Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ерших організаторів серед жінок була комсомолка Осленко,
Делегатки допомагали також у роботі кооперації, волосної і сільської Рад, КНС, працювали в раді захисту дітей, в комісії по допомозі голодуючим, навчалися в школах лікнепу. На заклик комуністів проводилися суботники по заготівлі палива для підприємств Павлограда і родин червоноармійців. В одному з таких суботни який відбувся в січні 1921 року, взяло участь 158 чоловік.
Складними для партійних і громадських організацій, для всього трудящого населення Вербок були 1921-1922 роки. Неврожаї дуже підірвали економіку села. В 1922 році посівні площі по Вербськіи волості скоротились більше, як на 4 тис. десятин порівняно з попереднім роком і на 7,5 тис. десятин проти 1913 року. Значна частина населення Вербок в 1922 році голодувала, 73 сім'ї бідняків залишили село і виїхали в урожайні райони. Багато селян змушені були працювати у місцевих куркулів тільки за харчі.
Велику допомогу бідноті села подавала Радянська влада. Сім'ї бідняків, партизанів, червоноармійців мали пільги по продовольчому податку, одержували допомогу хлібом, паливом.
У 1925 році селянство Вербок відновило довоєнні посівні площі і поголів'я худоби. Значно поліпшився добробут населення. В той час 1084 господарств мали 12,6 тис. десятин землі; працювали олійниця, паровий млин і 14 вітряків. Організоване в селі сільськогосподарське кредитне товариство сприяло поступовому переходу селян до виробничого кооперування.
Перше колективне господарство виникло тут на початку 1925 року. Це була комуна ім. Петровського, в якій згуртувалось десять родин бідняків. Вісім з них були сім'ями вербських комуністів. В числі перших комунарів були Г. Д. Литвиненко і Д. Я. Талалай. Комуну очолив комуніст І. П. Дендеберя. В господарстві було 11 коней, 10 корів, деякий реманент. У зв'язку з тим, що комунари не мали необхідного досвіду у веденні колективного господарства, а також через господарські труднощі, комуна через рік припинила своє існування.
В ході боротьби за відбудову сільського господарства і зміцнення Радянської клади зростав авторитет місцевої партійної організації. В 1925 році Вербський партосередок об'єднував 20 комуністів. В рік свого 10-річчя він прийняв до лав партії ще 5 селян. З нагоди цього ювілею партосередок одержав від односельчан-комнезамівців червоний прапор з вишитим на ньому написом: «Від організації працюючого селянства Вербської сільради керівнику працюючого селянства - Вербському осередку КПбУ в честь 10-річчя. 1928 рік». Цей прапор став гордістю вербських комуністів. Коли в 1941 році німецькі загарбники наближалися до села, комуніст, С. С. Ткаченко сховав його в надійному місці. А тепер він, як дорогоцінна реліквія, вберігається в Павлоградському народному історико-революційному музеї.
Разом з партійною зростала і комсомольська організація села. У 1925 році в ній було вже 32 комсомольці. В піонерській організації імені КІМу - 47 юних ленінців.
Комуністи згуртували навколо себе трудове селянство. В рядах КНС у 1924 році було 184 незаможники, а через рік їх налічувалось вже 205.
В 1925 році діти вербських селян навчались у двох місцевих початкових школах. Наступного року в селі відкрилась неповна середня школа. 105 селян і селянок здобували грамоту в школі лікнепу.
Через сільбуд, різні гуртки парторганізація поступово залучала селян до культурного життя. В 1924 році тут працювали сільськогосподарський, природничо- науковий, хоровий, драматичний гуртки. Час від часу демонструвалися кінофільми. Число тих, хто брав з хати-читальні додому книжки, перевищувало 300 чол. Тоді жителі села передплачували 300 прим, газети «Змичка».
Після 15 з'їзду ВКПб партосередок разом з комнезамом проводили велику організаторську та політичну роботу серед трудового селянства, переконуючи, його в перевагах колективного господарювання. Активну участь в ній брав І. Ф. Моринець, голова Павлоградського районного КНС.
У 1928 році понад 40 родин незаможників села організували комуну - «Сільський пролетар», ядром якої стали колишні члени комуни ім. Петровського, що не злякались першої невдачі. Очолив її знову І. П. Дендеберя. Заснування комуни відбулося 1 травня. В степу, де повинні були розташуватися комунари, відбувся урочистий мітинг. Першим притулком для членів комуни були брезентові намети. Першою їх спорудою - стайня, яка служила і житлом, доки не збудували гуртожиток. Тяжкий був початок на шляху до нового життя. Та комунари не збочили. За чотири роки існування комуна стала маяком масового колгоспного руху у Вербках. Згодом були організовані сільськогосподарські артілі «Пам'ять Леніна» і «Зірка». Понад рік головою першої працював посланець Павлоградської міської
Вербки
Сторінка 3 з 7
З ініціативи сільського партосередку у липні 1921 року створено «Спілку вербських селянок», в якій налічувалось 13 жінок-делегаток. За їх участю в селі відкрито притулки та дитбудинок для дітей-сиріт. Однією з пДелегатки допомагали також у роботі кооперації, волосної і сільської Рад, КНС, працювали в раді захисту дітей, в комісії по допомозі голодуючим, навчалися в школах лікнепу. На заклик комуністів проводилися суботники по заготівлі палива для підприємств Павлограда і родин червоноармійців. В одному з таких суботни який відбувся в січні 1921 року, взяло участь 158 чоловік.
Складними для партійних і громадських організацій, для всього трудящого населення Вербок були 1921-1922 роки. Неврожаї дуже підірвали економіку села. В 1922 році посівні площі по Вербськіи волості скоротились більше, як на 4 тис. десятин порівняно з попереднім роком і на 7,5 тис. десятин проти 1913 року. Значна частина населення Вербок в 1922 році голодувала, 73 сім'ї бідняків залишили село і виїхали в урожайні райони. Багато селян змушені були працювати у місцевих куркулів тільки за харчі.
Велику допомогу бідноті села подавала Радянська влада. Сім'ї бідняків, партизанів, червоноармійців мали пільги по продовольчому податку, одержували допомогу хлібом, паливом.
У 1925 році селянство Вербок відновило довоєнні посівні площі і поголів'я худоби. Значно поліпшився добробут населення. В той час 1084 господарств мали 12,6 тис. десятин землі; працювали олійниця, паровий млин і 14 вітряків. Організоване в селі сільськогосподарське кредитне товариство сприяло поступовому переходу селян до виробничого кооперування.
Перше колективне господарство виникло тут на початку 1925 року. Це була комуна ім. Петровського, в якій згуртувалось десять родин бідняків. Вісім з них були сім'ями вербських комуністів. В числі перших комунарів були Г. Д. Литвиненко і Д. Я. Талалай. Комуну очолив комуніст І. П. Дендеберя. В господарстві було 11 коней, 10 корів, деякий реманент. У зв'язку з тим, що комунари не мали необхідного досвіду у веденні колективного господарства, а також через господарські труднощі, комуна через рік припинила своє існування.
В ході боротьби за відбудову сільського господарства і зміцнення Радянської клади зростав авторитет місцевої партійної організації. В 1925 році Вербський партосередок об'єднував 20 комуністів. В рік свого 10-річчя він прийняв до лав партії ще 5 селян. З нагоди цього ювілею партосередок одержав від односельчан-комнезамівців червоний прапор з вишитим на ньому написом: «Від організації працюючого селянства Вербської сільради керівнику працюючого селянства - Вербському осередку КПбУ в честь 10-річчя. 1928 рік». Цей прапор став гордістю вербських комуністів. Коли в 1941 році німецькі загарбники наближалися до села, комуніст, С. С. Ткаченко сховав його в надійному місці. А тепер він, як дорогоцінна реліквія, вберігається в Павлоградському народному історико-революційному музеї.
Разом з партійною зростала і комсомольська організація села. У 1925 році в ній було вже 32 комсомольці. В піонерській організації імені КІМу - 47 юних ленінців.
Комуністи згуртували навколо себе трудове селянство. В рядах КНС у 1924 році було 184 незаможники, а через рік їх налічувалось вже 205.
В 1925 році діти вербських селян навчались у двох місцевих початкових школах. Наступного року в селі відкрилась неповна середня школа. 105 селян і селянок здобували грамоту в школі лікнепу.
Через сільбуд, різні гуртки парторганізація поступово залучала селян до культурного життя. В 1924 році тут працювали сільськогосподарський, природничо- науковий, хоровий, драматичний гуртки. Час від часу демонструвалися кінофільми. Число тих, хто брав з хати-читальні додому книжки, перевищувало 300 чол. Тоді жителі села передплачували 300 прим, газети «Змичка».
Після 15 з'їзду ВКПб партосередок разом з комнезамом проводили велику організаторську та політичну роботу серед трудового селянства, переконуючи, його в перевагах колективного господарювання. Активну участь в ній брав І. Ф. Моринець, голова Павлоградського районного КНС.
У 1928 році понад 40 родин незаможників села організували комуну - «Сільський пролетар», ядром якої стали колишні члени комуни ім. Петровського, що не злякались першої невдачі. Очолив її знову І. П. Дендеберя. Заснування комуни відбулося 1 травня. В степу, де повинні були розташуватися комунари, відбувся урочистий мітинг. Першим притулком для членів комуни були брезентові намети. Першою їх спорудою - стайня, яка служила і житлом, доки не збудували гуртожиток. Тяжкий був початок на шляху до нового життя. Та комунари не збочили. За чотири роки існування комуна стала маяком масового колгоспного руху у Вербках. Згодом були організовані сільськогосподарські артілі «Пам'ять Леніна» і «Зірка». Понад рік головою першої працював посланець Павлоградської міської
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч