Друга п'ятирічка» - чабан С. Н. Васильченко.
В усіх колгоспах Вербок були поливні городи. Колгосп «Друга п'ятирічка» мав власний цегельний завод.
Із зміцненням економіки колгоспів зростала і оплата трудодня. В 1940 році колгоспники села в середньому одержали по 4 кг зерна і 60 коп. грошей на трудодень. Підвищувався добробут селян. Необхідну медичну допомогу колгоспникам подавали працівники медичного пункту. Перед війною в селі працювали початкова і семирічна школи, в яких навчалося близько 300 дітей. У Вербках уже не було неписьменної молоді. Крім сільського клубу, в селі було ще 3 колгоспних, при кожному з них працювали бібліотеки, гуртки.
Але в червні 1941 року мирна праця трудівників села була перервана нападом німецько-фашистських загарбників. У зв'язку з наближенням лінії фронту багато цінного колгоспного майна було вивезено в тил. На схід вирушили і гурти худоби, 10 жовтня 1941 року гітлерівці захопили село. Наприкінці 1942 року тут почала діяти підпільна група в складі 20 чоловік під керівництвом заступника секретаря Павлоградського підпільного райкому партії М. І. Лупиря і члена райкому комсомолу Н. О. Запорожець. Члени підпільної групи розповсюджували листівки, організовували саботаж заходів окупаційних властей. Активіст колгоспу «Зірка» Ф. Е. Кальмус організував масовий невихід колгоспників на збирання врожаю 1942 року. Підпільник Г. І. Несмашний, працюючи машиністом на паровому млині, вивів з ладу його двигун, зіпсував і ті, що працювали на поливі городів і на молотьбі.
Ризикуючи своїм життям і життям сім'ї, літня колгоспниця Є. О. Кочерга допомагала полоненим червоноармійцям і підпільникам, доглядала і переховувала поранених воїнів. «Від імені всіх солдат щиро дякуємо Вам за материнське піклування і за Вашу доброту до бійців. Ми, як видужаємо, будемо ще з більшою силою знищувати ворога»,- так не раз писали ті, кого врятовувала славна патріотка.
З повагою називають жителі Вербок імена своїх односельчан П. М. Троценка і В. І. Котенка, які боролись у партизанських загонах Білорусії. За це вони нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Назавжди залишиться в пам'яті жителів Арзгірського району Ставропольського краю ім'я юної партизанки Наді Безрук з Вербок, активної учасниці місцевого партизанського загону. Під час виконання бойового завдання її схопили гітлерівці і після страшних знущань розстріляли.
18 вересня 1943 року війська Червоної Армії визволили Вербки від німецько-фашистських окупантів.
Шкода, заподіяна гітлерівцями тільки господарствам колгоспників, перевищувала 10 млн. крб. Були зруйновані приміщення школи, сільради та інші громадські будівлі. Фашисти стратили 45 жителів села, 369 чол. вивезли до Німеччини.
У відповідь на звернення обкому КПбУ та виконкому обласної Ради депутатів трудящих з перших днів після вигнання окупантів вербівчани взялись за відбудову зруйнованого господарства.
У тих умовах довелось тимчасово розукрупнити колгоспи «Друга п'ятирічка» і «Зірка». Замість трьох сільськогоснодарських артілей, що були до війни, стало
п'ять: ім. Фрунзе, «Зірка», ім. Кутузова, ім. Б. Хмельницького та ім. 288-ї Павлоградської винищувальної авіадивізії.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч